Теорія права і держави – Скакун О. Ф. – 5. Акти офіційного тлумачення норм права
Акти офіційного тлумачення норм права (інтерпретаційно-правові акти) – правові акти-документи, прийняті уповноваженими органами, що містять роз’яснення змісту норм права або порядку їх застосування та мають обов’язкову силу для всіх, хто застосовують норми, котрі роз’яснюються. Норма тлумачення – своєрідна “тінь” норми, яка тлумачиться; вона не існує окремо від самої норми і може бути реалізована на практиці лише у разі її застосування. У природі тінь завжди в цілому відповідає її матеріальній основі.
Ознаки акта тлумачення норм права:
1) розкриває зміст (смисл, мсту) правових норм, виражених у приписах відповідного юридичного акта;
2) діє в єдності з тим нормативно-правовим актом, у якому містяться норми права, що тлумачаться; залежить від нього і, як правило, поділяє його долю;
3) є формально-обов’язковим для всіх, хто застосовує норми, що роз’яснюються;
4) не виходить за межі норми, що роз’яснюється; становить уточнювальне судження про норму права, а не новий нормативний припис;
5) в ієрархії юридичних актів слідує за актом, положення якого розтлумачено, його місце серед юридичних актів визначається компетенцією органу чи установи, які його ухвалили;
6) приймається лише нормотворчими чи спеціально уповноваженими суб’єктами, установами – національними (наприклад. Конституційним Судом України) і міжнародними, чию юрисдикцію визнала держава (наприклад, акти Європейського суду з прав людини. Комітету ООН з прав людини);
7) маг спеціальну письмову форму вираження акта-документа (роз’яснення, інформаційний лист та ін.);
8) діє у просторі відповідно до простору дії витлумаченої норми права, а у часі може набувати як прямої, так і зворотної сили;
Межі його зворотної скли визначаються моментом набрання чинності юридичним актом, який тлумачиться. За суб’єктами та обов’язковістю розрізняють такі акти тлумачем” акти нормативного і акти казуального тлумачення Акти нормативного тлумачення:
1) акти автентичного тлумачення – вилаються тим самим уповноваженим нормотворчим суб’єктом, який прийняв лайни нормативно-правовий акт (“автор” видання і тлумачення норми права той самий);
2) акти леї автентичного (делегованого) тлумачення – вилаються нормотворчим суб’єктом, якому офіційно делеговані повноваження щодо тлумачення норм прана, виданих іншими органами. Акти як автентичного, так і легального (делегованого) тлумачення мають самостійне значення.
Акти казуального (індивідуального) тлумачення:
1) акти судового тлумачення – мотивувальна частина рішення суду; роз’яснення (лист, рекомендації) касаційного суду або наглядової судової інстанції, яка здійснює перевірку законності акта застосування норм права;
2) акти адміністративного тлумачення – акт про скасування вищим органом незаконного акта або рішення про результати розгляду скарги підвідомчої організації у зв’язку із застосуванням санкцій за порушення законодавства чи лист-роз’яснення законодавства у відповідь на запит.
Підстави класифікації інтерпреційно-правових актів можуть бути й інші:
O за формою вираження: усні і письмові;
O за формою документа: постанови, рішення, ухвали, роз’яснення, висновки, інформаційні листи та ін.;
O за юридичною природою: інтерпреційні акти нормотворчих органів (постанови Верховної Ради); акти право-застосовних органів (прокуратури, суду тощо);
O за галузевою належністю норми, яка тлумачитися: акти тлумачення конституційного, цивільного, кримінального права тощо;
O за структурними елементами норми, яка тлумачиться: акти тлумачення гіпотези, диспозиції, санкції.
(2 votes, average: 3,00 out of 5)