Теорія права і держави – Скакун О. Ф. – 3. Норми моралі і норми права
Норми моралі – правила, що виникають із духовної потреби узгодити інтереси особи з особою і суспільством та урегулювати поведінку людей відповідно до понять добра і зла, забезпечуючи її особистими переконаннями, традиціями, вихованням, силою громадської думки.
Мораль має історичний характер, за всіх часів критерієм моральних норм виступають категорії добра і зла, чесності, порядності, совісті. “Золоте правило” моралі в євангельському формулюванні звучить так: “В усьому, якщо хочете, щоб з вами поводилися люди, так поводьтесь і ви з ними”.
Загальні ознаки норм права і норм моралі:
1) є соціальними нормами;
2) мають єдину мету – встановлювати і підтримувати порядок у суспільстві;
3) мають однакові функції – впливати на поведінку людей, регулювати їх відносини, формувати масштаби (еталони, стандарти) поведінки;
4) мають однакове коло адресатів – є правилами поведінки загального характеру;
5) мають єдиний оцінювальний стрижень – справедливість, через яку встановлюється міра свободи і рівності.
Особливі (відмінні) риси норм моралі і норм права:
Норми моралі | Норми права |
За способами встановлення | |
Складаються в суспільстві стихійно на підставі уявлень людей про добро і зло, справедливість І не мають державного закріплення | Формуються в суспільстві, а формулюються (створюються або визнаються) державою, тобто офіційно закріплюються |
За сферою дії | |
Регулюють внутрішнє усвідомлення людиною своєї поведінки в усіх сферах суспільних відносин; | Регулюють зовнішню форму поведінки людини в тих сферах суспільних відносин, що піддаються регулюванню; |
За змістом | |
Виступають як узагальнене безособове правило поведінки у Вигляді ідей і принципів (дотримуватися слова, бути чесним, Справедливим тощо); межа між Моральним і аморальним є відносною | Є конкретним варіантом поведінки суб’єкта, у якому чітко визначені його юридичні права й обов’язки, як можливі та належні; встановлена конкретна межа між правомірним і неправомірним учинками |
За формою вираження | |
Не закріплюються у спеціальних актах, містяться у свідомості людей; набувають обов’язкового значення у міру визнання більшістю членів суспільства | Закріплюються в юридичних актах (законах, указах, постановах, нормативних договорах та ін.); після набуття законної сили стають обов’язковими для осіб, що перебувають у сфері їх дії |
За методом забезпечення | |
Дотримуються добровільно, забезпечуються внутрішнім переконанням, совістю людини, а також суспільною думкою (результат – почуття сорому каяття) | Забезпечуються, крім інших способів, державним примусом, застосуванням заходів юридичної відповідальності (іноді результатом застосування до правопорушника санкцій закону є обмеження його у правах) |
Вплив норм моралі на нормотворчу діяльність виявляється в такому’. 1) норми права створюються з урахуванням норм моралі, що панують у суспільстві, виступають як формальне (офіційне) визначене вираження справедливості, тому право в широкому розумінні є моральним явищем; 2) норми права змінюються і розвиваються під впливом норм моралі; 3) норми права скасовуються у разі невідповідності вимогам норм моралі, що панує в суспільстві (скасування страти в Україні).
Вплив норм моралі на правореалізаційну діяльність: 1) норми права оцінюються громадянином, який їх реалізує, з погляду моралі. Навіть технічні, організаційні правила, які не несуть морального навантаження (наприклад, передбачена законом форма декларації про прибутки), мають певний вихід на норми моралі; 2) норми права тлумачаться посадовою особою, яка здійснює правозастосовну діяльність, відповідно до норм моралі, що панують у суспільстві. Так, справедливе, обгрунтоване і законне судове рішення про наклеп, образу, хуліганство, статевий злочин багато в чому залежить від урахування моральних норм, які діють у суспільстві; 3) ухвалення правозастосовного акта, як і весь правозастосовний процес, здійснюється з урахуванням норм моралі. Здавалося б, передбачена законом форма протоколу судового засідання не торкається будь-яких моральних цінностей, проте будь-які юридичні правила, що вносять чіткість і визначеність у взаємовідносини між суб’єктами права у процесі правозастосовної діяльності, не є байдужими для моралі.
Зворотний вплив норм права на норми моралі: сприяють затвердженню прогресивних моральних уявлень, розвивають нові моральні норми; виступають як засоби охорони та захисту норм моралі. Зв’язок між правом і мораллю в демократичній державі визначається не стільки наявністю конституції, що містить посилання на моральні критерії, не стільки тим, що право має якийсь конкретний моральний зміст, скільки усвідомленою необхідністю його тлумачити і застосовувати з погляду критичної моралі.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)