Теорія держави та права – Гіда Є. O. – 1. Норма права в механізмі правового регулювання
Норма права – це первинний елемент і нормативна основа механізму правового регулювання. Норма права являє собою загальне обов’язкове правило (модель) поведінки, яке встановлює для суб’єкта як можливий варіант поведінки – суб’єктивні юридичні права, так і необхідний варіант поведінки – суб’єктивні юридичні обов’язки або заборони. Специфічна функція норм права полягає в нормативній регламентації суспільних відносин. Це означає, що за допомогою норм права програмуються певні відносини і вся сукупність юридичних засобів, що використовуються для здійснення державної волі. Безпосереднім фактором виникнення норм права с правотворча діяльність держави.
Специфічне завдання норми права в механізмі правового регулювання полягає в тому, щоб:
– визначити загальне коло людей, на які вона поширює свою дію;
– встановити зміст суспільних відносин (зміст поведінки суб’єкта), а також об’єкти правовідносин;
– визначити обставини, в яких особа повинна керуватися цим правилом поведінки;
– розкрити саме правило поведінки вказівкою на права і обов’язки учасників відносин, що регулюються, характер їх зв’язку між собою, а також державно-примусові заходи, що застосовуються до осіб у разі невиконання ними юридичних обов’язків1.
Норма права набуває зовнішнього вираження в нормативно-правовому акті, який забезпечує її дієвість.
Нормативно-правові акти обслуговують нормативну основу механізму правового регулювання. Функції нормативно-правових актів полягають головним чином у тому, щоб вводити в правову систему нові норми права, забезпечити їх зміну або скасування, підвищити ефективність їх дії.
До нормативно-правових актів (законів, підзаконних актів) приєднуються акти тлумачення норм права (інтерпретаційні акти). Дані акти є засобом, що забезпечує однакове розуміння і застосування чинних норм права. Чіткість і ефективність механізму правового регулювання залежать від правильного тлумачення норм права.
2. Юридичні факти в механізмі правового регулювання
Особлива роль юридичних фактів в механізмі правового регулювання обумовлена тим, що в них виражається специфіка методу правового регулювання, яка властива певній галузі права.
Для кримінального права, характерний імперативний метод правового регулювання. В цілому слід зазначити, що цей метод правового регулювання є характерним і для всієї сфери правоохоронної діяльності. Вій обумовлює такі особливості юридичних фактів, що породжують кримінальні правовідносини:
– по-перше, підставою виникнення кримінальних правовідносин є протиправні дії – злочини, склади яких закріплені в нормах Особливої частини КК України;
– по-друге, фактично загальний юридичний факт, що породжує будь-які кримінальні правовідносини, сформульований у ст. 2 КК України, у відповідності з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, що містить склад злочину, передбаченого КК України1. Це загальна гіпотеза для всіх норм кримінального права, що містяться в Особливій частині КК України.
Для цивільного права, навпаки, характерна перевага диспозитивного методу регулювання. Тобто учасникам цивільних правовідносин законодавець надає право на здійснення активних дій. Це полягає в тому, до числа юридичних фактів, що породжують цивільні правовідносини, законодавець відносить: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. Враховуючи вимоги ст. 11 ЦК України перелік підстав виникнення цивільних прав та обов’язків може бути і не передбачений актами цивільного законодавства, але цивільні права та обов’язки можуть виникати за аналогією.
(2 votes, average: 5,00 out of 5)