Теорія держави та права – Гіда Є. O. – 3.1.3.2. Підстави та стадії юридичної відповідальності
Під час розгляду природи юридичної відповідальності необхідно проаналізувати її підстави. В енциклопедичній літературі під юридичною підставою розуміється сукупність передбачених правом обставин, умов, фактів і передумов, що забезпечують настання юридичних наслідків. У теорії права та правозастосовній практиці добре відомо положення, згідно з яким юридична відповідальність можлива тільки тоді, коли існують підстави для її виникнення та якщо при цьому відсутні підстави, що її виключають.
Підстави юридичної відповідальності – це сукупність обставин, наявність яких робить юридичну відповідальність можливою та належною.
У правознавстві розрізняють підстави притягнення до юридичної відповідальності та підстави настання юридичної відповідальності.
Так, суб’єкт правотворчості, встановлюючи норму права, моделює в ній можливі заборонені та дозволені варіанти поведінки суб’єктів права. У нормі права закріплюється міра обмеження суб’єкта вимогами, які до нього пред’являються, та можлива оцінка його поведінки: осуд, застосування заходів примусу, схвалення або заохочення. З огляду на це, формальною підставою позитивної юридичної відповідальності є норма права, що набрала юридичної сили. Остання містить у собі правило, що регулює поведінку суб’єктів права, вказує на негативні наслідки в разі її порушення, або, навпаки, містить у собі міру заохочення, тим самим стимулюючи соціальну активність суб’єктів.
Вказуючи на міру заохочення або можливість негативних наслідків у разі скоєння протиправних діянь, норма права як модель правомірних вчинків впливає на формування у суб’єктів права позитивних установок, що втілюються в їх правомірній поведінці. Норма права закріплює цінності та уявлення, що мають стати частиною свідомості особи, її життєвою орієнтацією. При цьому особа не є пасивним об’єктом виховної дії норм права. Виходячи з потреб, інтересів і цінностей особистості, суб’єкт вибірково ставиться до норм права, позитивно сприймаючи одні, відкидаючи інші, байдуже ставлячись до третіх. Від змісту мотивів особи у значній мірі залежить вид правомірної поведінки: соціально-активна, законослухняна, конформістська, маргінальна, звична.
У свою чергу підстави притягнення до негативної юридичної відповідальності – це сукупність обставин, наявність яких робить юридичну відповідальність можливою. Фактичною підставою притягнення до негативної юридичної відповідальності є склад правопорушення (наприклад, у ч. і ст. 2 КК України зазначається, що підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом).
Підстави настання негативної юридичної відповідальності – це сукупність обставин, наявність яких робить юридичну відповідальність належною. Такими підставами виступають: а) факт скоєння правопорушення (фактична підстава); б) наявність норми права, що забороняє таку поведінку та встановлює відповідні санкції (формальна або нормативна підстава); в) відсутність підстав звільнення від юридичної відповідальності; г) наявність правозастосовного акта, тобто рішення компетентного органу, яким покладається юридична відповідальність, визначається вид і міра державного впливу (наприклад, наказ адміністрації, вироку суду) – процесуальна підстава.
Окресливши підстави притягнення та настання державно-примусової форми реалізації юридичної відповідальності, слід також назвати і підстави звільнення від останньої, що встановлені галузевим законодавством. Зокрема КК України передбачено такі підстави звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з: 1) дійовим каяттям (ст. 45 КК України); 2) примиренням винного з потерпілим (ст. 46 КК України); 3) передачею особи на поруки (ст. 47 КК України); 4) зміною обстановки, коли вчинене особою діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною (ст. 48 КК України); 5) закінченням строків давності (ст. 49 КК України). Давність не застосовується в разі вчинення злочинів проти миру та безпеки людства, передбачених у ст. 449-451, 454 КК України’.
Одночасно в розділі VIII КК України визначено обставини, що виключають злочинність діяння: необхідна оборона (ст. 36); уявна оборона (ст. 37); затримання особи, що вчинила злочин (ст. 38); крайня необхідність (ст. 39); фізичний або психічний примус (ст. 40); виконання наказу або розпорядження (ст. 41); діяння, пов’язане з ризиком (ст. 42); виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації (ст. 43).
Свої підстави притягнення, настання, звільнення від юридичної відповідальності закріплені і в інших галузях законодавства (адміністративному, цивільному, трудовому та ін.).
На підставі розглянутого вище можна підсумувати, що для позитивної форми реалізації юридичної відповідальності достатньо формальної (нормативної) підстави, а для виникнення та застосування негативної форми її реалізації необхідні як формальна, так і фактична підстави.
Юридична відповідальність здійснюється на певних стадіях.
Стадії юридичної відповідальності – це:
– визначені етапи розвитку (реалізації) процесу юридичної відповідальності, що характеризуються особливими цілями, на досягнення яких спрямована діяльність юрисдикційних органів,
– етапи юридичної відповідальності, які відрізняються своїм суб’єктним складом і специфічним правовим статусом його учасників1.
Так, у своєму розвитку позитивна юридична відповідальність проходить декілька стадій: 1) закріплення в нормах права обов’язку щодо здійснення позитивних вчинків (статика встановлення відповідальності); 2) реалізація цього обов’язку – правомірна поведінка; 3) схвалення або заохочення поведінки особи (динаміка відповідальності)2. Встановлення в нормі права конкретних обов’язків, схвалень або заохочень є об’єктивним вираженням і закріпленням добровільної юридичної відповідальності суб’єкта. Зовнішньо остання реалізується в реальній правомірній поведінці, за якою слідує “мовчазне” схвалення з боку держави або застосування заходів заохочення (нагородження медаллю громадянина за врятування життя людини, активну благодійну, гуманістичну та іншу діяльність у справі охорони здоров’я громадян, запобігання нещасним випадкам з людьми).
У свою чергу стосовно кількості та видів стадій державно-примусової форми реалізації юридичної відповідальності окремих вчених різняться1. Узагальнюючи різні підходи до цієї проблеми, реалізацію негативної юридичної відповідальності доречно розглядати на таких стадіях:
1) виникнення юридичної відповідальності – розпочинається з моменту скоєння правопорушення та продовжується до виявлення його. компетентними органами держави чи посадовими особами. Змістом цієї стадії є право держави на застосування заходів юридичної відповідальності, реалізація яких можлива на наступних стадіях юридичної відповідальності;
2) конкретизація юридичної відповідальності – починається з моменту виявлення компетентними органами чи посадовими особами правопорушника та закінчується вступом у законну силу правозастосовного акта, що визнає факт правопорушення, скоєного конкретною особою;
3) реалізація конкретних заходів юридичної відповідальності – розпочинається з моменту набуття законної сили правозастосовним актом, що визнає скоєне діяння правопорушенням, встановлює вид і міру юридичної відповідальності та закінчується за загальним правилом тоді, коли призначене покарання реалізовано.
Таким чином, юридична відповідальність є важливим засобом забезпечення законності та правопорядку, належної реалізації чинного законодавства. З іншого боку, вона стимулює правомірну поведінку суб’єктів суспільних відносин, сприяє формуванню в населення поваги до права та закону, а отже, виступає істотним фактором побудови правової держави в Україні.
(2 votes, average: 3,50 out of 5)