Мале підприємництво: основи теорії і практики – Варналій З. С. – РОЗДІЛ 1. ЕКОНОМІЧНА ПРИРОДА МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА
Підприємництво, без сумніву, відіграє визначальну роль у реалізації завдань перехідного періоду. При цьому успішна трансформація адміністративно-командної економіки в сучасну соціально орієнтовану неможлива без діяльності підприємців, які зумовлюють відповідні зміни як на мікро-, так і на макроекономічному рівні. Одним із перспективних напрямів створення конкурентного ринкового середовища є розвиток малого підприємництва. Відомий учений-економіст, академік НАН України І. І. Лукінов, зокрема, зазначає, що “…без цілеспрямованої державної політики антиінфляційно-створювального напряму, розвитку цивілізованих ринкових відносин з активною мотивацією підприємництва і праці, інвестиційної та інноваційної діяльності подолати затяжну і гостру кризу, увійти у фазу економічного зростання неможливо”1.
Українська економічна думка все глибше усвідомлює, що підприємництво є одним із основних факторів формування й розвитку вільної економіки з ринковим механізмом господарювання, де є місце і державному регулюванню на засадах пізнання та використання законів ринку. Без створення правових, економічних, організаційних та соціальних умов для підприємництва Україні не вийти з глибокої економічної кризи. Ось чому необхідно створити фундаментальні методологічні, теоретичні й методичні засади для формування цивілізованого підприємництва, зокрема малого, з усіма якісними та кількісними параметрами.
У господарській практиці, в економічній літературі підприємництво визначається таким чином, що його часто ототожнюють із поняттям “підприємець”. Але слід зазначити, що, по-перше, немає чіткого загальновизнаного визначення поняття “підприємець”. По-друге, немає ще повного усвідомлення того, що підприємництво не зводиться лише до одного з його компонентів – підприємця.
У сучасній вітчизняній економічній літературі спостерігається поверхове, спрощене, а інколи й заплутане тлумачення суті підприємництва і підприємця. Як правило, використовується поняття, визначене в Законі України “Про підприємництво” від 7 лютого 1991 р.
За цим Законом, підприємцем (суб’єктом підприємницької діяльності) може бути будь-яка особа (фізична або юридична), яка здійснює ініціативну самостійну діяльність на власний ризик. У законі підприємець визначається так само, як його розуміють і в повсякденному житті: підприємцем є будь-яка ділова людина, що виступає суб’єктом ринку від свого імені з метою отримання прибутку.
Але юридичний закон мусить оперувати поняттями юридичними, тобто значною мірою абстрактними, які встановлюють чіткі та універсальні правила поведінки. У даному разі підприємництво ототожнюється з бізнесом узагалі.
Такий підхід до підприємництва і підприємця вітчизняні економісти та юристи сприйняли як аксіому. Наприклад, у підручнику “Курс підприємництва” підприємництво ототожнюється з бізнесом, а підприємець – із юридичними і фізичними особами, які займаються будь-якими видами бізнесу2. Наші законодавчі акти у визначенні підприємництва мало чим відрізняються від такого його трактування.
Однак юридичні категорії мають базуватися на аналогічних економічних категоріях. Саме розуміння економічної сутності тих чи інших економічних явищ, процесів дає можливість безпомилково засновувати юридичні права й обов’язки в господарській сфері. На жаль, загальноприйнятих понять “підприємництво”, “підприємець” і “мале підприємництво” як економічних категорій немає. Тому в першому розділі ми розглянемо теоретичні основи феномену підприємництва з погляду ретроспективи та економічної інтерпретації, а також суть та об’єктивні засади розвитку малого підприємництва і його роль та місце в ринковій економіці.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)