Тип правового регулювання суспільних відносин – це різновид проявів впливу права на суспільні відносини, що має загальні ознаки через використання в однаковому поєднанні правових інструментів. Залежно від пріоритету мінімальних правових способів впливу на суспільні

Механізм правового регулювання – процес переведення нормативності права в упорядкованість суспільних відносин, здійснюваний суб’єктами правового регулювання за допомогою системи правових засобів, способів і форм з метою задоволення публічних і приватних інтересів учасників суспільних відносин,

1. Соціальні норми Соціальні норми – система правил поведінки загального характеру, що складаються у відносинах між людьми в певному суспільстві у зв’язку з виявом їх волі (інтересу) і забезпечуються різними засобами соціального впливу. Це

1. Соціальні норми Соціальні норми – система правил поведінки загального характеру, що складаються у відносинах між людьми в певному суспільстві у зв’язку з виявом їх волі (інтересу) і забезпечуються різними засобами соціального впливу. Це

Норми-звичаї – правила поведінки, що сформувалися в суспільстві з метою регулювання найбільш стійких суспільних відносин і стали обов’язковими в результаті багаторазового повторення протягом тривалого часу; здійснюються добровільно, а у разі їх порушення, до правопорушників

Норма права – це загальнообов’язкове правило поведінки, сформоване в суспільстві відповідно до визнаної в ньому справедливої міри свободи і рівності та формально визначене (встановлене чи санкціоноване) і забезпечене державою з метою регулювання, охорони та

За субординацією у правовому регулюванні розрізняють норми права: 1) матеріальні (первинний регулятор суспільних відносин) – закріплюють права і обов’язки суб’єктів права, на підставі яких можливо вирішити справу за суттю (право на сумлінну конкуренцію); 2)

Попередньо вкажемо, що норма права є первинним елементом системи права, а нормативно-правовий припис є первинним елементом законів, підзаконних актів, нормативно-правових договорів та інших джерел права. Структура (внутрішня форма) норми права – це внутрішня будова

Розділ 14. Право як системне утворення 1. Поняття системи права, її структура Система права – це об’єктивно зумовлений системою суспільних відносин комплекс взаємопов’язаних і взаємодіючих чинних правових норм певної держави, логічно розподілених на відносно

Розділ 14. Право як системне утворення 1. Поняття системи права, її структура Система права – це об’єктивно зумовлений системою суспільних відносин комплекс взаємопов’язаних і взаємодіючих чинних правових норм певної держави, логічно розподілених на відносно

Галузь права – відносно самостійна сукупність норм права, що регулює якісно однорідну сферу (рід) суспільних відносин і володіє тільки їй властивим режимом правового регулювання (тобто предметом, методом, метою, способами, типом правового регулювання) і є

Окремими взаємозалежними елементами галузі є інститути права, інститут права – сукупність відносно відособлених правових норм у рамках певної галузі (галузей) права, що регулюють певну групу (вид) взаємозалежних суспільних відносин. Ознаки інституту галузі права: 1)

1. Поняття і ознаки системи законодавства Система законодавства – цілісний і погоджений комплекс нормативно-правових приписів, що містяться в законах і розподілені залежно від предмета і метода правового регулювання по галузях та інститутах законодавства. Ознаки

Система права і система законодавства співвідносяться як зміст і форма; вплив і залежність між ними є взаємними. Законодавство держави – форма життя “законодавчого права”, тобто права, що сформувалося в суспільстві і сформульоване (санкціоноване і

Вищим рівнем галузевої (горизонтальної) структури системи законодавства, найбільшим об’єднанням нормативних актів та їх частин з певних сфер правового регулювання є галузь законодавства. Галузь законодавства – сукупність (група) нормативно-правових актів, що об’єднані спільною належністю до

1. Поняття і ознаки правової системи Правова система – це складне сумарне багатопланове поняття, через яке прямо відображається зв’язок права з усією структурою суспільства і держави. Правові явища й процеси в кожній державі можуть

У юридичній літературі є два підходи до пояснення співвідношення права і правової системи: перший полягає в тому, що правова система ототожнюється з правом; другий виражається у визнанні права як інструментальної (нормативної) основи правової системи.

Тип (сім’я) правових систем – сукупність національних правових систем, що мають загальні закономірності розвитку і подібні ознаки, які склалися на основі аналогічних спеціальних і загальних правових засобів, котрі постійно діють унаслідок відтворення і використання

Англо-американський тип (сім’я) правових систем – це сукупність національних правових систем, які мають загальні закономірності розвитку і подібні ознаки, що склалися на основі судового прецеденту (що випробував незначний вплив римського і канонічного права, більшою

Релігійний тип (сім’я) правових систем – сукупність національних правових систем, які мають загальні закономірності розвитку і подібні ознаки, що склалися на основі релігійного тексту як основного джерела права, котре являє собою тісне переплетення релігійних,

Розділ 17. Нормотворчість 1. Поняття та ознаки нормотворчості У цьому і в наступних параграфах цього розділу основну увагу зосереджено на висвітленні питання про закріплення чи встановлення норм права у формі нормативно-правого акта (закону), котрий

Розділ 17. Нормотворчість 1. Поняття та ознаки нормотворчості У цьому і в наступних параграфах цього розділу основну увагу зосереджено на висвітленні питання про закріплення чи встановлення норм права у формі нормативно-правого акта (закону), котрий

Принципи нормотворчості – загальноприйняті норми-ідеї найвищого авторитету, які слугують основними засадами імперативного характеру, на підставі яких створюються (розробляються, приймаються, вводяться в дію) нормативно-правові акти. Загальні принципи нормотворчості (є концентрованим вираженням загальнолюдських цінностей): 1. Гуманізм

Нормотворчий процес – це спеціальна організаційно-юридична діяльність уповноважених суб’єктів, яка становить систему регламентованих взаємозалежних процедур – самостійних, логічно завершених стадій і організаційно-технічних дій з ініціювання, підготовки, розроблення, розгляду та прийняття (видання) нормативно-правового акта (закону).

Показниками якості нормотворчої техніки є довершеність юридичної термінології, правових дефініцій, юридичних конструкцій. Нормотворча термінологія – система юридичних термінів, тобто словесних визначень понять, що використовуються при викладі змісту закону, іншого нормативного акта чи нормативного договору.