Мале підприємництво: основи теорії і практики – Варналій З. С. – 2.2. Особливості регіональної структури малого підприємництва

У цілому прогноз економічного розвитку малого підприємництва можна назвати несприятливим, про що свідчить зниження темпів зростання кількості суб’єктів малого підприємництва та чисельності зайнятих у цьому секторі економіки. Досить нерівномірно розвивається мале підприємництво в різних регіонах України.

Однією з головних умов подолання негативних для малого підприємництва тенденцій має стати активна та виважена державна політика щодо розвитку малого підприємництва з урахуванням галузевих та регіональних особливостей розвитку цього сектору економіки.

Подальший розвиток малого підприємництва України потребує формування і здійснення ефективної та гнучкої регіональної політики. Взаємовідносини між центром і регіонами, а також міжрегіональні відносини в Україні продовжують залишатися неврегульованими, що породжує і загострює економічну роз’єднаність, дезінтеграційні процеси. Власне соціально-економічна неврегульованість і підштовхує як політичні сили, так і державні органи різних гілок та різних рівнів влади до конфронтації на цьому грунті.

На жаль, до цього часу найсуттєвіший недолік при розробці основ регіональної політики розвитку національного підприємництва – відсутність схваленої на законодавчому рівні державної політики розвитку підприємництва, недостатнє використання системного підходу до врахування політичних, економічних та юридичних чинників, які впливають на розвиток підприємництва, спроби базувати регіональну політику на хаотичному і безладному застосуванні спорадичних дій. Ось чому спочатку слід визначити, що ми розуміємо під поняттям “регіональна політика розвитку підприємництва”. Зрозуміло, йдеться саме про соціально-економічну регіональну політику в її двоєдиному розумінні.

Під регіональною політикою розвитку підприємництва слід розуміти, з одного боку, чітко опрацьовану в законодавчому аспекті практичну діяльність центральних органів виконавчої влади і місцевих державних адміністрацій в усіх регіонах країни, спрямовану на створення необхідного комплексу умов розвитку підприємництва, а з іншого – соціально-економічні заходи, здійснювані на базі загальнодержавної політики, закріпленої у законодавстві самими регіонами для досягнення тих чи інших регіональних і місцевих цілей та завдань.

Світовий досвід однозначно показує: до негативних наслідків призводять як жорстко централізована модель територіального устрою та управління, так і її автаркічний варіант. У першому випадку просто гальмується повноцінний розвиток місцевого господарства, нерозв’язаними залишаються соціальні проблеми регіонів, набуваючи застійного і кризового характеру. У другому випадку дуже швидко набувають сили відцентрові федералістські тенденції, що призводять в остаточному підсумку до розвалу загальнонаціональної системи господарювання, утворення вузькорегіовальних ринків автаркічного типу. Іншими словами, розпад єдиної держави неминучий. Як перший, так і другий з наведених варіантів становить величезну небезпеку для нашої молодої держави, і це треба чітко уявляти при визначенні суті регіональної політики розвитку підприємництва.

Регіональну соціально-економічну політику можна визначити як сукупність економічних, правових та адміністративно-організаційних засобів і методів, що органічно поєднують загальнодержавні й місцеві інтереси, будучи спрямованими в остаточному підсумку на повнокровний, рівноцінний та рівномірний розвиток регіонів і країни в цілому3. Органічною частиною цієї політики має бути врахування саморегулюючих засад підприємництва.

Зростання впливу регіонів на економічні процеси, що відбуваються в Україні, є необхідним і, разом із тим, закономірним явищем, оскільки відображає загальносвітову тенденцію до децентралізації суспільного розвитку, що має грунтуватися на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності. Проте в Україні ця тенденція ще не набула помітного значення, хоч і знайшла своє відображення у статті 15 Конституції України.

У сфері економіки останніми роками скоріше відбувалися протилежні процеси – концентрація у вже сформованих індустріально розвинутих центрах фінансового, промислового, торговельного потенціалу, інтелектуальних ресурсів тощо. Це відбувалося тому, що внаслідок відходу від адміністративного керування економічними процесами різноманітні ресурси (насамперед фінансові, які були до того ж досить обмежені) спрямовувалися переважно в регіони з більш-менш розвиненою ринковою інфраструктурою. Таким чином, на сьогодні склалася ситуація, за якої у Києві сконцентровано, за різними оцінками, від 60 до 80 % фінансових ресурсів. Тому досить нагальною є проблема проведення активної економічної політики на рівні регіонів. Передусім має йтися про сприяння розвиткові підприємництва. Зусилля має бути спрямовано на формування регіональних ринків, розвиток інфраструктури з урахуванням їхніх особливостей і використанням наявних переваг.

Розв’язання цих питань має здійснюватися як шляхом відповідної політики, так і шляхом надання необхідних повноважень місцевим державним адміністраціям. Такі повноваження мають знайти законодавче закріплення і залишати достатні можливості для проведення гнучкої державної економічної політики.

Основною причиною необхідності надання значних повноважень регіонам у проведенні власних економічних заходів з реалізації загальнодержавної політики і, в першу чергу, впливу на розвиток найдинамічнішого сектору економіки – підприємницького, є значні, іноді кардинальні, відмінності регіонів України і, відповідно, регіональних проблем, що потребують особливої уваги. Намагання державних органів виконавчої влади врахувати ці відмінності в своїх рішеннях у будь-якому випадку будуть малорезультативними, оскільки такі відмінності мають багатогранний характер.

Незважаючи на те, що Україна є унітарною державою, вона за складом свого етносу наближається до країн з федеративним устроєм. Це є наслідком впливу історичних факторів. Населення різних регіонів України формувалося під впливом дуже відмінних культур та соціально-економічних систем, і навіть кілька десятиріч панування командно-адміністративної системи з її практикою тотального нівелювання не спромоглися звести нанівець особливості менталітету.

Іншим чинником, який слід враховувати в політиці регіонів щодо розвитку малого підприємництва, є певні відмінності в соціально-економічній ситуації. Поза всяким сумнівом, проблеми, що постають сьогодні перед регіонами країни, здебільшого схожі – безробіття, недостатність коштів у місцевих бюджетах для фінансування соціально! сфери і соціальних виплат, необхідність пожвавлення виробництва тощо. Проте гострота проблем у різних регіонах не однакова, що потребує зміщення акцентів у економічній політиці і відповідного вибору – стимулювати створення нових робочих місць, зосередити зусилля на поповненні дохідної частини місцевого бюджету або сконцентрувати увагу на проблемах екологічної безпеки.

Ще одним суттєвим чинником, який підтверджує необхідність надання регіонам достатніх повноважень для проведення власної політики щодо розвитку малого підприємництва, є наявність пріоритетних для регіону видів економічної діяльності. Потенційно перспективні для регіону види економічної діяльності зумовлюються наявністю ресурсної, промислової, технологічної, наукової бази, територіальних переваг, наближеністю до ринків збуту, кліматичними умовами тощо. Усі ці особливості й потенційні переваги доволі повно можна реалізувати лише на регіональному рівні. Цільові програми різноманітного спрямування, що реалізуються на рівні загальнодержавної економічної політики, як правило, не фінансуються достатньо, вони не враховують повною мірою місцеві особливості, вони недостатньо забезпечені організаційно. Це є наслідком відмінності загальнодержавних і регіональних інтересів та пріоритетів, що цілком закономірно. Саме тому регіоналізація державної політики щодо розвитку малого підприємництва сприятиме її результативності.

Засоби, за допомогою яких держава може впливати на розвиток підприємницьких структур, являють собою широкий спектр пільг, послуг, організаційних заходів тощо. На регіональному рівні особливу увагу слід приділяти малому підприємництву, яке є найдинамічнішим сектором економіки і до того ж найчутливішим до пануючих умов економічної діяльності. Відповідно, цей сектор економіки може демонструвати швидке зростання за наявності сприятливих умов діяльності.

Зважаючи на це, одним з основних напрямів регіональної політики розвитку підприємницьких структур є або безпосередня участь місцевих державних адміністрацій у створенні й діяльності бізнес-центрів, бізнес-інкубаторів тощо, або всіляка підтримка таких організацій. У сучасних умовах різноманітні форми фінансової підтримки, зважаючи на хронічну нестачу коштів у місцевих бюджетах, є вельми проблематичними. Єдиною можливістю є надання гарантій за кредитами для малих структур у разі, якщо такі кредити мають цільове призначення.

Різновидом непрямої фінансової підтримки можна вважати податкові пільги, які надаються місцевими державними адміністраціями за податками, що надходять до місцевого бюджету. Такі пільги має бути спрямовано переважно на розв’язання пріоритетних для даного регіону завдань (підвищення зайнятості, екологічної безпеки тощо). Також місцеві державні адміністрації можуть досить відчутно впливати на динаміку розвитку підприємницьких структур шляхом диференціювання ставок за оренду приміщень.

Треба зазначити, що сьогодні у представників місцевих державних адміністрацій панує звужене уявлення про функції перелічених важелів (податки, плата за оренду приміщень). Вони сприймаються лише як засіб наповнення бюджету, до того ж бюджету саме цього року. Поза увагою залишається те, що намагання зібрати сьогодні якомога більше веде до незворотних втрат завтра, причому не лише в економічному, а й у соціальному плані. Максимальні (у встановлених межах) розміри орендної плати, місцевих податків змушують підприємців згортати свою діяльність, що, природно, веде до звуження податкової бази і, відповідно, надходжень до місцевих бюджетів. Значною мірою це є наслідком того, що у керівників на місцях недостатньо досвіду і знань для адаптації методів адміністративного управління до ринкових умов господарювання. З цього погляду велику користь може принести інформаційно-методичне забезпечення місцевих державних адміністрацій, рекомендації щодо організації регулювання економіки регіонів, міст, селищ. Має бути створено економічні умови й інформаційний простір, за наявності яких відбувалася б конкуренція між регіонами за потенційних підприємців, фінансові, технологічні та інтелектуальні ресурси. Таким чином, було б на державному рівні введено в дію механізм постійного і безперервного поліпшення умов підприємницької діяльності.

Місцеві державні адміністрації вже мають достатні повноваження для спрощення низки організаційних заходів створення і діяльності підприємницьких структур. А саме ці заходи є часом найбільш болючими (й витратними) для малих підприємств і мають безпосередній вплив на темпи їхнього збільшення. Але ці питання потребують законодавчого врегулювання: затвердження граничного терміну реєстрації, кількості документів, обмеження звітності, встановлення відповідальності посадових осіб тощо, оскільки психологію і методи роботи працівників відповідних державних служб швидко змінити навряд чи можливо.

Важливим є питання надання інформаційних і консалтингових послуг новоствореним підприємницьким структурам. Такі послуги мають навіть передувати створенню підприємств, оскільки в успішному веденні справ новими підприємцями місцева влада також вельми зацікавлена. Недостатніми на сьогодні виглядають юридичний захист і освіта підприємців, які тепер можна мати лише за значні кошти, що не під силу малим підприємцям. Тому місцевим державним адміністраціям доцільно організувати відповідні служби і надавати послуги за помірною, можливо диференційованою, ціною.

Заслуговує на увагу зарубіжний досвід сприяння підприємництву взагалі або окремим його видам у регіонах. Із цією метою проводяться такі заходи: звільнення від податку на нерухомість для корпорацій, які поширюють свою діяльність у даному регіоні (США, Франція); випуск облігацій для надання дешевих кредитів на розширення виробництва (США, Швеція); фінансування регіональних програм розвитку експорту (США); участь у витратах на розширення корисного для регіону виробництва (Франція) тощо.

Є ще одна проблема соціально-економічного стану України, розв’язання якої можливе лише за рахунок розвитку регіонального підприємництва. Так, при середньому по Україні рівні зареєстрованого безробіття станом на 1 січня 2000 р. 4,3 %, у Чернігівській області він становив 7,7 %, Житомирській та Рівненській – 7,2 %, Волинській – 7,0 % тощо. А в деяких районах і містах рівень безробіття перевищує 10-15 %.

Цілий ряд регіонів та міст України мають моногалузеву орієнтацію. Виробництво характеризується дуже високою концентрацією та вузькою спеціалізацією. Спад виробництва спостерігається в галузі, в якій спеціалізований регіон або місто мають надзвичайно важкі соціально-економічні наслідки. Очевидно, що в таких умовах підприємницька діяльність має насамперед спрямовуватись на задіяння того господарського потенціалу, який не використовується внаслідок економічної кризи. Це дало б змогу розгортати підприємницьку діяльність при значно менших інвестиційних витратах, зменшуючи водночас витрати тих структур, які мають утримувати нефункціонуючі виробничі потужності.

Проте для цього підприємцям слід мати інформацію про ще незадіяний виробничий потенціал. Створити для цього відповідні умови можливо лише на регіональному та місцевому рівнях.

Існує також проблема, пов’язана з тим, що виробничі ресурси, вивільнені з господарської діяльності загальним спадом суспільного виробництва, у своїй більшості не відповідають усім вимогам структурної перебудови та роботи в ринковому середовищі. Необхідне оновлення продукції, перепрофілювання виробництва, розгортання нових виробництв, яких немає в даному регіоні, перепідготовка кадрів тощо.

Успішне розв’язання цієї проблеми залежить, зокрема, від того, наскільки правильно визначено пріоритети в розвитку даного регіону, враховано всі можливості ефективного використання ресурсів, потреб і потенційних напрямів розширення внутрішнього ринку регіону, можливостей міжрегіональних зв’язків.

На розв’язання всіх цих завдань і має бути спрямовано скоординовані організаційні заходи розвитку підприємництва на регіональному рівні. Особливо важливі вони в умовах функціонування підприємств різних форм власності, оскільки мають узяти на себе ті функції координації діяльності, розподілу ресурсів, акумуляції коштів тощо, які виконувались адміністративно-командною системою.

Важливий напрям економічних реформ в Україні – створення сприятливого середовища для формування і функціонування суб’єктів підприємництва, які є одним із дійових засобів розв’язання першочергових соціально-економічних проблем. Сьогодні в нашій країні здійснюються певні правові, організаційні та економічні (щоправда, незначною мірою) заходи, які сприяють активізації діяльності підприємницьких структур.

Розглянемо більш детально стан та особливості розвитку малого підприємництва на регіональному рівні, використовуючи офіційні дані, зокрема щодо малих підприємств, кооперативів та фермерських господарств. Аналіз розвитку зазначених суб’єктів господарювання зумовлено тим, що, по-перше, саме ці підприємницькі структури в основному працюють на місцевий ринок, і, по-друге, саме через організацію бізнесу повніше реалізується право приватної власності, а отже – підприємницький потенціал.

Характеризуючи розвиток малого підприємництва в регіональному аспекті, слід зазначити, що Україна являє собою сукупність дуже неоднорідних територій, кожна з яких має неповторні, притаманні тільки їй особливості. Розвинутими в індустріальному відношенні є Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Луганська області. Сільське господарство переважає у Вінницькій, Житомирській, Кіровоградській, Полтавській, Черкаській областях. Є також області, де врівноважені сільське господарство та індустрія, – Одеська, Київська, Харківська.

Розглянемо Тенденції розвитку малих підприємств в Україні на регіональному рівні. Так, станом на 1 січня 1997 року в Україні діяло 93 091 мале підприємство, найбільша кількість їх припадає на Донецьку область – 14 078 (15,1 %), м. Київ – 11 146 (12 %), Дніпропетровську – 7 856 (8,4 %) та Харківську області – 7 802 (8,4 %). Разом з тим, рівень становлення та розвитку малих підприємств необхідно аналізувати не за абсолютними показниками, які не завжди відображають реальну ситуацію, а за інтегрованими показниками4.

Якщо простежити динаміку розвитку малих підприємств, то в 1996 році в 15 регіонах України спостерігалося збільшення кількості діючих суб’єктів, а в 12 регіонах – їхня кількість, порівняно з попереднім періодом, зменшилася. Це стосується таких областей, як Дніпропетровська (88,5 %), Житомирська (91 %), Луганська (92,9 %), Львівська (92,2 %), Миколаївська (98,6 %), Одеська (76,4 %), Полтавська (96,5 %), Сумська(94,3 %), Харківська(96,3 %), Хмельницька(92,5 %), Чернігівська (98,4 %) та м. Київ (97,2 %). Разом з тим, у п’яти регіонах (Житомирська, Львівська, Одеська, Сумська та Херсонська області) кількість діючих малих підприємств у 1996 році була меншою, ніж два роки тому, тобто у 1994 році (табл. 2.6).

Певні зміни відбулися у структурі малих підприємств і за формами власності. Зокрема, у 1992 році діяло 9464 малих підприємств, заснованих на державній формі власності, їхня питома вага в загальній кількості становила 18,7 %, а в 1996 році кількість їх зменшилася майже в 6 разів і склала 1582, або – 1,7 % від загальної кількості. Найменша питома вага малих підприємств, заснованих на державній формі власності, у загальній кількості в Дніпропетровській області (0,47 %), у Черкаській (0,57), у Житомирській (0,71 %), у Полтавській (0,8 %), у Вінницькій (0,81 %) (табл. 2.7).

Проаналізуємо питому вагу (частку) населення, зайнятого в малих підприємствах, у кількості населення, зайнятого в усіх сферах економічної діяльності. У середньому по Україні цей показник у 1996 році дорівнює 4,83 %.

Найбільший коефіцієнт зайнятості на малих підприємствах у містах Києві та Севастополі. Частка зайнятих на малих підприємствах від кількості населення, зайнятого в усіх інших сферах економічної діяльності, в цих містах більш ніж удвічі вища за середню по Україні (12,69 та 10,06 % відповідно).

Значно більший за середній цей показник в Автономній Республіці Крим, у Харківській, Львівській, Донецькій, Запорізькій, Дніпропетровській та Одеській областях (7,13 %; 5,91 %; 5,65 %; 5,41 %; 5,38 %; 5,09 %; 4,88 % – відповідно). Разом з тим, у таких областях, як Черкаська, Сумська, Вінницька, Волинська, Житомирська, Хмельницька названий показник нижчий за середній майже вдвічі. Значно нижчий він у Тернопільській області (2,26 %) і майже втричі нижчий у Чернігівській області (1,64 %).

Разом з тим, аналіз деяких інших показників особливостей розвитку малих підприємств на регіональному рівні не засвідчує таких великих розбіжностей. Зокрема, це стосується середньомісячної заробітної плати одного середньоспискового працівника малих підприємств в еквіваленті повної зайнятості. Найвищий показник лише в 1,5 раза вищий за середній по Україні: Полтавська область (коефіцієнт 1,51), а найнижчий – лише на третину менший за середній: Тернопільська область (коефіцієнт 0,66).

У 1999 році, як і в минулі роки, мале підприємство у територіальному розрізі розвивалося нерівномірно. Якщо в середньому по Україні на 10 тис. чоловік наявного населення припадає 40 малих підприємств, то в деяких регіонах цей показник значно вищий. Так, у м. Києві на 10 тис. чоловік наявного населення припадає 110 підприємств, у Миколаївській області – 50, Львівській – 49, Закарпатській та Харківській областях – по 45, в Автономній Республіці Крим – 42, Херсонській області та м. Севастополі – по 44 підприємства. Найнижчий показник кількості малих підприємств у розрахунку на 10 тис. чоловік наявного населення відзначається в Сумській (22 підприємства) та Тернопільській (23 підприємства) областях.

Таблиця 2.6. Розвиток малих підприємств України*

* Розраховано за даними Держкомстату України.

У порівнянні з 1998 роком в цілому по Україні кількість малих підприємств у розрахунку на 10 тис. чоловік наявного населення зросла на 6 підприємств. Більше, ніж у середньому по країні, зріс цей показник в Автономній Республіці Крим (на 10 підприємств). Житомирській (на 13), Херсонській (на 13), Миколаївській (на 8),Черкаській (на 8), Одеській (на 7), Хмельницькій (на 7) областях та в м. Києві (на 17).

На підприємствах малого підприємництва було зайнято 1677,5 тис. осіб, що становить 5,9 % у розрахунку до кількості населення у працездатному віці (у минулому році – 5,5 %). У розрізі регіонів України цей показник коливається від 4,4 до 13,2 %. Найнижчий він в Тернопільській (4,4 %), Луганській (4,6 %), Сумській (4,6 %), Чернівецькій (4,8 %), Вінницькій (4,9 %) областях. Вищий за середній по Україні цей показник у м. Києві (13,2 %), Львівській (8,1 %), Харківській (6,3 %), Миколаївській (6,2 %), Івано-Франківській (6,1 %), Полтавській (6,0 %) областях (табл. 2.8).

Аналіз розвитку кооперативів в Україні свідчить про негативні тенденції щодо значного зменшення кількості діючих кооперативів. У 1996 році їх діяло 3179, що майже в 9 разів менше, ніж у 1991 році (27 486 кооперативів). Така сама тенденція спостерігається і в регіонах. Якщо проаналізувати темпи зниження в 1996 році щодо попереднього періоду, то лише у Вінницькій області спостерігається відносне зростання кількості діючих кооперативів (109 %), у всіх інших кількість кооперативів зменшилася. Найменше зниження спостерігалося в Автономній Республіці Крим (темпи зростання – 90 %), Закарпатській області (89 %), Чернівецькій (89 %), Черкаській (82 %) та Рівненській областях (81 %). Більш ніж на третину зменшилася кількість діючих кооперативів у Волинській (66%), Львівській (66 %), Миколаївській (64 %), Тернопільській (64 %), Одеській (60 %) областях та в м. Києві (65 %). А в Київській області їх кількість зменшилася удвічі (табл. 2.9).

Враховуючи важливість для України аграрного сектору економіки, доцільно проаналізувати тенденції розвитку Фермерських господарств. Найбільш високий темп їхнього приросту (699,8 %) був у 1992 році. У наступні роки він зменшувався: в 1993 р. – 188,9 %, у 1994 р. – 115,3 %, у 1995 р. – 108,7 %, у 1996 р. – 101,7 %, у 1997 р. – 101,6 %, у 1998 р. – 98,8 %, у 1999 р. – 101,2 % та у 2000 р. (станом на 1 жовтня) – 104,7 %. Така сама тенденція, але з трохи меншою інтенсивністю, спостерігається й у зміні площ сільськогосподарських угідь, що були надані фермерським господарствам (1992 р. – 736,3 %; 1993 р. – 191,0 %; 1994 р. – 125,3 %; 1995 р. – 112,4 %; 1996 р. – 106,2 %, у 1997 р. – 111,6 %, у 1998р. – 110,4 %, у 1999 р. – 113,3 %, у 2000 р. – 177,2 % (табл. 2.5). У 1991 році найбільшу кількість фермерських господарств було розташовано в Південно-Західному економічному регіоні – 48 % від їх загальної кількості. На Донецько-Придніпровський та Південний економічні регіони припадало відповідно ЗО та 22 %. Але в наступні роки у Донецько-Придніпровському та Південному економічних регіонах фермерські господарства розвивалися більш інтенсивно, тому в 1995 році на ці регіони припадало по 37 % від їхньої загальної кількості, а на Південно-Західний економічний регіон – 26 %. Така сама тенденція зберігається й нині.

Таблиця 2.8. Кількість малих підприємств, показники зайнятості та середньомісячна заробітна плата працівників на малих підприємствах за регіонами України за 1999 рік*

* За даними Держкомстату України. К* Включаючи штатних та позаштатних працівників.

Таблиця 2.9. Розвиток кооперативів*

* Розраховано за даними Держкомстату України.

На 1 жовтня 2000 року в розрахунку на одне фермерське господарство припадало в середньому по Україні 55 га сільськогосподарських угідь. У розрізі регіонів цей показник має також значні відмінності. Найбільш високий він у Рівненській області (111 га), а найнижчий у Закарпатській області (8 га). Вищий від середнього по Україні він у Луганській (109 га), Кіровоградській (106 га), Дніпропетровській (94 га), Харківській (90 га), Житомирській (77 га), Запорізькій (75 га), Хмельницькій (63 га), Чернігівській та Донецькій (57 га) областях. Нижчий від середнього по Україні він в Автономній Республіці Крим (27 га) та в Чернівецькій (10 га), Волинській (21 га), Одеській (30 га), Миколаївській (31 га), Тернопільській (32 га), Івано-Франківській (35 га), Львівській (43 га), Херсонській (46 га) та Черкаській (46 га) областях (див. табл. 2.10).

Така розбіжність цього показника пояснюється, з одного боку, особливостями ведення сільського господарства в різних економічних регіонах, а з іншого – різним ставленням до розвитку фермерства з боку регіональних та місцевих органів державної влади, що, у свою чергу, підтверджує відсутність чіткої державної політики розвитку фермерських господарств.

Зворотною реакцією з боку населення на різні підходи регіональних та місцевих органів влади до розвитку фермерства є кількість поданих заяв про бажання стати фермером. Так, у 1995 році найбільшу кількість їх зафіксовано в Одеській (418), Донецькій (218), Закарпатській (252), Дніпропетровській (234), Миколаївській (226), Запорізькій (214), Київській (137), Кіровоградській (163) та Херсонській (130) областях. Найменшу кількість заяв подано в Чернігівській (7), Житомирській (17), Хмельницькій (19), Вінницькій (22), Тернопільській (26), Чернівецькій (26), Рівненській (33), Львівській (38) та Черкаській (43) областях.

Однією з причин труднощів та структурних викривлень у недержавному секторі є те, що немає системи територіального управління й територіальної політики щодо розвитку підприємницької діяльності.

Аналіз свідчить, що розвиток малого підприємництва залежить від багатьох чинників, серед яких найважливішу роль відіграють регіональні (територіальні) умови. До них слід віднести: економічний потенціал, наявність ресурсів, господарську структуру, підготовку кадрів, ставлення місцевих органів влади та населення до підприємництва, стан ринкової інфраструктури, інформаційне забезпечення, традиції та психологію населення даного регіону тощо. Ці та інші фактори слід враховувати при розробці та впровадженні системи регіонального управління, здійсненні ефективної територіальної політики щодо розвитку малого підприємництва, що сприятиме формуванню підприємницьких структур та подоланню економічної кризи.

Таблиця 2.10. Кількість селянських (фермерських) господарств в Україні (станом на 1 жовтня 2000 р.)*

Регіон, область	Кількість зареєстрованих господарств	Площа землі	Припадає на одне	Довідково: було на 01.01.2000
В користуванні, га	Господарство, га	Кількість господарств	Площа сільгоспугідь
Сільгоспугідь	В тому числі ріллі	Сільгоспугідь	В тому числі ріллі	Всього	На одне господарство
Україна	37 591	2 059 475	1 905 118	55	51	35 884	116 292	32
Автономна Республіка Крим	1 474	39 564	34 953	27	(1 votes, average: 5,00 out of 5) Related posts: Мале підприємництво: основи теорії і практики – Варналій З. С. – РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТКУ МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА В УКРАЇНІ У перші роки трансформації економіки України, незважаючи на об’єктивні труднощі перехідного періоду, відбувалося швидке зростання недержавного сектору економіки, яке супроводжувалося значним зростанням, особливо в перші роки економічних реформ, чисельності суб’єктів малого підприємництва. Реалії складаються так, що нині недержавний сектор розвивається динамічніше. Якщо наприкінці 80-х pp. усі підприємства перебували в державній власності, то вже у 1999 […]... Мале підприємництво: основи теорії і практики – Варналій З. С. – 5.1. Проблеми ефективності розвитку малого підприємництва Розвиток малого підприємництва України перебуває на початковому етапі становлення, який є своєрідною політичною та соціально-економічною межею між недалеким надто складним минулим і безумовно прогресивним майбутнім щодо розвитку підприємницької діяльності. Цей етап знаменується великими політичними і загальноекономічними труднощами, різноманіттям непримиренних поглядів на те, якою має бути політика держави щодо розвитку малого підприємництва. Формування цієї політики відбувається […]... Мале підприємництво: основи теорії і практики – Варналій З. С. – РОЗДІЛ 5. СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ НАСЛІДКИ РОЗВИТКУ МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА В УКРАЇНІ Розвиток малого підприємництва України перебуває на початковому етапі становлення, який є своєрідною політичною та соціально-економічною межею між недалеким надто складним минулим і безумовно прогресивним майбутнім щодо розвитку підприємницької діяльності. Цей етап знаменується великими політичними і загальноекономічними труднощами, різноманіттям непримиренних поглядів на те, якою має бути політика держави щодо розвитку малого підприємництва. Формування цієї політики відбувається […]... Мале підприємництво: основи теорії і практики – Варналій З. С. – 2.1. Аналіз економічного розвитку малого підприємництва У перші роки трансформації економіки України, незважаючи на об’єктивні труднощі перехідного періоду, відбувалося швидке зростання недержавного сектору економіки, яке супроводжувалося значним зростанням, особливо в перші роки економічних реформ, чисельності суб’єктів малого підприємництва. Реалії складаються так, що нині недержавний сектор розвивається динамічніше. Якщо наприкінці 80-х pp. усі підприємства перебували в державній власності, то вже у 1999 […]... Мале підприємництво: основи теорії і практики – Варналій З. С. – 4.3. Інфраструктура підтримки малого підприємництва Невід’ємним компонентом ринкових відносин є інфраструктура підприємництва. Вона створює сприятливі умови для розвитку підприємництва в Україні, в тому числі й малого. Інфраструктура в будь-якій соціально-економічній системі – це сукупність елементів, які забезпечують безперебійне функціонування взаємозв’язків об’єктів і суб’єктів цієї системи. Основна функція інфраструктури полягає в забезпеченні функціонування взаємозв’язків між елементами самої системи, до яких належать […]... Мале підприємництво: основи теорії і практики – Варналій З. С. – Додаток 1. ПРО ДЕРЖАВНУ ПІДТРИМКУ МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА Закон України Від 19 жовтня 2000 року № 2063ІІІ Цей Закон визначає правові засади державної підтримки суб’єктів малого підприємництва незалежно від форми власності З метою якнайшвидшого виходу із економічної кризи та створення умов для розширення впровадження ринкових реформ в Україні. Стаття 1. Поняття суб’єктів малого підприємництва Суб’єктами малого підприємництва є: Фізичні особи, зареєстровані у встановленому […]... Мале підприємництво: основи теорії і практики – Варналій З. С. – РОЗДІЛ 1. ЕКОНОМІЧНА ПРИРОДА МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА Підприємництво, без сумніву, відіграє визначальну роль у реалізації завдань перехідного періоду. При цьому успішна трансформація адміністративно-командної економіки в сучасну соціально орієнтовану неможлива без діяльності підприємців, які зумовлюють відповідні зміни як на мікро-, так і на макроекономічному рівні. Одним із перспективних напрямів створення конкурентного ринкового середовища є розвиток малого підприємництва. Відомий учений-економіст, академік НАН України І. […]... Мале підприємництво: основи теорії і практики – Варналій З. С. – РОЗДІЛ 3. ДЕРЖАВНА ПІДТРИМКА МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА Аналіз світового досвіду свідчить, що практично в усіх розвинених країнах держава бере активну участь у формуванні та розвитку підприємницької діяльності, підтримці найбільш доцільних і ефективних її напрямів. Навіть у тих країнах, де склалися давні традиції приватного підприємництва, мале підприємництво потребує такої підтримки й одержує її на основі державних програм підтримки малого підприємництва. Одні країни з […]... Мале підприємництво: основи теорії і практики – Варналій З. С. – 2.4. Проблеми розвитку малого підприємництва Становлення й розвиток ринкової економіки неможливі без створення відповідних умов для забезпечення економічної свободи розвитку підприємництва, суть якої полягає в усуненні адміністративних перешкод і обмежень на шляху економічної діяльності. Правовий порядок у суспільстві не сумісний із дискреційними (на свій розсуд) повноваженнями адміністративних структур виконавчої влади. Демократичний правовий порядок економічного життя, відносин підприємництва в країні має […]... Мале підприємництво: основи теорії і практики – Варналій З. С. – 2.3. Фінансові ресурси малого підприємництва: стан та джерела формування Створенню умов розвитку малого підприємництва має сприяти вивчення теоретичних та методичних аспектів і особливостей формування й використання його фінансових ресурсів. Фінанси (від фр. Finance – готівка, дохід) – це система економічних відносин, які складаються між державою, підприємствами і громадянами щодо привласнення частини національного доходу через механізм оподаткування та розподілу його відповідно до виконуваних державою соціально-економічних […]... Мале підприємництво: основи теорії і практики – Варналій З. С. – 3.5. Державна фінансова підтримка малого підприємництва Державна фінансова підтримка малого підприємництва включає насамперед податкові та кредитні методи впливу на цей сектор економіки. Як засвідчує світовий досвід, виважена, диференційована податкова та грошово-кредитна політика справляє вирішальний вплив на формування та подальший розвиток суб’єктів малого підприємництва. Реальні труднощі з фінансуванням є сьогодні чи не найголовнішою проблемою для малого підприємництва України. Брак достатнього капіталу в […]... Мале підприємництво: основи теорії і практики – Варналій З. С. – 1.2. Економічна сутність малого підприємництва Суб’єкти підприємницької діяльності можна класифікувати за окремими критеріями. залежно від конкретних завдань дослідження, аналізу, мети тощо. Так, за функціональним призначенням виділяють три види підприємництва: виробниче, комерційне та фінансове. Відповідно до масштабів діяльності підприємництво поділяють на мале, середнє та велике. Класифікація за масштабом діяльності має винятково важливе значення, тому що дає можливість виявити й проаналізувати сильні […]... Мале підприємництво: основи теорії і практики – Варналій З. С. – 4.2. Необхідність та форми самоорганізації малого підприємництва Зростання ролі та значення малого підприємництва в економіці України пов’язане з появою відповідних інституціональних утворень. Вони відрізняються від організацій, що асоціюються з масовим виробництвом, і охоплюють малі та роздержавлені підприємства. У багатьох розвинутих країнах за основу соціально-економічних та політичних перетворень було взято напрям на формування продукуючої верстви малих підприємців. На жаль, в Україні питанню створення […]... Мале підприємництво: основи теорії і практики – Варналій З. С. – 3.1. Об’єктивна необхідність та суть державної підтримки малого підприємництва Аналіз світового досвіду свідчить, що практично в усіх розвинених країнах держава бере активну участь у формуванні та розвитку підприємницької діяльності, підтримці найбільш доцільних і ефективних її напрямів. Навіть у тих країнах, де склалися давні традиції приватного підприємництва, мале підприємництво потребує такої підтримки й одержує її на основі державних програм підтримки малого підприємництва. Одні країни з […]... Мале підприємництво: основи теорії і практики – Варналій З. С. – 3.4. Правове забезпечення розвитку малого підприємництва Процес становлення і розвитку малого підприємництва неможливий без відповідного організаційно-правового забезпечення. Так, зокрема, державна підтримка малого підприємництва здійснюється спеціально уповноваженими органами, міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та місцевими державними адміністраціями. Спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, який безпосередньо бере участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері розвитку та підтримки […]... Мале підприємництво: основи теорії і практики – Варналій З. С. – 5.3. Соціально-економічні аспекти “тінізації” малого підприємництва Надзвичайно актуальною, складною та великомасштабною проблемою, яка пов’язана з економічною й соціальною безпекою України і потребує як правового, так і економічного та соціального державного регулювання, є розвиток тіньової економіки. Тіньовий сектор економіки почав серйозно впливати на всі соціально-економічні процеси, які відбуваються в суспільстві. Без урахування цього факту стало неможливим проведення наукового економічного аналізу на макро […]... Мале підприємництво: основи теорії і практики – Варналій З. С. – 3.3. Етапи формування державної політики підтримки малого підприємництва в Україні Перехід до ринкових умов господарювання в Україні з особливою гостротою поставив питання про роль і місце держави в економічних процесах, особливо в регулюванні та підтримці малого підприємництва. Необхідність державної підтримки малого підприємництва, а отже, відповідної державної політики, викликана тим, що, незважаючи на вагомі переваги малого підприємництва, цей сектор економіки найбільш вразливий до таких несприятливих факторів, […]... Мале підприємництво: основи теорії і практики – Варналій З. С. – РОЗДІЛ 4. ІНТЕГРАЦІЙНА ПІДТРИМКА ТА САМООРГАНІЗАЦІЯ МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА У попередньому розділі було розглянуто державну підтримку як одну із складових системи підтримки малого підприємництва. Але державна підтримка, якою б вона не була, і про це свідчить світовий досвід, не може вирішити всі питання розв’язання (пом’якшення) основної суперечності малого підприємництва, не може в повному обсязі забезпечити життєздатність суб’єктів малого підприємництва. Тому складовими системи підтримки малого […]... Мале підприємництво: основи теорії і практики – Варналій З. С. – 4.1. Основні форми інтеграційної підтримки малого підприємництва У попередньому розділі було розглянуто державну підтримку як одну із складових системи підтримки малого підприємництва. Але державна підтримка, якою б вона не була, і про це свідчить світовий досвід, не може вирішити всі питання розв’язання (пом’якшення) основної суперечності малого підприємництва, не може в повному обсязі забезпечити життєздатність суб’єктів малого підприємництва. Тому складовими системи підтримки малого […]... Мале підприємництво: основи теорії і практики – Варналій З. С. – 3.2. Світовий досвід підтримки малого підприємництва: механізми і джерела Аналіз світового досвіду свідчить, що виконання малим підприємством своєї суттєвої економічної та соціальної ролі можливе лише за умов виваженої державної політики всебічної підтримки цього сектору економіки. Сприяння та підтримка малого підприємництва є самостійною складовою державної економічної політики в багатьох країнах. Тому існують спеціальні державні (урядові) органи управління (координації) та підтримки малого бізнесу. Наприклад: у Канаді […]... Мале підприємництво: основи теорії і практики – Варналій З. С. – 5.4. Організаційно-економічний механізм дерегулювання і підтримки малого підприємництва в Україні Комплексний і збалансований підхід до розв’язання соціально-економічних проблем, як у масштабах країни, так і на місцевому рівні, має певною мірою забезпечити механізм дерегулювання й підтримки суб’єктів малого підприємництва, який є сукупністю форм, методів, засобів впливу на економічні відносини, що склалися між суб’єктами та об’єктами відповідного регулювання у процесі визначення й реалізації мети. Основною метою і […]... Мале підприємництво: основи теорії і практики – Варналій З. С. – 1.3. Роль і місце малого підприємництва у структурі перехідної та розвиненої ринкової системи Світовий досвід і практика господарювання показують, що найважливішою ознакою ринкової економіки є існування і взаємодія багатьох великих, середніх та малих підприємств, оптимальне співвідношення їх. Найбільш динамічним елементом структури народного господарства, що постійно змінюється, є мале підприємництво. Набутий власний досвід, позитивні результати розвитку малого х середнього підприємництва в країнах, які пройшли етап реформування економічних систем, свідчать […]... Мале підприємництво: основи теорії і практики – Варналій З. С. – 5.2. Мале підприємництво як визначальний чинник формування середнього класу в Україні Соціально-економічна значущість малого підприємництва визначається масовістю групи дрібних власників – власників малих підприємств та їхніх найманих працівників, – загальна чисельність яких є однією з найбільш суттєвих якісних характеристик будь-якої країни з розвиненою ринковою економікою. Саме ця верства “активного населення” обслуговує основну масу споживачів, виробляючи комплекс товарів і послуг відповідно до швидких змін вимог ринку. Таблиця […]... Мале підприємництво: основи теорії і практики – Варналій З. С. – Висновки Світовий досвід і практика перших кроків вітчизняного малого підприємництва свідчать, що виконання малим підприємництвом суттєвої економічної та соціальної ролі можливе лише за умов виваженої державної політики всебічної підтримки цього сектору економіки. Аналіз реальних процесів розвитку малого підприємництва в Україні, реалізації урядових дій щодо його підтримки показує, що головною причиною, яка стримує подальший розвиток малого підприємництва, […]... Мале підприємництво: основи теорії і практики – Варналій З. С. – ВСТУП Формування ринкової системи господарювання в Україні пов’язане зі зростанням підприємницької активності в усіх сферах економіки. Один із перспективних напрямів створення конкурентно-ринкового середовища – розвиток малого підприємництва. Світовий досвід і практика господарювання показують, що найважливішим компонентом ринкової економіки є існування і взаємодія багатьох великих, середніх та малих підприємств, оптимальне співвідношення їх. Найбільш динамічний елемент у структурі […]... Мале підприємництво: основи теорії і практики – Варналій З. С. – 1.1. Підприємництво: ретроспектива та економічна інтерпретація Глибоке й усебічне дослідження феномену підприємництва неможливе без застосування принципів і методів наукового дослідження, без розгляду виробничих відносин, формою вияву яких в умовах товарного виробництва є підприємницькі відносини. А оскільки виробничі відносини вивчаються економічною теорією, то й відносини підприємництва є об’єктом політико-економічного дослідження. Економічна теорія – логічне відображення об’єктивно існуючої економічної дійсності. Спосіб і закономірності […]... Мале підприємництво: основи теорії і практики – Варналій З. С. – 4.4. Міжнародна фінансова і технічна допомога малому підприємництву України Реалізація широкомасштабної програми реформування економіки України у стислі терміни потребує залучення значних коштів, однак внутрішні джерела фінансування розвитку дуже обмежені й використовуються переважно для підтримки життєво важливих для суспільства сфер економіки. Тому уряд України і державні органи управління приділяють велику увагу пошуку додаткових джерел фінансування розвитку народного господарства, в тому числі й малого підприємництва. Серед […]... Мале підприємництво: основи теорії і практики – Варналій З. С. – 6.4. Механізм створення власної справи Організувати свою фірму, відкрити власну справу нелегко. Відправною точкою, з якої починається власна справа, є ідея, закладена в її основу. Потім необхідно знати, хто може здійснювати підприємницьку діяльність, а кому забороняється. Крім того, необхідно також знати існуючі обмеження у здійсненні підприємницької діяльності. Усі ці підготовчі (попередні) вимоги до створення власної справи ми розглянули у попередніх […]... Мале підприємництво: основи теорії і практики – Варналій З. С. – 6.2. Організаційно-правові форми підприємницької діяльності Будь-яка підприємницька діяльність здійснюється в певних організаційних формах. Вибір форми організації підприємницької діяльності залежить від особистих пристрастей та смаків, але в основному визначається об’єктивними умовами – сферою діяльності, наявністю грошових коштів, перевагами та недоліками відповідних форм підприємств. Щоб зробити правильний вибір, треба знати, з чого можна вибрати. Організаційною одиницею підприємництва є фірма або компанія. Фірма […]... Мале підприємництво: основи теорії і практики – Варналій З. С. – 6.3. Організація підприємницької діяльності Підприємницька діяльність здійснюється від імені та під майнову відповідальність певними суб’єктами. Хто ж може в Україні здійснювати підприємницьку діяльність? Суб’єктами підприємницької діяльності (підприємцями) можуть Бути: -громадяни України, інших держав, особи без громадянства, не обмежені законом у правоздатності або дієздатності; -юридичні особи всіх форм власності, встановлених Законом України “Про власність”. Не допускається заняття підприємницькою діяльністю таких […]... Мале підприємництво: основи теорії і практики – Варналій З. С. – 6.1. Функції та правовий статус підприємця Рухливий і динамічний підприємницький сектор, зокрема мале підприємництво, сприяє формуванню здорового конкурентного середовища, розширяє можливості працевлаштування населення, зумовлює появу нових стимулів до суспільнокорисної, продуктивної діяльності. Однак реалізація потенційних можливостей не відбувається автоматично. Вона вимагає глибоких та різноманітних знань підприємців, менеджерів, неабияких зусиль щодо самостійного ініціативного ведення власної справи. Набуття знань з проблем сучасного підприємництва – […]... Мале підприємництво: основи теорії і практики – Варналій З. С. – РОЗДІЛ 6. ТЕХНОЛОГІЯ ЗАСНУВАННЯ ВЛАСНОЇ СПРАВИ Рухливий і динамічний підприємницький сектор, зокрема мале підприємництво, сприяє формуванню здорового конкурентного середовища, розширяє можливості працевлаштування населення, зумовлює появу нових стимулів до суспільнокорисної, продуктивної діяльності. Однак реалізація потенційних можливостей не відбувається автоматично. Вона вимагає глибоких та різноманітних знань підприємців, менеджерів, неабияких зусиль щодо самостійного ініціативного ведення власної справи. Набуття знань з проблем сучасного підприємництва – […]... Основи підприємницької діяльності – Варналій З. С. – 3. Особливості розвитку малого підприємництва в Україні і за кордоном Про значення малого підприємництва свідчать інтегровані показники, що характеризують стан сектора малого підприємництва у розвинутих країнах, які підкреслюють фундаментальну роль малого підприємництва в соціально-економічному та політичному житті кожної країни (табл. 2.4). Показниками вагомої ролі малого підприємництва як інтегруючого структурного елементу системи сучасної ринкової економіки є передусім дані про його кількісні параметри. Кількість діючих малих підприємств […]... Основи підприємницької діяльності – Варналій З. С. – ТЕМА 4. Мале підприємництво Одним із перспективних напрямів створення конкурентно ринкового середовища є розвиток малого підприємництва. Сьогодні цілком очевидно, що успіх ринкових перетворень великою мірою визначатиметься тим, як вдасться реалізувати потенціал малого підприємництва, цього динамічного і мобільного сектора економіки. Що ж таке мале підприємництво? Яка його роль і місце в ринковій економіці? Які основні функції малого підприємництва, особливості його […]... Основи підприємницької діяльності – Варналій З. С. – 1. Економічна суть малого підприємництва Одним із перспективних напрямів створення конкурентно ринкового середовища є розвиток малого підприємництва. Сьогодні цілком очевидно, що успіх ринкових перетворень великою мірою визначатиметься тим, як вдасться реалізувати потенціал малого підприємництва, цього динамічного і мобільного сектора економіки. Що ж таке мале підприємництво? Яка його роль і місце в ринковій економіці? Які основні функції малого підприємництва, особливості його […]... Основи підприємницької діяльності – Варналій З. С. – 2. Функції малого підприємництва Роль і місце малого підприємництва в національній економіці найкраще проявляється в притаманних йому функціях. По-перше, мале підприємництво формує конкурентне середовище. Відомо, що в умовах вільної ринкової економіки конкуренція є відображенням відносин змагання між господарськими елементами, коли їх самостійна діяльність ефективно обмежує можливості кожного з них вплинути на загальні умови обігу товарів наданому ринку, а також […]... Облікова політика – Давидов Г. М. – 1.3. Особливості формування облікової політики підприємств малого бізнесу (суб’єктів малого підприємництва) 1.3.1. Визначення статусу малого підприємства Перехід економіки України від централізованого управління до ринкового регулювання значно вплинув на умови функціонування підприємств, що призвело до їх трансформації. Так, великі промислові підприємства частково перестали існувати або зменшили обсяги виробництва, інші були реструктуровані, що зумовило їх перехід до категорії “малих”. Суб’єкти господарювання, що створюються в сучасних умовах, також тяжіють […]... Облік та оподаткування підприємств малого бізнесу – Атамас П. Й. – 1.2. Характеристика суб’єктів малого підприємництва згідно законодавства України Підтримка малого підприємництва здійснюється відповідно до Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні, програми підтримки малого підприємництва в Автономній Республіці Крим, регіональних та місцевих програм підтримки малого підприємництва, які затверджуються відповідно до законодавства. Національна програма сприяння розвитку малого підприємництва в Україні є комплексом заходів, спрямованих на реалізацію державної політики щодо вирішення проблем розвитку малого […]... Основи підприємницької діяльності – Варналій З. С. – 3. Удосконалення нормативно-правової бази розвитку підприємництва В останні роки на державному та регіональному рівнях питанням активізації функціонуючих суб’єктів підприємницької діяльності, створення нових підприємств приділялась підвищена увага. Було прийнято ряд рішень Президента України та Уряду України з удосконалення нормативно-правової бази, усунення адміністративних, економічних та організаційних перешкод розвитку підприємництва, запровадження нових підходів до державного регулювання у сфері підприємництва. Це передусім стосується внесення змін […]... Основи підприємницької діяльності – Варналій З. С. – ТЕМА 8. Особливості міжнародного підприємництва Вивчення особливостей міжнародного підприємництва набуває важливого значення У зв’язку з аналізом можливостей, що відкриваються перед підприємцями в організації спільної діяльності з Іноземними партнерами. Адже в основі всесвітнього господарства знаходиться міжнародний поділ праці, який визначає спеціалізацію виробництва країн відповідно до їхніх соціально економічних та природно-кліматичних умов. Це зумовлює більш ефективне використання виробничого, наукового та ресурсного потенціалу […]... Мале підприємництво: основи теорії і практики – Варналій З. С. – 2.2. Особливості регіональної структури малого підприємництва « Мале підприємництво: основи теорії і практики – Варналій З. С. – 2.1. Аналіз економічного розвитку малого підприємництва Мале підприємництво: основи теорії і практики – Варналій З. С. – 2.3. Фінансові ресурси малого підприємництва: стан та джерела формування »