Теорія держави та права – Гіда Є. O. – 2.1.5.3. Юридичні факти як підстави виникнення, зміни та припинення правовідносин у сфері правоохоронної діяльності
Юридичний факт – це фрагмент соціальної ситуації (або не існуюча соціальна ситуація або припущення стосовно неї), що має значення для суб’єктів права в зв’язку з реалізацією їх суб’єктивних прав і юридичних обов’язків, властивості якої описані у тексті нормативно-правового акта як знання про умови, за наявності яких здійснюється реалізація норми (норм) права.
Наведене визначення дає можливість виділити матеріальну та нормативну складові юридичного факту.
Ознаки матеріальної складової юридичних фактів є:
– конкретні, індивідуальні;
– несуть у собі інформацію про стан суспільних відносин, що входять до предмета правового регулювання;
– певним чином виражений зовні;
– складаються з наявних або відсутніх визначених явищ матеріального світу.
До ознак, що характеризують нормативну складову юридичного факту відносять обставини:
– безпосередньо або опосередковано передбачені нормою права;
– зафіксовані у встановленій законодавством процедурно-процесуальній формі. Більшість юридичних фактів мають правове значення, як правило, лише у тому випадку, коли вони належним чином оформлені і посвідчені (у вигляді документів, довідок, журнального запису тощо);
– викликають передбачені нормами права юридичні наслідки2.
Класифікація юридичних фактів також має як теоретичне, так і практичне значення. В теоретичному плані за допомогою класифікації юридичних фактів здійснюється вивчення правовідносин. З практичної сторони їх класифікація відіграє важливу роль для законодавців та практичних працівників органів, що застосовують норми права. У першому випадку вона сприяє точному і неухильному відбору та закріпленню юридичних фактів в нормах права, у другому – допомагає зрозуміти специфіку юридичних фактів, що є необхідною умовою для здійснення правозастосовної діяльності.
Критерії класифікації юридичних фактів:
1. За вольовим критерієм юридичні факти поділяються на:
– діяння – юридичні факти, настання яких залежить від волі суб’єктів правовідносин (вчинки людини, акти державних органів і таке інше). Під діянням в юридичній науці розуміють не тільки активні, позитивні дії (угоди, адміністративні акти), але і бездіяльність людей у тих випадках, коли норма права зобов’язує їх до активних дій;
– події визначаються як обставини, настання якої не залежить від волі та свідомості людини, наприклад, смерть та народження людини, спливання часу, явища стихійного характеру і таке інше. Ми ж підтримуємо точку зору, згідно якої більшість подій в своєму зародження можуть залежати від волі людини (народження людини, повінь, пожежа і т. ін.), але в своєму подальшому розвитку вони виходять з-під контролю. Такого роду обставини називаються “відносними подіями”.
2. За відношенням до права:
– правомірні – це вольова поведінка суб’єктів правовідносин, яка відповідає приписам правових норм, і не суперечить їх суб’єктивним правам і обов’язкам учасників правовідносин.
Наукою вироблена низка критеріїв поділу правомірних юридичних фактів діянь:
O за суб’єктом: діяння громадян, держави, організацій;
O за спрямуванням волі на юридичні наслідки: юридичні акти, юридичні вчинки, результативні правові дії;
O за галузевою належністю: профілюючі, процесуальні та спеціальні;
O за способом здійснення: здійснювані особисто, здійснювані через представника;
O за способом документального закріплення: оформленні, неоформлені;
O за способом вираження: мовчання, жест, дії, бездіяльність.
– підставою для виникнення, зміни та припинення правовідносин є не тільки правомірні, але й протиправні діяння.
Питання про протиправні діяння завжди викликало великий науковий та практичний інтерес. В. Б. Ісаков пропонує класифікувати неправомірні діяння за такими ознаками:
O за ступенем суспільної небезпеки: злочини та проступки;
O за суб’єктом: діяння індивідів, організацій;
O за об’єктом: проти особи, суспільного і державного ладу, в сфері економіки і т. ін.;
O за галузями права: кримінальні, адміністративні, цивільні, трудові та інші;
O за формою вини: навмисні, необережні;
O за мотивом: хуліганські, корисливі та інші.
3. За характером наслідків вчені-цивілісти поділяють юридичні факти на такі що:
– встановлюють право (з їх існуванням пов’язане виникнення правовідносин);
– змінюють право (наявність цих фактів спричиняє зміну правовідносин, що вже існують);
– припиняють право (це такі обставини, наявність яких призводить до припинення правовідносин, що вже існують);
– перешкоджають виникненню або трансформації права (це обставини, наявність яких зумовлює правову неможливість виникнення, зміни, припинення тощо правовідносин. Наприклад, недієздатність фізичної особи є перешкодою для виникнення у неї цивільних прав і обов’язків внаслідок її власних дій);
– поновлюють право (до них належать обставини, наявність яких спричиняє поновлення прав, що існували раніше (у випадку появи особи, яка визнана померлою, суд скасовує відповідне рішення, і фізична особа має право жадати від інших осіб повернення майна, що їй належить (ст. 48 ЦК України)).
4. За характером дії юридичні факти поділяються на:
– факти однократної дії – це обставини, що мають юридичне значення лише в одному конкретному випадку. Вони існують дуже короткий відрізок часу і зникають, але за своє коротке “життя” встигають породити правові наслідки (народження, смерть, каліцтво, подання заяви, прийняття рішення та інше);
– факти-стани (фактів безперервної дії) – до станів відносяться громадянство, шлюб, родинні відносини, свояцтво, трудовий стаж, непрацездатність тощо. Факти-стани можуть відноситись як до фактів подій, так і фактів-дій.
У правовій літературі класифікацію фактів-станів за системою ознак особистості наводить A. M. Костюков, виділяючи наступні стани, що характеризують:
O загальні фізіологічні ознаки особистості (стать, вік, здоров’я);
O найбільш загальні соціальні ознаки особистості (національність, громадянство, місце проживання);
O сімейно-побутові відносини (шлюб, наявність дітей);
O трудову діяльність і спосіб отримання доходів (робітник, службовець, студент, учень, знаходиться на утриманні);
O суспільно-політичну діяльність (обрання в органи влади і місцевого самоврядування, присвоєння почесних звань);
O відношення до правопорядку (судимість).
5. За складом:
– прості юридичні факти – це конкретна фактична передумова, що складається з одного елементу – юридичного факту,
– складні юридичні факти являють собою певну сукупність елементів одного юридичного факту, необхідну для настання правових наслідків. Прикладом складного юридичного факту може бути факт, що породжує правовідносини, які передують факту реєстрації юридичної особи. Елементами його є: рішення засновника про створення юридичної особи, статутні документи, заява, сплата мита. Для складних юридичних фактів характерні наступні ознаки: по-перше, вони повинні формуватися не менш чим двома елементами; по-друге, для них характерний як вільний порядок накопичення елементів, так і послідовний порядок; по-третє, складним юридичним фактам, за загальним положенням, не передують конкретні юридичні умови, так як вони тут набувають статусу елементів правостворюючої основи.
Вбачається за доцільне детальніше зупинитися на такому виді складних юридичних фактів як фактичний склад.
В юридичній літературі існує значна кількість визначень фактичного складу. Разом з тим, слід прийняти за основу визначення фактичного складу В. Б. Ісакова як системи юридичних фактів, передбачених нормами права, як підстави для настання правових наслідків (виникнення, зміни, припинення правовідносин)3. А також урахувати висновки зроблені С. А. Зінченко-юридичні (фактичні) склади як такі не утворюються в якості окремих ланок механізму правового регулювання. Зведені в механічну сукупність, вони неминуче розпадаються на цілком самостійні правові засоби, що відіграють певну роль в процесі руху права.
На нашу думку, викладене свідчить про те, що науковці вживають поняття юридичний склад та фактичний склад як синоніми. Тому в подальшому ми будемо використовувати поняття юридичний (фактичний) склад.
Інша важлива риса юридичного (фактичного) складу полягає у тому, що соціальні ситуації, які входять до нього, утворюють цілісну систему.
O за характером зв’язку елементів юридичні (фактичні) склади поділяють:
А) вільні (“прості”) – це комплекси фактів, між якими існує вільний, не стійкий зв’язок: факти в складі можуть накопичуватися в будь-якому порядку, важливо лише, щоб в деякий момент вони опинилися разом;
Б) пов’язані (“складні”) – це система фактів, між якими існує послідовна обумовленість, стійка залежність: факти в складі повинні накопичуватися в жорсткому, суворо визначеному порядку;
В) змішані – це система фактів, зв’язок між якими є частково “вільною”, а частково жорсткою. Так, при пенсійному забезпечені до певного моменту факти можуть накопичуватись в будь-якому порядку, а потім факти повинні накопичуватись в суворо визначеній послідовності: односторонні акт громадянина з заявою про призначення пенсії плюс владний акт компетентного органу державного забезпечення;
O за своїм об’ємом юридичні (фактичні) склади поділяються:
– завершені-це склади, в яких закінчений процес накопичення юридичних фактів. Вони породжують кінцеві юридичні наслідки – відбувається виникнення, зміна або припинення правовідносин;
– незавершені – це. склади, в яких процес накопичення юридичних фактів не завершений. Вони можуть породжувати лише проміжні правові наслідки.
6. За формою прояву:
– позитивні – це обставини, з наявністю яких норми права пов’язують певні наслідки. Як зазначає С. С. Алексєєв, що це факти, які являють собою реально існуючі чи, що існували в цей момент явища дійсності. Такими є, наприклад, юридичні акти, більшість протиправних дій, стихійні явища;
– негативні – це обставини, з відсутністю яких норми права пов’язують певні правові наслідки. Наприклад, наявність у особи хвороби, що перешкоджає вступу до навчального закладу системи МВС – негативний юридичний факт, так як правові наслідки пов’язані саме з відсутністю деякого явища.
Класифікація юридичних фактів на позитивні і негативні має значення для вирішення деяких питань в процесуальних галузях права, що пов’язані з процесом доказування.
Так, наявність вини особи, що завдала шкоди, як і наявність вини особи, що вчинила злочин, є однією з підстав відповідних правовідносин по відшкодуванню шкоди і кримінальних правовідносин з призначення покарання. Наявність вини – позитивний юридичний факт.
Тільки в кримінальному праві необхідно довести наявність цього юридичного факту (до його встановлення судом особа в силу ст. 62 Конституції України вважається невинуватою), а в цивільному процесі, навпаки, особа, що завдала шкоди повинна довести відсутність вини (так як наявність вини особи, що завдала шкоди презюмується ч. 2 ст. 1166 ЦК України).
7. За властивістю до збереження об’єктивної форми вираження:
– юридичні факти, що зберігають об’єктивну форму протягом відносно тривалого часу (договір про надання охоронних послуг і т. ін.);
– юридичні факти, що не зберігають об’єктивну форму (усні висловлювання в яких принижується людська гідність особи, що призвели до її самогубства і т. ін.);
– юридичні факти-сліди (сліди від удару блискавки, протокол голосування, слід волочіння тіла, сліди побиття), що дозволяють зробити висновок про наявність відображених юридичних фактів. .
У правовій літературі існує точка зору, яку ми підтримуємо, що юридичні факти як підстави виникнення, зміни та припинення конкретних правовідносин можуть бути поділені і за суб’єктами здійснення правоохоронної діяльності. Так, типовими юридичними фактами виникнення зміни І припинення конкретних правовідносин суб’єктів правоохоронної системи, зокрема міліції, є:
– заяви, повідомлення, скарги громадян, організацій у зв’язку з правопорушеннями (злочинами, проступками), що готуються або вже вчинені, які працівники міліції зобов’язані розглянути і за наявності законних підстав задовольнити інтереси заявників;
– звернення громадян до працівників міліції при реалізації ними своїх прав або виконанні обов’язків, наприклад, при одержані паспорта, дозволу на реєстрацію, на в’їзд у прикордонну зону, на придбання зброї;
– виявлення або встановлення фактів правопорушень (злочинів, проступків) і осіб, що їх вчинили;
– договори, які укладають служби і підрозділи міліції.
Узагальнюючі юридичні факти як підстави виникнення правоохоронних відносин слід зробити висновок, що основними підставами є:
– спір між суб’єктами права;
– факти соціальних відхилень (тобто невиконання відповідних обов’язків);
– правопорушення.
Що ж стосується неправомірних дій (правопорушень, деліктів) як юридичних фактів, то вони характерні тим, що можуть бути тільки такими, що створюють правовідносини, у деяких випадках – такими, що змінюють їх, або такими, що перешкоджають виникненню правовідносин, але ніколи не бувають такими, що припиняють правовідносини, або такими, що поновлюють права і обов’язки.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)