Мале підприємництво: основи теорії і практики – Варналій З. С. – 3.1. Об’єктивна необхідність та суть державної підтримки малого підприємництва
Аналіз світового досвіду свідчить, що практично в усіх розвинених країнах держава бере активну участь у формуванні та розвитку підприємницької діяльності, підтримці найбільш доцільних і ефективних її напрямів. Навіть у тих країнах, де склалися давні традиції приватного підприємництва, мале підприємництво потребує такої підтримки й одержує її на основі державних програм підтримки малого підприємництва. Одні країни з розвиненою ринковою економікою мають розгалужену та чітко усталену систему державної підтримки малого підприємництва (США, Японія, Німеччина, Франція), в інших же подібна система перебуває у стадії становлення або розвитку.
Для розв’язання проблем економічного й соціального розвитку України на сучасному етапі становлення ринкової економіки слід посилити увагу держави до розвитку підприємницької діяльності, насамперед малого підприємництва, формування відповідної державної політики щодо підтримки малого підприємництва.
Недооцінку малого підприємництва, ігнорування його економічних та соціальних можливостей протягом майже всіх перших семи років реформаційних перетворень можна кваліфікувати як великий стратегічний прорахунок, здатний викликати численні народногосподарські негаразди, поглибити кризу економіки України в цілому.
Для того, щоб мале підприємництво могло виконувати свої соціально-економічні завдання, про що йшла мова в попередніх розділах, необхідно підвищувати життєздатність (стійкість) суб’єктів малого підприємництва. Це, у свою чергу, стає можливим лише за умов реалізації комплексу цілеспрямованих, дійових заходів із підтримки малого підприємництва, який зумовлений його основною суперечністю і є формою її розв’язання. Економічну суть, основні цілі та форми державної підтримки розглянемо в цьому розділі.
3.1. Об’єктивна необхідність та суть державної підтримки малого підприємництва
Цілеспрямована державна підтримка малого підприємництва має виключно важливе значення для перехідної економіки України. Необхідно зазначити, що формально державна підтримка малого підприємництва вже кілька років визначається в урядових документах як один із головних напрямів економічної реформи. Про це свідчать, зокрема, схвалення Кабінетом Міністрів України Концепції державної політики розвитку малого підприємництва (квітень 1996 р.)1 та затвердження Програми розвитку малого підприємництва в Україні на 1997-1998 pp. (січень 1997 р.)2-
Але слід зазначити, що зроблено лише перші, не завжди правильні та послідовні кроки по шляху формування цілісної політики підтримки малого підприємництва і створення механізмів її реалізації. Деякі заходи державного регулювання мають суперечливий характер, основні напрями підтримки фактично не забезпечені ресурсами. Усе це потребує чіткішого наукового підходу до формування державної політики підтримки та розвитку малого підприємництва.
Перш за все необхідно визначити поняття державної політики підтримки малого підприємництва, її об’єктивну необхідність та суть. Державна політика підтримки малого підприємництва, на нашу думку, – це сукупність (комплекс) пріоритетних рішень, які визначають основні напрями і форми правового, економічного та організаційного сприяння розвитку малого підприємництва з урахуванням інтересів держави та суб’єктів господарювання.
Під державною підтримкою слід розуміти, з одного боку, державне регулювання цього сектору економіки, що передбачає насамперед свідоме формування державними структурами правових, економічних та організаційних умов становлення і розвитку малого підприємництва, а, з іншого боку, – створення стимулів, використання матеріальних і фінансових ресурсів, які залучаються у сферу малого підприємництва на пільгових засадах або безоплатно.
Щодо підтримки малого підприємництва як важливої економічно^ функції держави необхідно визначати два елементи: забезпечуючий і управлінський. Забезпечуючий елемент у даному разі означає обслуговування суб’єктів малого підприємництва, як зазначено в Законі України “Про підприємництво”. Держава сприяє забезпеченню його матеріально-технічними ресурсами, надає земельні ділянки, передає державне майно, сприяє організації інформаційного обслуговування, надає цільові кредити та інші види допомоги3.
Управлінський елемент державної підтримки малого підприємництва завжди пов’язаний із розв’язанням організаційно-адміністративних питань, плануванням, контролем. Саме цей елемент, на нашу думку, має стати провідним, оскільки він надає розвитку малого підприємництва стійкого, більш ефективного та управлінського характеру. Поняття “підтримка малого підприємництва”, яке так часто використовується, означає, на думку О. А. Шулуса, і з цим важко не погодитися, “…синтез управлінського та забезпечуючого аспектів системи, що розглядається”4.
Комплекс практичних заходів державної підтримки, що спрямовані на перелом негативних тенденцій у процесі становлення та розвитку малого підприємництва, а в кінцевому підсумку – на здійснення останнім усіх своїх соціально-економічних функцій, необхідно зосередити на трьох основних напрямах. По-перше, наведення елементарного порядку в зовнішньому середовищі малого підприємництва. Це передбачає насамперед: створення та вдосконалення відповідної правової бази; реформування оподаткування; ліквідація (у крайньому разі – обмеження) адміністративних бар’єрів; захист суб’єктів малого підприємництва від злочинних посягань; покращення умов збуту; сприяння розвитку кооперативних зв’язків з великим бізнесом тощо.
По-друге, це здійснення регулюючого впливу на внутрішнє середовище малого підприємництва, перш за все по лінії надання виробничої прямої ресурсної (насамперед фінансової) підтримки суб’єктам малого підприємництва. Ясна річ, що тут має бути визначено чіткі пріоритети. До пріоритетів фінансової підтримки малого підприємництва слід віднести: підприємництво виробничої сфери; стимулювання інноваційної діяльності та інвестиційної активності тощо.
По-третє, це організаційне вдосконалення системи (підсистеми) державної підтримки. Формування та вдосконалення системи державної підтримки малого підприємництва має враховувати два аспекти; по-перше, в структурі цієї системи розрізняються та взаємодіють три рівні: загальнонаціональний, регіональний (як правило – обласний) та місцевий; по-друге, кожен рівень сам утворює відповідну систему, яка містить три взаємопов’язані блоки: концептуально-програмний, організаційно-ресурсний та функціональний. До концептуально-програмного блоку входять цілі, принципи, методи, концепції та програми підтримки малого підприємництва. Організаційно-ресурсний об’єднує спеціалізовані органи державного управління малого підприємництва, а також об’єкти інфраструктури, які мають відповідні ресурси та кадри. Функціональний блок охоплює основні напрями діяльності системи в цілому5.
Які ж основні чинники, що зумовлюють формування державної політики підтримки малого підприємництва?
По-перше, мале підприємництво як складова приватного сектору економіки перебуває в нашій країні у процесі становлення. До недавнього часу цього сектору економіки практично не було. Виступаючи у Верховній Раді 21 березня 1997 року зі щорічним посланням про внутрішнє і зовнішнє становище держави, Президент України зазначив, що “…у своїй економічній стратегії нам потрібно постійно враховувати, що ми йдемо від моделі, де панівну роль відігравала державна власність, до багатоукладної економіки, де провідні функції належатимуть приватному сектору. Сьогодні він у процесі становлення і вже тому потребує підтримки”6. Ясна річ, насамперед це стосується безпосередньо малого підприємництва.
По-друге, мале підприємництво є структуроутворюючим елементом ринкової економіки. Здатність малого підприємництва до структуроутворення ринку висуває завдання його становлення серед пріоритетних (першочергових) заходів економічної політики України. Мале підприємництво має особливе, виняткове значення у перехідний період до ринкової економіки. Саме воно стимулює економічну конкуренцію, структурну перебудову економіки, сприяє послабленню монополізму, формуванню нової соціальної верстви підприємців-власників, які складають соціальну базу економічної реформи, забезпечують стабільність суспільства і гарантії незворотності руху до ринку.
По-третє, мале підприємництво є провідним сектором ринкової економіки, найбільш масовим, динамічним та гнучким. У секторі малого і середнього підприємництва ринково розвинених країн зосереджено велику частку економічно активного населення (від 49 % у Великобританії до 78 % у Японії), виробляється значна частка (50-60 %) ВВП. Кількість зайнятих у малому підприємництві України понад 2 млн чоловік, або майже 10 % зайнятого населення, понад 9 % ВВП виробляється в цьому секторі економіки.
По-четверте, державна підтримка малого підприємництва не обов’язково пов’язана з додатковими фінансовими видатками. Головне полягає у визначенні правових та економічних засад розвитку малого підприємництва, встановленні відповідних законодавчих прав та гарантій, а також в усуненні (ліквідації) адміністративних бар’єрів, що перешкоджають становленню та розвитку малого підприємництва. У зазначеному виступі Президента України підкреслюється, що державна підтримка приватного сектора “…не пов’язана з додатковими фінансовими витратами. Вимагається лише, з одного боку, усунути адміністративно-бюрократичні перепони, з другого – встановити відповідні законодавчі гарантії”7.
По-п’яте, необхідність державної підтримки полягає в тому, що мале підприємництво, незважаючи на його вагомі переваги, є сектором економіки, найвразливішим до таких несприятливих факторів, як інфляція, циклічні коливання, податковий тиск, фінансові труднощі й конкуренція великих корпорацій тощо.
Історичний досвід переконує, що науковою політика стає тоді, коли грунтується на об’єктивно діючій системі економічних законів з урахуванням різних інтересів суспільства і передбачає багатоваріантність та свободу вибору. Складовими державної політики підтримки й розвитку малого підприємництва є: мета, основні принципи, напрями, заходи та інструменти здійснення цієї політики, які, певною мірою, визначено в Концепції державної політики розвитку малого підприємництва.
Основними завданнями державної політики розвитку малого підприємництва є:
-забезпечення зростання внутрішнього валового продукту за рахунок діяльності суб’єктів малого підприємництва;
-залучення суб’єктів малого підприємництва до розв’язання соціально-економічних проблем на державному і регіональному рівнях;
-удосконалення структури малого підприємництва;
-створення конкурентного середовища;
-підвищення технологічного рівня виробництва малих підприємств;
-заохочення розвитку малих підприємств у пріоритетних галузях і на територіях пріоритетного розвитку;
-створення нових робочих місць, зменшення безробіття;
-сприяння максимальній самореалізації громадян у підприємницькій діяльності;
– формування соціального прошарку власників і підприємців.
Реалізація зазначених завдань має забезпечуватися шляхом
Підтримки малого підприємництва в таких основних напрямах:
-формування нормативно-правової бази;
-удосконалення податкової та фінансово-кредитної політики;
-забезпечення інформацією;
-сприяння впровадженню технологій та інновацій;
-стимулювання зовнішньоекономічної діяльності;
-підготовка та перепідготовка кадрів.
Заходи державної підтримки малого підприємництва, в тому числі пільги та преференції, зазначається в Концепції, застосовуються, передусім, у пріоритетних сферах, які встановлюються урядом для суб’єктів малого підприємництва та грунтуються на економічній діяльності.
Основні принципи державної політики розвитку малого підприємництва, що визначаються в Концепції, такі:
– системність та комплексність механізмів державного регулювання розвитку малого підприємництва;
– цілеспрямованість та адресність підтримки суб’єктів малого підприємництва шляхом вибору пріоритетів та концентрації ресурсів для їхньої реалізації;
– рівноправний доступ суб’єктів малого підприємництва всіх
Форм власності до матеріально-сировинних, фінансових та інших ресурсів;
-всебічна мобілізація та концентрація фінансово-кредитних ресурсів для розвитку малого підприємництва;
-посилення регулюючої функції держави у здійсненні політики підтримки підприємництва, особливо на перехідному до ринкових відносин етапі;
-створення сприятливих умов для використання іноземних інвестицій, розвиток спільного підприємництва.
Важливою умовою формування і здійснення політики державної підтримки малого підприємництва є визначення суб’єктів та об’єктів відповідної державної політики.
Конструктивною є концепція багатосуб’єктності політики. Суб’єктами, що виробляють державну політику розвитку малого підприємництва, мають бути працівники, які зайняті у малому підприємництві, підприємці через їхні громадські об’єднання, профспілки та державні організації.
Об’єктом державної політики підтримки та розвитку малого підприємництва є реальні потреби та інтереси суб’єктів малого підприємництва. Тому дуже важливо у проекті Закону України “Про державну підтримку малого підприємництва” чітко визначити суб’єкти.
До суб’єктів малого підприємництва слід відносити зареєстрованих у встановленому порядку фізичних осіб – підприємців, які займаються підприємницькою діяльністю, а також юридичних осіб – малі підприємства будь-якої організаційно-правової форми (крім акціонерних товариств та об’єднань підприємців).
(1 votes, average: 5,00 out of 5)