Теорія права і держави – Скакун О. Ф. – 2. Форми і способи безпосередньої реалізації норм права
1. Реалізація норм права, її поняття та основні ознаки
Реалізація норм права – втілення правових норм і принципів у правомірній поведінці суб’єктів права, у їх практичній діяльності. її можна розглядати як процес і як кінцевий результат.
Реалізувати норми права, що містяться в приписах законів та інших нормативно-правових актів, у судових прецедентах, нормативно-правових договорах та інших джерелах (формах) права означає добровільно втілити їх у життя – у суспільні відносини, поведінку громадян. Без реалізації (здійснення) право втрачає свій соціальний зміст і призначення. Ш. Монтеск’є писав: “Коли я вирушаю в яку-небудь країну, я перевіряю не те, чи гарні там закони, а те, як вони здійснюються, оскільки гарні закони зустрічаються скрізь”.
Ознаки реалізації норм права:
1) правомірність дій, тобто їх відповідність нормам права (неправомірні дії, вчинення правопорушення не можуть вважатися реалізацією норм права);
2) соціальна корисність дій – їх спрямованість на задоволення приватних і публічних потреб та інтересів суспільства і людини;
3) процедурний характер дій, регламентованість нормами права процесу (стадійності) діяльності суб’єктів права;
4) вольовий характер дій, тобто їх усвідомлення, находження аргументів на користь балансу між суб’єктивними інтересами і нормами; настанова на дії, що відповідають нормам і принципам права;
5) забезпеченість державою процесу і результату реалізації права. Норми права втілюються в життя відповідно до їх призначення: логічні (класичні) норми діють безпосередньо, спеціалізовані (нетипові) норми (загально-закріплені, установчі, прогностичні, декларативні, дефінітивні, темпоральні, тощо) – через системні зв’язки з логічними нормами в якості їх помічників у регулюванні суспільних відносин, поведінки людей.
2. Форми і способи безпосередньої реалізації норм права
Поняття “реалізація права” охоплює кілька форм і способів впливу на поведінку суб’єктів права.
Класифікація форм реалізації норм права за складністю і спрямованістю дій суб’єкта:
O проста, безпосередня (без участі держави) – додержання, виконання, використання;
O складна, опосередкована (за участю держави) – застосування. Способи безпосередньої реалізації норм права:
O додержання (заборон) – стримування від дій, заборонених юридичними нормами, суворе додержання встановлених заборон (наприклад, дотримання швидкості руху автомобіля в місті – 60 км за годину). Передбачає пасивну поведінку суб’єкта – незалежно від його бажання;
O виконання (обов’язків) – вчинення активних дій, що наказуються нормами права, в інтересах правомочної сторони, виконання обов’язків (наприклад, своєчасне заповнення і подання до податкової адміністрації декларації про доходи). Передбачає активну поведінку суб’єкта – незалежно від його бажання;
O використання (дозволів) – використання можливостей, наданих правовими нормами, здійснення суб’єктивних прав для задоволення власного інтересу (наприклад, використання права на вишу освіту). Передбачає як активну, так і пасивну поведінку.
Форми реалізації норм права залежно від юридичного забезпечення:
O через загальні правовідносини – реалізація норм права на загальних умовах безпосереднього наділення певних осіб суб’єктивними юридичними правами та обов’язками як учасників правовідносин. Тут не потрібні додаткові юридичні факти, крім наявності суб’єктивних юридичних прав і обов’язків, що виникають на підставі норми права, загальної для всіх осіб, котрі підпадають під її дію (право громадян на судовий захист);
O через конкретні (індивідуальні) правовідносини – реалізація норм права, що потребує, крім загальних умов наділення певних осіб суб’єктивними юридичними правами й обов’язками як учасників правовідносин, ще й наявності конкретних юридичних фактів, котрі зазвичай мають індивідуалізований характер (конкретні правовідносини договору постачання передбачають, крім наявності суб’єктивних юридичних прав і обов’язків, ще й додаткового юридичного факту – акту про постачання товару однією стороною іншій на умовах договору).
Форми реалізації норм права залежно від кількості суб’єктів:
O індивідуальна – самостійне здійснення суб’єктивних прав і юридичних обов’язків без вступу у правовідносини з іншими суб’єктами (особиста участь у виборах);
O колективна – можливість реалізувати суб’єктивні права і юридичні обов’язки лише колективним шляхом (місцевий референдум може бути проведений за вимогою не менше половини народних депутатів від загальної кількості місцевої ради).
Форми реалізації норм права залежно від ступеня активності:
1) активна – суб’єкт права здійснює активні дії. Способами активних дій є використання дозволів (прав) або виконання обов’язків (участь у мітингах і демонстраціях та інші конституційні права);
2) пасивна – суб’єкт права утримується від здійснення певних дій, за які встановлюється юридична відповідальність. Способом пасивних дій є дотримання заборон, а також використання дозволів (прав). Пасивна форма реалізації норм права властива також для дозвільних норм, що закріплюють фізичні й духовні права і свободи особи (право на життя, честь, гідність, особисту недоторканність, свободу світогляду тощо).
Форми реалізації норм права залежно від порядку реалізації:
1) добровільна – суб’єкт права самостійно і добровільно реалізує норми, що надають йому дозволи (права), покладають на нього обов’язки і заборони (тобто здійснюється трьома способами – дотриманням заборон, виконанням обов’язків і використанням дозволів (прав);
2) примусова – суб’єкт права здійснює покладені на нього обов’язки у примусовому порядку (тобто здійснюється одним способом – виконанням обов’язків, лише частково – дотриманням заборон).
Форми реалізації норм права залежно від визначеності у часі:
1) негайна (взяття під варту злочинця);
2) тривала строкова (обов’язок наймача квартири вносити оплату у визначений термін);
3) тривала безстрокова (обов’язок повнолітніх дітей утримувати своїх батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги).
(1 votes, average: 5,00 out of 5)