Проблеми теорії держави і права – Машков А. – Юридична наука в системі соціальних наук
Усі науки, що вивчають соціальну матерію, тобто суспільні відносини, виділяють в самостійну групу, яку, як правило, називають “суспільними” або “соціальними” науками.
Користуючись термінологією, запропонованою в попередньому пункті, можна стверджувати, що об’єктом соціальних наук виступає суспільство і його окремі інститути. При цьому “об’єкти суспільних наук характеризуються деякими специфічними особливостями. По-перше, одним із елементів їх складу виступають дії людей. По-друге, всі інші фактори, які входять в об’єкт пізнання, безпосередньо пов’язані з діями людей. По-третє, закономірності відносно самостійного соціального об’єкта можуть бути розкриті і пізнані лише в складі соціального цілого, як особливий прояв загального”.
Якщо на початкових етапах розвитку науки (в її західноєвропейському розумінні) фактично не існувало поділу знань про соціум і його інститути на окремі самостійні науки (щоб в цьому упевнитись, достатньо ознайомитись з працями Арістотеля, Платона і т. п.), то поступово відбувається диференціація соціального знання на окремі галузі. В той же час слід враховувати, що найбільш складним питанням про побудову різноманітних систем наукового знання є визначення місця соціо-гуманітарного знання в загальному ряду наук та його внутрішня організація. З цього питання є багато точок зору.
Незважаючи на притаманні їй умовність й недоліки, для подальшого викладення буде використана така класифікація соціальних наук:
– соціально-філософські;
– економічні;
– соціологічні;
– політичні;
– історичні;
– юридичні;
– соціально-психологічні.
Навряд чи в когось виникнуть сумніви, що держава і право за своєю природою та функціональним призначенням є соціальними явищами. Очевидно, що держава і право – це не просто соціальні явища, вони виступають однією із центральних системо утворюючих соціальних інституцій в структурі сучасного суспільства. Можливо через це, держава і право вивчається майже всіма соціальними науками як об’єкт. З огляду на це юридичні науки слід віднести до соціальних наук.
При цьому необхідно враховувати, що на відміну від усіх інших суспільних наук юридичні науки вивчають державу і право із чітко визначеними цілями і завданнями прикладного характеру. Згадані цілі завдань можна умовно поділити на дві групи:
1) формування системи правових приписів і механізму їх реалізації для забезпечення процесу функціонування суспільства, його інститутів
(у тому числі держави в цілому, її окремих частин);
2) забезпечення певних форм соціальної поведінки соціальних суб’єктів шляхом реалізації відповідних юридичних механізмів.
Обидві групи цілей та завдань перебувають у тісному взаємозумовлюючому зв’язку й залежності. З одного боку, без певних, визначених форм поведінки з боку соціальних суб’єктів (різновидом яких є держава в цілому і її окремі інститути) важко очікувати функціонування державного механізму в контексті соціальних процесів, які протікають в суспільстві, а з другого – без наявності та певним чином функціонуючого суспільного механізму (у тому числі державно-правового) навряд чи слід очікувати формування певних форм поведінки соціальних суб’єктів.
Таким чином, характерною особливістю юридичних наук є те, що вони безпосередньо пов’язані з державно-правовою практикою і покликані забезпечити оптимізацію управління суспільством через державно-правові механізми. Інакше кажучи, юридичні науки – це фундамент юридичної та державної практики. Згідно з цим, вислів про те, що “жодне питання науки і практики не може бути вирішеним на рівні сучасних вимог без теоретичної грамотності”, є правильним.
Водночас соціальні науки (включаючи й юридичні науки) досить тісно пов’язані між собою. Це зумовлено, по-перше, повним або частковим збіганням об’єктів згаданих наук, по-друге (як наслідок першого) однорідністю і тісним взаємозв’язком знання, яке циркулює в окремих соціальних науках. Відмічаючи цю обставину, П. Недбайло писав, що юридична наука вивчає державу і право “спираючись при цьому на інші суспільні науки”. Схожий стан речей, з одного боку, полегшує формування більш істинних наукових гіпотез, теорій і т. д., а з другого – перешкоджає вирішенню питання про розмежування одних соціальних наук від інших.
Таким чином, як бачимо, юридичні науки є складовою невід’ємною частини соціального знання, однак такої частини, яка має свої специфічні та достатньо відокремлені цілі, завдання та функції.
З огляду на це, можна виділити такі основні проблеми, які виникають у процесі становлення ролі і місця юридичних наук у системі соціального знання:
– проблема співвідношення соціальних (у тому числі політичних) і юридичних наук;
– проблема співвідношення державознавчих і юридичних наук;
– виявлення та формулювання цілей, завдань та функцій юридичного знання у контексті цілей, завдань та функцій соціального знання;
– проблема теоретичного і практичного знання в юридичних науках тощо.
(2 votes, average: 4,00 out of 5)