Теорія держави та права – Гіда Є. O. – ТЕМА 2.1.6. Реалізація норм права у сфері правоохоронної діяльності
2.1.6.1. Реалізація норм права: поняття та форми
Сформульовані в законах та інших нормативно-правових актах норми права тільки тоді виконують своє соціальне призначення, коли вони втілюються в дійсність, реалізуються у свідомо-вольових діях суб’єктів. Реалізація норм права їх адресатами завершує процес правового регулювання.
Реалізація норм права – це втілення розпоряджень правових норму правомірній поведінці суб’єктів права тобто в їх практичній діяльності1.
Реалізувати нормативні правила поведінки, що містяться в законах та інших нормативно-правових актах, означає втілити в життя волю законодавця, спрямовану на встановлення правопорядку. Без такої реалізації право втрачає свою соціальну цінність.
Форми реалізації норм права:
1. Залежно від кількості суб’єктів, які реалізують право:
– Індивідуальна форма правореалізації – полягає в можливості особи самостійно (в індивідуальному порядку) використовувати свої суб’єктивні права і виконувати покладені на неї юридичні обов’язки. Наприклад, ст. 45 Конституції України, що закріплює право громадян на відпочинок, може бути реалізована громадянином самостійно (шляхом сну);
– колективна форма правореалізації потребує поєднання зусиль кількох суб’єктів. Наприклад, у ст. 36 Конституції України передбачає право громадян України на об’єднання в політичні партії та громадські організації. Ця норма може бути реалізована лише в колективній формі.
2. В залежності від своєрідності форм реалізації норм права:
– особливості реалізації норм права обумовлюються способом та методом правового регулювання – акцент робиться на дозволі, забороні та зобов’язанні як основних способах правового регулювання, що визначають форми реалізації норм права. ї, відповідно, способи правового регулювання (заборона, зобов’язання і дозвіл) характеризують не стільки зовнішню форму реалізації норм права, скільки конкретні юридичні прийоми забезпечення правомірної поведінки. Тому реалізація норм права забезпечується такими методами, як:
O переконання;
O заохочення;
O примус тощо.
– реалізація визначається зовнішньою формою виразу норм права.
3. У відповідності до поділу норм на забороняючі, зобов’язуючі та уповноважуючі виділяють такі форми безпосередньої реалізації права:
– дотримання – це така форма реалізації забороняючих норм права, яка полягає в утриманні від дій, заборонених цими нормами, суворому додержанні встановлених заборон (наприклад, дотримання громадянином правил громадського порядку). Виражається формулою “тільки так не роби”.
Ця форма реалізації передбачає пасивну поведінку суб’єкта незалежно від його власного бажання. У такій формі реалізуються забороняючі норми, викладені в особливих частинах Кримінального кодексу України або Кодексу України про адміністративні правопорушення. Наприклад, громадянин не вчиняє діянь заборонених вищезгаданими кодексами і тим самим реалізує забороняючі норми у формі дотримання;
– виконання – це форма реалізації зобов’язуючих норм права, що полягає в обов’язковому вчиненні активних дій, що передбачаються цими нормами. Ця форма реалізації полягає у виконанні обов’язків, встановлених нормами права та передбачає активну поведінку суб’єкта незалежно від його власного бажання. Наприклад, своєчасне заповнення та подання до податкової інспекції декларації про доходи є реалізацією норм права у формі виконання. Виражається формулою “роби тільки так”;
– використання – це форма реалізації суб’єктивного права, за якої втілюються в життя уповноважуючі норми права. Особі надасться право самій вирішувати користуватися наданим їй правом чи ні. Але в будь-якому випадку за наявності бажання особи ця норма може бути реалізована. Виражається формулою “роби як захочеш”. Наприклад, відповідно до ч. І ст. 35 Конституції У країни, кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Особа сама обирає до якої церкви їй ходити, або ж не ходити до жодної. Якщо особа ходить до церкви та бере участь в різноманітних релігійних обрядах, то вона реалізує норму права, закріплену в ч. 1 ст. 35 Конституції України, у формі використання. Разом з тим, ніхто не може примусити її до використання наданих їй прав, так само як жодна особа не буде нести відповідальності за невикористання своїх прав. Існує відмінність між реалізацією норм права фізичними особами і представниками влади1 (в тому числі й працівниками правоохоронних органів).
Особливістю реалізації права у формі дотримання працівниками міліції є те, що для них порушення деяких забороняючих норм є правопорушенням у сфері службової діяльності та карається згідно санкції відповідної норми права. На працівників міліції поширюється загальнозабороняючий тип правового регулювання, що виражається формулою “заборонено все, що прямо не дозволено”, тобто дотримання – це невиконання дій, які прямо не дозволені.
Особливостями реалізації норм права працівниками міліції у формі виконання є:
– розширення кількості зобов’язуючих норм права, яка ними реалізується (що зумовлено спеціальним правовим статусом);
– за належне виконання ними своїх юридичних обов’язків держава виплачує заробітну плату;
– невиконання обов’язків тягне за собою застосування дисциплінарних стягнень, аж до звільнення з посади.
Особливістю реалізації норм права у формі використання працівниками міліції є те, що для них така форма реалізації досить часто є не тільки правом, але й обов’язком. Наприклад, слідчий не тільки має право проводити огляд місця події, але й зобов’язаний це робити.
(2 votes, average: 4,50 out of 5)