Правознавство – Кунченко-Харченко В. І. – 1.5. Форма держави
Форма держави – це спосіб організації і здійснення державної влади.
Форма держави складається з трьох елементів:
1) форми правління;
2) форми державного устрою;
3) форми державного (політичного) режиму.
Держави світу мають різні форми залежно від територіальних розмірів країни, національного складу населення, історичних традицій та інших чинників.
Форма правління визначає порядок утворення і організації діяльності вищих органів державної влади.
Форма правління має кілька сучасних різновидів, але всі держави за цією формою можна розподілити на монархії та республіки.
Монархія характеризується тим, що державна влада зосереджена повністю чи частково в руках монарха (князя, короля, царя), передається в спадщину, не залежить від населення країни.
Розрізняють:
А) абсолютну монархію, в якій вся повнота влади зосереджена в руках монарха, хоча в державі може мати місце і конституція і парламент, але монарх здійснює законодавчу діяльність і керує урядом сам. На сьогодні така форма правління має місце в Бахрейні, Кувейті, Омані, Саудівській Аравії.
Б) конституційну монархію (обмежену), в якій влада монарха обмежується конституцією чи конституційним законом держави (Бельгія, Нідерланди, Норвегія);
В) парламентську монархію (обмежену), в якій влада монарха є символічною, так як монарх лише формально зберігає статус глави держави, підписує законодавчі акти і виконує представницькі повноваження (Іспанія, Швеція, Японія);
Г) дуалістичну монархію, в якій монарх не має законодавчої влади, яка належить парламенту, але він формує уряд і здійснює керування виконавчою владою. Ця форма є характерною для перехідного періоду від феодалізму до капіталізму, це своєрідна форма примирення інтересів феодалів, яких представляє монарх та інтересів буржуазії, яких представляє парламент. На сьогодні ця форма правління збереглася в Йорданії, Марокко.
Д) теократичну монархію, в якій глава держави одночасно є релігійним лідером, він наділений верховною духовною і політичною владою і здійснює функції вождя нації. На сьогодні така форма правління існує в Ірані, хоча в ст. 1 Конституції Ірану закріплено, що “Формою державного ладу Ірану є ісламська республіка”. В Європі теократичною монархією є Ватикан.
Існують й інші форми монархії:
– виборна в Малайзії;
– колективна в Об’єднаних Арабський Еміратах. Республіка – це форма правління, за якої верховну владу
В державі здійснює представницький орган, який відповідно до виборчих законів обирають громадяни країни на визначений строк. Розрізняють:
А) президентську республіку, головними ознаками якої є:
– обрання президента громадянами держави,;
– поєднання президентом повноважень глави держави і глави виконавчої влади;
– формування уряду президентом з незначною участю у цьому процесі парламенту;
– відсутність відповідальності уряду перед парламентом;
– відповідальність уряду перед президентом; – відсутність права президента на розпуск парламенту. Президентськими республіками є Аргентина, Бразилія,
Еквадор, США та ін.
Б) парламентську республіку, головними ознаками якої є:
– обрання президента держави парламентом;
– формування уряду парламентом, при цьому, участь у формуванні уряду глави держави може мати місце, але вона номінальна;
– здійснення повноважень глави держави і глави уряду різними особами;
– обмеженість владних повноважень глави держави і їх збільшення у прем’єр-міністра і уряду;
– відповідальність уряду перед парламентом. Парламентськими республіками є Австрія, Індія, Ісландія, Швейцарія;
В) змішані республіки (напівпрезидентські чи напівпарламентські), які характеризуються сполученням рис президентської і парламентської республік. Для визначення такої форми правління слід проаналізувати співвідношення конституційних і реальних повноважень у сфері виконавчої влади, якими володіють президент і прем7єр-міністр.
На сьогодні президентсько-парламентськими республіками є Болгарія, Індонезія, Чехія, Франція та інші. Парламентсько-президентськими – Греція, Ізраїль, Італія, Німеччина та інші. До 01.01. 2006 р. Україна була президентсько-парламентською республікою, але з набуттям чинності Закону України “Про внесення змін до Конституції України” від 08.12.2004 р. перетворилась у парламентсько-президентську.
Форма державного устрою
Знаходить свій вияв в особливостях політико-територіального устрою держави – це спосіб організації державної влади, який визначається характером взаємовідносин держави як цілого і її складових частин.
Розрізняють унітарні (прості) і федеративні та конфедеративні (складні) держави.
Унітарна (єдина) держава не має у своєму складі утворень, які наділені суверенними правами і характеризується наявністю:
– однієї конституції;
– однієї системи права;
– однієї системи державних владних органів;
– єдиним громадянством та ін.
Складові частини такої держави мають статус адміністративно-територіальних одиниць.
В окремих випадках до складу унітарної держави можуть входити одна чи кілька адміністративно-територіальних одиниць, що користуються особливим статусом автономних утворень. Цей статус надається не всім, а лише окремим частинам держави. Автономії утворюються за адміністративним і національним принципами з урахуванням історичних і географічних факторів.
Адміністративними автономіями є:
– автономні області Італії;
– автономні області Іспанії;
– Азорські острови та острів Мадейра в Португалії; До національних автономій відносяться:
– Аландські острови в Фінляндії;
– Гренландія і Фарерські острови в Данії та ін.
В Україні статус автономії має Автономна Республіка Крим, яка згідно з Конституцією України є невід’ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією, вирішує питання, віднесені до її відання (ст. 134 Конституції України).
Федерація – це держава, територія якої складається з територій її членів, що мають ознаки суверенності. Суб’єкти федерації можуть бути у вигляді:
– земель (Австрія, Німеччина);
– кантонів (Швейцарія);
– провінцій (Аргентина, Канада);
– республік (Росія);
– штатів (Австралія, Індія, США).
Суб’єкти федерації не є державами, а лише державними утвореннями, які наділені багатьма відповідними ознаками, крім державного суверенітету. Федерації характеризуються тим, що вони:
1) приймають власні конституції;
2) мають власні системи органів влади;
3) мають власне законодавство;
4) як правило, мають своє громадянство;
5) можуть бути суб’єктами міжнародно-правових відносин. У федераціях існує подвійність загально федеративного
Законодавства та законодавства суб’єкта федерації, органів влади, податкової системи та інше.
Федерації можуть виникати на основі укладеного договору (ініціатива про утворення іде знизу від суб’єктів майбутньої федерації) або на основі прийняття конституції, як це було в Індії.
В останні десятиліття від федеративної форми державного устрою з різних причин відмовилися Індонезія, Камерун, Лівія, СРСР, Чехословаччина. На сьогодні у світі налічується 20 федерацій.
Конфедерація – це тимчасовий союз держав, що утворюється для досягнення визначених в установчому акті цілей. Члени конфедерації передають створеному ними об’єднанню частину Своїх суверенних прав, на підставі чого конфедерація може виступати як окремий суб’єкт міжнародного права. Держави – члени конфедерації залишаються суверенними, вони можуть за власним бажанням виходити зі складу конфедерації.
Через стадії утворення конфедерації пройшли:
– США з 1776 по 1887 роки;
– Німеччина з 1815 по 1867 роки;
– Швейцарія до 1848 року, яка по сьогоднішній день зберегла назву конфедерації, хоча насправді є федерацією.
На сьогодні ознаки конфедерації мають Євросоюз та Союз Незалежних Держав (СНД).
Як правило, конфедерації після досягнення поставленої мети або розпадаються і їхні суб’єкти існують як незалежні держави або утворюють федерацію.
Історія знає і таку форму державного устрою як імперія – це складна держава, яка складалася із головної держави (метрополії) і залежних від неї державних утворень (колоній). Імперія утворювалась шляхом завоювання метрополією чужих територій. Імперіями були Великобританія, Росія та ін.
Форма державного (політичного) режиму
Це сукупність способів і прийомів (методів) здійснення державної влади. Форма державного режиму відображає характер і зміст співвідношення демократичних та недемократичних засад здійснення цієї влади.
Державний режим залежить від:
– характеру здійснення державної влади;
– політичної системи держави;
– забезпечення основних прав і свобод людини;
– розвитку демократії;
– рівня політичної та правової культури населення та інших чинників.
Розрізняють:
1) демократичний режим, який базується на демократичних засадах, закріплених в конституцій державна влада здійснюється з дотриманням прав і свобод людини, формуванням представницьких органів держави шляхом вільних виборів, забезпечення інтересів всього чи більшої частини населення, можливості громадян контролювати діяльність органів державної влади і впливати на них;
2) недемократичний (антидемократичний) режим, який характеризується зосередженням державної влади в одних руках (однієї особи чи партії), відсутністю розподілу влади на гілки, обмеженням чи скасуванням основних прав і свобод людини, наявністю політичних репресій, забороною діяльності інших політичних партій і рухів, забороною опозиційної діяльності, безконтрольності влади з боку народу.
Демократичний режим може бути:
А) демократично-ліберальним;
Б) демократично-консервативним;
В) демократично-радикальним.
Конституція України в ст. 1 визначає її як демократичну державу, в якій існує республіканська форма правління, громадяни мають право через вільні вибори формувати представницькі органи, вирішувати питання місцевого самоврядування та інші. Закріплені в Конституції права і свободи людини свідчать про встановлення демократичного режиму в Україні, при цьому даний режим є демократично-ліберальним.
Недемократичний режим може бути:
А) тоталітарним, при якому держава здійснює повний контроль над усіма сферами життя суспільства і над громадянами, як індивідами. Такий режим був характерний для Радянського Союзу в період, коли керував країною Й. Сталін, що супроводжувалось культом його особи, вождізмом і репресіями;
Б) авторитарним, при якому влада зосереджується в руках однієї особи чи певної групи людей, порушуються основні права і свободи людини, забороняється діяльність опозиційних партій, суттєво обмежується демократія;
В) фашистським, що характеризується найбільшими репресіями всередині країни та агресивністю на міжнародній арені;
Г) військово-диктаторським, при якому до влади приходять військові, які відкидають демократичні принципи організації та здійснення державної влади;
Д) расистським та ін.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)