Мале підприємництво: основи теорії і практики – Варналій З. С. – РОЗДІЛ 5. СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ НАСЛІДКИ РОЗВИТКУ МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА В УКРАЇНІ

Розвиток малого підприємництва України перебуває на початковому етапі становлення, який є своєрідною політичною та соціально-економічною межею між недалеким надто складним минулим і безумовно прогресивним майбутнім щодо розвитку підприємницької діяльності. Цей етап знаменується великими політичними і загальноекономічними труднощами, різноманіттям непримиренних поглядів на те, якою має бути політика держави щодо розвитку малого підприємництва. Формування цієї політики відбувається на тлі глибокої соціально-економічної кризи, яка, на жаль, негативно відбивається на макроекономічних показниках малого підприємництва, сприяє подальшій тінізації цього сектору економіки.

Мале підприємництво в Україні є саме тим об’єктом економічних реформ, який акумулює в собі соціальну енергію молодого середнього класу суспільства, що зароджується в Україні, і, разом з тим, успадковує великі традиції господарської та підприємницької культури дожовтневої України.

5.1. Проблеми ефективності розвитку малого підприємництва

Регулювання розвитку підприємницьких структур, ефективна система їхньої підтримки має велике значення не лише безпосередньо для самих підприємницьких структур, а й для економіки країни в цілому, оскільки вони забезпечують умови для підвищення життєвого рівня значної верстви населення.

Регулювання й підтримка малого підприємництва з єдиного центру в цілому по країні можливі лише за окремими напрямами. Щодо рівня регіону, зокрема області, а тим більше міста або району, таке регулювання і підтримка не тільки можливі, а й необхідні! Реальний ринок може існувати лише на конкретній території. Місцеві органи влади мають вірогідну інформацію про стан попиту й пропозиції на ринку, обсяг виробництва товарів (послуг) і ступені задоволення виробничих та особистих потреб, про перспективи й можливості (ресурси) розвитку тих чи інших підприємницьких структур і відповідних галузей (сфер). Місцеві органи мають певні економічні важелі для регулювання і підтримки підприємницької діяльності. Найдійовіші з них такі:

-інвестиції за рахунок місцевих бюджетів;

-створення спільних підприємств із залученням бюджетних коштів відповідного регіону та залученням капіталів з інших регіонів;

-залучення іноземних інвестицій і формування підприємств з іноземним капіталом, а також на пайовій основі;

-здача в оренду, концесію тощо державної власності, майна державних і комунальних підприємств, землі та інших ресурсів на певних умовах;

-приватизація майна державних підприємств;

-конкурс проектів на розробку й використання землі, її надр та інших ресурсів;

-аукціони та конкурси на виконання певних проектів;

-державні контракти на виробництво і поставку продукції;

-пільгове кредитування з державних кредитних ресурсів;

-пільгове оподаткування;

-створення спеціальної регіональної фінансової інфраструктури: спеціалізованих банків і мережі їхніх філій, кредитних спілок, інвестиційних фондів та інших фінансових інститутів для здійснення спільних проектів підприємців, їхніх асоціацій або спілок;

-забезпечення представництва інтересів підприємницьких структур у місцевих державних адміністраціях і органах місцевого самоврядування.

Рівень становлення та розвитку малих підприємств (як і інших підприємницьких структур) необхідно аналізувати не за абсолютними показниками, які не завжди відображають реальні ситуації, а лише за інтегрованими показниками.

Визначимо деякі з них.

1. Коефіцієнт діючих малих підприємств (КДмпі )

Спочатку знаходимо співвідношення кількості діючих малих підприємств на 1000 чоловік населення в Україні – (ПУ)

Де ДМПУ – кількість діючих малих підприємств в Україні в конкретний період;

НУ – населення України.

У 1996 році кількість діючих малих підприємств на 1000 чоловік населення в Україні складала

Мале підприємництво: основи теорії і практики   Варналій З. С.   РОЗДІЛ 5. СОЦІАЛЬНО ЕКОНОМІЧНІ НАСЛІДКИ РОЗВИТКУ МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА В УКРАЇНІ

Потім таким самим чином розраховуємо кількість діючих малих підприємств кожної області (ПІ).

Мале підприємництво: основи теорії і практики   Варналій З. С.   РОЗДІЛ 5. СОЦІАЛЬНО ЕКОНОМІЧНІ НАСЛІДКИ РОЗВИТКУ МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА В УКРАЇНІ

Коефіцієнт діючих малих підприємств кожної області (КДМПу) розраховується як відношення кількості діючих малих підприємств на 1000 чоловік населення в Україні (ПУ) до екологічного показника по кожній області:

Зокрема, кількість діючих малих підприємств на 1000 чоловік населення в Україні складає 1,83 одиниці, і лише у восьми регіонах цей показник більший від середнього. Зокрема: м. Київ (4,24), Автономна Республіка Крим (3,13), Донецька область (2,75), м. Севастополь (2,74), Харківська (2,55), Дніпропетровська (2,06), Запорізька (2,05) та Миколаївська (2,05) області. Майже вдвічі нижчий цей показник у Тернопільській (1,01) та в Кіровоградській (0,95) областях і значно нижчий у Житомирській (0,77) та в Чернігівській (0,76) областях (табл. 5.1).

Усі здобуті значення переносимо до графіка, де по осі ОХ розташовані області, а по осі OY – відповідні коефіцієнти. Проведемо також пряму К = 1 (яка відповідає середньому показнику в Україні). Після послідовного об’єднання всіх значень отримуємо ламану лінію, за допомогою якої можна простежити ситуацію щодо стану діючих малих підприємств у кожній з областей України і порівняти з іншими регіонами або середнім показником в Україні. Однак один показник не дає повного та всебічного реального уявлення про стан розвитку підприємницьких структур, тому необхідно зіставляти (або об’єднувати на малюнку) декілька коефіцієнтів за різними показниками діяльності підприємницьких структур. За аналогічною методикою розраховуємо й інші показники, зокрема:

2. Коефіцієнт зайнятості на малих підприємствах:

Мале підприємництво: основи теорії і практики   Варналій З. С.   РОЗДІЛ 5. СОЦІАЛЬНО ЕКОНОМІЧНІ НАСЛІДКИ РОЗВИТКУ МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА В УКРАЇНІ

Де ЗУ – питома вага (частка) населення, зайнятого на малих підприємствах, у кількості населення, зайнятого в усіх сферах економічної діяльності України;

ЗІ – той самий показник для кожної області.

Таблиця 5.1. Чисельність населення та кількість малих підприємств (на 1 січня 1997 р.)

Регіон

Чисельність населення, тис. чол.

Кількість діючих малих підприємств

Всього, одиниць

На 1000 чол.

Косфіцієпт

Україна (всього)

60 893,5

93 091

1,88

1,00

Автономна Республіка Крим

2 179

6 818

3,13

1,71

У т. ч. м. Севастополь

401,2

1 100

2,74

1,50

Вінницька

1 862,2

2 086

1,12

0,61

Волинська

1 071,8

1 132

1,06

0,58

Дніпропетровська

3 811,2

7 856

2,06

1,18

Донецька

5 125,4

14 078

2,75

1,50

Житомирська

1 467,9

1 124

0,77

0,42

Закарпатська

1 288,6

1 718

1,33

0,73

Запорізька

2 059,2

4 214

2,05

1,12

Івано-Франківська

1 465,6

2 406

1,64

0,90

М. Київ

2 630,4

11 146

4,24

2,32

Київська

1 880,4

2 606

1,39

0,76

Кіровоградська

1 211,2

1 198

0,99

0,54

Луганська

2 743

3 895

1,42

0,78

Львівська

2 750,6

4 836

1,76

0,96

Миколаївська

1 332,1

2 733

2,05

1,12

Одеська

2 566,8

2 717

1,06

0,58

Полтавська

1 723,9

2 637

1,53

0,84

Рівненська

1 192,5

1 833

1,54

0,84

Сумська

1 384,3

1 761

1,27

0,70

Тернопільська

1 172,3

1 182

1,01

0,55

Харківська

3 055,1

7 802

2,55

1,40

Херсонська

1 255,1

1 372

1,09

0,60

Хмельницька

1 498,4

1 908

1,27

0,70

Черкаська

1 491,1

1 745

1,17

0,64

Чернігівська

1 333,4

1 014

0,76

0,42

Чернівецька

940,8

1 274

1,35

0,74

* Розраховано за даними Держкомстату України

Як бачимо з табл. 5.2, частки зайнятих на малих підприємствах щодо кількості населення, зайнятого в усіх сферах економічної діяльності по регіонах, дуже різні. У м. Києві цей показник більший ніж у 2,5 раза, а в Чернігівській області менший ніж утричі за середній по Україні (табл. 5.2). З певною мірою умовності можна виділити чотири групи регіонів за цим показником:

I група – досить високий рівень (у 2,5 – 1,5 раза вищий за середній по Україні): м. Київ, м. Севастополь, Автономна Республіка Крим;

II група – високий рівень (вищий за середній від 1,0 до 1,5 раза): Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Львівська, Одеська, Харківська області;

ПІ група – низький рівень (нижчий за середній від 1,0 до 0,57): Волинська, Житомирська, Закарпатська, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Миколаївська, Полтавська, Рівненська, Херсонська, Хмельницька, Чернівецька області;

IV група – дуже низький рівень (від 0,56 і нижче): Вінницька, Сумська, Тернопільська, Черкаська, Чернігівська області.

Розглянемо деякі показники фінансово-економічної діяльності малих підприємств. Можна виділити десятки показників, але всі вони мають як переваги, так і недоліки. Для визначення фінансово-економічної ефективності діяльності малих підприємств обчислимо два показники: рівень рентабельності та продуктивність праці.

Розрахуємо рівень рентабельності як співвідношення прибутку до собівартості. Рівень рентабельності продукції галузей народного господарства останнім часом значно знижується. Так, у 1993 р. він становив 42,8 %, у 1994 р. – 40,3 %, у 1995 р. – 29,1 %, у 1996 р. – 9,2 %. Проте на малих підприємствах рівень рентабельності майже в 1,5 раза вищий за середній по народному господарству (1993 р – 36,8 %, 1994 р. – 25,6 %, 1995 р. – 20,0 %, а в 1996 р. цей показник майже вдвічі вищий – 17,8 % порівняно з 9,7 % по народному господарству).

3. Коефіцієнт рівня рентабельності малих підприємств:

Мале підприємництво: основи теорії і практики   Варналій З. С.   РОЗДІЛ 5. СОЦІАЛЬНО ЕКОНОМІЧНІ НАСЛІДКИ РОЗВИТКУ МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА В УКРАЇНІ

Де РУ середній рівень рентабельності малих підприємств в Україні;

РІ – рівень рентабельності кожної області. Рівень рентабельності розраховуємо як відношення прибутку (П) до собівартості (Сб) у процентах:

Мале підприємництво: основи теорії і практики   Варналій З. С.   РОЗДІЛ 5. СОЦІАЛЬНО ЕКОНОМІЧНІ НАСЛІДКИ РОЗВИТКУ МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА В УКРАЇНІ

Рівень рентабельності може визначатися і як співвідношення з прибутку до вартості основних виробничих фондів та оборотних

Засобів.

Розглянемо інший показник фінансово-економічної ефективності діяльності малих підприємств – продуктивність праці – як

Таблиця 5.2. Кількість населення, зайнятого в усіх сферах економічної діяльності, та працівників малих підприємств (станом на 1 січня 1997 p., тис. чол.)*

Регіон

Кількість населення, зайнятого у всіх сферах економіки України

Середньоспискова чисельність персоналу малих підприємств, у еквіваленті повної зайнятості

Частка зайнятих на малих підприємствах, %

Коефіцієнт Зайнятості на малих підприємствах

Україна

23 231,80

1 122,80

4,83

1,00

Автономна Республіка Крим

847,50

60,40

7,13

1,48

Вінницька

862,80

23,20

2,72

0,56

Волинська

449,10

12,50

2,78

0,68

Дніпропетровська

1 767,50

90,00

5.09

1,06

Донецька

2 427,90

131,30

5,41

1,12

Житомирська

607,30

17,20

2,88

0,59

Закарпатська

569,00

18,90

3,32

0,69

Запорізька

928,70

50,00

5,38

1,11

Івано-Франківська

611,00

26,60

4,34

0,90

Київська

854,20

40,80

4,78

0,99

Кіровоградська

532,30

25,40

4,77

0,99

Луганська

1 218,10

41,80

3,43

0,71

Львівська

1 235,90

69,80

5,65

1.17

Миколаївська

633,60

23,80

3,76

0,78

Одеська

1 131,50

56,20

4,88

1,01

Полтавська

808,60

28,60

3,52

0,73

Рівненська

569,60

17,60

3,07

0,64

Сумська

675,50

18,80

2,71

0,66

Тернопільська

518,70

11,70

2,26

0,47

Харківська

1 459,90

86,30

5,91

1,22

Херсонська

532,80

17,80

3,34

0,69

Хмельницька

750,40

21,30

2,84

0,69

Черкаська

669,00

17,10

2,56

0,53

Чернівецька

421,10

19,50

4,63

0,96

Чернігівська

647,20

10,60

1,64

0,84

М. Київ

1 338,40

169,80

12,69

2,68

М. Севастополь

175,00

17,60

10,06

2,08

* Розраховано за даними Держкомстату України.

Співвідношення балансового прибутку до чисельності працівників (середньоспискової). Продуктивність праці на малих підприємствах у 1996 році була на 20 % вища, ніж у середньому по народному господарству (94,6 млн крб./чол. та 78,2 млн крб./чол. відповідно). У 1996 році цей показник майже вдвічі більший (1006 тис. грн./чол. та 568,2 тис. грн./чол. відповідно).

Продуктивність праці можна розраховувати і як відношення виручки (валового доходу) від реалізації продукції, робіт та послуг до чисельності працівників (середньоспискової). У 1996 році продуктивність праці робітників малих підприємств складала 7478,3 тис. грн./чол. (табл. 5.3).

4. Коефіцієнт продуктивності праці працівників малих підприємств:

Мале підприємництво: основи теорії і практики   Варналій З. С.   РОЗДІЛ 5. СОЦІАЛЬНО ЕКОНОМІЧНІ НАСЛІДКИ РОЗВИТКУ МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА В УКРАЇНІ

Де WУ – продуктивність праці працівників малих підприємств в Україні;

WІ – продуктивність праці працівників малих підприємств у кожній області.

Продуктивність праці (W) можна розраховувати як відношення балансового прибутку або виручки (валового доходу) від реалізації продукції, робіт та послуг до чисельності працівників малих підприємств.

Якщо проаналізувати цей показник по регіонах, то умовно можна виділити такі чотири групи:

І група – значно вищий рівень за середній по країні (від 1,31 до 1,58): Запорізька (1,31), Луганська (1,45), Дніпропетровська (1,44) та Полтавська (1,58) області;

ІІ група – високий рівень (від 1,0 до – 1,30): Донецька, Київська, Миколаївська, Рівненська, Сумська, Черкаська, Чернігівська області та м. Київ;

ІІІ група – низький рівень (від 0,54 до 1,0): Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Житомирська, Закарпатська, Івано-Франківська, Одеська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Чернігівська області;

IV група – дуже низький рівень (від 0,53 і нижче): Тернопільська (0,53), Кіровоградська (0,53), м. Севастополь (0,45) та Львівська (0,40) області. Рівень продуктивності праці робітників малих підприємств наведено в табл. 5.З.

5. Коефіцієнт заробітної плати працівників малих підприємств:

Мале підприємництво: основи теорії і практики   Варналій З. С.   РОЗДІЛ 5. СОЦІАЛЬНО ЕКОНОМІЧНІ НАСЛІДКИ РОЗВИТКУ МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА В УКРАЇНІ

Таблиця 5.3. Продуктивність праці робітників малих підприємств (станом на 1 січня 1997 р.).*

Регіон

Середньоспискова чисельність персоналу малих підприємств, в еквіваленті повної зайнятості, тис. чол.

Виручка (валовий дохід) від реалізації продукції, робіт, послуг, тис. грн.

Продуктивність

Праці,

Тис. грн./чол.

Коефіцієнт продуктивності праці

Україна

1 122,80

8 396 641,00

7 478,31

1,00

Автономна Республіка Крим

60,40

383 145,00

6 343,46

0,85

Вінницька

23,20

151 659,00

6 537,03

0,87

Волинська

12,50

88 917,00

7 113,36

0,95

Дніпропетровська

90,00

966 034,00

10 733,71

1,44

Донецька

131,30

989 378,00

7 535,25

1,01

Житомирська

17,20

77 025,00

4 478,20

0,60

Закарпатська

18,90

9 7091,00

5 137,09

0,69

Запорізька

50,00

49 0835,00

9 816,70

1,31

Івано-Франківська

26,50

154 514,00

5 830,72

0,78

Київська

40,80

307 672,00

7 540,98

1,01

Кіровоградська

25,40

99 992,00

3 936,69

0,53

Луганська

41,80

453 588,00

10 851,39

1,45

Львівська

69,80

208 435,00

2 986,17

0,40

Миколаївська

23,80

182 882,00

7 684,12

1,03

Одеська

55,20

389 307,00

7 052,66

0,94

Полтавська

28,50

337 040,00

11 825,96

1,58

Рівненська

17,50

141 396,00

8 079,77

1,08

Сумська

18,30

139 071,00

7 599,51

1,02

Тернопільська

11,70

46 452,00

3 970,26

0,53

Харківська

86,30

621 102,00

7 197,01

0,96

Херсонська

17,80

78 338,00

4 401,01

0,59

Хмельницька

21,30

138 445,00

6 499,77

0,87

Черкаська

17,10

137 831,00

8 060,29

1,08

Чернівецька

19,50

88 165,00

4 521,28

0,60

Чернігівська

10,60

81 813,00

7 718,21

1,03

М. Київ

169,80

1 546 514,00

9 107,86

1,22

М. Севастополь

17,60

58 888,00

3 345,91

0,45

* Розраховано за даними Держкомстату України.

Таблиця 5.4. Кількість та заробітна плата працівників малих підприємств, Зайнятих в Галузях економіки регіонів у 1996 p.*

Регіон

Середньоспискова чисельність персоналу в еквіваленті повної зайнятості, чол.

Фонд оплати праці, тис. грн.

Середньомісячна

Заробітна плата одного

Середньоспискового

Працівника

В еквіваленті повної

Зайнятості

Грн.

Коефіцієнт

Україна

1 122,8

1 325 611

99,14

1,00

Автономна Республіка Крим

60,4

61 112,9

70,52

0,71

Вінницька

23,2

23 758,7

85,34

0,86

Волинська

12,6

14 211

94,74

0,96

Дніпропетровська

90

117 990

109,25

1,10

Донецька

131,3

160 270

101,72

1,03

Житомирська

17,2

22 920,7

111,05

1,12

Закарпатська

18,9

18 128,1

79,93

0,81

Запорізька

50

81 186

135,31

1,36

Івано-Франківська

26,5

26 228,6

82,48

0,83

Київська

40,8

62 174,3

126,99

1,28

Кіровоградська

25,4

25 520,9

83,73

0,84

Луганська

41,8

48 850,8

97,39

0,98

Львівська

69,8

59 821,4

71,42

0,72

Миколаївська

23,8

25 435,5

89,06

0,90

Одеська

66,2

65 246,4

98,5

0,99

Полтавська

28,6

51 105,1

149,43

1,51

Рівненська

17,5

22 904,7

109,07

1,10

Сумська

18,3

26 199,1

114,75

1,16

Тернопільська

11,7

9 231,3

65,76

0,66

Харківська

86,3

87 922,4

84,9

0,86

Херсонська

17,8

17 171,3

80,39

0,81

Хмельницька

21,3

21 483,2

84,05

0,85

Черкаська

17,1

21 113

102,89

1,04

Чернівецька

19,6

23 002,2

98,3

0,99

Чернігівська

10,6

15 139,3

119,02

1,20

М. Київ

169,8

214 375,9

105,21

1,06

М. Севастополь

17,6

14 108,2

66,8

0,67

Розраховано за даними Держкомстату України.

Де ЗПУ – середньомісячна заробітна плата працівників малих підприємств в Україні;

ЗПІ – середньомісячна заробітна плата працівників малих підприємств кожної області.

Загальна картина така: в 11 регіонах середньомісячна зарплата одного середньоспискового працівника малих підприємств в еквіваленті повної зайнятості перевищує середню по країні, але не більше ніж у 1,5 раза; а в інших регіонах цей показник менший за середній по Україні, але не більше ніж на третину (табл. 5.4).

За зазначеною методикою можна здійснювати розрахунки коефіцієнтів та інших показників, які визначають не лише загальний стан розвитку підприємницьких структур (1, 2), а й стан фінансово-економічної діяльності (3, 4, 5). Ці самі коефіцієнти можна також використовувати і при аналізі діяльності кооперативів, фермерських господарств та інших підприємницьких структур.

Після всіх розрахунків кресляться ламані лінії, які наочно ілюструють тенденції розвитку відповідних підприємницьких структур кожної області і які можна порівняти з показниками інших областей або з середнім відповідним показником по Україні.

Такі самі розрахунки з використанням коефіцієнтів діяльності підприємницьких структур можуть здійснюватися на рівні області, району, міста. Усі ці фактори (показники) необхідно враховувати при розробці та реалізації системи регіонального регулювання та здійснення ефективної регіональної політики підтримки суб’єктів підприємницької* діяльності.

Використовуючи відповідні інтегровані показники розвитку малого підприємництва, зокрема, коефіцієнт діючих малих підприємств, коефіцієнт зайнятості на малих підприємствах, коефіцієнт продуктивності праці працівників малих підприємств та коефіцієнт їхньої заробітної плати, створимо матрицю цих показників і на її основі побудуємо відповідні графіки (див. табл. 5.5 та рис. 5.1). Ця матриця й відповідні графіки наочно ілюструють тенденції розвитку малих підприємств кожної області, що дає можливість здійснювати порівняльний аналіз економічного розвитку малого підприємництва в Україні.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3,00 out of 5)

Мале підприємництво: основи теорії і практики – Варналій З. С. – РОЗДІЛ 5. СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ НАСЛІДКИ РОЗВИТКУ МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА В УКРАЇНІ