Мале підприємництво: основи теорії і практики – Варналій З. С. – 4.2. Необхідність та форми самоорганізації малого підприємництва

Зростання ролі та значення малого підприємництва в економіці України пов’язане з появою відповідних інституціональних утворень. Вони відрізняються від організацій, що асоціюються з масовим виробництвом, і охоплюють малі та роздержавлені підприємства.

У багатьох розвинутих країнах за основу соціально-економічних та політичних перетворень було взято напрям на формування продукуючої верстви малих підприємців. На жаль, в Україні питанню створення та розвитку малого підприємництва приділяється недостатньо державної уваги. Справа обмежувалася в основному політичними заявами та неефективними законодавчими актами. Бажання всіх учасників економічної діяльності в країні мати додаткову стійкість і захистити свої соціальні, політичні й корпоративні інтереси виявилося у створенні багатьох асоціацій, спілок та інших громадських об’єднань підприємців.

В Україні сьогодні, з одного боку, виникає багато різноманітних громадських об’єднань, які претендують бути виразниками інтересів “третього класу”. Вже налічується понад 20 таких громадських об’єднань підприємців. З іншого боку, в умовах перехідного періоду добрі наміри далеко не завжди втілюються без проблем. Наприклад, діяльність деяких об’єднань, які формально нараховують десятки тисяч членів, вичерпується діяльністю їхніх центральних апаратів правління (президія, рада, комітет тощо). Таким чином, ці об’єднання виконують в основному функції самопідтримки та самозабезпечення їхнього керівництва. Крім того, в багатьох випадках аморфність програм та цільових настанов призводить до роз’єднання дій і втрати потенційних можливостей. За умови політичної й економічної нестабільності багато діючих та утворюваних громадських підприємницьких структур на різних рівнях активно намагаються впливати на хід подій, що їх цікавлять. Однак у них немає чітких програм, організаційного досвіду, ресурсних можливостей та достатньо значної громадської підтримки, що призводить до практичної деградації багатьох об’єднань або до переродження їх у пошуках можливих шляхів досягнення мети. Небагато підприємницьких громадських організацій продовжують активно відстоювати інтереси підприємців, зокрема малого підприємництва.

Разом з тим, варто зазначити, що самоорганізація малого підприємництва може значно покращити підприємницький клімат в Україні. У такому разі немає потреби витрачати державні кошти і збільшувати штат державних службовців. Достатньо зосередити зусилля на створенні оптимальної законодавчої бази та розвинутої інфраструктури малих підприємств. Особливу увагу слід приділяти проблемам формування ефективних механізмів взаємодії держави з громадськими об’єднаннями підприємців і виникненню відносин соціального партнерства між владою та підприємцями.

Обмеженість економічних та політичних можливостей не дає змоги зараз малому підприємництву в Україні конкурувати з великими корпоративними структурами. Тому слід використовувати інші можливості. Можна виділити три основні напрями компенсації браку ресурсів у малого підприємництва:

1)дійова система державної підтримки альтернативного сектору економіки;

2)сприяння з боку великих підприємств або спеціалізованої організації (банк, університет, бізнес-центр тощо) розвитку частини підприємств із наданням їм на основі повернення різноманітних ресурсів;

3)самоорганізація та кооперування малих підприємств на соціально-політичній (громадські об’єднання підприємців, громадсько-політичні рухи та їхнє парламентське представництво) й економічній (підприємницькі мережі, кредитні та збутові кооперативи тощо) засадах.

На жаль, третій напрям з об’єктивних причин поки що не дістав в Україні відповідного розвитку. Серед причин слід зазначити такі:

-недовіра та традиційно негативне ставлення населення й підприємців до таких об’єднань;

-протистояння місцевих органів влади;

-виключно слабкий взаємозв’язок малого підприємництва з інститутами політичної системи суспільства, що зумовлене перш за все нерозвиненістю самої політичної сфери;

-брак у підприємців свідомої потреби в структурній інтеграції, ілюзії про можливість без опанування нових економічних засад вижити в ринкових умовах;

-недостатність коштів на утримання таких структур;

– важкий тягар податкової політики держави тощо.
Відповідно до того, як змінювалася і змінюється економічна та

Політична ситуація перехідного періоду в Україні, відбувалися істотні зміни у формах прояву інтересів підприємців, а також певні зміни в структурі їхніх потреб та арсеналі методів і засобів активного впливу на владні структури. Процес виникнення та становлення громадських об’єднань підприємців в Україні умовно можна поділити на два етапи.

Перший етап (1989-1992 pp.) характеризується як початковий етап визрівання внутрішніх передумов для інтеграції відповідних соціальних груп населення. Цей етап став наслідком правового визнання об’єктивної необхідності розвитку підприємницької діяльності. Перші форми корпоративних об’єднань виникали переважно в рамках партійно-державних структур, профспілкових та виробничо-господарських організацій.

Як приклад слід згадати широко відомі свого часу центри науково-технічної творчості молоді (ЦНТТМ), які створювалися при комітетах комсомолу. Згодом зародження кооперативного руху, розвиток орендних відносин сприяли появі різноманітних спілок кооперативів, які заявляли про своє прагнення захищати групові соціальні інтереси. Так, восени 1989 року виникла Спілка кооперативів та підприємців України, яку було засновано та затверджено 20 травня 1989 року першим з’їздом Спілки об’єднаних кооперативів Української Радянської Соціалістичної Республіки. Спілка кооперативів та підприємців України спрямовувала свою громадську діяльність на розв’язання головних завдань, виголошених у статуті, а саме:

-разом з органами державного управління брати участь у розробці основних напрямів розвитку кооперативного руху, сприяти наданню підприємцям і кооперативам податкових та інших пільг;

-здійснювати соціальний захист підприємців.

Для виконання завдань статуту останнім часом було створено мережу департаментів управління. Від Національного банку України отримано дозвіл на відкриття “Банку підприємців України”. Спілка разом з федерацією та іншими державними й громадськими організаціями брала участь у розробці закону “Про соціальне партнерство”. Осередки Спілки працювали у 24 областях України, але, на жаль, збереглися лише у 14 областях. У зв’язку з кризою економіки України ці осередки перебувають у важкому стані. (Фактичний матеріал цього підрозділу наводиться за даними громадських об’єднань підприємців України, які зібрав, узагальнив та систематизував автор.)

Велику роль у консолідації кооперативів, підприємств малого та середнього підприємництва відіграє заснована 22 січня 1990 року Федерація профспілок працівників кооперації та інших форм Підприємництва в Україні. Керуючись прийнятою програмою, ця громадська організація з перших днів існування зосереджує свою роботу на подальшому зміцненні профспілкового руху в недержавному секторі економіки, сприянні розвитку підприємництва і зменшенні податкового тиску на підприємців, усуненні порушень законодавства в соціально-економічній сфері, активізації участі в нормотворчому процесі, захисті прав та інтересів регіональних профспілкових організацій, їхніх страхувальників, усіх працівників та членів профспілок малого підприємництва.

У липні 1990 року було створено дві спілки підприємців: Спілку малих підприємств України та Спілку орендарів і підприємців України.

Спілку малих підприємств України було створено за ініціативою малих підприємств з метою всебічної комплексної підтримки малого підприємництва. Спілка на добровільних засадах об’єднала громадян-підлриємців, підприємства різних форм власності: приватні і колективні, кооперативні, змішані і державні, господарські товариства, банки, компанії, інші формування. Спілкою створені й працюють регіональні центри, представництва, асоціації, фонди. На Ш з’їзді Спілки (жовтень 1994 р.) її було перетворено на Спілку малих та середніх підприємств, а у травні 1996 року її перейменовано на Спілку підприємців малих, середніх і приватизованих підприємств України.

Згідно зі статутом Спілка надає різноманітну підтримку підприємцям:

-правова підтримка і захист економічних, професійних, соціальних інтересів членів Спілки на всіх рівнях державного й господарського управління, консолідація зусиль підприємств, координація їхньої діяльності;

-консультаційно-юридична допомога в розвитку підприємницької діяльності, економічні консультації та аудиторське обслуговування членів Спілки, централізоване забезпечення необхідною інформацією з коментарями до законів, декретів, постанов, інструкцій;

-навчання і підвищення кваліфікації, професіоналізму членів Спілки, проведення конгресів, конференцій, семінарів, симпозіумів, ділових зустрічей, шкіл підприємництва, а також безплатно для членів Спілки двічі на місяць консультацій із правових питань, бухгалтерського обліку, оподаткування (за “круглим столом”);

-надання інформаційно-правової допомоги членам Спілки в приватизації підприємств, основних фондів, землі, приміщень, іншого майна;

-сприяння в інвестуванні виробництва, промислової кооперації, розвитку торговельної діяльності через різноманітні фонди, банки;

-встановлення прямих зв’язків між фірмами й малими підприємствами, діловими колами України та іноземних держав, розвиток співробітництва з підприємницькими спілками, асоціаціями, фондами в Україні й за кордоном, активне сприяння економічному та науково-технічному співробітництву з країнами світу.

У Спілці про труднощі малого підприємництва знають “з перших рук. І не просто знають, а намагаються допомогти як бізнесменам-початківцям, так і бізнесменам із кількарічним стажем, якщо в цьому, звичайно, є потреба. Спілка, будучи, по суті, бізнес-інкубатором, здійснює комплексну підтримку підприємництва.

Спілка має договори про співробітництво з облвиконкомами (з питань розвитку підприємництва в регіоні), а також із торговими палатами зарубіжжя: Торгово-індустріальною палатою Бургаського регіону (Болгарія), Торгово-промисловою палатою Тарнавського воєводства (Польща), Національною Радою Патронату Румунії, Торгово-промисловою палатою Валлонія-Україна (Бельгія) та ін. Щомісяця членам Спілки надсилаються інформаційні листи про нові нормативні акти з питань підприємницької діяльності в Україні, а також дані про вітчизняні й зарубіжні підприємства, фірми в Україні та за її межами, які бажають налагодити зв’язки та співробітництво. У цих листах, які надсилаються в усі області України, підприємці можуть давати інформацію про свою фірму і продукцію, яку вони реалізують. Члени Спілки регулярно інформуються про проведення конференцій, ярмарків, виставок і семінарів, що проводяться як у нашій країні, так і за кордоном.

Тісна співпраця виконавчої дирекції з торгово-економічними представництвами посольств зарубіжних країн в Україні дає можливість членам Спілки – малим і середнім підприємствам – встановити ділові зв’язки з підприємцями і фірмами з-за кордону, постійно отримувати необхідну інформацію про їхню діяльність. Цій меті підпорядковані й щоквартальні Міжнародні форуми “Пошук партнерів”.

Налагоджено ділове співробітництво Спілки з фондами, банками, які здійснюють кредитне фінансування розвитку малого та середнього підприємництва в Україні: АШІБ “Аваль”, “Градобанк”, Фонд “Western NIS Enterprise Fund”. Спілка постійно інформує керівників малих і середніх підприємств про умови кредитування. Надання допомоги в підготовці та оформленні бізнес-планів здійснюються через Асоціацію підприємців “Інфобізнес”.

Згідно з договором про співробітництво між Спілкою та Асоціацією підприємців “Інфобізнес” на базі виконавчої дирекції Спілки з грудня 1996 р. працює “Офіс оперативних консультацій із консалтингової та інформаційної підтримки підприємців”. Члени Спілки мають змогу отримати безплатно тексти законів і нормативних актів України з коментарями, а також консультації щодо законодавства, доприватизаційної та післяприватизаційної підтримки підприємств, складання і рецензування бізнес-планів тощо. Ця робота стала можливою за сприяння Фонду “СІРЕ”, США. Поряд із цим за сприяння Фонду “Євразія” за рахунок коштів, наданих Агентством Сполучених Штатів Америки з міжнародного розвитку, з метою надання правової підтримки та захисту економічних, професійних і соціальних інтересів підприємців на всіх рівнях державного и господарського управління, консолідації зусиль підприємців, координації їхньої діяльності, а також консультативної допомоги при виконавчій дирекції Спілки підприємців малих, середніх і приватизованих підприємств України створено Інформаційно-аналітичний центр підтримки підприємництва.

З ініціативи Спілки за розпорядженням Президента України Л. Д. Кучми у квітні 1995 року в м. Києві відбувся Міжнародний конгрес малого підприємництва, а у травні 1996 року – II Міжнародний конгрес малого підприємництва і співробітництва.

Спілка орендарів і підприємців України – добровільна громадська організація, створена в липні 1990 року і перереєстрована Міністерством юстиції України в лютому 1993 року (свідоцтво № 382). Головна мета Спілки – захист економічних, правових, соціальних та інших інтересів її членів, а також сприяння їхній підприємницької діяльності.

Основні завдання Спілки такі:

-надання консультативно-правової допомоги і практичне сприяння її членам у розвитку підприємницької діяльності;

-інформаційне забезпечення членів Спілки, створення банку даних про їхню діяльність;

-сприяння членам Спілки в пошуку партнерів для створення спільних цільових виробництв, у тому числі й за кордоном;

-сприяння створенню передумов для розвитку підприємницької діяльності;

-пропаганда і популяризація орендних відносин і підприємництва.

При виконанні статутних завдань Спілка згідно з чинним законодавством передбачає:

– внесення пропозицій до органів влади й управління з питань оренди і підприємницької діяльності;

– виявлення перспективних виробництв, науково-технічних розробок і пропаганду їх серед членів Спілки;

-організацію симпозіумів, конференцій, семінарів, лекцій, виставок, конкурсів, фестивалів;

-надання інформаційної, консультативної допомоги членам Спілки з економічних та юридичних питань;

-сприяння встановленню ділових контактів між членами Спілки та іноземними партнерами;

-надання допомоги членам Спілки в укладенні договорів та угод із установами, організаціями, підприємствами й громадянами з питань оренди, фермерства та підприємництва;

-сприяння в організації навчання, перепідготовки і стажування членів Спілки на території України й за кордоном;

-здійснення видавничої діяльності, заснування власних засобів інформації;

-створення госпрозрахункових установ і організацій із статусом юридичної особи;

-заснування підприємств.

Спілка спрямовує свою роботу на прискорення радикальних економічних реформ соціального спрямування та пошук механізмів роздержавлення, які б забезпечили “м’який” перехід до ринку та побудову соціально збалансованої економіки. Спілка брала безпосередню участь у розробці 6 проектів законів, які стосуються інтересів підприємців. За Ш участю розроблено закони України з питань приватизації, оренди майна державних підприємств, демонополізації тощо.

Ці та інші об’єднання заявили про свій намір захищати групові соціально-економічні інтереси.

Другий етап, який розпочався в 1993 році і триває до цього часу, значною мірою характеризується активізацією процесів роздержавлення, приватизації та відповідних змін у розкладці соціально-економічних сил.

Реструктуризація економіки та перерозподіл власності не забезпечують поки що більш ефективного управління власністю, не розосереджують хоча б частку власності серед багатьох потенційних власників саме з середовища малих підприємств. За цих умов виникає необхідність консолідації різноманітних місцевих, регіональних та інших корпоративних об’єднань підприємств у такі громадські об’єднання, які б змогли чітко сформулювати їхні життєво важливі вимоги і відстоювати інтереси всіма конституційно можливими засобами, в тому числі й через вихід на політичну арену.

Слід зазначити, що перші спілки підприємців створювалися з ентузіазмом, з високою активністю підприємців, але негативний досвід підприємницьких об’єднань, труднощі об’єктивного та суб’єктивного характеру призвели до розчарування значної більшості, до їхньої громадської пасивності й скептичного ставлення до створення нових підприємницьких структур.

Разом з тим, власники, зокрема малі та середні, чиє становище постійно погіршується, все більше усвідомлюють, що, тільки маючи об’єднання (корпоративну організацію тощо), можна ефективно й цілеспрямовано захищати інтереси своєї групи. Ніяка вузькоспеціалізована організація об’єктивно не здатна розв’язувати цю проблему. Жодна зовнішня сила (державна, громадська або політична організація) не захоче й не зможе мати справу з десятками, сотнями організацій, які слабо пов’язані між собою і не в змозі відстоювати інтереси всієї групи в цілому20.

Негативне ставлення в суспільстві до підприємців, власників приватних підприємств, невміння колегіально розв’язувати власні проблеми, особисті амбіції лідерів, брак досвіду колективного відстоювання життєво важливих інтересів постійно знесилювали об’єднання підприємців, що створювалися. Але все-таки у 1992-1993 pp. спробу об’єднати підприємців було зроблено В. Г. Бабичем, який заснував Конгрес ділових кіл України та В. О. Суміним, який заснував Українську національну асамблею підприємців (УНАП). До Асамблеї увійшли Ліга підприємств з іноземними інвестиціями, Спілка кооперативів та підприємців України, Спілка юристів, Союз банків, Союз бірж, Спілка малих підприємств України, Союз незалежних підприємців України та інші об’єднання. На засідання УНАП збиралися не тільки підприємці, юристи та журналісти, а й активні політики. Але передчасна смерть Володимира Олександровича Суміна не дала можливості втілити в життя його задуми та починання в повному обсязі.

Паралельно активно працювало суспільно-політичне об’єднання “Нова Україна” – рух за економічні реформи в Україні, який поєднав зусилля кількох партій, серед яких Партія демократичного відродження України, Соціал-демократична партія України, Об’єднана соціал-демократична партія України, Конституційно-демократична партія України, Ліберально-демократична партія України, Селянська партія України, Партія зелених України, а також більшість названих вище громадських об’єднань та об’єднань підприємців.

І тому один з головних висновків з історичного розвитку об’єднань підприємців можна сформулювати так: для дійової підтримки малого підприємництва передусім потрібна розвинута інфраструктура, мережа консультаційних фірм, фондів, кредитних спілок тощо, навчальних структур та структур підвищення кваліфікації підприємців, інкубаторів і технопарків, інформаційних служб для акумулювання й передачі даних. Для досягнення найбільшої ефективності від об’єднання зусиль підприємців країни, зусилля з підтримки малого підприємництва найбільш доцільно координувати (а не керувати) з єдиного центру. Такою структурою може бути Асоціація підтримки розвитку малого підприємництва, яка взаємодіятиме з інфраструктурою ринку або організуватиме її. Ця Асоціація має будуватися на приватній основі і на принципі рівних можливостей. Найбільшої вагомості Асоціація зможе досягти при тісній та конструктивній співпраці з місцевими владними органами.

16 лютого 1992 року засновано Український союз промисловців та підприємців (УСПП), який є правонаступником заснованої в 1990 році Асоціації підприємств промисловості, будівництва, транспорту, зв’язку та наукових організацій “Україна”. Статут УСПП зареєстровано Міністерством юстиції України 31 березня 1992 р. як статут громадської організації, яка має загальнодержавний статус і діє на всій території України. Головна мета УСПП – захист економічних, соціальних та інших спільних інтересів вітчизняних виробників товарів і послуг, сприяння формуванню в Україні соціально орієнтованої економіки, розв’язання питань соціального партнерства на засадах трипартизму. УСПП разом зі своїми регіональними відділеннями у період перехідної економіки відіграє провідну роль у справах захисту прав вітчизняних товаровиробників. Його діяльність спрямовано на підвищення соціального добробуту України; сприяння становлення рівноправності всіх форм власності; розвиток науково-технічного прогресу; впровадження ефективних форм організації праці на виробництві; розвиток трудових ресурсів; сприяння створенню галузевих (корпоративних) об’єднань товаровиробників та роботодавців; сприяння налагодженню взаємовигідних зв’язків між регіонами України і закордонними партнерами, консолідація зусиль роботодавців у сфері трудових відносив і соціального партнерства.

До структури УСПП входять 29 регіональних відділень, 8 галузевих об’єднань та 9 громадських організацій, які мають Всеукраїнський або міжнародний статус. Загалом до структури УСПП входять близько 16 000 асоційованих членів. УСПП є засновником та членом Міжнародного Конгресу промисловців та підприємців, представляє роботодавців у Національній Раді соціального партнерства України. 19 листопада 1996 року виконкомом Міжнародної організації роботодавців ухвалено рішення про прийняття УСПП до МОР.

Основні функції УСПП:

-представництво інтересів членів УСПП в органах законодавчої, виконавчої і судової влади, у взаємовідносинах з іншими фізичними та юридичними особами;

-сприяння формуванню правових умов ринкової економіки;

-сприяння зростанню споживання та формування стабільної структури доходів;

-формування соціального партнерства в суспільстві;

-підтримка сумлінної економічної конкуренції;

-сприяння ефективному використанню ресурсів промисловців та підприємців;

-підтримка ефективних технологій та індустрії;

-сприяння надходженню інвестицій в Україну;

-консультативно-експертні послуги.

На засіданні правління УСПП 15 листопада 1996 р. було прийнято постанову “Про роботу організацій промисловців та підприємців щодо сприяння розвитку малого і середнього підприємництва”:

“Обговоривши питання, пов’язані з роботою організацій промисловців та підприємців щодо сприяння розвитку малого і середнього підприємництва, Правління УСПП зазначає:

Стратегічним напрямом соціально-економічних перетворень в Україні, спрямованих на зростання добробуту її громадян, є створення середнього класу суспільства як опори політичної стабільності та економічного добробуту. Мале підприємництво є одним з дійових важелів структурної перебудови, зміцнення економічної бази регіонів, швидкого насичення ринку товарами та послугами, послаблення монополізму і розвитку конкуренції, створення нових робочих місць та забезпечення зайнятості значної частини населення, розширення бази оподаткування й наповнення бюджету;

Прийнявши Конституцію України, що є основою для політичної стабільності, необхідно зосередити свої зусилля на процесах економічних перетворень, спрямованих на відродження вітчизняного товаровиробника та розвиток малого підприємництва і приватної ініціативи;

Сектор малого та середнього підприємництва, який у зарубіжних країнах із розвинутою ринковою економікою є одним з найважливіших і забезпечує до 70 % робочих місць та 50-65 % внутрішнього валового продукту, ще не відіграє суттєвої ролі в економіці України й не розвивається достатньо енергійно для того, щоб забезпечувати динамічне нарощування власного потенціалу поряд із загальним поліпшенням економічної ситуації в Україні”.

Останнім часом практично в усіх сферах економічного, політичного та соціального життя України виникає інтерес до ідеології та практики соціального партнерства, яке виправдало себе протягом десятиліть розвитку ринкових відносин у світі. При всіх ускладненнях розвитку сучасного демократичного суспільства соціальне партнерство стало реальною базою для безконфліктного розв’язання багатьох гострих проблем і може стати основою консолідації суспільства для проведення ринкових реформ та підвищення добробуту населення. Не підмінюючи функції держави щодо соціального захисту членів суспільства, доцільно створити неурядові інституції, які б доповнювали систему державного страхування та пенсійного забезпечення.

Подібні механізми підтримки малого підприємництва та впровадження ідей соціального партнерства опрацьовуються Асоціацією сприяння розвитку приватного підприємництва в Україні “Єднання”.

Асоціація “Єднання” ставить собі за мету сприяння підтримці та розвитку приватного малого і середнього підприємництва шляхом активного впливу на реформування суспільно-економічних відносин в Україні у напрямі ринкових перетворень, розробку моделі ефективної системи соціального партнерства в Україні на засадах трипартизму. У найближчий час завданнями Асоціації є: створення ефективної інфраструктури організаційної взаємодії підприємств малого підприємництва шляхом координації господарської, комерційної та іншої діяльності своїх членів, організація економічного навчання спеціалістів, розвиток системи інформаційного, організаційного, юридичного забезпечення діяльності малих приватних підприємств – членів Асоціації. Основні види діяльності організації: аналітична, інформаційна, інноваційна, менеджмент персоналу, розробка та супроводження баз даних, навчальних програм і посібників, менеджмент соціальних відносин.

Асоціація “Єднання” – недержавна та некомерційна організація, заснована 8 липня 1994 року як всеукраїнське добровільне об’єднання підприємств малого і середнього підприємництва з метою захисту їхніх прав та сприяння їхній діяльності. Засновниками Асоціації виступили: Асоціація консультаційних фірм України “Укрконсалтинг”, Спілка підприємців малих, середніх та приватизованих підприємств України, комерційні акціонерні банки “Градобанк”, “ВА-Ванк”, “Київський народний банк”, Українсько-фінський інститут менеджменту та підприємництва, комерційний інститут менеджменту “Континент”, Аудиторська фірма “Аудитконсульт”, обласні ради профспілок кооперації та інших форм вільного підприємництва (за висновком МОТ після інспекції – комбіновані, асоціаційні об’єднання, які працюють у недержавному секторі економіки).

Напрями практичної діяльності: Асоціація “Єднання” протягом 1995-1996 pp. у рамках виконання проекту “Програма економічної просвіти” Представництва Світового банку реконструкції та розвитку за підтримки міжнародного фонду “Відродження” виступала головним виконавцем і проводила економічні семінари у регіонах України для працівників місцевих органів управління, економістів, промисловців та підприємців: “Макроекономічні перешкоди та шляхи їхнього подолання в регіоні” 21-22 вересня 1995 р. (м. Миколаїв), 1-2 листопада 1995 р. (м. Харків); “Економічна політика держави щодо забезпечення проведення реформ” 8 грудня 1995 р. (м. Дніпропетровськ), 30 липня 1996 р. (м. Херсон), 25 вересня 1996 р. (м. Черкаси), 1-3 жовтня 1996 р. (Автономна Республіка Крим), 12-13 листопада 1996 р. (міста Полтава, Миргород), 4-5 грудня 1996 р. (м. Хмельницький), 25 грудня 1996 р. (м. Київ).

Асоціація “Єднання” за підтримки Центру Міжнародного Приватного Підприємництва (СІРЕ) та Американської Ради з питань зовнішньої політики (AFPC) проводила конференцію “Народження ринкової економіки та середнього класу в Україні” (15 травня 1995 p., Київ). У 1996 році Асоціація разом із профспілкою малого і середнього підприємництва “Єднання” провели широку кампанію і громадянський мітинг з обговорення Закону України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”.

У робочих планах Асоціації “Єднання” передбачається:

– розгортання мережі регіональних представництв та розширення співробітництва з іншими асоціаціями і об’єднаннями для зростання іміджу підприємництва та досягнення мети побудови економічно сильної України – рівноправного члена європейської спільноти;

– реалізація проекту “Інформаційно-аналітичний центр сприяння розвитку приватного підприємництва”;

— реалізація проекту “Макроекономічний аналіз і дослідження впливу законотворчої та податкової політики на становлення й розвиток малого підприємництва”;

— розробка та практичне впровадження схеми організації потрійної взаємодії регіональної/місцевої влади, малого підприємництва й громадських об’єднань з метою економіко-соціального відродження країни.

Завдяки засновникам та учасникам асоціації “Єднання” здійснюється інформаційне обслуговування підприємств. Створено комп’ютерну базу даних на підприємствах, що входять до складу профспілки та Асоціації.

Також у 1995 році створено Придніпровську Асоціацію Ділового партнерства підприємців з метою сприяння розвитку підприємництва в Придніпровському регіоні, у 1993 році засновано Асоціацію “Ліга підприємців Тернопільщини”, Спілку підприємців Вінницької області. Львівську обласну асоціацію малого і середнього підприємництва, з липня 1994 року працює Личаківське об’єднання підприємців, 26 лютого 1997 року зареєстровано Гільдію підприємців міста Києва і багато-багато інших.

У середині 1996 року з ініціативи відомих у нашій країні державних діячів, економістів, фінансистів, юристів, виробничників, підприємців за участю представників української діаспори створено Міжнародну спілку українських підприємців (МСУП) як громадське об’єднання із статусом міжнародної організації. Стратегічна програмна мета МСУП полягає в об’єднанні зусиль великих, середніх та малих підприємств і організацій різних форм власності, підприємців міста й села, представників світового українства для подолання економічної кризи і практичної реалізації ідеї розбудови національної економіки української держави. її найважливіші завдання: ефективно використовувати і примножувати вітчизняний виробничий потенціал, природні, трудові, наукові, інтелектуальні, управлінські ресурси; досягати й нарощувати економічний ефект за рахунок налагоджування господарської взаємодії підприємців на рівні регіонів та в масштабах країни; залучати іноземні інвестиції та партнерів для взаємовигідного співробітництва; захищати права й інтереси своїх членів у органах державної влади, арбітражному суді та інших судових інстанціях.

Ідеї координації та об’єднання спільних зусиль організацій підприємців малого підприємництва завойовують останнім часом усе більше прихильників. Одним із останніх практичних прикладів такого об’єднання став Міжрегіональний форум підприємців, заснований 20 грудня 1996 року на підставі рішення регіональної наради-зустрічі представників підприємницьких об’єднань Львівської, Вінницької, Чернівецької, Закарпатської, Тернопільської, Волинської, Івано-Франківської, Житомирської областей та міста Києва. Головна мета Форуму: ефективна реалізація державної та регіональних програм сприяння розвитку малого та середнього підприємництва; оптимізація роботи діючих об’єднань підприємців; побудова дійового механізму співпраці підприємницьких та владних структур; формування сприятливого бізнес-середовища в Україні.

Зараз в Україні створено чимало корпоративних організацій, які об’єднують різні групи підприємців за різноманітними ознаками. Однак з часом багато цих організацій виявилися нежиттєздатними, перетворилися на чисто формальні структури або зовсім припинили існування, інші, навпаки, активізують свою діяльність щодо захисту інтересів підприємців. Проходить постійне оновлення та створення нових організацій. Самоорганізація малого підприємництва – це самоорганізація “середнього класу”, який є опорою державності у будь-якому демократичному суспільстві. Держава має стимулювати та підтримувати самоорганізацію малого підприємництва, цим вона зміцнюватиме власні засади. Тому всебічна підтримка процесів самоорганізації малого підприємництва, стимулювання створення різноманітних громадських об’єднань підприємців, сприяння їхньому становленню й розвитку – одне з головних завдань центральних і місцевих органів влади.

(2 votes, average: 4,50 out of 5)