Правознавство – Кунченко-Харченко В. І. – 2.7. Загальне поняття галузі, підгалузі права та правового інституту
Система права – це об’єктивно зумовлена єдність і погодженість правових норм держави та їх розподіл на окремі взаємопов’язані між собою складові елементи: галузі права, підгалузі права та правові інститути.
Ознаки системи права:
1) об’єктивна зумовленість системи права проявляється в тому, що право регулює всі найважливіші суспільні відносини, які змінюються одночасно зі змінами держави і суспільства.
Це відбувається об’єктивно у зв’язку з розвитком суспільства. Держава, встановлюючи і санкціонуючи правові норми, об’єднує їх у різні складові правової системи, з метою полегшення знаходження будь-якої норми та її реалізації;
2) єдність системи права проявляється в тому, що правові норми будь-якої держави, в яких би об’єднаннях вони не були, є окремими частинами однієї системи права, тобто єдиного цілісного правового утворення;
3) погодженість правових норм в системі права проявляється в тому, що норми тісно пов’язані між собою і перебувають у постійній взаємодії. Так ст. 42 Конституції України закріплює право кожного на підприємницьку діяльність, яка не забороняється законом і визначає окремі принципи цієї діяльності. Положення цієї статті конкретизуються в Господарському кодексі України і в сотнях інших нормативно правових актах, в тому числі в окремому розділі Особливої частини Кримінального кодексу України “Злочини у сфері господарської діяльності”. Тільки взаємодія всіх цих норм забезпечує регулювання відносин, пов’язаних із підприємницькою діяльністю;
4) організаційна структурованість системи права, тобто її внутрішня побудова, нерозривно зв’язані між собою правові комплекси, галузі, підгалузі права, правові інститути та норми права;
5) розмежування норм права за предметом і методом правового регулювання, саме за цим критерієм норми права розподіляються на галузі права.
Підводячи підсумок характеристики системи права і її ознак, не можна не погодитись з точкою зору В. О. Котюка, що кожна система права складається історично і вона обумовлена певними правовими принципами правової держави і громадянського суспільства. До них можна віднести: принцип народовладдя, розподілу влади, принцип рівності і рівноправності громадян, принцип справедливості, принцип єдності прав і обов’язків, принцип взаємоповаги і взаємо відповідальності держави і особи, принципи природного права на життя, безпеку, свободу, власність, мир, соціальну захищеність тощо. Всі ці принципи і загальнолюдські цінності, які виражаються в нормах права і законодавства, об’єднують систему права в єдиний організм, в єдину узгоджену систему норм, правових інститутів і галузей”
2.7. Загальне поняття галузі, підгалузі права та правового інституту
Галузь права – це система правових норм, об’єднаних на підставі спільного предмета і методів правового регулювання, що регулює певну сферу суспільних відносин.
Предметом правового регулювання є суспільні відносини, що регламентовані нормами галузі. Багатоманітність суспільних відносин визначає багато предметів регулювання. Так, предметом регулювання нормами сімейного права є сімейні відносини, трудового права – трудові відносини, фінансового права – фінансові відносини, кримінального права – відносини, пов’язані зі злочином і покаранням за його вчинення.
Предмет правового регулювання дає відповідь на питання – які суспільні відносини регулюються нормами галузі і надає можливість визначити в якій галузі шукати норми, що регулюють ці відносини.
Методом правового регулювання є прийоми і способи, за допомогою яких, норми галузі впливають на суспільні відносини певної сфери, впорядковують їх стосовно цілей і завдань правового регулювання. Для різних галузей права характерні різні методи. Так, основним методом цивільного права є диспозитивний метод, який характеризується:
– юридичною рівністю сторін;
– автономією волі сторін;
– майновою самостійністю сторін;
– особливим способом вирішення спорів (судовим);
– наявністю майнової відповідальності сторін.
Для кримінального права характерним є імперативний метод, пов’язаний із забороною суспільно-небезпечних діянь, визначених як злочини і встановленням покарань за порушення цих заборон.
Слід підкреслити, що предмет правового регулювання тільки разом із відповідними методами є підставою для розмежування правових норм на різні галузі права.
Підгалузь права – це сукупність правових норм, що є складовою частиною галузі права, яка регулює певний вид суспільних відносин, характерних для цієї галузі права. Не всі галузі права мають у своєму складі підгалузі права.
Цивільне право України складається з підгалузей:
– особисті немайнові права фізичної особи;
– право власності та інші речові права;
– право інтелектуальної власності;
– зобов’язальне право;
– спадкове право.
Підгалузі цивільного права легко визначити за назвою книги Цивільного кодексу України.
Окремі галузі права України мають у своєму складі підгалузі, норми яких містяться в кодексах і різних нормативно-правових актах відповідного законодавства. Так, фінансове право складається із наступних підгалузей права:
– бюджетного права, норми якого кодифіковані і містяться в Бюджетному кодексі України від 21.06.2001 р.;
– податкового права, норми якого містяться в податкових законах України;
– банківського права, норми якого містяться в нормативних актах банківського законодавства.
Інститут права – це група правових норм, що є складовою частиною галузі чи підгалузі права, що регулюють однорідні суспільні відносини, які тісно пов’язані між собою.
Розрізняють:
А) галузеві інститути права, які складаються з норм однієї галузі, їх легко визначити за назвою глави кодексу. Так, інститутами трудового права є:
– колективний договір;
– трудовий договір;
– робочий час;
– час відпочинку;
– нормування праці;
– оплата праці та інші.
Б) міжгалузеві інститути права, які складаються з норм різних галузей права, і які можна визначити тільки за змістом правових норм.