Мале підприємництво: основи теорії і практики – Варналій З. С. – Висновки
Світовий досвід і практика перших кроків вітчизняного малого підприємництва свідчать, що виконання малим підприємництвом суттєвої економічної та соціальної ролі можливе лише за умов виваженої державної політики всебічної підтримки цього сектору економіки.
Аналіз реальних процесів розвитку малого підприємництва в Україні, реалізації урядових дій щодо його підтримки показує, що головною причиною, яка стримує подальший розвиток малого підприємництва, є Несформованість у країні ефективної законодавчо закріпленої державної політики розвитку підприємництва, і зокрема, несформованість цілісної системи органів державної виконавчої влади з питань підприємництва. Свідченням неефективності діяльності органів державної влади у сфері розвитку підприємництва в Україні є, насамперед, зниження темпів зростання кількості діючих малих підприємств і чисельності працюючих у них, посилення процесу “тінізації” суб’єктів малого підприємництва.
Негативний вплив на процес становлення та розвитку малого підприємництва мають відповідні правові, фінансово-економічні, організаційні та соціально-психологічні фактори, насамперед:
1. Неповнота, суперечливість, і нестабільність чинної нормативно-правової бази розвитку малого підприємництва. Зокрема Концепція розвитку підприємництва та відповідна Програма мають бути не актами вищого органу виконавчої влади, що мають силу лише в системі цих органів, а документами загальнодержавного значення, тобто їх має бути схвалено Верховною Радою України.
2. Нечітке ставлення держави до ролі малого підприємництва в соціально-економічному розвитку України (державну політику підтримки малого підприємництва лише продекларовано, немає дійового механізму її реалізації). Так, зокрема, Програма розвитку малого підприємництва в Україні на 1997-1998 pp. не мала чіткого оргАнізАЦійнОго та фінансового забезпечення. Практично не діє Указ Президента України “Про усунення обмежень, що стримують розвиток підприємницької діяльності”.
3. Несформованість науково обгрунтованої стратегії проведення необхідних реформ та системного підходу до становлення та розвитку малого підприємництва як дійового ринкоутворюючого фактора. Зокрема чітко не визначено соціально-економічних завдань розвитку підприємництва, в тому числі малого, не обгрунтовано стратегію, тактику та пріоритети їхнього розвитку.
4. Надмірний податковий тиск, нестабільність податкового законодавства, призвели до “активної тінізації” суб’єктів підприємницької діяльності. І, як приклад, із загальної кількості зареєстрованих малих підприємств діють (тобто звітують перед органами статистики та податківцями) лише 70 %. В Україні офіційно зареєстровано 2,4 млн фізичних осіб, що здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, але за експертною оцінкою кількість їх сягає 6 млн чоловік. Тому сьогодні завдання полягає в тому, щоб створити умови для розпочатку діяльності вже зареєстрованих суб’єктів підприємницької діяльності.
5. Немає системи фінансування, кредитування й страхування, малого бізнесу, пов’язаного з підвищеним підприємницьким ризиком (венчурних капіталовкладень). Уже більше двох років практично не діє Український фонд підтримки підприємництва, не створено регіональних фондів підтримки підприємництва в багатьох регіонах України.
В. Недостатня майнова та матеріально-технічна підтримка малих підприємств, великі труднощі з одержанням виробничих та офісних приміщень.
7. Наявність науково необгрунтованих обмежень щодо підприємницької діяльності, адміністративні бар’єри (недосконалість системи ліцензування, велика кількість контролюючих органів та дублювання їхніх функцій тощо).
8. Несформованість належної розвиненої ринкової інфраструктури на загальнонаціональному, регіональному та місцевому рівнях, недостатні її можливості щодо забезпечення функціонування малого підприємництва. Так, наприклад, в Україні функціонує 63 бізнес-інкубатори. Разом з тим, станом на початок 2003 року не функціонує жоден бізнес-інкубатор в Дніпропетровській та Житомирській областях.
9. Надмірна складність організаційно-правового механізму обліку та статистичної звітності суб’єктів малого бізнесу, що теж примушує багатьох суб’єктів сходити в “тінь”.
10. Несформованість розвинених відносин взаємодії державних органів виконавчої влади з громадськими об’єднаннями малих підприємців.
Розв’язання існуючих проблем розвитку малого підприємництва в Україні потребує нових підходів до сприяння розвитку малому підприємництву. Завдання полягає у тому, щоб суттєво підняти роль і місце малого підприємництва в економічному процесі суспільства, а саме – забезпечити протягом найближчих років у структурах зазначеного сектору зайнятість на рівні 25-30 % дієздатного населення та виробництво до 25 % валового внутрішнього продукту. Саме з цього слід виходити при розробці та реалізації заходів щодо державної підтримки малого підприємництва.
Розв’язання цього завдання, на нашу думку, має зосереджуватися на таких основних напрямах.
По-перше – Створення відповідної нормативно-правової бази, а саме:
– прийняти Верховною Радою України Концепцію державної політики розвитку малого підприємництва в Україні;
– розробити концепцію Підприємницького кодексу;
– розробити на підставі Конституції України та ухвалити Закон України “Про приватну власність”, (“Про правовий захист приватної власності”), мета якого полягає у визначенні правового режиму приватної власності, забезпеченні правового захисту та недоторканості власності підприємців;
-з метою формування ефективної і стабільної системи оподаткування суб’єктів малого підприємництва розробити й прийняти Закони України “Про спрощене оподаткування суб’єктів малого підприємництва”, “Про спрощений бухгалтерський облік господарської діяльності суб’єктів малого підприємництва”;
-розробити і прийняти Закон України “Про довірче управління майном (трастом)”;
-внести відповідні зміни та доповнення до чинних законів України “Про підприємництво”, “Про підприємства в Україні”, “Про власність”, “Про господарські товариства”;
-законодавче встановити контроль за рівноправним з іншими структурами доступом суб’єктів малого підприємництва до виробничих факторів: сировини, матеріалів, енергетичних ресурсів, фінансово-кредитних та інвестиційних ресурсів;
-розробити законодавчий механізм співробітництва зі світовим підприємництвом з питань інвестиційної і ресурсної взаємодії та функціонування спільних підприємницьких структур.
По-друге – розв’язання питань організаційного забезпечення малого підприємництва, насамперед:
-запровадити єдину вертикальну систему органів виконавчої влади з питань підприємництва від Кабінету Міністрів України до обласних, районних державних адміністрацій;
-удосконалити мережу та сприяти підвищенню дієвості роботи громадських об’єднань малого підприємництва.
-розробити єдиний спрощений порядок реєстрації, патентування та легалізації суб’єктів підприємництва;
Запровадити єдину загальнонаціональну комп’ютерну мережу реєстрації та ліцензування підприємницької діяльності.
По-третє – Формування й розвиток системи фінансово-кредитної підтримки малого підприємництва. У першу Чергу необхідно:
-внести зміни та доповнення до Закону України “Про систему оподаткування й інші закони, в яких передбачити: скорочення кількості зборів та відрахувань, спрощену систему оподаткування малого бізнесу, звільнення від оподаткування частини прибутку (доходу), що спрямовується на рефінансування суб’єктів малого підприємництва;
-впровадити податкові пільги з метою проведення ефективної науково-технічної політики (шляхом вилучення з прибутку затрат на проведення НДДКР та встановлення податкових пільг для венчурних фірм);
-передбачити використання державних кредитних лівій для підтримки малого підприємництва із зазначенням середнього розміру позики, процентної ставки та секторів кредитування ори умові створення нових робочих місць;
-створити спеціалізовану банківську установу (установи) з кредитування малого підприємництва;
-перейти до адресної підтримки (фінансової, матеріально-технічної) суб’єктів малого підприємництва на основі виділення галузевих та регіональних пріоритетів;
-забезпечити надання державних гарантій малим підприємствам, що підпадають під цільові програми підтримки малого підприємництва, у вигляді високоліквідних державних боргових зобов’язань;
-впровадити віднесення на собівартість витрат, пов’язаних із формуванням страхового фонду (резерву на покриття можливих витрат), при кредитуванні малих підприємств;
-впровадити механізм використання незв’язаних іноземних кредитних ліній та гарантій для фінансування цільових програм, що стосуються малого підприємництва;
-визначити чіткий порядок участі донорів і реципієнтів у процесі здійснення міжнародної фінансової та технічної допомоги.
По-четверте – Інформаційне, науково-методичне, консультативне та кадрове забезпечення, насамперед:
– створити мережу інформаційно-аналітичних центрів малого
Підприємництва;
-розширити коло наукових досліджень з проблем підприємництва і менеджменту;
-проводити необхідну пропагандистську роботу, спрямовану на формування сприятливої громадської думки щодо підприємницької діяльності;
-організувати підготовку та перепідготовку кадрів для малого підприємництва через систему бізнес-центрів, інкубаторів і технопарків;
-створити Національний науково-методичний центр з проблем розвитку малого підприємництва;
-організувати науково-практичне видання (журнал, бюлетень) з питань діяльності суб’єктів малого підприємництва;
-запровадити в програми навчальних закладів основи підприємницької діяльності та організації малого підприємництва.
По-п’яте – Розвиток ринкової інфраструктури малого підприємництва, а саме:
-створити правові, організаційні й економічні засади (умови) для розвитку всіх елементів інституціональної (організаційної) та виробничої (технологічної) інфраструктури малого підприємництва;
-спрямувати діяльність системи ринкової інфраструктури на реальні інтереси і потреби суб’єктів малого підприємництва, відповідно до вимог державної політики розвитку та підтримки цього сектору економіки;
-впровадити механізми заохочення суб’єктів ринкової інфраструктури для надання ефективної допомоги і підтримки суб’єктів малого підприємництва;
-здійснювати дійову підтримку зовнішньоекономічної діяльності суб’єктів малого бізнесу;
-створити сучасні інформаційні мережі, системи телекомунікацій;
-розширювати співробітництво з міжнародними фінансовими організаціями, консалтинговими, торговельно-посередницькими та іншими фірмами;
-сприяти приєднанню державних, громадських, профспілкових та інших організацій, які причетні до діяльності малих підприємств в Україні, до відповідних міжнародних структур.
Формування державної політики розвитку малого підприємництва, визначення форм і методів її реалізації має бути невід’ємною частиною загальнодержавної доктрини демократичних соціально-економічних перетворень в Україні і мати стратегічною метою формування значного прошарку середнього класу в країні як основи соціально-політичної стабільності в суспільстві. Подальший розвиток ситуації у сфері малого підприємництва без активного позитивного сприяння держави може призвести до згортання цього сектору національної економіки із загостренням економічних проблем і посиленням соціальної напруги в суспільстві.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)