Характерною ознакою функціонування сучасного суспільства та держави є зростання ролі закону як основної форми зовнішнього виразу права. У цьому контексті процес становлення та розвитку державності незалежної України нерозривно пов’язаний із створенням нового законодавства. Це
2.1.4.1. Нормативно-правові акти: поняття, ознаки, види Правовою основою правоохоронної діяльності компетентних державних органів е нормативно-правовий акт. Це проявляється в двох аспектах. По-перше, основна діяльність правоохоронних органів виявляється в забезпеченні реалізації норм права, що встановлені
2.1.4.1. Нормативно-правові акти: поняття, ознаки, види Правовою основою правоохоронної діяльності компетентних державних органів е нормативно-правовий акт. Це проявляється в двох аспектах. По-перше, основна діяльність правоохоронних органів виявляється в забезпеченні реалізації норм права, що встановлені
Систематизація нормативно-правових актів – це діяльність зі зведення нормативно-правових актів у єдину систему, яка може включати в себе як просте упорядкування нормативно-правових актів, так і створення нових нормативно-правових актів. Існує декілька видів систематизації нормативно-правових
Будь-який нормативно-правовий акт (закон, указ, декрет, постанова, розпорядження, тощо) повинен мати певні критерії дії, такими критеріями виступають дія нормативно-правового акту у часі, у просторі та за колом осіб. Дія нормативно-правового акту у часі передбачає:
Юридична техніка – це сукупність вироблених в юриспруденції засобів і правил зовнішнього виразу в текстах різних правових актів (нормо-установчого, нормозастосовного або інтерпретаційного характеру, актів систематизації законодавства) загальнообов’язкових правил поведінки. Безпосереднім предметом юридичної техніки виступають
2.1.5.1. Поняття, ознаки та склад правовідносин у сфері правоохоронної діяльності Правовідносини – це специфічні суспільні відносини, що виникають на підставі норм права, учасники яких є носіями суб’єктивних прав та юридичних обов’язків. Особливість спрямування правоохоронної
2.1.5.1. Поняття, ознаки та склад правовідносин у сфері правоохоронної діяльності Правовідносини – це специфічні суспільні відносини, що виникають на підставі норм права, учасники яких є носіями суб’єктивних прав та юридичних обов’язків. Особливість спрямування правоохоронної
Правоохоронні відносини виникають у переважній більшості галузей права, оскільки аспекти протиправної поведінки – правопорушення можливі в будь-якій галузі. Тому, на нашу думку, доцільно простежити особливості правовідносин у сфері правоохоронній діяльності в розрізі основних галузей
Юридичний факт – це фрагмент соціальної ситуації (або не існуюча соціальна ситуація або припущення стосовно неї), що має значення для суб’єктів права в зв’язку з реалізацією їх суб’єктивних прав і юридичних обов’язків, властивості якої
При дослідженні сфери правоохоронної діяльності юридичних фактів слід врахувати і наявність так званих презумпцій та фікцій. Правовою презумпцією називають закріплене в законодавстві припущення про наявність або відсутність юридичних фактів, яке може призвести до певних
2.1.6.1. Реалізація норм права: поняття та форми Сформульовані в законах та інших нормативно-правових актах норми права тільки тоді виконують своє соціальне призначення, коли вони втілюються в дійсність, реалізуються у свідомо-вольових діях суб’єктів. Реалізація норм
2.1.6.1. Реалізація норм права: поняття та форми Сформульовані в законах та інших нормативно-правових актах норми права тільки тоді виконують своє соціальне призначення, коли вони втілюються в дійсність, реалізуються у свідомо-вольових діях суб’єктів. Реалізація норм
Дотримання, виконання та використання є основними формами реалізації норм права. Разом з тим, існує також і особлива форма реалізації норм права – правозастосування. Останнє за своїм обсягом є найбільш об’ємною ланкою в юридичному процесі.
Юридичним підсумком застосування норм права с прийняття правозастосовного акта. В такому акті знаходять зовнішній прояв рішення, що були прийняті в процесі застосування норм права. Таким чином, правозастосовний акт – це зовнішній прояв владного рішення,
На другій стадії правозастосування під час вибору норми права, яка має бути застосована до конкретного випадку іноді виявляється відсутність такої норми, тобто прогалина в законодавстві. Встановлення прогалин не означає їх “вишукування”. На практиці воно
2.1.7.1. Поняття та цілі тлумачення норм права Правильне розуміння всіма членами суспільства змісту норм права е необхідною умовою функціонування, розвитку та вдосконалення законодавства. Для того, щоб зрозуміти норму права ЇЇ потрібно належним чином розтлумачити.
2.1.7.1. Поняття та цілі тлумачення норм права Правильне розуміння всіма членами суспільства змісту норм права е необхідною умовою функціонування, розвитку та вдосконалення законодавства. Для того, щоб зрозуміти норму права ЇЇ потрібно належним чином розтлумачити.
На сьогодні в науковій літературі використовується різні критерії для поділу тлумачення норм права на види. Водночас найбільш розповсюдженою є класифікація тлумачення норм права за наступними критеріями: за суб’єктами та за обсягом. Поділ тлумачення норм
В результаті тлумачення норм права новий нормативно-правовий акт не з’являється, а тому діяльність щодо тлумачення норм права не слід ототожнювати з правотворчою діяльністю. Внаслідок діяльності по тлумаченню норм права може з’явитися офіційний акт тлумачення
В результаті тлумачення норм права новий нормативно-правовий акт не з’являється, а тому діяльність щодо тлумачення норм права не слід ототожнювати з правотворчою діяльністю. Внаслідок діяльності по тлумаченню норм права може з’явитися офіційний акт тлумачення
3.1.1.1. Правова культура суспільства та правова культура працівників міліції: взаємовплив і взаємодія Правова культура е особливою складовою духовної культури людства, що фіксує досягнення суспільства в розвитку правових феноменів у цілому, розкриває роль правових ідеалів
3.1.1.1. Правова культура суспільства та правова культура працівників міліції: взаємовплив і взаємодія Правова культура е особливою складовою духовної культури людства, що фіксує досягнення суспільства в розвитку правових феноменів у цілому, розкриває роль правових ідеалів
Правосвідомість включає як усвідомлення суспільством, класом, соціальною групою, індивідом потреби в загально значущих правилах поведінки, які повинні встановлюватися державою, так і оцінку справедливості (чи несправедливості) чинного правового порядку, перспектив, спрямувань подальшого розвитку права. Правосвідомість
Особливе місце в системі правової культури належить правовому вихованню. Правове виховання представляє собою комплекс заходів, що здійснюються різними державними і громадськими організаціями (і не тільки ними), спрямований на виховання у громадян такої правової культури,
Правова освіта – це структурний компонент освіти в Україні, процес набуття правових знань, навичок і вмінь, формування поваги до права, закону, прав і свобод людини та громадянина, відповідних правових орієнтацій та оцінок, правових установок
3.1.2.1. Поняття, ознаки та класифікація правової поведінки особи. Правова поведінка – це соціально-значуща, усвідомлена поведінка індивідуальних чи колективних суб’єктів, що передбачена нормами права та тягне за собою юридичні наслідки. Основні ознаки правової поведінки: –
3.1.2.1. Поняття, ознаки та класифікація правової поведінки особи. Правова поведінка – це соціально-значуща, усвідомлена поведінка індивідуальних чи колективних суб’єктів, що передбачена нормами права та тягне за собою юридичні наслідки. Основні ознаки правової поведінки: –
Правомірна поведінка – це суспільно-необхідна, бажана і допустима з точки зору інтересів громадянського суспільства поведінка індивідуальних чи колективних суб’єктів” яка полягає в дотриманні (виконанні, використанні) норм права, що охороняються і гарантуються державою. Основні ознаки
Правопорушення – це суспільне небезпечне або шкідливе неправомірне (протиправне) винне діяння (дія або бездіяльність) деліктоздатної особи, яке спричиняє юридичну відповідальність. Правопорушенню властиві такі ознаки: – має протиправний (неправомірний) характер, тобто суперечить нормам права, вчиняється
Девіантна поведінка (лат. сіеуіапо – відхилення) – це вчинки людини, що не відповідають офіційно прийнятим або фактично існуючим у конкретному суспільстві нормам; під девіацією також розуміється суспільне явище, масова форма людської діяльності, пов’язана з
3.1.3.1. Юридична відповідальність: поняття, ознаки, принципи та функції Важливим засобом забезпечення охоронної функції права є юридична відповідальність. Остання є якісним показником реального втілення прав і свобод особи у соціальній дійсності. Це зумовлено тим, що
3.1.3.1. Юридична відповідальність: поняття, ознаки, принципи та функції Важливим засобом забезпечення охоронної функції права є юридична відповідальність. Остання є якісним показником реального втілення прав і свобод особи у соціальній дійсності. Це зумовлено тим, що
Під час розгляду природи юридичної відповідальності необхідно проаналізувати її підстави. В енциклопедичній літературі під юридичною підставою розуміється сукупність передбачених правом обставин, умов, фактів і передумов, що забезпечують настання юридичних наслідків. У теорії права та
Вивчення юридичної відповідальності неможливе без грунтовного аналізу її видів. Класифікація юридичної відповідальності надає можливість дослідити останню як складний, системний і багатофункціональний інститут, з’ясувати місце юридичної відповідальності в системі соціальної відповідальності, охарактеризувати особливості певних різновидів
Подальша демократизація суспільного життя, становлення соціальної, правової держави потребують забезпечення належного порядку в сфері службово-трудових відносин працівників міліції. Важливе місце у вирішенні цієї проблеми належить юридичній відповідальності працівників міліції, яка є гарантом зміцнення законності
3.1.4.1. Правовий статус особи: поняття, структура, види У різних науках у тому числі й державно-правових, для позначення людської істоти можуть використовуватися різні категорії – “людина”, “особистість”, “особа”, “громадянин”. Позначаючи один і той самий об’єкт,
3.1.4.1. Правовий статус особи: поняття, структура, види У різних науках у тому числі й державно-правових, для позначення людської істоти можуть використовуватися різні категорії – “людина”, “особистість”, “особа”, “громадянин”. Позначаючи один і той самий об’єкт,
На сучасному етапі розвитку Української держави і суспільства проблема забезпечення прав і свобод особи набуває особливого значення. Суть цієї проблеми полягає у недостатньому їх забезпеченні, що виявляється як у певних складнощах в практичній реалізації
Загальнолюдські стандарти прав людини є основними та базовими для всієї системи прав і свобод людини та громадянина. Для того, щоб ці стандарти були втілені в життя їх потрібно дещо деталізувати, визначити певні чинники, за
Хоча права та свободи людини і громадянина, а також гарантії реалізації і захисту цих прав і свобод, закріплені в Конституції, сучасне становище в даній свідчить про те, що гарантованість практичної реалізації, охорони та захисту
4.1.1.1. Правове регулювання: поняття, предмет, методи, способи, типи Правове регулювання характеризує спеціально-юридичний механізм дії права на. поведінку та діяльність його адресатів. У результаті правової регуляції формується юридична основа, встановлюються орієнтири для організації діяльності учасників
4.1.1.1. Правове регулювання: поняття, предмет, методи, способи, типи Правове регулювання характеризує спеціально-юридичний механізм дії права на. поведінку та діяльність його адресатів. У результаті правової регуляції формується юридична основа, встановлюються орієнтири для організації діяльності учасників
Використання в певному порядку тих чи інших елементів механізму характеризує процес правового регулювання. Він може бути простим і складним. Простий процес правового регулювання припускає використання лише одного державно-владного акта – нормативно-правового. Індивідуалізацію прав і
Норма права – це первинний елемент і нормативна основа механізму правового регулювання. Норма права являє собою загальне обов’язкове правило (модель) поведінки, яке встановлює для суб’єкта як можливий варіант поведінки – суб’єктивні юридичні права, так
Норма права – це первинний елемент і нормативна основа механізму правового регулювання. Норма права являє собою загальне обов’язкове правило (модель) поведінки, яке встановлює для суб’єкта як можливий варіант поведінки – суб’єктивні юридичні права, так
За допомогою правовідносин відбувається індивідуалізація положень відповідної норми права, конкретизуються суб’єктивні права і юридичні обов’язки певних суб’єктів, їх повноваження та міра можливої юридичної відповідальності за неправомірні дії. Зміст прав, обов’язків, повноважень і відповідальності (а
За допомогою правовідносин відбувається індивідуалізація положень відповідної норми права, конкретизуються суб’єктивні права і юридичні обов’язки певних суб’єктів, їх повноваження та міра можливої юридичної відповідальності за неправомірні дії. Зміст прав, обов’язків, повноважень і відповідальності (а
Правове регулювання за “обсягом” суспільних відносин, на які воно розповсюджується поділяється на такі види: – нормативне (загальне) – це впорядкування поведінки людей за допомогою нормативно-правових актів, розрахованих на їх багаторазове використання за наявності передбачених
У правовому регулюванні можна виділити три рівні. Перший рівень – суспільний. На рівні суспільства правове регулювання здійснюється опосередковано, шляхом закріплення і підтримання певних умов життєдіяльності людей, насамперед, встановленням та закріпленням суспільного ладу. Для розуміння