Мале підприємництво: основи теорії і практики – Варналій З. С. – 1.3. Роль і місце малого підприємництва у структурі перехідної та розвиненої ринкової системи

Світовий досвід і практика господарювання показують, що найважливішою ознакою ринкової економіки є існування і взаємодія багатьох великих, середніх та малих підприємств, оптимальне співвідношення їх. Найбільш динамічним елементом структури народного господарства, що постійно змінюється, є мале підприємництво.

Набутий власний досвід, позитивні результати розвитку малого х середнього підприємництва в країнах, які пройшли етап реформування економічних систем, свідчать про те, що мале підприємництво є одним із засобів усунення диспропорцій на окремих товарних ринках, створення додаткових робочих місць і скорочення безробіття, активізації інноваційних процесів, розвитку конкуренції, швидкого насичення ринку товарами та послугами. А малі підприємства за певних умов і за підтримки з боку держави – тенденційно інноваційні, гнучкі й витратоефективні, мають підприємницький досвід і достатній професійний рівень.

Властивістю сучасного етапу економічного розвитку є становлення (для постсоціалістичних країн) і подальше вдосконалення (для розвинутих країн) змішаної економіки ринкового типу. Саме ринковий тип економічної організації суспільства, конкурентно-ринковий спосіб координації економічних процесів і прийняття рішень у межах національних економічних систем є найбільш перспективним. Він постає історично виправданим для країн, що вирішують проблему вибору способу соціально-економічного розвитку.

Об’єктивними перевагами сучасної ринкової економіки є ефективне і переважно раціональне використання виробничих ресурсів, динамізм, конкурентність, високі адаптаційні властивості до науково-технічного прогресу тощо. Ринковий механізм господарювання забезпечує свободу економічного вибору, реалізацію власного економічного інтересу та взаємоузгодженість інтересів ринкових суб’єктів. Не менш важливими ознаками ринкової економіки є реалізація підприємницького потенціалу, мобілізація самостійної ініціативи господарського суб’єкта. Підприємництво виступає рушійною силою соціально-економічного розвитку.

Мале підприємництво є органічним структурним елементом ринкової економіки. Цей сектор економіки історично і логічно відігравав роль необхідної передумови створення ринкового середовища. Воно було первинною вихідною формою ринкового господарювання у вигляді дрібнотоварного виробництва. Саме тому дрібнотоварне підприємництво відіграло структуроутворюючу роль в історії становлення економіки конкурентно-ринкового типу. Ця специфіка та своєрідне функціональне призначення малого підприємництва набувають особливого значення для країн, які йдуть шляхом відтворення ринкової системи господарювання. Здатність малого підприємництва до структуроутворення ринку висуває завдання його відродження і спрямовує до першочергових заходів реформування економіки України на її перехідному етапі.

У структурі сучасної змішаної економіки співіснують та органічно взаємодоповнюються мале, середнє і велике підприємництво. Але, на відміну від двох останніх, мале підприємництво є вихідним, найбільш чисельним, а тому і найбільш поширеним сектором економіки. Відмінності між цими трьома видами підприємництва зумовлені різним рівнем суспільного розподілу праці, характером спеціалізації та усуспільнення виробництва, а також вибором технологічного типу виробничого процесу.

Роль малого підприємництва полягає у житті суспільства полягає в тому, що воно є одним із провідних секторів ринкової економіки; Формується на засадах дрібнотоварного виробництва; Визначає темпи економічного розвитку, структуру та якісну характеристику ВВП; Здійснює структурну перебудову економіки, характеризується швидкою окупністю витрат, свободою ринкового вибору; Забезпечує насичення ринку споживчими товарами та послугами повсякденного попиту, реалізацію інновацій, додаткові робочі місця; Має високу мобільність, раціональні форми управління; Формує новий соціальний прошарок підприємців-власників; Сприяє послабленню монополізму, розвитку конкуренції (рис. 1.1).

Рис. 1.1. Роль малого підприємництва

Роль і місце малого підприємництва в національній економіці найкраще проявляється у властивих йому функціях. Розглядаючи функції малого підприємництва у стабільній ринковій економіці, треба наголосити на таких чинниках:

По-перше, неоціненний внесок малого підприємництва у справу формування конкурентного середовища. Відомо, що в умовах вільної ринкової економіки конкуренція є відображенням відносин змагання між господарськими елементами, коли їхня самостійна діяльність ефективно обмежує можливості кожного з них вплинути на загальні умови обігу товарів на даному ринку, а також стимулює виробництво тих товарів, яких потребує споживач. Тоді діяльність учасників ринкових відносин набуває динамічного характеру, вона пов’язана з економічною відповідальністю та ризиком підприємця, що перетворює його в своєрідний соціальний двигун економічного розвитку. Мале підприємництво допомагає утвердженню конкурентних відносин, бо воно є антимонопольним за своєю природою, що проявляється в різноманітних аспектах його функціонування. З одного боку малий бізнес внаслідок численності елементів, що його складають та високого динамізму їх значно меншою мірою піддається монополізації, ніж великі підприємства. З іншого боку, за умов вузької спеціалізації й використання новітньої техніки воно виступає як дійовий конкурент, що підриває монопольні позиції великих корпорацій. Саме ця риса малого підприємництва відіграла суттєву роль в послабленні, а іноді й в подоланні розвинутими країнами притаманній великому капіталу тенденції до монополізації та затримці технічного прогресу.

По-друге, мале підприємництво, оперативно реагуючи на зміни кон’юнктури ринку, надає ринковій економіці необхідної гнучкості. Ця його риса здобула в сучасних умовах особливого значення внаслідок швидкої індивідуалізації та диференціації споживчого попиту, прискорення науково-технічного прогресу (НТП), зростання номенклатури промислових товарів та послуг.

По-третє, величезним є внесок малого підприємництва у здійснення прориву у багатьох важливих напрямах НТП, передусім у галузі електроніки, кібернетики, інформатики. Сприяючи прискоренню реалізації новітніх технічних і комерційних ідей, випуску наукомісткої продукції, мале підприємництво тим самим виступає провідником НТП. Наприклад, більшість дрібних фірм, що виникли наприкінці 80-х років у Великобританії, є найбільш технічно оснащеними. А в США на сектор малого підприємництва припадає близько 50 % науково-технічних розробок.

По-четверте, мале підприємництво робить вагомий внесок у розв’язання проблеми зайнятості. Ця функція проявляється у здатності малого підприємництва створювати нові робочі місця й поглинати надлишкову робочу силу під час циклічних спадів та структурних зрушень економіки. У розвинутих країнах на малий бізнес припадає в середньому 50 % усіх зайнятих та до 70-80 % нових робочих місць. Якщо в період криз 70-80-х pp. у розвинутих країнах спостерігалося скорочення робочих місць на великих підприємствах, то дрібні фірми їх не тільки зберігали, а й навіть створювали нові.

По-п’яте, важлива функція малого підприємництва полягає в пом’якшенні соціальної напруги і демократизації ринкових відносин, бо саме воно є фундаментальною основою формування середнього класу. Отже, воно виконує функцію послаблення властивої ринковій економіці тенденції до соціальної диференціації та розширення соціальної бази реформ, що здійснюються на даному етапі. Без орієнтації на таку соціальну базу ринкового середовища, яким є середній клас, запроваджені реформи, приречені на провал4′.

Зазначені функції малого підприємництва набувають ще більшого значення для перехідного стану економіки. Специфічними функціями цього сектору економіки, що проявляються під час реформування соціально-економічної системи у постсоціалістичний період, такі.

1. Сприяння у формуванні численних суб’єктів ринкового господарства, насамперед у створенні ефективного недержавного сектору економіки, орієнтованого на попит, конкуренцію тощо; стимулювання ділової активності населення та народження нової соціальної верстви підприємців-власників, які становлять соціальну базу економічних реформ, забезпечують стабільність суспільства.

2. Сприяння процесам первісної демонополізації, приватизації та роздержавлення економіки, стимулювання розвитку економічної конкуренції.

3. В умовах роздержавлення одержавленої та високомонополізованої структури економіки вивільнення державного сектору від виробництва нерентабельної для нього дрібносерійної та штучної продукції, що задовольняє індивідуальний, а не масовий попит, і, на цій основі, забезпечення державних підприємств необхідною продукцією “тилової індустрії”, яка виготовляється невеликими серіями (інструменти, обладнання тощо), й підвищення тим самим ефективності діяльності великих підприємств, великого підприємництва.

4. Якщо у змішаній економіці функція малого підприємництва у розв’язанні проблеми зайнятості здебільшого проявляється під час циклічних спадів та структурних зрушень економіки, то вона є чи не найбільш вагомою в умовах трансформації монопольних структур та переходу економіки постсоціалістичних країн на ринкові засади. Надаючи робочі місця вивільненим з державного сектору верствам населення, раціонально використовуючи робочу силу, мале підприємництво тим самим сприяє подоланню прихованого безробіття. Крім того, формування й ефективне функціонування сектору малого підприємництва являє собою протидію тенденціям розвитку явних форм безробіття, насамперед його структурної форми.

Б. Мале підприємництво сприяє процесу демократизації суспільства, саме цей сектор повною мірою характеризується найбільш демократичними, раціональними формами його організації та управління, саме від рівня (темпів) розвитку малого підприємництва залежить ступінь демократизації суспільства.

6. В період становлення ринкових відносин, подолання властивих економіці України та постсоціалістичних країн інертності, консерватизму і слабкої сприйнятливості до технічних досягнень особливого значення набуває підвищена гнучкість малого підприємництва. Вона проявляється в орієнтації цього сектору економіки на місцевий (локальний) ринок та індивідуальний споживчий попит.

7. Сприяючи подоланню дефіцитності споживчого ринку, мале підприємництво виконує функцію насичення національного ринку й активізації споживчого попиту. Це проявляється, насамперед, у сприянні макроекономічній стабілізації під час спаду та недостатнього сукупного попиту48.

Усе це дає підстави зробити висновок, що функціонування малого підприємництва в ринковій економіці не є відокремленим. Взаємодіючи з великим та середнім підприємництвом, з державним сектором, воно становить невід’ємний структурний елемент сучасної ринкової економічної системи. У ході еволюції ринкового господарства зростає роль малого підприємництва, що проявляється в перетворенні його у структуроутворюючий елемент ринкової економіки.

Роль та функції малого підприємництва із загальноекономічних позицій полягають не тільки в тому, що воно є одним із найважливіших дійових факторів економічного розвитку суспільства, яке спирається на ринкові методи господарювання. Його важлива функція – сприяння соціально-політичній стабільності суспільства, тобто воно відкриває простір вільному вибору шляхів і методів роботи на користь суспільства та забезпечення власного добробуту.

За умов дестабілізації економіки, обмеження фінансових ресурсів саме для суб’єктів малого підприємництва, які не потребують великих стартових інвестицій, характерне швидке обертання ресурсів, саме вони спроможні за певної підтримки найбільш швидко й економічно доцільно розв’язувати проблеми демонополізації, стимулювати розвиток економічної конкуренції.

Таким чином, мале підприємництво є невід’ємною рисою будь-якої ринкової господарської системи, без чого така економіка і суспільство в цілому не можуть не тільки розвиватися, а й існувати. Великий капітал, безумовно, визначає рівень науково-технічного і виробничого потенціалу, але основою розвитку країн з ринковою системою господарювання є мале підприємництво як найбільш масова, динамічна та гнучка форма ділового життя. Саме в секторі малого підприємництва створюється і функціонує чималий обсяг національних ресурсів, які є живильним середовищем для середнього та великого підприємництва.

Одна з причин успішного розвитку малого підприємництва в країнах із розвиненою економікою полягає в тому, що велике виробництво не протиставляється малому. Тут дотримуються принципу кооперування великих та малих суб’єктів господарювання, причому великі підприємства не пригнічують малий бізнес, а взаємодоповнюють одне одного.

Про значення малого підприємництва свідчать інтегровані показники, що характеризують стан сектору малого підприємництва в розвинутих країнах, які підкреслюють фундаментальну роль малого підприємництва в соціально-економічному та політичному житті кожної країни (табл. 1.3). Показниками вагомої ролі малого підприємництва як інтегруючого структурного елемента системи сучасної ринкової економіки є передусім дані про його кількісні параметри.

Таблиця 1.3. Стан розвитку малого та середнього підприємництва в окремих країнах

Розраховано за даними Держкомстату України станом на 01.01.2002 (кількість малих підприємств).

Так, частка малих та середніх підприємств у загальній кількості підприємств змінюється по країнах – від 94 % у Великобританії до 99,9 % у Франції. Кількість діючих малих підприємств в Україні за останні шість років збільшилась майже у чотири рази (з 50 496 у 1992 році до 197 127 станом на 1 січня 2000 року).

Про місце і значення малого та середнього підприємництва (МСП) свідчать показники його ролі в ринковій економіці, зокрема частка МСП в загальній кількості зайнятих та його частка у ВВП. Так, частка МСП у загальній кількості зайнятих становить понад половину у США та Франції (54 %), у країнах ЄС (72 %), в Італії (73 %), в Японії (78 %).

В Україні ж станом на 1 січня 2002 року середньооблікова кількість працівників малих підприємств становила 1808 тис. чоловік, тобто – лише 9 % зайнятого населення. У Російській Федерації цей показник становив 9,6 %. Більше половини ВВП у зазначених країнах припадає на сектор малого та середнього підприємництва. Частка малих підприємств у валовому внутрішньому продукті України у б-6 разів менша, ніж у розвинутих країнах, і становить лише близько 11 %. У Російській Федерації такий показник був ще у 1996 році (табл. 1.3, рис. 1.2).

Якщо розглянути фінансові результати діяльності народного господарства України, то частка малих підприємств у балансовому прибутку за 1996 рік значно вища – 7,8 %, а в окремих галузях малі підприємства, за цим показником, мають значну питому вагу. Зокрема, в торгівлі та громадському харчуванні цей показник становить 44,1 %, у побутовому обслуговуванні населення – 40,3 %, у постачанні та збуті – 19,7 %, у будівництві – 16,4 % (табл. 1.4).

Таблиця 1.4. Фінансові результати діяльності народного господарства у 1996 році (балансовий прибуток)*

* Розраховано за даними Держкомстату України без спільних і сільськогосподарських підприємств.

Мале підприємництво має не лише економіко-виробничі та соціально-економічні переваги: гнучкість, динамізм, пристосування до мінливостей технології, здатність оперативно створювати і впроваджувати нову техніку й технологію, забезпечення соціальної стабільності, насичення ринку праці новими робочими місцями, відкритість доступу та легкість входження до цього сектору економіки. Малому підприємництву властиві також і значні соціально-психологічні переваги, в основі яких лежить специфічна мотивація до праці, яка передбачає подолання елементів відчуження і залучення елементів економічного та неекономічного заохочення.

Для малого підприємництва властиві соціальні джерела активізації колективної праці, що не характерно для великих фірм. Властивий для невеликих підприємств дух ініціативи, підприємливості та динамізму виражається в особливих людських стосунках та специфічному соціально-психологічному кліматі. У невеликих трудових колективах, пов’язаних єдиним прагненням до самостійності та виживання, відроджується почуття господаря, скорочуються до мінімуму елементи бюрократизму. Незначний чисельний склад малих підприємств дає можливість зблизити інтереси керівництва та підлеглих, між співробітниками тут, як правило, немає боротьби за престиж, яка поглинає значну частину творчої енергії працівників великих корпорацій. У невеликих фірмах для стосунків у трудовому колективі характерна простота, тут немає відчуженості, що породжує особливу атмосферу спільної праці, яка допомагає швидкому розв’язанню трудових конфліктів між адміністрацією і працівниками.

Рис. 1.2. Стан розвитку малого та середнього підприємництва у країнах світу

Мале підприємництво здатне залучати до роботи на своїх підприємствах спеціалістів, які працюють на свій страх та ризик і навіть за меншу винагороду. Причина такої зацікавленості полягає в тяжінні до самостійності та реалізації своїх потенційних творчих можливостей, що значно важче зробити на великих підприємствах.

Отже, відродження і розвиток малого підприємництва в Україні вкрай необхідні. Становлення значної кількості суб’єктів малого підприємництва має, безперечно, позитивне значення для національної економіки, що значною мірою зумовить створення сучасної ринкової економіки з соціальною спрямованістю.

Дослідження впливу малого підприємництва на різноманітні суспільні процеси дає можливість зробити висновок про об’єктивно високе економічне та соціально-політичне значення його ролі й місця, але об’єктивною типовою рисою малого підприємництва є його нестійкість, слабка життєздатність. Причому корені цього в об’єктивно менш сприятливих, порівняно з великими фірмами, умовах господарювання, що визначаються у формі значно гіршого стану зовнішнього та внутрішнього середовища. Так, статистичні дослідження, проведені в США та інших країнах, свідчать що зі 100 малих фірм, які розпочинають діяльність одночасно, у перший рік існування зазнають невдачі 20, у другий – 17, на кінець третього року продовжують функціонувати близько половини фірм, а на кінець п’ятого – тільки 33 %”°.

Зовнішнє середовище малого підприємства характеризується особливою невизначеністю. Мале підприємство, як правило, діє на локальному ринку, який, на відміну від ринків великих корпорацій, характеризується високим рівнем несвідомості, невизначеності та стихійності. Крім того, ключова особливість зовнішнього середовища малого підприємництва – його об’єктивно підлегла роль у системі відносин із державою, великими підприємствами, фінансово-кредитними інститутами.

Можливості протистояти деструктивним факторам об’єктивно обмежені невеликими обсягами виробництва й незначними обсягами ресурсів, які використовуються, та фінансової бази, а також великою залежністю від місцевого ринку. Локальні проблеми малого підприємництва стають внутрішніми факторами його розвитку”.

Таким чином, до основних факторів, що визначають нестійкість малого підприємництва, слід віднести: обмеженість фінансових ресурсів; високу підвладність впливу ринкової кон’юнктури; нестабільність доходів; слабке сегментування власної частки ринку; високу вразливість до несприятливих економічних факторів (інфляції, циклічних коливань, податкового тиску тощо); швидкість збанкрутування; конкуренцію великих корпорацій; вузьке коло споживачів та постачальників; локальність ресурсів і збутових ринків; великі фізичні та психологічні навантаження тощо. Крім зазначених об’єктивних факторів, великий негативний вплив на життєздатність малих підприємств мають також фактори, властиві безпосередньо Україні й багатьом іншим країнам СНД. Насамперед це несхвальна громадська думка щодо підприємництва; наявні адміністративні бар’єри та невизначене ставлення держави і брак дійової підтримки цього сектору економіки (рис. 1.3).

Рис. 1.3. Фактори, що впливають на нестійкість малого підприємництва

Рис. 1.4. Основна суперечність малого підприємництва

Такі є в загальних рисах комплексні проблеми становлення і розвитку малого підприємництва, які водночас є також проблемами відносно низької його життєздатності. Ця комплексна проблема (яку більш детально буде розглянуто в наступних розділах) конкретизує інший бік основної суперечності малого підприємництва.

Отже, можна зробити висновок, що Основною суперечністю малого підприємництва є суперечність між об’єктивно високою економічною і соціально-політичною значущістю його стабілізаційної ролі в перехідній економіці й активною інноваційною діяльністю в умовах розвиненої ринкової економіки та слабкою життєздатністю його суб’єктів, їхньою особливою вразливістю щодо економічної кон’юнктури й тиску з боку великих корпорацій, а також адміністративних перешкод (рис. 1.4).

Ця суперечність іманентна малому підприємництву як обов’язковому структурному елементу будь-якої системи ринкових (товарно-грошових) відносин. Разом з тим, ступінь її гостроти на різних етапах еволюції ринкової економіки неоднаковий. В умовах розвиненої ринкової економіки є всі підстави говорити про пом’якшення основної суперечності малого підприємництва, тоді як на етапі перехідної економіки спостерігається її загострення, яке доповнюється, крім загальних об’єктивних чинників, ще й специфічними (особливими) факторами, властивими Україні, на чому наголошувалося раніше.

Для того, щоб мале підприємництво повною мірою виконувало свої економічні та соціальні завдання (функції), необхідно сприяти підвищенню його життєздатності, стійкості малих підприємств, а це можливо лише в результаті здійснення комплексу заходів, спрямованих на підтримку малого підприємництва. Ці заходи зумовлені основною суперечністю малого підприємництва і, отже, є формою її розв’язання.

Головними формами розв’язання основної суперечності малого підприємництва є:

-Державна підтримка, яка включає правове, фінансово-кредитне, матеріально-технічне, інформаційне та кадрове забезпечення тощо;

-Інтеграційна підтримка, яка включає перш за все такі форми інтеграційних зв’язків (підтримки) великих та малих підприємств, як субпідряд, лізинг, франчайзинг, венчурне фінансування тощо;

-Самоорганізація та кооперування малого підприємництва на політичних (громадські об’єднання підприємців, спілки, асоціації) і економічних (підприємницькі мережі, кредитні та збутові кооперативи тощо) засадах;

-Міжнародна фінансова і технічна допомога (рис. 1.5).

Рис. 1.5. Форми розв’язання основної суперечності малого підприємництва

Ці форми розв’язання основної суперечності малого підприємництва означають не її відміну, а лише пом’якшення її дії завдяки системі заходів, спрямованих на внутрішнє і зовнішнє середовище малого підприємництва, створення необхідних інститутів його підтримки, які суттєво сприяють реалізації основних соціально-економічних функцій малого підприємництва. Про конкретні форми розв’язання основної суперечності малого підприємництва йтиметься в наступних розділах.

Треба зазначити, що серцевиною внутрішнього середовища малих підприємств є їхнє ресурсне забезпечення та проблеми його ефективного використання. Ми розглядаємо в цій праці мале підприємництво як сектор економіки, тому внутрішні чинники його життєздатності (стратегічний менеджмент, маркетинг тощо) не є завданням нашого дослідження. Крім того, внутрішнє середовище суб’єктів малого підприємництва повною мірою залежить від зовнішніх чинників. Саме завдяки формуванню та використанню факторів зовнішнього середовища, які сприяють також ресурсному забезпеченню, життєздатність малого підприємництва підвищується, що, в свою чергу, веде до пом’якшення його основної суперечності.

Таким чином, можна зробити узагальнюючі висновки.

1. Мале підприємництво є особливим типом підприємницької діяльності.

Мале підприємництво слід розглядати як єдність соціально-економічної та організаційно-технічної сутності цього явища, тобто єдність підприємницьких (виробничих) відносин та продуктивних сил як сукупності матеріально-речових елементів виробництва, робочої сили та форм організації виробництва. Саме єдність переваг, які мають малі форми організації виробництва (дрібне виробництво), з перевагами підприємницької діяльності дає якісно новий феномен – мале підприємництво.

2. Мале підприємництво є важливим структуроутворюючим чинником ринкової економіки.

Мале підприємництво історично й логічно було необхідною передумовою створення ринкового середовища, первинною вихідною формою ринкового господарювання у вигляді дрібнотоварного виробництва, яке відігравало структуроутворюючу роль в історії становлення економіки ринкового типу.

Своєрідне функціональне призначення малого підприємництва набуває особливого значення для країн, які йдуть шляхом відтворення (створення заново) ринкової системи господарювання. Саме на основі здатності малого підприємництва до структуроутворення ринку постає завдання його становлення (відродження) та розвитку в розряд пріоритетних (першочергових) заходів реформування економіки України. Великий капітал, безумовно, визначає рівень науково-технічного, технологічного, інноваційного, в цілому виробничого потенціалу, але основою розвитку країн із ринковою системою господарювання є мале підприємництво як найбільш масова, динамічна та гнучка форма господарювання.

3. Мале підприємництво має особливе, виняткове значення в перехідний період до ринкової економіки.

Саме мале підприємництво стимулює економічну конкуренцію, структурну перебудову економіки, сприяє послабленню монополізму, формуванню нової соціальної верстви підприемців-власників, які складають соціальну базу економічної реформи, забезпечують стабільність суспільства і гарантії незворотності руху до ринку.

4. Економічною основою малого підприємництва є приватна власність у різних її формах та різновидах.

В основі малого підприємництва, особливістю якого є діалектична єдність власності, управління і контролю в особі суб’єкта підприємницької діяльності, лежить приватна власність на всі складові виробництва – засоби виробництва, результати праці, а також землю. Мале підприємництво є ефективною формою реалізації приватної та колективної власності. Саме воно індивідуалізує власність, робить розпорядження нею найнаочнішим, конкретнішим. Мале підприємництво грунтується переважно на особистій праці його членів, які зацікавлені в нарощуванні та примноженні власності.

5. Абсолютизація малого підприємництва в ринковій економіці, ролі й значення його в реалізації відносин приватної власності так само небезпечна, як і його недооцінка.

Світовий досвід і практика господарювання свідчать, що найважливішою складовою ринкової економіки є існування та взаємодія багатьох великих, середніх і малих підприємств, оптимальне співвідношення їх. Наприклад, у 12 країнах Європейського Союзу в 1990 році нараховувалось 15,8 млн. приватних підприємств несільськогосподарського сектору. З них 14,7 млн. – мікропідприємства (до 9 осіб), майже 70 тис. – середні (від 100 до 500 працюючих) і тільки 13 тис. – великі (понад 500 осіб). Мікропідприємства забезпечували зайнятість 31,8 % працюючих, малі підприємства – 24,9 %, середні – 15,1 % і великі – 28,2 %52.

6. Поряд із перевагами малому підприємництву властиві й певні недоліки. До недоліків малого підприємництва слід віднести: хронічну нестачу фінансових коштів та обмежені можливості для розширення капіталу; слабке сегментування власної частки ринку; недостатність кваліфікованої робочої сили; повну відповідальність підприємця; найменш стійкі організаційні форми підприємництва тощо. Разом із тим, за умов дестабілізації економіки, обмеження фінансових ресурсів саме суб’єкти малого підприємництва, які не вимагають великих стартових інвестицій, спроможні усунути диспропорції на окремих товарних ринках, активізуючи інноваційні процеси, створювати додаткові робочі місця, забезпечити швидке насичення ринку товарами та послугами.

7. Роль малого підприємництва залежить від того, яке місце воно посідає в національній економіці. Істотність значення малого підприємництва в економічному житті визначається тим, що в цьому секторі економіки ринково розвинених країн діє значна більшість підприємств, зосереджена велика частка економічно активного населення (50-70 %) і виробляється понад 50 % ВВП. Частка малих підприємств у ВВП України в 5-6 разів менша, ніж у розвинутих країнах, і становить лише близько 11 %. Кількість працівників малого підприємництва з урахуванням зайнятих у кооперативах, фермерських господарствах та громадян-підприємців становить понад А8 млн. чоловік, або майже 15 % зайнятого населення.

Якщо розглянути фінансові результати діяльності всіх галузей народного господарства України, то частка малих підприємств, наприклад, у 1997 році становила 12,3 %, а в окремих галузях малі підприємства за цим показником мають значну питому вагу. Зокрема, в торгівлі та громадському харчуванні – 45,3 %, в побутовому обслуговуванні населення – 66,1 %, в постачанні та збуті – 19,8 %, в будівництві – 19,0 %.

8. Розвиток малого підприємництва пов’язаний із розв’язанням низки соціальних питань, тому слід враховувати важливі соціальні фактори малого підприємництва, а саме:

-розвиток малого підприємництва сприяє поступовому створенню численної верстви підприємців-власників, які самостійно забезпечують собі добробут і відповідний рівень життя;

-мале підприємництво є не тільки джерелом коштів для існування, а й способом розкриття та реалізації власного потенціалу;

-розвиток малого підприємництва сприяє формуванню середнього класу, який є основою соціально-економічних реформ, гарантом політичної стабільності та демократичного розвитку суспільства;

-мале підприємництво створює додаткові робочі місця, забезпечує зниження рівня безробіття і соціальної напруги;

-розвиток малого підприємництва сприяє зміні суспільства та життєвих орієнтацій значної частки населення, виступаючи альтернативою психології люмпенства та соціального утриманства.

Таким чином, місце і роль малого підприємництва визначаються такими чинниками:

-це особливий тип підприємницької діяльності;

-формується на засадах дрібнотоварного виробництва;

-стимулює структурну перебудову економіки;

-створює додаткові робочі місця;

-є одним із провідних секторів ринкової економіки;

-формує нову соціальну верству підприємців-власників;

-сприяє послабленню (обмеженню) монополізму;

-активізує інноваційні процеси;

-забезпечує насичення ринку споживчими товарами та послугами;

-здійснює швидку окупність витрат і свободу ринкового вибору;

-характеризується високою мобільною здатністю;

-є найбільш динамічною та гнучкою формою господарювання.

Аналіз світового досвіду та досвіду перших кроків вітчизняного малого підприємництва свідчать, що значна економічна та соціальна роль малого підприємництва можлива лише за умови виваженої державної політики всебічної підтримки цього сектору економіки.

(2 votes, average: 5,00 out of 5)