Правознавство – Кунченко-Харченко В. І. – 11.6. Адміністративне правопорушення
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна чи необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на державний лад або громадський порядок, на власність, права чи свободи громадян і за яку законодавством встановлено адміністративну відповідальність.
Адміністративний проступок характеризується ознаками:
1) адміністративною протиправністю, тобто порушенням норм особливої частини КпАП України, Митного кодексу України, законів України “Про боротьбу з корупцією”, “Про пожежну безпеку”, “Про правовий статус іноземців”, “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” та інші;
2) суспільною шкодою, тобто настанням суспільно шкідливих наслідків від адміністративно-протиправного діяння, або загрозою настання таких наслідків;
3) виною (умисною чи необережною)
4) адміністративною караністю, тобто можливістю накладення на винну особу стягнень передбачених санкцією порушеної адміністративної норми.
Наявність вищезазначених ознак адміністративного правопорушення є підставою для порушення провадження в справах про адміністративні правопорушення. Завданнями цього провадження є: своєчасне, всебічне, повне та об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законодавством, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання їм, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Повну уяву про правопорушення може дати тільки його склад, під яким розуміють сукупність об’єктивних і суб’єктивних ознак, які є єдиною фактичною обставиною необхідною для притягнення винної особи до адміністративної відповідальності.
Склад адміністративного проступку включає в себе чотири елементи:
O об’єкт правопорушення;
O об’єктивна сторона правопорушення;
O суб’єкт правопорушення;
O суб’єктивна сторона правопорушення.
Об’єктом адміністративно-правової охорони є суспільні відносини, що регулюються нормами різних галузей права. Об’єкт може бути: загальним, родовим, видовим і безпосереднім.
Об’єктивна сторона адміністративного правопорушення характеризується:
– адміністративно-протиправним діянням (дією чи бездіяльністю);
– суспільно шкідливими наслідками або загрозою настання таких наслідків;
– причинним зв’язком між протиправним діянням та його наслідками (ця ознака необхідна для правопорушень із матеріальним складом);
– додатковими ознаками (часом, місцем, способом, обстановкою скоєння правопорушення).
Об’єктивна сторона правопорушення характеризує протиправне діяння із зовнішньої сторони. Воно як правило фіксується в протоколі про адміністративне правопорушення, а також інших процесуальних документах, необхідних для доведення вини правопорушника.
Суб’єктом адміністративного проступку є особа, що його скоїла. Це може бути фізична і юридична особа.
Відповідно до ст. 12 КпАП суб’єктом може бути фізична особа, яка досягла на момент вчинення адміністративного правопорушення 16-річного віку і яка є осудною.
Окремі адміністративні правопорушення можуть вчинити тільки спеціальні суб’єкти, які крім віку і осудності характеризуються додатковими ознаками:
O посадові особи;
O громадяни, власники підприємств чи уповноважені ними особи;
O особи, які представляють власників або уповноважені ними органи чи профспілки;
O неповнолітні у віці від 16 до 18 років;
O державні службовці;
O водії транспортних засобів;
O підприємці;
O працівники торгівлі та представники інших спеціальностей;
O інші спеціальні суб’єкти.
Конкретизація спеціальних суб’єктів – фізичних осіб визначена в диспозиціях статей Особливої частини КпАП України.
Юридичні особи можуть бути суб’єктами адміністративних правопорушень, що пов’язані із недотриманням правил екологічної безпеки, санітарно-гігієнічних правил, правил протипожежної безпеки та інших.
Суб’єктивна сторона адміністративного правопорушення характеризується внутрішнім психічним ставленням суб’єкта до вчиненого ним проступку та його наслідків, що конкретизується через:
– вину (умисну чи необережну);
– мету вчинення проступку;
– мотив, що спонукав особу до протиправних дій.
Наявність усіх чотирьох елементів складу адміністративного правопорушення є єдиною фактичною підставою, необхідною для притягнення винної особи до адміністративної відповідальності.
Адміністративні правопорушення класифікуються залежно від різних критеріїв.
Так, залежно від родового об’єкту посягання вони можуть бути правопорушеннями:
O в галузі охорони праці і здоров’я населення;
O що посягають на власність;
O в галузі охорони природи, використання природних ресурсів, охорони пам’яток історії та культури;
O в промисловості, будівництві та в галузі використання електричної і теплової енергії;
O у сільському господарстві;
O на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв’язку;
O в галузі житлових прав громадян, житлово-комунального господарства та благоустрою;
O в галузі торгівлі, громадського харчування, сфері послуг, В галузі фінансів і підприємницької діяльності;
O в галузі стандартизації, якості продукції, метрології та сертифікації;
O що посягають на громадський порядок і громадську безпеку;
O що посягають на встановлений порядок управління. Залежно від форми вини:
– умисні правопорушення;
– необережні правопорушення. Залежно від характеру діяння:
– простими, які являють собою одноразову дію чи бездіяльність (самовільне підключення телефонного апарату або іншого абонентського пристрою до діючого телефону чи іншого абонентського пристрою);
– складними, які характеризуються двома чи більше різними діями або складаються з альтернативних дій (непокора пішоходів сигналам регулювання дорожнього руху, перехід ними проїзної частини у невстановлених місцях або безпосередньо перед транспортними засобами, що наближаються, невиконання інших правил дорожнього руху).
Існують і інші ознаки для класифікації правопорушень.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)