Мале підприємництво: основи теорії і практики – Варналій З. С. – 4.3. Інфраструктура підтримки малого підприємництва
Невід’ємним компонентом ринкових відносин є інфраструктура підприємництва. Вона створює сприятливі умови для розвитку підприємництва в Україні, в тому числі й малого. Інфраструктура в будь-якій соціально-економічній системі – це сукупність елементів, які забезпечують безперебійне функціонування взаємозв’язків об’єктів і суб’єктів цієї системи. Основна функція інфраструктури полягає в забезпеченні функціонування взаємозв’язків між елементами самої системи, до яких належать її об’єкти й суб’єкти.
Що ж таке ринкова інфраструктура? Найбільш чітке визначення дають А. Гриценко і В. Соболев; вони, зокрема, підкреслюють, що “…ринкова інфраструктура – це сукупність елементів, які забезпечують безперебійне багаторівневе функціонування господарських взаємозв’язків, взаємодію суб’єктів ринкової економіки і регулюють рух товарно-грошових потоків”21.
За походженням, або природою, ринкова інфраструктура є не що інше, як інституціоналізоване трансакція. Такий підхід випливає з товарно-грошової природи ринкової економіки, що являє собою потоки товарів, ресурсів та коштів, які безперервно рухаються через угоди (трансакції), що так само безперервно здійснюються.
Інфраструктура підприємництва – це сукупність державних, приватних та громадських інститутів (організацій, установ і об’єднань), які обслуговують інтереси суб’єктів підприємницької діяльності й забезпечують їхню господарську діяльність та сприяють підвищенню її ефективності. Складність інфраструктури як системи зумовлена різноманітністю функцій, які виконують її складові елементи. Виділяють організаційно-технічну, фінансово-кредитну та інформаційно-аналітичну інфраструктури.
Фінансово-кредитну інфраструктуру утворюють установи, які займаються акумуляцією тимчасово вільних грошових ресурсів і перетворюють їх у кредити, а саме: банки, фондові та валютні біржі, інвестиційні фонди та компанії, кредитні, страхові й гарантійні установи, кредитні спілки, фонди громадських об’єднань.
До організаційно-технічної інфраструктури належать товарні біржі, торгові доми, лізингові компанії, асоціації підприємців, транспортні комунікації та засоби зв’язку. Одні з цих організаційних форм беруть на себе функції загальної координації ринкових зв’язків (асоціації, торгові палати тощо) являють собою спеціальні державні органи (служби контролю за стандартами та цінами, податкові інспекції тощо).
Інформаційно-аналітична інфраструктура включає в себе інформаційні, консультативні, юридичні фірми, бізнес-центри і бізнес-інкубатори, аудиторські організації. До функцій установ, що складають цю підгрупу інфраструктури, входять надання консультацій підприємцям, підготовка спеціалістів для малих підприємств, вивчення динаміки ринкової кон’юнктури, прогнозування та моделювання наслідків тих чи інших рішень, розробка економічної поведінки підприємств на ринку тощо22.
Розглянемо докладніше головні елементи ринкової інфраструктури.
На початок 2003 року в Україні діяли: 182 комерційні банки, 916 інвестиційних компаній та фондів, 1587 аудиторських фірм, 386 страхових компаній, 164 лізингові компанії, 1022 небанківські фінансові установи (в тому числі кредитні спілки), 257 бізнес-цент-рів, 63 біанес-інкубатора, 8 технопарків тощо. З 1996 року банки активізували роботу з кредитування конкретних підприємств. З метою вдосконалення банківського нагляду, захисту інтересів клієнтів та забезпечення фінансової надійності банків Національний банк у 1996 році розробив пакет документів: положення “Про порядок створення і реєстрації комерційних банків”, “Про порядок ліцензування комерційних банків”, “Тимчасовий порядок формування комерційними банками фонду страхування вкладів фізичних осіб” та ін. Крім того, з метою подальшого розвитку банківської системи та зміцнення її законодавчої бази розроблено і перебувають на розгляді у Верховній Раді України та Кабінеті Міністрів України такі проекти законів: нова редакція закону України “Про банки і банківську діяльність”, “Про кредит”, Концепція розвитку банківської системи України.
Ухвалення в березні 1996 року Закону України “Про страхування”, яким передбачено збільшення початкового статутного фонду страхових фірм, а також упорядкування видів страхування, відповідно до ліцензій, призведе до укрупнення, злиття та ліквідації окремих страхових компаній. Так, за прогнозами спеціалістів, кількість страхових фірм у 2000 році зменшиться і складатиме менше 250 компаній.
В Україні, як вже говорилося, діє 340 бірж, серед них: універсальні, товарно-сировинні і товарні, спеціалізовані, товарно-фондові, агропромислові, нерухомості. На сільськогосподарському ринку функціонують Українська аграрна біржа і 22 регіональні аграрні біржі. Створюються регіональні й торгові доми23.
Складовим елементом інфраструктури є фондові біржі. Головне місце на біржовому ринку цінних паперів посідає Українська фондова біржа (УФБ) і 29 філіалів у всіх обласних центрах та великих містах України. У 1996 році почали діяти Київська міжнародна та Донецька фондові біржі.
Зазначені вище об’єкти інфраструктури надають послуги як великим підприємствам, так і суб’єктам малого підприємництва. Однак, внаслідок того, що немає цілісної державної політики та системного підходу до розв’язання проблем малого підприємництва, його суб’єкти перебувають у нерівних економічних умовах порівняно з більш великими підприємствами. Це проявляється в обмеженості можливостей малих підприємств щодо залучення позичкових та власних коштів, придбання сировини, матеріалів, устаткування, об’єктів нерухомості, використання передових технологій тощо.
З метою поліпшення ситуації необхідно створити відповідну інфраструктуру, яка була б зорієнтована тільки на сектор малого підприємництва.
Якщо звернутися до зарубіжного досвіду, то можна побачити, що для економічно розвинутих країн характерна різноманітність елементів, які формують інфраструктуру малого підприємництва. До них належать: фінансові інститути, які працюють тільки з суб’єктами малого підприємництва; системи інформаційного та консультативного обслуговування малого підприємництва; бізнес-центри та агентства розвитку малого підприємництва; навчальні центри з підготовки та перепідготовки спеціалістів для роботи на малих підприємствах; бізнес-інкубатори, виробничі й технологічні парки, технологічні центри; спеціалізовані фірми, що надають послуги малим підприємствам (бухгалтерські та аудиторські фірми, рекламні агентства тощо).
Формування інфраструктури малого підприємництва в Україні тільки розпочалося. У цьому процесі беруть участь як держава, так і ділові кола, а також міжнародні фінансові організації.
Державна фінансова допомога малим структурам підприємництва, як зазначалося вже в попередньому розділі, здійснюється через Український фонд підтримки підприємництва та його 48 регіональних відділень. У 1998-2000 pp. фондом було профінансовано проекти на суму 58,5 млн грн., спрямованих на розширення виробництва товарів народного споживання, будівельних матеріалів, переробку сільськогосподарської продукції тощо. Інвестиційні проекти з розвитку фермерства фінансуються Українським державним фондом підтримки селянських (фермерських) господарств.
Крім державних фондів, в областях створюються регіональні фонди підтримки підприємництва, які залучають кошти місцевих бюджетів, асоціацій, громадських об’єднань, добродійних організацій, а також підприємців. У 1996 році 28 таких фондів діяло в 13 областях та у м. Києві. Зазначені фонди розвивалися і в наступних роках. Було створено такі фонди також у Донецькій, Запорізькій, Івано-Франківській, Луганській, Харківській, Чернігівській та інших областях. У 2002 році їх налічувалося 107 (табл. 4.1).
Оскільки немає вільних державних коштів для фінансування підприємницьких проектів, слід шукати альтернативні джерела, одним із яких можуть стати діючі в Україні кредитні спілки, яких в Україні сьогодні налічується 390 одиниць. Розробка та прийняття Закону України “Про кредитні спілки” сприятиме інтенсивному розвитку їх. Кредитні спілки, порівняно з комерційними банками, будуть зацікавлені займатися малими кредитами і враховувати проблеми малих підприємств.
Для фінансування інвестиційних проектів суб’єктів підприємницької діяльності залучалися кошти міжнародних фінансових організацій, а саме: Європейського банку реконструкції та розвитку, Американського фонду підтримки підприємництва у нових західних незалежних країнах, Фонду “Євразія”, Інвестиційного фонду “Україна”, Міжнародної фінансової корпорації (МФК), Агентства США з міжнародного розвитку (USAID).
З метою фінансування інвестиційних проектів малого і середнього підприємництва опрацьовується питання створення німецько-українського банку.
Незважаючи на активізацію діяльності в Україні міжнародних організацій, які надають фінансову підтримку малому підприємництву, ще не досягнуто позитивних зрушень у напрямі ефективного використання цих коштів. Практично всі міжнародні фонди фінансують проекти середньою вартістю 300-500 тис. дол. США, тоді як економічна ситуація в Україні вимагає підтримки невеликих підприємств, вартість проектів для яких не перевищує 30-50 тис. дол.
Таблиця 4.1. Регіональні фонди підтримки підприємництва (одиниць)*
№ | Регіон | 1996 р. | 1997 р. | 1998 р. | 2002 р. |
1 | Автономна Республіка Крим | – | – | _ | 5 |
2 | Вінницька | 1 | 1 | 1 | 6 |
3 | Волинська | – | – | – | – |
4 | Дніпропетровська | 1 | 1 | 1 | 2 |
5 | Донецька | – | – | – | 2 |
6 | Житомирська | 1 | 1 | 1 | 1 |
7 | Закарпатська | 3 | 3 | 3 | 4 |
8 | Запорізька | – | – | – | 3 |
9 | Івано-Франківська | – | – | – | 1 |
10 | Київська (без м. Києва) | 2 | 2 | 4 | 8 |
11 | Кіровоградська | – | – | 2 | 6 |
12 | Луганська | – | 1 | 1 | 8 |
13 | Львівська | 5 | 5 | 6 | 6 |
14 | Миколаївська | 1 | 1 | 2 | 4 |
15 | Одеська | 4 | 4 | 4 | 5 |
16 | Полтавська | 1 | 1 | 1 | Б |
17 | Рівненська | – | – | 1 | 2 |
18 | Сумська | 1 | 1 | 1 | 3 |
19 | Тернопільська | – | – | – | 1 |
20 | Харківська | – | 2 | 2 | 3 |
21 | Херсонська | 2 | 2 | 2 | 2 |
22 | Хмельницька | 1 | 1 | 1 | 1 |
23 | Черкаська | – | – | – | 1 |
24 | Чернівецька | 1 | 1 | 2 | 2 |
25 | Чернігівська | – | 1 | 1 | |
26 | М. Київ | 4 | 6 | 10 | 22 |
27 | М. Севастополь | – | – | – | 2 |
Україна | 28 | 34 | 46 | 107 |
* За даними обл.(міськ) держадміністрацій
СІЛА. Кредит же для започаткування підприємницької діяльності в сумі 5-10 тис. дол. США в Україні практично ніким не надається. З метою підтримки суб’єктів малого підприємництва формується мережа бізнес-центрів. Зараз в Україні діє понад 250 бізнес-центрів, із них 6 – відкрито за кошти Міжнародної фінансової корпорації в містах Луганську, Маріуполі, Хмельницькому, Черкасах, Дніпропетровську та Сумах. За програмою Агентства з міжнародного розвитку працюють бізнес-центри в Черкасах та Запоріжжі, а за програмою TACIS у Києві відкрито Агентство з розвитку підприємництва та Центр ділових зв’язків. У Івано-Франківську діє бізнес-центр, відкритий за приватні кошти громадян Канади. Уряд Італії у 1997 році профінансував відкриття бізнес-центрів в Ужгороді, Керчі та Києві, а за Канадсько-Українською програмою партнерства відбулося відкриття в Чернівцях Центру розвитку підприємництва24. У 2002 році в Україні функціонувало 257 бізнес-центрів (табл. 4.2).
Поступово набуває розвитку така нова для України форма підтримки малого підприємництва, як бізнес-інкубатори. Головним завданням цієї організації є надання суб’єктам малого підприємництва комплексних послуг: юридичної, консалтингової, інформаційної підтримки, підготовки кадрів для малих підприємств, пошуку інвесторів, надання в оренду обладнаних оргтехнікою приміщень тощо.
Інкубатор – це одна з найбільш потенційно дійових форм забезпечення прямого і непрямого економічного сприяння суб’єктам малого підприємництва. Інкубатор – це спеціалізована організація (або підрозділ великої компанії), головним завданням якої є створення локального сприятливого для діяльності малих ризикових фірм підприємницького середовища25. Масштаби їхньої діяльності можуть бути різними: від невеликого інкубатора аж до формування своєрідних інкубаторських центрів розвитку малого підприємництва. У США наприкінці 1986 року діяло понад 170 інкубаторів, на кінець 1988 року – їх було вже 330, а на початок 90-х років їхня кількість перевищила 1 тисячу2″.
З метою сприяння розвитку та підтримки інкубаторів майже всі індустріально розвинені країни розробляють спеціальні інкубаторські програми. Мета таких програм – підтримка малих фірм на початковій, найбільш непередбаченій стадії становлення, розробки та впровадження інновації. У межах цих програм малі фірми отримують доступ до оренди на пільгових умовах виробничих приміщень, обладнання до системи підвищення кваліфікації, енерго – та водопостачання. Підтримка на початкових стадіях діяльності суб’єктів малого підприємництва в середньому вдвічі збільшує термін діяльності малих фірм, як правило інноваційних, після їхнього виходу з інкубатора порівняно з “позаінкубаторськими” фірмами, що свідчить про дієвість механізмів підтримки малого підприємництва, які застосовуються на ранніх, найбільш вразливих стадіях його діяльності27.
Так, наприклад, у США за участю Адміністрації малого бізнесу ще в 1985 році було утворено національну асоціацію інкубаторів. Інкубатори існують переважно на кошти федеральних бюджетів штатів та їхніх муніципальних органів; субсидій федерального уряду; орендної плати підприємців, які користуються послугами інкубаторів; доходів від володіння акціями фірм, що вийшли з інкубаторів; коштів навчальних закладів; пожертв приватних осіб тощо.
Таблиця 4.2. Бізнес-центри*
№ | Регіон | 1996 р. | 1997 р. | 1998 р. | 2002 р. |
1 | Автономна Республіка Крим | ___ | 7 | ||
2 | Вінницька | 1 | 2 | 2 | 6 |
3 | Волинська | – | – | – | 2 |
4 | Дніпропетровська | 3 | 5 | 10 | 12 |
5 | Донецька | 2 | 2 | 3 | 11 |
6 | Житомирська | – | 1 | 1 | 1 |
7 | Закарпатська | – | – | 1 | 5 |
8 | Запорізька | 4 | 4 | 4 | 7 |
9 | Івано-Франківська | 1 | 1 | 1 | 5 |
10 | Київська (без м. Києва) | – | 2 | 3 | 4 |
11 | Кіровоградська | 2 | 2 | 2 | 5 |
12 | Луганська | 2 | 3 | 3 | 17 |
13 | Львівська | 1 | 1 | 5 | 5 |
14 | Миколаївська | 1 | 4 | 6 | 12 |
15 | Одеська | 1 | 1 | 1 | 12 |
16 | Полтавська | 1 | 1 | 2 | 14 |
17 | Рівненська | 1 | 2 | 2 | 1 |
18 | Сумська | 1 | 1 | 1 | 4 |
19 | Тернопільська | 1 | 1 | 1 | 1 |
20 | Харківська | 3 | 3 | 4 | 19 |
21 | Херсонська | – | – | 1 | 9 |
22 | Хмельницька | 2 | 3 | 3 | 3 |
23 | Черкаська | 1 | 2 | 2 | 6 |
24 | Чернівецька | – | – | 1 | 2 |
25 | Чернігівська | – | – | 1 | 3 |
26 | М. Київ | 4 | 10 | 11 | 84 |
27 | М. Севастополь | – | – | – | – |
Україна | 32 | 51 | 71 | 257 |
* За даними обл.(міськ)держадміністрацій
Функції інкубаторів постійно розширюються, але необхідно виділити три основні функції. Перша важлива функція інкубаторів – здійснення ділової експертизи для створення фірм. Як правило, такі послуги у 92 % випадків гарантують підприемцям-початківцям захист від помилок, зумовлених браком певного досвіду в сфері менеджменту, маркетингу тощо. Консультаційна діяльність поєднується з навчанням (підготовкою або перепідготовкою) персоналу фірми.
Друга функція інкубаторів – фінансування клієнтів. Чим більше коло потенційних джерел фінансування, тим більше значення має обгрунтованість вибору, а отже, якість і повнота консультаційних послуг, які його визначають. Рекомендації спеціалістів інкубаторів сприяють отриманню кредитів або фінансуванню на ранніх стадіях створення фірми.
Третя функція інкубаторів – сприяння економічному розвитку регіонів шляхом підвищення зайнятості їхнього населення, активізації підприємницької діяльності, формування мережі підприємств інфраструктури. Саме ці обставини й зумовлюють зацікавленість регіональної (місцевої) адміністрації в розвитку інкубаторів.
Інвестори від вкладення своїх коштів у становлення малого підприємництва в перші 5-7 років практично не мають якогось прибутку. Більше того, вони наперед погоджуються на можливі втрати їх в обмін на значні ставки можливого прибутку від випуску конкурентоспроможної продукції. Щодо цього інкубатор має переваги перед іншими організаційними формами створення й реалізації нової продукції, оскільки він забезпечує малим фірмам більшу стійкість, а це, в свою чергу, служить основою для того, щоб кошти, вкладені інвесторами в таке підприємство, з більшою гарантією повернулися до нього з відповідним прибутком.
Робота в інкубаторі дає змогу малим фірмам знаходити горизонтальні зв’язки, об’єднуватися, що важливо для витримання конкуренції на ринку. Аналіз показує, що фірми з кількістю працівників до 20 чоловік є малостійкими, і тому вже за перші 5 років свого існування 30-70 % їх банкрутують28. Саме інкубатори допомагають налагодженню горизонтальних зв’язків, що, в свою чергу, значно сприяє підвищенню життєздатності малих підприємств.
В Україні вже діють 63 бізнес-інкубатори, які функціонують майже в усіх областях та в м. Києві. Найближчим часом передбачається створити бізнес-інкубатори також у Дніпропетровській та Житомирській областях (табл. 4.3). Підтримка цього напряму відповідає встановленим пріоритетам розвитку економіки регіону, а також орієнтує на пошук, відбір та адаптацію до місцевих умов ефективних форм і методів підтримки малого підприємництва з подальшим тиражуванням їх.
Слід зазначити, що сьогодні більшість об’єктів інфраструктури виникають або стихійно, або під певну програму зарубіжної технічної допомоги, або як реакція на власні потреби підприємницьких об’єднань, ініціативних груп.
Через нечіткі уявлення про специфіку, функції та різницю між окремими видами об’єктів інфраструктури, понятійну плутанину зареєстровані об’єкти інфраструктури малого підприємництва діють дуже слабо або взагалі не працюють чи здійснюють неспецифічні види діяльності. Системне створення розгалуженої та скоординованої мережі об’єктів інфраструктури малого підприємництва в Україні потребує фінансового сприяння і матеріально-технічного забезпечення з боку держави. Адже такі об’єкти, як правило, досить капіталомісткі, характеризуються тривалим часом окупності або взагалі неприбуткові. Наслідком цього є і їхня відносна непривабливість для приватних інвесторів. Роль держави в цьому питанні має зводитись до залучення через певні пільги в оподаткуванні приватних інвесторів до розвитку інфраструктури малого підприємництва;
Таблиця 4.3. Бізнес-інкубатори*
№ | Регіон | 1996 р. | 1997 р. | 1998 р. | 2002 р. |
1 | Автономна Республіка Крим | – | – | 1 | 4 |
2 | Вінницька | 1 | 2 | 2 | 2 |
3 | Волинська | – | – | 1 | 2 |
4 | Дніпропетровська | – | 1 | 1 | 0 |
5 | Донецька | 1 | 1 | 1 | 2 |
6 | Житомирська | – | – | – | 0 |
7 | Закарпатська | – | – | – | 2 |
8 | Запорізька | – | 1 | 1 | 1 |
9 | Івано-Франківська | – | – | 1 | 1 |
10 | Київська (без м. Києва) | – | 2 | 2 | 4 |
11 | Кіровоградська | – | – | – | 1 |
1Я | Луганська | 1 | 1 | 1 | 2 |
18 | Львівська | 1 | 1 | 2 | 8 |
14 | Миколаївська | – | – | – | 1 |
15 | Одеська | 1 | 2 | 2 | 11 |
16 | Полтавська | _ | 1 | 1 | 2 |
17 18 | Рівненська | – | – | 1 | 1 |
18 | Сумська | _ | – | 1 | 1 |
19 | Тернопільська | – | 1 | 1 | 2 |
20 | Харківська | – | 1 | 3 | 5 |
21 | Херсонська | – | – | – | 2 |
22 | Хмельницька | – | – | 1 | 2 |
23 | Черкаська | – | – | 1 | 1 |
24 | Чернівецька | – | – | 1 | 1 |
25 | Чернігівська | – | – | 1 | 1 |
26 | М. Київ | 2 | 3 | 3 | 8 |
27 | М. Севастополь Україна | 7 | 17 | 29 | 1 63 |
* За даними обл. (міськ) держадміністрацій.
Провадження механізму паритетного фінансування проектів (державні, регіональні, місцеві кошти для ресурсного забезпечення); майнової підтримки об’єктів інфраструктури малого підприємництва шляхом надання у розпорядження державних та комунальних земельних ділянок, устаткування, фондів нежилих приміщень, промислових зон незавантажених підприємств військово-промислового комплексу тощо.
Ухвалення Кабінетом Міністрів України Концепції державної політики розвитку малого підприємництва та Програми розвитку малого підприємництва в Україні на 1998-2000 pp., а також ухвалення за погодженням з Мінекономіки та Мінфіном регіональних програм підтримки малого підприємництва на 1998-2000 pp., передбачають заходи і механізми формування інфраструктури малого підприємництва на загальнодержавному, регіональному й місцевих ринках, розробку законодавчих, нормативних актів та методичних матеріалів із зазначеного питання.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)