Правознавство – Кунченко-Харченко В. І. – 11.5. Переконання і примус як основні методи управлінської діяльності
На всіх рівнях управлінської діяльності застосовується адміністративний та економічний методи управління.
Методи управління відповідають змісту правової норми і знаходяться у постійному взаємозв’язку. Кожна юридична форма управління може одночасно використовувати кілька методів:
O правової регламентації та єдино начальства;
O переконання і примусу;
O дозволів і заборон;
O владних велінь і рекомендацій.
Призначення вище визначених та інших методів державного управління полягає у:
– встановленні обов’язкових для учасників управлінських відносин нормативів;
– виданні приписів індивідуального значення на адресу конкретних учасників управлінських відносин;
– вирішенні в односторонньому порядку питань, які виникають у сфері управління;
– нагляді і контролі за поведінкою учасників управлінських відносин;
– застосуванні стимулюючих засобів впливу на об’єкти управління;
– застосуванні при потребі офіційних заходів примусового характеру з метою забезпечення правопорядку в сфері державного управління.
Переконання формує правосвідомість, внутрішню психічну готовність об’єкта управління до виконання керівної вказівки і пов’язане із використанням різних організаційних, роз’яснювальних та виховних заходів.
З переконанням тісно пов’язане застосування заохочення, як своєрідна форма позитивної оцінки результатів виконання управлінських завдань. Так, “Дисциплінарний статут” передбачає можливість заохочення працівників прокуратури за сумлінне виконання службових обов’язків: подякою, грошовою премією, подарунком, цінним подарунком, достроковим присвоєнням класного чину або підвищенням у класному чині, нагородженням нагрудним знаком “Почесний працівник прокуратури України”, присвоєнням почесного звання “Заслужений юрист України”. За особливі заслуги державні службовці можуть бути представлені до нагородження орденами і медалями.
Адміністративний примус – це різновид державного примусу, окремий інститут адміністративного права, який по суті є втручанням у сферу правових інтересів особи, яка допустила неправомірні дії. Він полягає у застосуванні суб’єктами виконавчої влади передбачених адміністративно-правими нормами примусових заходів до особи, яка вчинила адміністративне правопорушення.
Примус застосовується до осіб, не здатних будувати свою поведінку у відповідності з волею суб’єкта управління. Адміністративний примус включає в себе:
1) адміністративне попередження, яке відіграє, як правило, профілактичну роль:
O перевірка документів;
O заборона випуску на маршрут водіїв, які знаходяться у стані сп’яніння;
O заборона випуску на маршрут транспортних засобів, що не відповідають технічним вимогам безпеки;
O огляд ручної поклажі;
O встановлення карантину;
O закриття певних ділянок кордону та інше.
2) адміністративне припинення правопорушення – це сукупність заходів спрямованих на припинення правопорушень, що вже розпочалися, відновлення юридичних відносин, що ними порушені, попередження шкідливих наслідків, забезпечення умов, Передбачених законом, для притягнення винних осіб до юридичної відповідальності:
– вимога Працівника правоохоронного органу припинити протиправну поведінку;
– перевірка і вилучення фальшивих документів і речей, обмежених чи заборонених у цивільному обігу;
– застосування примусового лікування алкоголіків, наркоманів та інших осіб;
– застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і вогнепальної зброї відповідно до вимог ст. 12-15 Закону України “Про міліцію”;
– адміністративне затримання, тобто короткочасне обмеження особистої свободи правопорушника (право такого затримання мають співробітники міліції, СБУ, військовослужбовці прикордонних військ, працівники воєнізованої охорони, інспектори рибохорони, лісового, мисливського господарства – для встановлення особи правопорушника і складання протоколу);
3) застосування адміністративного стягнення, тобто притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності, яка конкретизована в параграфі № 7 цієї теми.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)