Правознавство – Кунченко-Харченко В. І. – 1.3. Функції держави
Держава – це досить складне соціальне і юридичне явище. Існує багато визначень терміну “держава”. Так в Древньому Китаї даосисти визначили, що держава – це частка єдиного природного процесу розгортання закону. Аристотель підкреслював, що держава – це тип суспільства, що є союзом несхожих особистостей, які об’єднуються задля спільного блага, задовольняючи власні потреби через обмін товарів і послуг. На думку Леніна держава є машиною (знаряддям) для підтримання панування одного класу над іншим.
На сьогодні існують різні тлумачення терміну “держава” юристами-науковцями:
– це політична організація суспільства, що має владні повноваження з управління територіально-організованим населенням з метою здійснення загально соціальних справ;
– це суб’єкт міжнародного публічного права;
– це сукупність офіційних органів влади (державного апарату), що діють у масштабах усієї країни;
– це особлива політико-територіальна організація суспільства, що володіє суверенітетом, спеціальним апаратом управління і примусу та здатна надавати своїм велінням загальнообов’язкової сили для всього населення країни, яка створюється для керівництва суспільством і виконання загальносуспільних справ.
Кожна держава характеризується певними ознаками, які дають змогу краще розуміти це складне явище:
1) наявністю державного суверенітету, тобто верховенства, повноти, єдності та неподільності влади всередині країни та її рівноправності і незалежності у міжнародних відносинах. Державний суверенітет виникає з моменту реалізації національного суверенітету – права нації самостійно визначати свою подальшу долю, включаючи право на самовизначення і створення суверенної держави. Державний суверенітет України виник з моменту прийняття Верховною Радою УРСР Акту проголошення незалежності України 24 серпня 1991 р., схваленого 1 грудня 1991 р. всенародним голосуванням;
2) територіальною ознакою, яка характеризується наявністю певної території, обмеженої державним кордоном, за якою закріплене населення (народ) за допомогою правових інститутів громадянства (в республіках) чи підданства (в монархіях).
Громадянство (підданство) – це постійний правовий зв’язок держави та індивіда, що виражається у їхніх взаємних правах та обов’язках;
3) наявністю публічної влади, яка поширюється на всіх людей, що перебувають на території держави. Цю владу здійснюють спеціально утворені органи держави, які відокремлені від населення, у своїй сукупності утворюють державний апарат, завданням якого е тільки керування справами держави і суспільства;
4) наявністю системи права – загальнообов’язкових, формально визначених правил поведінки, що встановлені чи санкціоновані державою для регулювання найважливіших суспільних відносин і виконання яких забезпечується державним примусом;
5) наявністю податкової системи, тобто сукупністю податків і зборів (обов’язкових платежів), які надходять у бюджети та в державні цільові фонди, котрі збираються з населення у встановленому податковими законами порядку і використовуються для утримання державної влади і вирішення загальних справ;
6) наявністю державних символів (Державного прапора, Герба, Гімну), грошової системи та ін.
Підсумовуючи вище визначені ознаки можна охарактеризувати державу, як суверенну, політико-територіальну цілісність, яка має найвищу концентрацію влади в соціально неоднорідному суспільстві та здатна вирішувати загальні справи.
1.3. Функції держави
Функції держави – це основні напрями її діяльності, обумовлені завданнями, сутністю та соціальним призначенням держави.
Розрізняють:
1. Основні функції держави, які реалізуються протягом всього й” існування, без яких розвиток та існування держави неможливе:
– економічна;
– політична;
– правоохоронна;
– гуманітарна;
– інформаційна;
– охорони здоров’я населення;
– оборонна та ін.
2 Додаткові (неосновні) функції – це напрямки діяльності держави, які е складовими основних функцій і завдяки яким вони реалізуються.
Так, додатковими функціями такої основної функції, як “охорона здоров’я населення” є :
– розвиток медичної науки;
– створення профілактичних та лікувальних медичних закладів;
– підготовка медичних кадрів різної кваліфікації (лікарів, медсестер, фельдшерів);
– розвиток фармацевтики;
– забезпечення потреб медицини матеріальними засобами та ін.
Тільки у своїй сукупності додаткові функції забезпечують виконання основної функції держави.
Основні функції держави, залежно від різних критеріїв, можна класифікувати на різні групи:
1. За територіальною спрямованістю:
А) внутрішні функції, реалізація яких здійснюється всередині країни і які забезпечують внутрішню політику держави:
– економічна;
– політична;
– соціальна;
– екологічна;
– гуманітарна;
– правоохоронна та ін.
Б) зовнішні функції, реалізація яких здійснюється на міжнародній арені, які забезпечують зовнішню політику держави:
– дипломатична, пов’язана із встановленням і підтриманням відносин з іноземними державами;
– міжнародного співробітництва у різних сферах;
– природоохоронна;
– підтримання міжнародного правопорядку;
– захист держави від зовнішніх посягань та ін.
2. За сферою суспільного життя:
А) економічні функції:
> захист різних форм власності;
> розвиток виробництва;
> створення умов для забезпечення прав громадян на підприємницьку діяльність;
> розпорядження об’єктами державної власності та ін.;
Б) політичні функції:
– розробка внутрішньої політики держави;
– створення умов для розвитку демократії;
– забезпечення прав громадян на вільну, в тому числі опозиційну політичну діяльність;
– охорона і захист конституційного ладу та ін.;
В) гуманітарні функції:
> розвиток науки і культури;
^ забезпечення освіти та виховання населення;
> розвиток національної самосвідомості народу;
> охорона культурної спадщини та ін.;
Г) соціальні функції:
– забезпечення соціального захисту громадян;
– створення системи загальнодержавного та недержавного соціального страхування;
– створення мережі спеціальних закладів для догляду за непрацездатними;
– створення умов для забезпечення громадян, які потребують соціального захисту, житлом та ін.;
3. За часом виникнення:
А) постійні, які реалізуються державою на всіх етапах існування (основні функції)
Б) тимчасові, які реалізуються в певних умовах. Так, у разі стихійного лиха чи техногенної катастрофи держава приймає міри по ліквідації негативних наслідків, що виникли, допомагає постраждалим та інше. Але здійснення такої функції припиняється після відновлення причиненої шкоди і досягнення поставленої мети.
Держава для реалізації своїх функцій використовує різні форми:
1) правотворчу – створює необхідні закони і підзаконні нормативні акти, що регулюють суспільні відносини у різних сферах;
2) організаційну (виконавчу) – забезпечує виконання приписів нормативно-правових актів;
3) правоохоронна – за допомогою спеціальних правоохоронних органів забезпечує законність і правопорядок в народному господарстві та інших відносинах;
4) правозастосовчу – шляхом видання компетентними органами актів застосування права, які є обов’язковими для виконання адресатами;
5) контрольно-наглядову, за допомогою якої здійснюється нагляд за точним і однаковим виконанням законів усіма суб’єктами. Цю форму забезпечують органи Антимонопольного комітету та його регіональних відділень, Контрольно-ревізійної служби, прокуратури, органів галузевого нагляду та ін.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)