Показниками якості нормотворчої техніки є довершеність юридичної термінології, правових дефініцій, юридичних конструкцій. Нормотворча термінологія – система юридичних термінів, тобто словесних визначень понять, що використовуються при викладі змісту закону, іншого нормативного акта чи нормативного договору.

1. Нормативно-правовий акт, його ознаки та співвідношення з піднормативними актами Нормативно-правовий акт – офіційний акт-документ, ухвалений уповноваженими суб’єктами нормотворчості у визначеній формі і порядку, який встановлює (змінює, доповнює, скасовує) правові норми з метою регулювання

Закон – нормативно-правовий акт, ухвалений в особливому порядку вищим представницьким органом держави або безпосереднім волевиявленням народу (референдум), який регулює найбільш важливі суспільні відносини, виражає волю (інтереси) більшості населення та володіє вищою юридичною силою. Основні

Підзаконний нормативно-правовий акт – нормативний акт, виданий на основі закону, відповідно до закону і спрямований на його виконання шляхом конкретизації законодавчих приписів або встановлення первинних норм. Слово “підзаконний” не означає меншу юридичну обов’язковість цього

Дія нормативно-правового акта в просторі відбувається відповідно з територіальних і екстериторіальних принципів. Територіальна дія нормативно-правового акта окреслена територією держави (Україна) чи окремого регіону (АР Крим), або адміністративно-територіальної одиниці (обласного, районного, міського масштабу), тобто тією

Розділ 19. Правовідносини як форма існування та реалізації прав і обов’язків 1. Поняття і ознаки правовідносин. Взаємозв’язок норм права і правовідносин Правовідносини – це врегульовані нормами права і забезпечувані державою вольові суспільні відносини, що

Розділ 19. Правовідносини як форма існування та реалізації прав і обов’язків 1. Поняття і ознаки правовідносин. Взаємозв’язок норм права і правовідносин Правовідносини – це врегульовані нормами права і забезпечувані державою вольові суспільні відносини, що

Правові відносини виникають, змінюються і припиняються на певних підставах. Виділяють два види підстав виникнення правовідносин: 1) матеріальні (загальні): а) наявність суб’єктів права (не менше двох) як учасників правовідносин; б) наявність об’єкта правовідносин – матеріальні

Законний інтерес (інтерес, охоронюваний законом) – простий юридичний дозвіл, що закріплений в законі або випливає з його змісту та виражається в можливостях суб’єкта права користуватися конкретним соціальним благом, а іноді звертатися по захист до

Суб’єкти (учасники) правовідносин – індивідуальні або колективні суб’єкти, які на підставі правових норм використовують свою правосуб’єктність у конкретних правовідносинах, тобто реалізують суб’єктивні права і юридичні обов’язки, повноваження і юридичну відповідальність. Наприклад, суб’єктний склад податкових

Об’єкти правовідносин – матеріальні і нематеріальні блага, з приводу яких суб’єкти вступають у правовідносини, здійснюють свої суб’єктивні права і юридичні обов’язки. Розрізняють такі види об’єктів правовідносин: 1) матеріальні блага: а) предмети природи в їх

Нерідко для виникнення передбачених правовою нормою юридичних наслідків необхідний не один юридичний факт, а їх сукупність (фактичний склад). Фактичний (юридичний) склад – це система юридичних фактів і юридично значущих умов, необхідних для настання правових

Правові аксіоми (грец. axioma) – закріплені в нормах права самоочевидні істини, які не потребують доказів і слугують підставою для доказів інших правових положень (теорій). Правові аксіоми, як і будь-які аксіоми, мають досвідне походження. Протягом

1. Реалізація норм права, її поняття та основні ознаки Реалізація норм права – втілення правових норм і принципів у правомірній поведінці суб’єктів права, у їх практичній діяльності. її можна розглядати як процес і як

Застосування норм права (правозастосовна діяльність) – владно-організаційна діяльність уповноважених державних органів, організацій і посадових осіб, яка здійснюється в процедурно-процесуальному порядку і полягає у реалізації норм права шляхом винесення юридичних рішень щодо конкретних суб’єктів з

Основні вимоги правильного застосування норм права – система правил (принципів і норм), що підлягають виконанню в процесі правозастосовної діяльності. Основні вимоги правильного застосування норм права: 1. Правова законність – належне додержання юридичної підстави справи:

Акти застосування норм права (правозастосовні акти) – індивідуальні правові акти-волевиявлення (рішення) уповноваженого компетентного державного органу або посадової особи, які на основі юридичних норм установлюють (змінюють, припиняють) права і обов’язки учасників конкретних правовідносин або міру

Прогалини у законодавстві – повна або часткова відсутність (пропуск) необхідних юридичних норм у чинних законодавчих актах, якими, виходячи з принципів права, мають бути врегульовані певні суспільні відносини. Причини виникнення прогалин у законодавстві: 1) невміння

1. Поняття та об’єктивна необхідність тлумачення норм права Тлумачення норм права (інтерпретація норм права) – інтелектуально-вольова пізнавальна діяльність, що полягає у встановленні точного змісту (смислу) норм права і здійснюється за допомогою певних способів (прийомів)

Способи тлумачення норм права – сукупність однорідних прийомів та засобів, за допомогою яких установлюється зміст юридичних норм, об’єктивованих у нормативно-правових приписах відповідних джерел (форм) права. Основні способи тлумачення норм права: 1. Граматичний (філологічний, лексичний,

Тлумачення норм права за обсягом їх правового змісту – завершальний етап (результат) тлумачення значення і змісту норм права, що настає після застосування способів тлумачення (граматичного, систематичного, телеологічного, історико-політичного, функціонального) і полягає у встановленні ступеня

Розділ 22. Юридично значуща поведінка 1. Ознаки і види юридично значущої поведінки Юридично значуща поведінка – це соціальна свідомо-вольова поведінка особи (дія чи бездіяльність), що передбачена нормами права і спричиняє або може спричинити можливі

Розділ 22. Юридично значуща поведінка 1. Ознаки і види юридично значущої поведінки Юридично значуща поведінка – це соціальна свідомо-вольова поведінка особи (дія чи бездіяльність), що передбачена нормами права і спричиняє або може спричинити можливі

Зловживання правом – особливий вид юридично значущої поведінки, яка полягає у соціально шкідливих учинках суб’єкта права, у використанні недозволених конкретних форм у межах дозволеного законом загального тилу поведінки, що суперечить цільовому призначенню права. Ознаки

Об’єктивно протиправне діяння – протиправне соціально шкідливе діяння (дія або бездіяльність) особи, що не становить складу правопорушення, але здобуває негативне реагування держави у вигляді примусових заходів. Це, як правило, діяння неделіктоздатних осіб, а також