Правознавство – Кунченко-Харченко В. І. – 12.7. Злочини у сфері господарської діяльності
Господарські злочини – це передбачені кримінальним законом суспільно небезпечні діяння, які посягають на господарську діяльність за відсутністю цілі послаблення чи підриву економічної основи України.
В Кримінальному кодексі України господарські злочини виокремлені в окремий розділ “Злочини у сфері господарської діяльності”, який охоплює 41 злочин.
Загальна характеристика цих злочинів пов’язана з юридичним аналізом і визначенням властивостей цих злочинів з точки зору об’єкта, об’єктивної сторони, суб’єкта, суб’єктивної сторони господарського злочину.
Родовим об’єктом всіх господарських злочинів є економічна система господарства України.
Безпосереднім об’єктом є нормальна діяльність та інтереси окремих галузей народного господарства України. Залежно від безпосереднього об’єкта господарські злочини поділяються на групи: і,
– злочини, які посягають на встановлений законом порядок формування і функціонування грошової і банківської системи (ст. 199-200 ККУ);
– злочини, які посягають на різні форми господарської діяльності і діяльність підприємництва (ст. 202-206 ККУ);
– злочини, які посягають на відносини фінансово-кредитної системи України (ст. 207-212 ККУ);
– злочини, які посягають на економічну систему України (ст. 214-217 ККУ);
– злочини, які посягають на відносини торгівлі і сфери побутового обслуговування населення (ст. 225-227 ККУ);
– злочини, які посягають на встановлений порядок приватизації державного і комунального майна (ст. 233-235 ККУ), тощо.
Об’єктивна сторона переважної більшості господарських злочинів полягає в активній дії. У кожному складі злочину ці конкретні дії суб’єктів визначені в диспозиціях ст. 199-235 ККУ:
O об’єктивна сторона злочину, передбаченому ст. 227 ККУ полягає у випуску або реалізації недоброякісної продукції;
O об’єктивна сторона злочину, передбаченому ст. 228 ККУ полягає у змові про зміну чи фіксування цін або примушування до їх змін чи фіксування.
Деякі господарські злочини скоюються шляхом бездіяльності:
– ухилення від повернення виручки в іноземній валюті (ст. 207 ККУ);
– ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів (ст. 212 ККУ).
Об’єктивна сторона окремих господарських злочинів включає як обов’язкові ознаки – спосіб, час, місце скоєння злочину:
O приховування стійкої фінансової неспроможності шляхом подання недостовірних відомостей (ст. 220 ККУ);
O умисне обмірювання, обважування, обрахування чи інший обман покупців під час реалізації товару (ст. 225 ККУ);
O контрабанда, тобто переміщення товарів через митний кордон України (ст. 201 ККУ).
Більшість господарських злочинів належать до злочинів з формальним складом. Сам факт скоєння злочину без урахування наслідків становить закінчений злочин (ст. 199, 200 ККУ).
Окремі господарські злочини належать до злочинів з матеріальним складом.
Так, злочини з матеріальним складом є протидією законній господарській діяльності, вчиненій організованою групою, або службовою особою з використанням службового становища, або поєднані з насильством, небезпечним для життя чи здоров’я, або такі, що заподіяли велику шкоду чи спричинила інші тяжкі наслідки (ч. З ст. 206 ККУ).
Суб’єктом господарського злочину є фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку.
Окремі господарські злочини скоюються спеціальним суб’єктом:
– у разі випуску або реалізації недоброякісної продукції (ст. 227 ККУ) суб’єктом злочину можуть бути лише особи, на яких покладено відповідальність за реалізацію, а також випуск продукції належної якості, здійснення контролю за якістю продукції;
– при обмані покупців та замовників (ст. 225 ККУ) – працівники підприємств торгівлі, громадського харчування, які безпосередньо обслуговують покупців, а також працівники сфери побутового обслуговування і комунального господарства, зв’язані з обслуговуванням населення.
Деякі господарські злочини можуть скоюватися як спеціальними, так і загальними суб’єктами. Це стосується такого злочину, як виготовлення з метою збуту, збут або використання завідомо підроблених знаків поштової оплати, маркованої продукції, міжнародних купонів для відповіді, посвідчень особи для міжнародного поштового обміну, відбитків маркувальних машин, а також квитків залізничного, водного, повітряного або автомобільного транспорту та інших проїзних документів і документів на перевезення вантажу (ст. 215 ККУ).
Суб’єктивна сторона господарських злочинів характеризується у переважній більшості умисною виною, хоча деякі злочини можуть вчинятися як умисно, так і необережно (ст. 227 ККУ).
Мотив і ціль у деяких складах господарських злочинів є обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони:
O умисне розголошення комерційної або банківської таємниці без згоди її власника особою, якій ця таємниця відома у зв’язку з професійною або службовою діяльністю, якщо воно вчинене з корисливих чи інших особистих мотивів і завдало істотної шкоди суб’єкту господарської діяльності (ст. 232 ККУ);
O незаконне придбання з метою збуту або зберігання з цією метою, а також збут чи транспортування з метою збуту незаконно виготовлених алкогольних напоїв, тютюнових виробів або інших підакцизних товарів (ст. 204 ККУ).
У більшості господарських злочинів мотивом є користь, а ціллю – нажива.
Контрольні питання
1. Поняття, джерела кримінального права України.
2. Принципи, методи та завдання кримінального права України.
3. Структура Кримінального кодексу України.
4. Злочин у кримінальному праві.
5. Ознаки злочину.
6. Склад злочину.
7. Класифікація злочинів.
8. Стадії вчинення злочину. –
9. Співучасть у злочині, її ознаки.
10. Види співучасників злочину.
11. Види злочинних організацій.
12. Кримінальна відповідальність, її ознаки.
13. Етапи кримінальної відповідальності.
14. Поняття судимості у кримінальному праві.
15. Кримінальне покарання, його мета.
16. Система кримінальних покарань.
17. Види кримінальних покарань.
18. Господарські злочини, їх об’єктний склад.
19. Види суб’єктів господарських злочинів.
Нормативно-правові акти та учбово-методичні матеріали
1. Конституція України від 28 червня 1996 р.
2. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 р.
3. Кримінально-процесуальний кодекс України від 28 грудня 1960 р. зі змінами та доповненнями.
4. Кримінально-виконавчий кодекс України від 11 липня 2003 р.
5. Закон України “Про виконавче провадження” від 21 квітня 1999 р.
6. Закон України “Про боротьбу з корупцією” від 5 жовтня 1995 р.
7. Закон України “Про оперативно-розшукову діяльність” від 18 лютого 1992 р.
8. Закон України “Про державну виконавчу службу” від
24 березня 1998 р.
9. Кримінальне право України. Особлива частина. Підручник / за ред.. МЛ. Бажанова, В. В. Огашиса та ін. – К, – X., 2001 р.
10. Кримінальне право України. Підручник / за ред. Матишевського П. – К., 1999 р.
11. Михеєнко ММ. Молдован В. В., Шибко В. П. Кримінально-процесуальне право. – К., 1997 р.
12. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 р. – К., 2002 р.
13. Тертишник В. Кримінально-процесуальне право України. Навч. посіб. – X., 1998 р.