Правознавство – Кунченко-Харченко В. І. – 3.5. Безпосередня і представницька демократія в Україні
Україна відповідно до ст. 5 Конституції є республікою, в якій суверен – народ. Суверенітет за змістом цієї статті належить народу, який здійснює владу первісну і верховну в Україні як державі, він є єдиним джерелом влади в Україні. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Безпосереднє (пряме) волевиявлення народу – це участь громадян у здійсненні державної влади при прийнятті державних рішень безпосередньо через всеукраїнський та місцевий референдуми, вибори, інші форми безпосередньої демократії.
Розуміння безпосередньої демократії пов’язано із поняттями “виборче право”, “виборча система”, “активне і пасивне виборче право”.
Виборче право – це сукупність конституційно-правових норм, регулюючих суспільні відносини, що складаються під час формування представницьких виборних органів держави.
Виборча система – це відповідний порядок організації і проведення виборів у представницькі органи і установи держави.
Кожна країна має свою виборчу систему, мажоритарну, пропорційну чи змішану.
Мажоритарна система передбачає проведення виборів, закладаючи в основу голосування за конкретного кандидата. Обраним вважається той з кандидатів, хто набрав встановлену законом більшість голосів. При цій виборчій системі можливі три різновиди підведення результатів, а звідси і три види мажоритарної системи;
1) мажоритарна система абсолютної більшості, при якій обраним вважається кандидат, який отримав більше половини голосів виборців, що приймали участь у голосуванні (50 % +1 голос). Якщо у першому турі голосування жоден із кандидатів не отримав такої більшості голосів проводиться другий тур голосування між двома переможцями першого туру;
За цією системою в Україні обирається Президент України;
2) мажоритарна система відносної більшості, при якій обраним вважається кандидат, який отримав більше голосів виборців ніж будь-хто з його конкурентів. В Україні за цією системою обираються голови сільських, селищних, міських Рад народних депутатів;
3) мажоритарна система кваліфікованої більшості, при якій обраним вважається кандидат, який отримав встановлену законом більшість голосів, але не менше 2/3, 3/4. В Україні така система не застосовується.
Пропорційна система в основу голосування покладає принцип пропорційності між відданими за ту чи іншу партію голосами виборців і отриманими нею мандатами.
За цією системою в Україні обираються:
– Верховна Рада України;
– Верховна Рада Автономної Республіки Крим;
– Обласні та інші ради.
Змішана виборча система одночасно поєднує мажоритарну і пропорційну системи шляхом узгодження інтересів представництва в парламенті представників населення і політичних сил.
В Україні за цією системою обиралася Верховна Рада України в 1998 та 2002 роках.
Виборче право громадян передбачає активне і пасивне виборче право.
Активне виборче право – це право громадян обирати представницькі органи державної влади.
Пасивне виборче право – це право громадян бути обраними до виборних державних органів.
Характеризуючи принципи виборчого права потрібно розрізняти принципи, що відносяться до реалізації громадянами активного виборчого права, а також засад забезпечення виборчого процесу.
І група принципів закріплена в ст. 71 Конституції:
– принцип загальності виборчого права означає, що право голосу мають усі громадяни України, яким до дня виборів виповнилося 18 років, крім осіб, які в судовому порядку визнані недієздатними;
– принцип рівного виборчого права означає наявність у кожного з виборців однакової кількості голосів;
– принцип прямого виборчого права означає, що виборець безпосередньо віддає свій голос за конкретну особу, яка балотується по визначеному виборчому округу чи за політичну партію;
– принцип таємності голосування означає заборону будь-якого контролю за волевиявленням виборців.
Виборчий процес здійснюється на засадах:
– вільного і рівноправного висування кандидатів у депутати;
– гласності та відкритості;
– свободи агітації;
– рівних можливостей для всіх кандидатів у проведенні виборчої кампанії;
– неупередженості до кандидатів з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів.
Референдум – це спосіб прийняття громадянами України шляхом голосування законів України, інших рішень з важливих питань загальнодержавного і місцевого значення.
Відповідно до Конституції України проводяться всеукраїнські референдуми, референдуми Автономної Республіки Крим, місцеві референдуми (в межах адміністративно-територіальних одиниць),
Всеукраїнський референдум призначається:
– Верховною Радою України з питання про зміну території України;
– Президентом України щодо змін Конституції України та за народною ініціативою, якщо вимогу про це підтримано не менш як трьома мільйонами громадян України, які мають право голосу (ст. 72 Конституції України).
Місцевий референдум призначається відповідною місцевою Радою, в тому числі на вимогу не менш ніж 1/10 громадян України, які мають право голосу і постійно проживають на території адміністративно-територіальної одиниці де буде проводитись референдум.
Крім всеукраїнського та місцевого, референдуми можуть бути:
– конституційними;
– законодавчими;
– імперативними;
– обов’язковими;
– консультативними (дорадчими)…
Конституція України не допускає проведення референдумів щодо законопроектів з питань податків, бюджету та амністії.
Представницька демократія забезпечує владу народу шляхом вирішення загальнодержавних питань його представниками, обраними у встановленому законом порядку і наділеними владними повноваженнями. Цими представниками народу є колегіальні органи (Парламент, ради різних рівнів) чи одноособові (Президент), які уповноважені приймати рішення, що мають загальнообов’язковий характер на відповідній території і здійснювати поточне управління справами держави і суспільства.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)