Теорія права і держави – Скакун О. Ф. – Розділ 22. Юридично значуща поведінка
Розділ 22. Юридично значуща поведінка
1. Ознаки і види юридично значущої поведінки
Юридично значуща поведінка – це соціальна свідомо-вольова поведінка особи (дія чи бездіяльність), що передбачена нормами права і спричиняє або може спричинити можливі юридичні наслідки. Будь-яка поведінка суб’єктів права у сфері, урегульованій правом, є юридично значущою. Вона слугує формою вияву свободи особи, найважливішою формою існування усякої професійної діяльності, здійснюваної в державі. Без поведінки (вчинків) у сфері дії права не відбуваються правовідносини, не реалізуються права і свободи громадян, оскільки така поведінка виступає як юридичний факт, що визначає її характер: правомірна поведінка викликає виникнення регулятивних правовідносин, неправомірна (правопорушення) – охоронних і захисних.
Поведінка за межами правового регулювання суспільних відносин є юридично нейтральною, не має юридичного значення.
Ознаки юридично значущої поведінки:
1) має соціальний характер – соціально корисна (правомірна поведінка) або соціально шкідлива (правопорушення), що впливає на розвиток суспільних відносин;
2) має свідомо вольовий характер, залежить від психічних властивостей особи, здатності усвідомлено контролювати негативні емоційні вияви і стримувати їх зусиллями волі, керувати своїми вчинками, тобто юридично значуща поведінка є вольовою стороною правосвідомості, за допомогою якої здійснюється процес перенесення правових норм, що містяться в нормативно-правових актах, правових прецедентах, нормативних договорах та інших джерелах (формах) права, у реальну поведінку: правомірну, неправомірну (об’єктивно протиправне діяння, зловживання правом);
3) зовні виражена у дії чи бездіяльності, що піддається правовому регулюванню. Дія безпосередньо впливає на відносини між суб’єктами. Бездіяльність, як правило, є вербальною (словесною) і складається з різних висловлювань, суджень і оцінок, що виражають внутрішній стан суб’єкта;
4) регулюється юридичними нормами, що містяться в законодавчих і підзаконних актах і які або прямо описують умови й ознаки дії чи бездіяльності у правовій сфері, або передбачають будь-які заходи їх моделювання. Цим відрізняють юридично значущу поведінку від інших типів соціальної поведінки, що спостерігається у політичній, економічній та інших сферах;
5) підлягає юридичній оцінці (правовій кваліфікації) для визначення її відповідності (невідповідності) нормам права;
6) має властивість спричиняти юридичні наслідки, оскільки пов’язана з: а) реалізацією суб’єктом своїх потреб та інтересів (їх задоволення, досягнення особистих цілей, певних втрат); б) реакцією держави на результати юридично значущої поведінки (стимулювання, охорона соціально корисних дій або вжиття заходів юридичної відповідальності за соціально шкідливі дії).
Оцінка поведінки суб’єкта права може бути юридичною і соціальною. Якщо з юридичної точки зору поведінка є правомірною і неправомірною, то із соціальної – соціально корисною і соціально шкідливою. З огляду на юридичну і соціальну оцінки юридично значущу поведінку можна поділити на такі види:
Правомірна поведінка – дія (чи бездіяльність), що є соціально корисною, відповідає нормам права.
Зловживання правом – дія (чи бездіяльність), що формально перебуває в рамках норм права, але за суттю є соціально-шкідливою.
Об’єктивно неправомірне діяння – дія (чи бездіяльність), що суперечить нормам права, є соціально шкідливою, але не містить складу правопорушення.
Правопорушення – дія (чи бездіяльність), що є соціально шкідливою, суперечить нормам права.
(2 votes, average: 5,00 out of 5)