Ринок фінансових послуг – Сич Є. М. – 2.4.2. Фінансові послуги у сфері інноваційної діяльності
Терміни “новина”, “новація”, “інновація”, “нововведення” широко використовуються в літературі, у повсякденній практиці і нерідко ототожнюються, хоча дещо різняться за своєю сутністю. Ці терміни об’єднує те, що вони відображають розвиток, оновлення. Будь-яка соціоекономічна система розвивається через оновлення. Поняття “нове”, “новина”, “новація”, “інновація”, “нововведення” віддзеркалюють шлях розвитку, який веде до змін через прискорення поступовості руху та оновлення всіх елементів процесу: принципів, методів, цілей, що потребує подолання укорінених звичок, взаємозв’язків, усталених тенденцій і породжує нову якість, як-от: оновлену матеріально-технологічну базу, систему управління, суспільні відносини, новий спосіб життя, новітні життєві стилі.
Нововведення як інструмент перетворення є самостійним об’єктом вивчення в усіх промислово розвинених країнах. Виникла нова галузь науки – інноватика, яка вивчає закономірності процесів розвитку, формування новацій, нововведень, механізмів управління змінами, подолання опору нововведенням, адаптації до них людини, використання та поширення інноваційних потоків, інноваційної діяльності, їх вплив на сферу конкуренції, на розвиток суспільства в цілому.
Відповідно до міжнародних стандартів Інновація Визначається як кінцевий результат інноваційної діяльності, втілений у вигляді нового або вдосконаленого продукту чи технологічного процесу, який використовується в практичній діяльності або в новому підході до соціальних послуг. Необхідною ознакою інновації є науково-технічна новизна та виробниче її використання.
Новація – це кінцевий метод, принцип, новий порядок, винахід, новий продукт, процес, якісно відмінний від попереднього аналога, що є результатом інтелектуальної діяльності, закінчених наукових досліджень і розробок.
Нововведення – це результат практичного освоєння новації, задія-ної у динаміці, ефективність якої оцінюється не тільки економічним, а й соціальним ефектом.
Терміном “інновація” позначаються всі нововведення у виробничій, комерційній, фінансовій, маркетинговій, управлінській та інших сферах, будь-які зміни й удосконалення, що забезпечують суспільний прогрес, економію витрат, підвищення рівня ефективності, рентабельності виробництва.
Ринок новацій Визначається як сукупність об’єктів інтелектуальної власності, яка характеризується цілісністю і володіє якістю новизни порівняно з попередніми новаціями. Основним товаром ринку є продукт інтелектуальної діяльності.
Під фінансовою інновацією ми розуміємо фінансову технологію, що забезпечує більш ефективний перерозподіл фінансових ресурсів, прибутковості, ризиків, ліквідності й інформації з метою витягу додаткового перерозподілу, але ще не набула поширення в умовах конкретного ринку.
Під “умовами конкретного ринку” розуміють сукупність географічних, часових й економіко-правових параметрів, що визначають конкретний сегмент ринку фінансових послуг.
Інноваційна діяльність – діяльність, що спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентоспроможних товарів і послуг.
Ця діяльність охоплює:
– випуск і поширення принципово нових видів техніки і технології;
– прогресивні міжгалузеві структурні зрушення;
– реалізацію довгострокових науково-технічних програм з великими строками окупності витрат;
– фінансування фундаментальних досліджень для здійснення якісних змін у стані продуктивних сил;
– розробку і впровадження нової ресурсоощадної технології, призначеної для поліпшення соціального й екологічного становища.
Інноваційна діяльність пов’язана з трансформацією наукових досліджень і розробок, винаходів і відкриттів у новий продукт або новий технологічний процес, які впроваджуються у виробничий процес, або в новий підхід до соціальних послуг.
Послуги у сфері інноваційної діяльності Є процедурою передавання матеріальних та нематеріальних ресурсів (об’єктів інтелектуальної власності) між суб’єктами інноваційної діяльності, що здійснюється за їх згодою, встановленими правовідносинами та визначеними умовами для забезпечення впровадження у сферу споживання об’єктів інноваційної діяльності.
Послуги, що надаються суб’єктам інноваційної діяльності, характеризуються за видами предмета передавання:
– на послуги організаційно-управлінської підтримки інноваційних процесів, що пов’язані з передачею нематеріальних ресурсів – продукту інтелектуальної праці – і включають послуги консультативного, інжинірингового, реінжинірингового характеру (консалтинг), інформаційні, а також проектний аналіз, експертизу тощо;
– фінансові послуги, що пов’язані з передачею фінансових ресурсів і які містять пряме фінансування (інвестування) інноваційних процесів, (або їх окремих стадій) із використанням різних механізмів фінансування, а саме: на безповоротній основі – субсидії, гранти; на поворотній основі – позика, кредит, лізинг, проведення спільної діяльності, фінансові інвестиції;
– послуги організаційно-фінансової та матеріально-технічної підтримки інноваційних процесів.
Організаційно-управлінські послуги Пов’язані з передачею суб’єкту сфери інноваційної діяльності інтелектуального продукту. Ці послуги охоплюють широкий клас послуг інформаційного, юридичного та рекламного забезпечення; послуг із сертифікації інноваційної продукції; різноманітних консалтингових послуг: із загальних питань управління та антикризового управління, аудиту, інжинірингові та реінжиніринго-ві послуги тощо.
Проектне управління Включає розроблення інноваційного проекту, проектний аналіз і власне управління проектом. Ці складові комплексної послуги проектного управління можуть бути затребувані окремо одна без одної.
До класу консалтингових послуг, що найбільш затребувані у сфері інноваційної діяльності, належать послуги проектного управління та послуги з експертизи.
Проектний аналіз Проводиться з метою оцінювання доцільності надання фінансових послуг для реалізації інноваційного проекту, його життєздатності та ефективності, а також перевірки фінансово-економічних показників, розрахованих у проекті. Висновки проектного аналізу є підставою для прийняття рішення інститутом щодо надання певних фінансових послуг заявникові інноваційного проекту.
Екологічна експертиза Є видом науково-практичної діяльності спеціально вповноважених державних органів, еколого-експертних формувань та об’єднань громадян. Вона грунтується на міжгалузевому екологічному дослідженні, аналізі та оцінці до проектних, проектних та інших матеріалів чи об’єктів, реалізація і дія яких можуть негативно впливати або впливають на стан довкілля і спрямовані на підготовку висновків про відповідність запланованої діяльності нормам і вимогам законодавства про охорону довкілля, раціональне використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки.
Об’єктом цих експертиз у інноваційному проекті є науково-технічна розробка, технологія, що впроваджується у виробництво згідно з проектом.
Фінансові послуги, Які надаються суб’єктам інноваційного процесу, визначаються стадією цього процесу та статусом і завданнями діяльності інституту, що надає ці послуги.
Критерій класифікації інновацій може бути закладений у конкретизації сфери реалізації и функціональній складовій інновацій.
Класифікація інновацій дає можливість конкретизувати напрями інноваційного процесу, комплексно оцінити його результативність, сформувати економічні механізми й організаційні форми управління інноваційною діяльністю, визначити засоби реалізації інновацій на ринку, здійснювати прив’язку до типу інноваційного процесу, певної інноваційної стратегії.
Згідно з рекомендаціями національних експертів пропонується така класифікація інновацій:
– інновації, спрямовані на створення нових видів продуктів. Склад такої продукції визначається відповідно до ступеня технологічних удосконалень: принципово нові вироби (радикальні продуктові інновації); вироби вдосконалені (поліпшені), вироби, що створені з використанням значно вдосконалених методів виробництва;
– інновації, які спрямовані на створення нових процесів. Це зміна технології виробництва певного виду продукції, зміна методів управління й організації самого виробництва.
Державні фінансові інститути, що забезпечують реалізацію державної політики підтримки інноваційної діяльності за пріоритетними напрямками науково-технічного розвитку, здійснюють фінансування інноваційних проектів на пільгових умовах повернення наданого фінансування.
Головними пріоритетами державної інноваційної політики України визначені:
– у сфері наукового розвитку: Фундаментальна наука, прикладні дослідження і технології, в яких Україна має значний науковий, технологічний, виробничий потенціал і які здатні забезпечити вихід вітчизняної продукції на світовий ринок; вища освіта, підготовка наукових і науково-педагогічних кадрів з пріоритетних напрямків науково-технологічного розвитку; наукове забезпечення вирішення проблем здоров’я людини та екологічної безпеки; система інформаційного та матеріально-технічного забезпечення наукової діяльності;
-у сфері технологічного розвитку: Дослідження та створення умов для високопродуктивної праці й сучасного побуту людини; забезпечення медичних закладів медичною технікою, а населення – лікарськими препаратами, засобами профілактики і лікування; розроблення ресурсо-, енергоощадних технологій; сучасних технологій і техніки для електроенергетики, переробних галузей виробництва, передусім агропромислового комплексу, легкої та харчової промисловості;
– у сфері виробництва: Формування наукомістких виробничих процесів, сприяння створенню та функціонуванню інноваційних структур (технопарків, інкубаторів тощо); створення конкурентоспроможних переробних виробництв; технологічне й технічне оновлення базових галузей економіки держави; упровадження високорентабельних інноваційно-інвестиційних проектів. Основним механізмом реалізації пріоритетних напрямів мають бути загальнодержавні та галузеві наукові й науково-технологічні програми.
Основними принципами здійснення державної інноваційної політики є:
– орієнтація на інноваційний шлях розвитку економіки України;
– визначення державних пріоритетів інноваційного розвитку;
– формування нормативно-правової бази у сфері інноваційної діяльності;
– створення умов для збереження, розвитку і використання вітчизняного науково-технічного та інноваційного потенціалу;
– забезпечення взаємодії науки, освіти, виробництва, фінансово-кредитної сфери у розвитку інноваційної діяльності;
– ефективне використання ринкових механізмів для сприяння інноваційної діяльності, підтримка підприємництва у науково-виробничій сфері;
– здійснення заходів на підтримку міжнародної науково-технологічної кооперації, трансферу технологій, захисту вітчизняної продукції на внутрішньому ринку та її просування на зовнішній ринок;
– фінансова підтримка, здійснення сприятливої кредитної, податкової і митної політики у сфері інноваційної діяльності;
– сприяння розвиткові інноваційної інфраструктури;
– інформаційне забезпечення суб’єктів інноваційної діяльності;
– підготовка кадрів у сфері інноваційної діяльності.
Законом “Про інноваційну діяльність” передбачено, що державне регулювання інноваційної діяльності здійснюється шляхом:
– визначення і підтримки пріоритетних напрямків інноваційної діяльності державного, галузевого, регіонального і місцевого рівнів;
– формування і реалізація державних, галузевих, регіональних і місцевих інноваційних програм;
– створення нормативно-правової бази та економічних механізмів для підтримки і стимулювання інноваційної діяльності;
– захисту прав та інтересів суб’єктів інноваційної діяльності;
– фінансової підтримки виконання інноваційних проектів;
– стимулювання комерційних банків та інших фінансово-кредитних установ, що кредитують виконання інноваційних проектів;
– встановлення пільгового оподаткування суб’єктів інноваційної діяльності;
– підтримки функціонування і розвитку сучасної інноваційної інфраструктури.
Інноваційний розвиток в Україні відбувається в несприятливих умовах, на цьому етапі інноваційна діяльність в Україні не відповідає вимогам і централізованої, і ринкової економіки, а за обсягами та якісними показниками не спроможна вирішувати проблеми перехідного етапу української економіки.
Причини, які обмежують інноваційну діяльність, пов’язані з нестабільністю фінансового стану та браком власних коштів промислових підприємств, надмірними кредитними ставками банків і відсутністю довгострокового кредитування, відсутністю широкої підтримки інвестиційної та інноваційної діяльності державою, недостатніми законодавчим забезпеченням і фінансовими й економічними стимулами підтримки та розвитку інноваційної діяльності, слабкими мотиваційними чинниками впровадження інновацій, незацікавленістю приватних та іноземних інвесторів у інноваційному інвестуванні, нерозвиненою інфраструктурою підтримки та супроводу інноваційної діяльності.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)