Ринок фінансових послуг – Сич Є. М. – 2.3.3. Фінансові послуги у сфері кредитного страхування

Будь-яка кредитна угода будується на взаємовідносинах між двома сторонами, одна з яких виступає позичальником, а друга кредитором. Характер кредитної угоди завжди пов’язаний з небезпекою для кредитора втрати грошей, наданих у кредит. З цієї причини існує об’єктивна потреба в захисті майнових інтересів кредитора. Одним із засобів такого захисту є страхування.

Взаємовідносини між двома сторонами в рамках кредитної угоди можуть будуватися по-різному. Розглянемо чотири можливих варіанти таких взаємовідносин:

– кредитор дає грошову позичку, щоб одержати через деякий час від позичальника гроші з відсотками, – це фінансовий кредит;

– продавець продає свій товар у кредит, щоб пізніше одержати від покупця гроші, – це товарний кредит;

– кредитор дає гроші дебітору, щоб потім одержати від нього товари чи послуги, – це авансовий кредит;

– у деяких випадках при видачі будь-якого кредиту на боці позичальника постає третя особа, яка відіграє роль гаранта і тим самим сприяє підвищенню довіри до позичальника, – це гарантований кредит.

Кредитне страхування – це комплекс страхових послуг, які забезпечують страховий захист майнових інтересів кредиторів, пов’язаних з існуванням ризику неповернення кредиту внаслідок неплатоспроможності позичальника.

У практиці страхування за кордоном кредитне страхування частіше стосується різних сфер діяльності й тісно пов’язане з іншими видами страхування. Залежно від місця й причин виникнення кредитного ризику виділяють такі види кредитного страхування:

– страхування фінансових кредитів;

– страхування товарних кредитів;

– страхування споживчих кредитів;

– страхування кредитів, виданих під заставу;

– страхування виданих та прийнятих гарантій (поручительств). Розглянемо більш детально особливості страхування фінансових

Кредитів.

Якщо страхування фінансового кредиту здійснюється кредитором, то така послуга належить до майнового страхування і є операцією делькредерного типу. Розглянемо умови такого страхування.

Страхувальник (банк, кредитна спілка тощо) – юридична особа, яка уклала зі страховиком договір страхування кредиту або позики та яка у встановленому законодавством України порядку здійснює кредитування на умовах, установлених кредитним договором (договором позики).

Об’єктом страхування Є майнові інтереси, пов’язані з матеріальними збитками, завданими страхувальнику внаслідок невиконання (або неналежного виконання) позичальником своїх обов’язків, передбачених кредитним договором (договором позики) між позичальником і страхувальником (позикодавцем, кредитором).

Страховим є ризик Неповернення кредитів або позик страхувальнику, пов’язаний з невиконанням (неналежним виконанням) позичальником своїх обов’язків, передбачених кредитним договором (договором позики) між позичальником і страхувальником (позикодавцем, кредитором).

Страховими випадками Є збитки страхувальника в результаті невиконання (неналежного виконання) позичальником своїх обов’язків, передбачених кредитним договором (договором позики), а саме неповернення (або часткове повернення) позичальником кредиту (позики) у встановлені кредитним договором терміни та (або) невиплата ним у повному обсязі і в установлені кредитним договором терміни процентів, невиконання інших обов’язків, передбачених кредитним договором.

Не належить до страхового випадку подія, що відбулася внаслідок:

– невиконання страхувальником зобов’язань, покладених на нього договором страхування або кредитним договором;

– повідомлення страхувальником неправильних чи свідомо фальшивих відомостей про об’єкт страхування, позичальника;

– навмисних дій, бездіяльності керівництва або інших посадових осіб страхувальника, що призвели до настання страхового випадку;

– установлення судовими або слідчими органами факту змови між страхувальником і позичальником щодо непогашення кредиту (позики) і (або) процентів з кредиту;

– недбалого ставлення персоналу страхувальника до службових обов’язків, а також навмисного злочину, протиправних дій, які призвели до настання страхового випадку;

– зміни умов кредитного договору без узгодження цих змін зі страховиком;

– своєчасного ненадання страхувальником документів, необхідних для з’ясування причини настання страхового випадку й складання страхового акта.

Страховий тариф При страхуванні кредиту визначається з урахуванням характеру кредиту, діяльності позичальника, мети використання кредиту, наявності товарно-матеріальних цінностей або іншого майна у власності позичальника, які можуть стати забезпеченням прав регресних вимог страховика в разі настання страхового випадку та інших суттєвих факторів у кожному конкретному випадку.

Страхова сума Визначається із суми кредиту (позики) та відсотків за користування кредитом, які наведено в кредитному договорі між страхувальником і позичальником.

Під час визначення страхової суми враховується сума кредиту (позики) та відсотки за користування кредитом, наведені в кредитному договорі між страхувальником та позичальником.

Межа відповідальності страховика становить від 50 до 100 % суми непогашеного кредиту та відсотків, передбачених договором кредитування.

Загальна сума страхових виплат за страховими випадками не може перевищувати страхової суми за договором страхування.

Договір страхування укладається На підставі письмової заяви страхувальника за формою, встановленою страховиком. Для оформлення договору страхування страховик може вимагати додаткові документи, що характеризують ступінь ризику.

Під час укладення договору страхування страхувальник повинен надати страховикові такі документи:

1. Для визначення ступеня страхового ризику:

– копію свідоцтва про реєстрацію страхувальника;

– копію статуту;

– балансовий звіт, звіт про прибутки та збитки; рух грошових коштів на останню звітну дату;

– копію кредитного договору;

– техніко-економічне обгрунтування заходів, що кредитуються;

– довідку про залишки коштів на розрахунковому рахунку позичальника;

– договори, контракти, рахунки, накладні, що характеризують планове використання кредиту, кредитних коштів;

– договори купівлі-продажу або інші документи, що є підставою для надання кредиту;

– контракт на постачання і реалізацію продукції;

– розрахунок погашення кредиту;

– документ, що засвідчує зобов’язання за заставою;

– акт аудиторської перевірки фінансового стану страхувальника.

2. Для визначення кредитоспроможності та фінансової стабільності позичальника:

– копію свідоцтва про реєстрацію позичальника;

– балансовий звіт і звіт про прибутки та збитки, декларацію про прибуток позичальника (юридичної особи) на останню звітну дату;

– розшифровки кредиторської та дебіторської заборгованості на останню звітну дату;

– опис товарно-матеріальних цінностей або іншого майна, яке є власністю позичальника і яке може бути використане для забезпечення права регресних вимог страховика в разі настання страхового випадку, передбаченого договором страхування, та виплати страховиком суми страхового відшкодування. Таке майно може перебувати в заставі, а також не перебувати у ній;

– інші документи, зазначені в договорі страхування.

У разі пролонгації страхувальником кредитного договору відповідальність страховика на термін пролонгації настає після укладення додаткової угоди до чинного договору страхування. Страховий платіж вираховується так, як при укладанні чинного договору.

Для одержання страхового відшкодування страхувальник надає страховикові такі документи:

А) письмову заяву на виплату страхового відшкодування;

Б) офіційні документи, що підтверджують неповернення кредиту (позики) і (або) відсотків з кредиту;

В) оригінал договору страхування (страхового свідоцтва);

Г) акт несплати позичальником кредиту та (або) відсотків з нього страхувальникові;

Г) нотаріально завірену копію або оригінал кредитного договору (договору позики);

Д) акти аудиторських перевірок фінансового стану позичальника після факту несплати кредиту та (або) відсотків з нього страхувальникові;

Е) довідку про залишки коштів на розрахунковому рахунку позичальника;

Є) копію рішення суду, яке стосується цього страхового випадку;

Ж) інші документи, зазначені у договорі страхування.

Історичним прообразом страхування кредитів були комісійні операції типу делькредере, в яких брали участь дві сторони: комітент та комісіонер. Комісіонер за відповідну додаткову винагороду, яка вважалась платою за взяття ризику комісійної операції, гарантував комітентові, що вексель за проданий товар у кредит буде викуплено у визначений термін. Отже, угода делькредере набувала характеру вексельної поруки, згідно з якою в разі неповернення боргу третьою стороною комісіонер зобов’язаний був виплатити відшкодування комітентові у повному обсязі. Це означає, що широко відома комісійна операція являла собою податкову форму страхування кредитів з усіма необхідними атрибутами страхової операції: ризиком неповернення кредиту, визначеним обсягом відповідальності, страховою премією у формі додаткової винагороди та реальним відшкодуванням збитків

За сучасних умов делькредере страхування здійснюється з участю кредиторів (банків, інвесторів, підприємств), які виступають страхувальниками, та страхових компаній.

Отже, ринок страхових послуг є важливим сектором економіки і може розглядатись як джерело постачання інвестиційного капіталу. У рамках ринку страхових послуг можуть бути реалізовані ефективні фінансово-інвестиційні механізми щодо інноваційного відновлення та розвитку реального сектору економіки.

Страхові компанії здатні виконувати функції інституціональних інвесторів, мобілізуючи значні обсяги фінансових ресурсів юридичних і фізичних осіб, спрямовуючи їх у різні галузі економіки. Крім того, страхові компанії можуть активно впливати на активізацію інвестиційної діяльності шляхом здійснення страхових операцій за видами страхування, які гарантують інвесторам повернення вкладених коштів (страхування інвестицій).

На сьогодні роль страхових компаній як інвесторів унаслідок обмеженості фінансових ресурсів незначна, оскільки сам ринок страхових послуг перебуває на стадії становлення та розвитку. Для сприяння ефективному розвитку страхового ринку необхідно:

– підвищити вимоги організаційно-економічного характеру, що стосуються рівня капіталізації страхових організацій, фінансової стійкості, платоспроможності і т. ін.;

– забезпечити прозорість і надійність страхового ринку;

– розробити та реалізувати заходи для прискореного розвитку страхування в усіх сферах суспільних відносин;

– удосконалити схеми та механізми фінансування, здійснювати пошук надійних джерел фінансування обов’язкових видів страхування;

– упроваджувати сучасні технології страхування, маркетингові підходи до вивчення страхового ринку та реалізації страхових послуг;

– активізувати діяльність учасників страхового ринку, підвищувати якість страхових послуг;

– розвивати міжнародні зв’язки у сфері надання страхових послуг, прискорювати інтеграцію вітчизняного страхового ринку в міжнародну страхову систему.

Дальший розвиток ринку страхових послуг пов’язаний з розробкою досконалого і стабільного законодавства з метою впорядкування взаємовідносин усіх учасників страхового ринку.



Ринок фінансових послуг – Сич Є. М. – 2.3.3. Фінансові послуги у сфері кредитного страхування