Теорія держави та права – Гіда Є. O. – 2.1.7.2. Види тлумачення норм права
На сьогодні в науковій літературі використовується різні критерії для поділу тлумачення норм права на види.
Водночас найбільш розповсюдженою є класифікація тлумачення норм права за наступними критеріями: за суб’єктами та за обсягом.
Поділ тлумачення норм права за суб’єктами стосується роз’яснення змісту правових норм для інших. Таким чином, за суб’єктами виділяють такі види тлумачення норм права:
1. Офіційне тлумачення норм права – це роз’яснення змісту норм права, що здійснюється уповноваженим органом, має юридично обов’язкову силу для всіх, хто застосовує норми, що роз’ясняються і сформульоване у спеціальному акті.
Офіційне тлумачення норм права характеризується такими ознаками:
– здійснюється компетентними органами;
– має юридичну силу, тобто обов’язкове для суб’єктів, які реалізують цю норму права;
– забезпечує, за підтримки держави, одностайне розуміння і застосування норм права;
– Його результати мають бути закріплені в спеціальному акті тлумачення норм права.
Для офіційного тлумачення норм права характерним є особливий порядок здійснення, що полягає у правороз’яснювальному процесі. Цей процес складається з п’яти стадій:
– правороз’яснювальна ініціатива суб’єктів суспільних відносин;
– узагальнення практики і перевірка необхідності роз’яснення норм права;
– розробка та обговорення тексту (проекту) роз’яснення норми права;
– прийняття або затвердження проекту роз’яснення норми права;
– публікація акту роз’яснення норм права.
Офіційне тлумачення норм права поділяється на:
1. Нормативне тлумачення норм права – це офіційне роз’яснення, що поширюється на необмежену кількість випадків, передбачених нормою права, що тлумачиться. Наприклад, результати нормативного тлумачення норм права містяться в Постанові Верховної Ради України “Про тлумачення Закону України “Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні”1. Нормативне тлумачення норм права, в свою чергу, поділяється на:
– авторське тлумачення норм права – це нормативне тлумачення норм права, що здійснюється органом, який видав відповідну норму права. Наприклад, указ Президента про роз’яснення деяких положень його попереднього указу є авторським тлумаченням норм права;
– делеговане тлумачення норм права – це нормативне тлумачення норм права, що здійснюється органом, який цю норму не видавав, але уповноважений її тлумачити. Наприклад, у ч. 2 ст. 147 Конституції України зазначено, що Конституційний Суд України дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України. Конституційний Суд Конституцію та закони України не приймає, але мас право здійснювати їх делеговане тлумачення.
2. Казуальне тлумачення норм права – це офіційне роз’яснення норм права, обов’язкове лише для конкретного випадку та для осіб, стосовно яких воно здійснюється. Зазначений вид тлумачення норм права обумовлений конкретним випадком (казусом) і його мета – правильне вирішення конкретної справи, яка вже має місце. Наприклад, вирок суду, в якому обгрунтовується вид і міра покарання за вчинений злочин.
Але в деяких випадках офіційне казуальне роз’яснення, яке є обов’язковим при розгляді справи, може бути взірцем при вирішенні інших подібних справ. Так, наприклад, офіційне казуальне тлумачення норм права Вищими спеціалізованими судами значною мірою впливає на судову практику. Завдяки діяльності цієї судової інстанції координується практика роботи нижчестоящих судів у напряму одноманітного вирішення справ щодо подібних випадків. При цьому неможливо механічно розповсюджувати казуальне роз’яснення на інші однорідні справи, оскільки кожна з них має індивідуальні особливості.
Таким чином, казуальне тлумачення норм права розповсюджує свою дію тільки на конкретну ситуацію, хоча і може враховуватись при вирішенні інших аналогічних справ. Казуальне тлумачення норм права поділяється на різновиди:
– судове тлумачення норм права здійснюють судові органи під час розгляду конкретних справ, воно знаходить свій вираз у вироках чи рішеннях по цих справах. Тобто прикладом судового тлумачення є будь-яке судове рішення чи вирок в якому встановлюються права та обов’язки сторін1;
– адміністративне тлумачення норм права здійснюють міністерства, служби, місцева державна адміністрація. Наприклад, наказ міністра у зв’язку з розглядом конкретної скарги.
Найчастіше акт казуального тлумачення є складовою частиною правозастосовного акта, яким вирішується конкретна юридична справа.
II. Неофіційне тлумачення норм права – це роз’яснення змісту норм права, що дають особи, які не мають на те офіційних повноважень, а тому, воно не має юридично обов’язкової сили.
Таке тлумачення дається недержавними органами та організаціями, різними науковими та навчальними закладами, групами спеціалістів, а також окремими громадянами. Неофіційне тлумачення здійснюється у формі усних чи письмових порад, пояснень, рекомендацій. Такі акти не мають обов’язкового характеру і не тягнуть за собою юридичних наслідків. їх моральна сила та вплив базується на професійному авторитеті громадян, установ, організацій, що роз’яснюють зміст тих чи інших норм права.
Неофіційне тлумачення поділяється на:
І. Компетентне тлумачення норм права – здійснюється особами, які мають спеціальні знання у сфері права. Воно поділяється на наукове, професійне та службове.
– наукове тлумачення норм права передбачає науково обгрунтоване тлумачення норм права вченими і науково-дослідними закладами, що було зроблено у статтях, монографіях, наукових коментарях, усних чи письмових обговореннях проектів нормативних актів. Наукове тлумачення норм права хоч і не має обов’язкової сили, але суттєво впливає на правотворчу та правозастосовну діяльність;
– професійне тлумачення норм права здійснюється юристами-практиками під час здійснення практичної діяльності (в тому числі і правоохоронної). Прикладом як наукового так і професійного тлумачення норм права може бути науково-практичний коментар до Кримінального-виконавчого кодексу України. Це пояснюється тим, що в Його підготовці брали участь як науковці (фахівці з кримінально-виконавчого права), так і особи, які мають практичний досвід роботи в установах виконання покарань;
– службове тлумачення норм права здійснюється представниками інших професій, досвідченими в питаннях права (начальники навчальних центрів, відділів та інші)1.
2. Буденне тлумачення норм права здійснюється суб’єктами, які не мають спеціальних знань у сфері права. Таке тлумачення здійснюється переважно на підставі життєвого досвіду. Наприклад, з’ясування для себе та роз’яснення своїм подругам основних положень указу Президента домогосподаркою. Закладений у нормі права зміст не завжди співпадає з її текстуальним вираженням у статтях нормативно-правових актів. Це зумовлює необхідність класифікації тлумачення норм права ще й обсягом. Поділ тлумачення норм права за цим критерієм може стосуватися як з’ясування змісту правових норм для себе, так і роз’яснення їх для інших.
За обсягом тлумачення норм права поділяється на:
1. Буквальне тлумачення норм права має місце тоді, коли зміст норми права збігається з її текстуальним відображенням. Наприклад, ст. 67 КК України чітко визначає обставини, які обтяжують покарання. При призначенні покарання суд не може визнати такими, що його обтяжують, обставини не зазначені в цій статті.
2. Обмежувальне тлумачення норм права здійснюється у випадках, коли текстуальне вираження норми є більш широким за її зміст. Наприклад, у ч. 1 ст. 42 Конституції України зазначено, що кожен має право на підприємницьку діяльність. Разом з тим, у ч. 8 ст. 18 Закону України “Про міліцію” працівникам міліції забороняється займатись будь-якими видами підприємницької діяльності. Тому термін “кожен” необхідно тлумачити звужено і розуміти, що існують й певні винятки. Зрозумілим є й те, що не можуть займатись підприємницькою діяльністю також й діти та психічно хворі дорослі особи. У цих випадках текстуальний вираз норми права є значно ширшим ЇЇ змісту, що і зумовлює необхідність обмежувального тлумачення норм права.
3. Розширювальне тлумачення норм права має місце тоді, коли зміст норми є більш широким, ніж її текстуальне вираження. Це означає, що норма права викладена дуже лаконічно та необхідні додаткові засоби, щоб правильно зрозуміти її зміст. Розширювальне тлумачення норм права потрібно здійснювати тоді, коли дається незавершений перелік обставин та умов реалізації норм права. Такий перелік досить часто супроводжується виразами “тощо”, “в аналогічних випадках”, “інші”. Наприклад, у ст. 66 КК України передбачені обставини, які пом’якшують покарання. Водночас при призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом’якшують, й інші обставини, не зазначені у вищезгаданій статті.
У процесі з’ясування змісту норм права особи, які здійснюють тлумачення використовують різні способи тлумачення норм права, тобто сукупність прийомів і засобів, що використовуються для встановлення змісту норм права.
Види способів тлумачення норм права:
– граматичний спосіб тлумачення норм права полягає в граматичному, лексичному, морфологічному та синтаксичному аналізі тексту норми права і з’ясуванні на цій основі її змісту. У літературі визначається два етапи використання такого способу тлумачення норм права:
O дослідження кожного конкретного слова і висловлювання, які містяться в нормі права, що тлумачиться;
O дослідження загальної структури речень, з яких складається текст норм права, а також вивчення взаємозалежності всіх речень1.
Наприклад, відповідно до ч. 4 ст. 27 КК України, підбурювачем є особа, яка схилила іншого співучасника до вчинення злочину. Відповідно особа, яка схиляла кого-небудь до вчинення злочину, але не досягла результату, підбурювачем не буде.
В якості різновиду граматичного способу тлумачення норм права можна розглядати спеціально-юридичний спосіб тлумачення норм права. Цей спосіб грунтується на спеціальних юридичних знаннях, що грунтуються на поглибленому вивченні юридичних наук. Він використовується при аналізі норми, що містить спеціальну термінологію, поняття, конструкції. Це вимагає від особи, яка здійснює тлумачення поглиблених знань не тільки правил граматики, але і юридичної науки, техніки і практики. Єдине розуміння юридичних термінів, їх пояснення може давати закон. Таке пояснення суттєво спрощує, але не виключає необхідність тлумачення норм права. Адже законодавець може вживати один і той самий термін у різних значеннях. У деяких випадках тільки завдяки спеціальним юридичним знанням, що використовує особа, яка здійснює тлумачення норм права, стає можливим розкриття змісту норми права в необхідному обсязі;
– логічний спосіб тлумачення норм права полягає у з’ясуванні змісту норми права на основі правил логіки. Такий спосіб тлумачення норм права використовується в тих випадках, коли зміст правової норми неможливо визначити шляхом використання граматичного способу тлумачення норм права. Логічне тлумачення норм права здійснюється за допомогою таких прийомів як логічне перетворення, висновки по аналогії тощо. Логічні перетворення виникають із особливостей формулювання норм права. Наприклад, у ч. 1 ст. 186 КК України закріплено, що відкрите викрадення чужого майна (грабіж) карається позбавленням волі на строк до чотирьох років. Цю норму потрібно тлумачити таким чином, що покаранню підлягає не сам грабіж, а осудна особа, яка його вчинила. Таким чином, шляхом логічного перетворення результат тлумачення виглядатиме наступним чином: “Будь-яка осудна особа, яка вчинить відкрите викрадення чужого майна зобов’язана буде понести покарання відповідно до ч. 1 ст. 186 КК України”.
У випадку використання прийому “висновки по аналогії” у особи, яка здійснює тлумачення норми права виникає можливість розширити певні можливості та факти. Наприклад, у законі дається перелік подій стихійного лиха: паводки, пожежі тощо. За допомогою аналогії перелік стихійних лих можна доповнити, якщо вони виникли в житті і не перераховані у даній нормі права;
– системний спосіб тлумачення норм права полягає у з’ясуванні змісту конкретної норми права шляхом дослідження її зв’язків з іншими нормами. Наприклад, ст. 11 КК України визначає: “злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія чи бездіяльність), вчинене суб’єктом злочину”. Для з’ясування змісту цієї статті стосовно суб’єкта злочину, необхідно звернутись до іншої статті (ст. 18 КК України), яка визначає хто є суб’єктом злочину;
– історичний спосіб тлумачення норм права полягає в з’ясуванні змісту норм права на підставі історичних умов та обставин її прийняття. Досліджуються альтернативні проекти, публікації у пресі під час обговорення законопроекту, дебати в парламенті, внесені поправки, підстави їх прийняття або відхилення.
Найбільш практичне значення під час використання історичного способу тлумачення норм права має порівняльний прийом, який дозволяє порівняти норму, яка тлумачиться з подібною нормою, яка містилась нормативно-правовому акті, що втратив чинність чи в проекті нового нормативно-правового акт. Це дає змогу з’ясувати напрямок руху думки законодавця.
Наприклад, КК України 1960 року розподіляв “таємне викрадення державного або колективного майна” (ст. 81) та “таємне викрадення індивідуального майна громадян” (ст. 140). У чинному КК України такого розподілу немає і присутня лише одна стаття 185, яка формулює відповідне положення як “таємне викрадення чужого майна”. Таким чином, можна зробити висновок, що в Радянському Союзі особливого значення надавали державній і колективній власності оскільки існувала окрема стаття, яка передбачала відповідальність за розкрадання саме таких видів майна. У сучасній же Україні різні форми власності (приватна, комунальна, державна) однаково охороняються від розкрадань статтею 185 КК України та охоплюється словом “чужого”;
– функціональний спосіб тлумачення норм права грунтується на знаннях факторів та умов, в яких функціонує, діє та застосовується норма права, що тлумачиться. Важливого значення при цьому набувають оціночні терміни: “значна шкода”, “великий розмір”, “тяжкі наслідки” тощо. Згадані оціночні терміни тлумачаться шляхом співставлення їх з конкретними ситуаціями. Необхідно мати на увазі, що стандарти, які характеризують явища, предмети, ситуації, складаються в певний час і з плином часу можуть змінюватись. Відповідно, може змінюватись і зміст оціночних термінів. Наприклад, у примітці до ст. 185 КК України визначаться як слід тлумачити поняття “повторний злочин”, “значна шкода”, “великий розмір”, “особливо великий розмір” для певних статей і на даний момент;
– цільовий спосіб тлумачення норм права полягає в з’ясуванні змісту норми права на основі виявлення її цілей. Особа, яка здійснює тлумачення звертається не тільки до мети норми, що підлягає аналізу, але і враховує цілі нормативного акта в якому розташована норма права. Цілі можуть бути викладені в преамбулах, загальних частинах нормативно-правового акта тощо. Наприклад, ст. 1 КВК України визначає мету та завдання кримінально-виконавчого законодавства України.
Необхідно зазначити, що вищезазначені способи не можна використовувати ізольовано один від одного. Для досягнення цілей тлумачення потрібно комплексно використовувати всі способи тлумачення норм права.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)