Правознавство – Кунченко-Харченко В. І. – 2.9. Система законодавства України
Законодавство України – це система діючих нормативно-правових актів, встановлених чи санкціонованих компетентними органами держави, змістом яких є правові норми.
Між системою законодавства і системою права існує взаємозв’язок, він проявляється в тому, що законодавчі акти є джерелами норм права. При цьому самі норми права, які регулюють певні конкретні відносини, потребують об’єднання в нормативно-правові акти, назва яких показує які відносини регулюються нормами. Законодавчі акти є своєрідною формою вираження права.
Розрізняють вертикальну і горизонтальну структуру законодавства.
Вертикальна структура законодавства пов’язана з юридичною силою нормативно-правових актів, тобто з їхньою ієрархією. За ієрархічною ознакою нормативні акти України можуть бути:
1) Конституцією України – Основним Законом держави, що має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (ст. 8 Конституції України);
2) Законами України:
– конституційними, які вносять зміни і доповнення до Конституції України;
– органічними, які конкретизують Конституцію України, ЇЇ положення, визначають порядок організації та діяльність органів державної влади;
– звичайними, які можуть бути кодифікованими (Бюджетний кодекс, Земельний кодекс та інші) і некодифікованими (Закон України “Про оплату праці”, Закон Украйни “Про відпустки” та інші), що регулюють інші важливі суспільні відносини;
– надзвичайними, які приймаються для врегулювання ситуацій, які наперед передбачити було неможливо, але врегулювання яких є нагальним;
3) Підзаконними нормативно – правовими актами:
– Постановами Верховної Ради України;
– Указами Президента України;
– Декретами та Постановами Кабінету Міністрів України;
– Наказами, нормативними листами, іншими актами міністерств, відомств, державних комітетів, інших центральних органів виконавчої влади із спеціальним статусом;
– рішеннями органів місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади;
– наказами, що видаються керівниками підприємств, установ і організацій (локальні нормативно-правові акти);
– колективними договорами, що укладаються між власником або уповноваженим ним органом і профспілковою організацією з метою регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів;
4) чинними міжнародними договорами, ратифікованими Верховною Радою України відповідно до ст. 9 Конституції України і які стали частиною національного законодавства.
Горизонтальна структура законодавства пов’язана з розподілом нормативно правових-актів держави за галузевою ознакою, тобто за предметом правового регулювання. Галузева (горизонтальна) об’єднує нормативно-правові акти з урахуванням їх відповідності певним галузям права.
Так, за галузевою ознакою розрізняють:
– конституційне законодавство;
– адміністративне законодавство;
– трудове законодавство;
– сімейне законодавство та інші.
При цьому, кожне галузеве законодавство має свою внутрішню структуру. Наприклад, нормативно-правові акти підприємницького права розподіляються на акти, що регулюють:
– загальні засади підприємницької діяльності;
– правове положення суб’єктів підприємництва;
– правовий режим майна суб’єктів підприємницької діяльності;
– договірні відносини у підприємництві;
– розрахункові відносини між суб’єктами підприємницької діяльності;
– правові форми державного регулювання підприємницької діяльності;
– правове забезпечення якості продукції, робіт, послуг;
– правові форми обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції в підприємницькій діяльності;
– ціни та ціноутворення;
– зовнішньоекономічну діяльність та іноземне інвестування;
– біржову діяльність та ринок цінних паперів;
– захист майнових та немайнових прав суб’єктів підприємницької діяльності.
Система права держави надає змогу легко знайти будь-яку правову норму, а система законодавства – будь-який нормативно-правовий акт з метою їхньої реалізації.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)