Проблеми теорії держави і права – Машков А. – Важливість проблематики, пов’язаної з розумінням об’єктів і предметів юридичних наук (перш за все ЗЮН)
Цілі і завдання лекції
Мета даної лекції – це розглянути питання, що стосуються об’єкта та предмета загальнотеоретичної юридичної науки1 у контексті визначення предметів і об’єктів базових галузевих, спеціалізованих та спеціальних юридичних наук, а також юридичних наук загалом. Крім того, також буде висвітлено місце і значення загальнотеоретичної юридичної науки (далі – ЗЮН) у системі юридичних знань та практики.
Зазначених цілей можна досягнути за умови вирішення певних завдань, що за своєю гносеологічною природою є проміжними цілями.
Серед них можемо визначити такі основні, як:
– визначення понять “об’єкт науки” та “предмет науки”, “об’єкт ЗЮН” і “предмет ЗЮН”;
– визначення співвідношення об’єкта та предмета ЗЮН з об’єктами і предметами юридичних наук, а також наук соціально-гуманітарного блоку;
– аналіз функції ЗЮН у системі юридичного знання;
– критичне осмислення різноманітних поглядів на ЗЮН, які наявні у науковій літературі і стосуються її об’єкта та предмета.
Як бачимо, фактично основним питанням даної лекції є аналіз понять “об’єкт науки” і “предмет науки”, включаючи розгляд питання про тлумачення цих понять щодо всієї сукупності юридичних наук, а також окремо взятих наук цього блоку (зокрема цивільного та кримінального права, трудового та екологічного права, криміналістики і кримінології).
План лекції
– Важливість проблематики, пов’язаної з розумінням об’єктів і предметів юридичних наук (перш за все ЗЮН).
– Проблеми та недоліки поділу наукового знання на окремі галузі. Значення поняття “предмет науки” для поділу наукового знання на окремі галузі.
– Визначення понять “об’єкт науки” та “предмет науки”. Загальна характеристика процесу формування уявлень про “об’єкт науки” і “предмет науки”.
– Юридична наука в системі соціальних наук.
– Об’єкт і предмет юридичної науки. Система юридичних наук.
– Об’єкт і предмет ЗЮН. Основні точки зору.
– Визначення об’єкта та предмета теорії держави та права як науки і навчальної дисципліни.
– Співвідношення теорії держави і права з деякими юридичними та неюридичними соціально-гуманітарними науками.
– Основні функції теорії держави і права.
– Місце та значення теорії держави і права в системі юридичних знань.
– Система теорії держави і права як науки та навчальної дисципліни.
– Висновки.
Важливість проблематики, пов’язаної з розумінням об’єктів і предметів юридичних наук (перш за все ЗЮН)
Проблема предмета окремо взятої науки є дуже важливою з наукознавчої точки зору. її вирішення багато в чому визначає характер і форму внутрішньої організації наукового матеріалу в рамках єдиного наукового поля.
Юридичне знання в цьому відношенні не виняток. Тому недооцінювання проблеми предмета науки, з чим ми доволі часто зустрічаємось в літературі, свідчить про недостатньо високу ступінь осмислення і обробки наукового матеріалу, а також про невисокий рівень його систематизації в межах тієї чи іншої окремо взятої науки або всієї науки загалом (залежно від того, де саме ми зустрічаємось з таким нерозумінням). З іншого боку, проблему поділу наукового знання на окремі блоки не можна абсолютизувати, надавати їй статусу основного питання наукового пошуку. Із зазначеного вище випливає, що розуміння того, що саме є предметом тієї чи іншої науки – це важливе, але ніяк не основне питання наукового пошуку.
Тут також доцільно зауважити, що переоцінювання і недооцінювання будь-якої проблеми – дві сторони однієї медалі, а саме неадекватного сприйняття досліджуваної проблеми.
На жаль, незважаючи на те, що питання про предмет науки є достатньо гострим для багатьох юридичних наук (зокрема ЗЮН, господарське, екологічне право і т. д.), монографічні комплексні теоретичні дослідження даного питання у вітчизняній юридичній науці практично відсутні. Як виняток, що підтверджує загальне правило, можна назвати:
– працю П. Недбайла ” Введение в общую теорию государства и права” (Київ, 1971 р.). Зрозуміло, що вказана праця була написана в іншу епоху, на базі абсолютизації марксистсько-ленінської методології, і внаслідок цього вона багато в чому не відповідає потребам сьогодення. Однак не можна сказати, що вона повністю втратила своє наукове значення, а навпаки – багато положень, обгрунтованих П. Недбайлом можна використовувати і на сучасному етапі розвитку юридичної науки;
– монографію А. Машкова “Введение в общую теорию юридических наук” (2005 р.), деякі тези, обгрунтовані у ній, знайшли відображення у даній лекції.
У той же час у рамках галузевих, спеціалізованих і спеціальних юридичних наук є декілька досліджень, присвячених предмету окремих юридичних наук. І це зрозуміло, оскільки для само ідентифікації конкретній науці потрібно визначитися зі своїм предметом або уточнити його. Саме це ми знаходимо в працях А. Ані-шина, С. Савчука, А. Кузьменко та ін. Є окремі праці присвячені цій проблематиці і в інших соціально-гуманітарних науках (наприклад, В. Генінг, Зубавленко і т. д.), але їх кількість незначна.
Зрозуміло, що існуюча прогалина в теоретичному осмисленні проблеми предмета ЗЮН – ненормальне явище, оскільки перед тим як давати теоретичну основу для формування уявлень щодо предметів галузевих, спеціалізованих і спеціальних юридичних наук (а це одне з її завдань) ЗЮН має вирішити це питання насамперед стосовно себе.
Необхідність визначити предмет ЗЮН також викликана тим, що на сьогодні деякі вчені чинять дії фактично направлені на знищення ЗЮН, і це проявляється, перш за все, в тому, що на місце теорії держави і права, яка довгий час розглядалася в якості ЗЮН, намагаються поставити одну чи декілька її усічених частин (скажімо, теорію права чи теорію права разом з філософією права і т. д.), а окремі науковці взагалі заперечують доцільність існування ЗЮН. Ці дії багато в чому зумовлені тим, що суспільно-політичні трансформації, які відбуваються в нашій країні протягом 25 років і які значно вплинули на хід розвитку вітчизняної юридичної науки, не знайшли свого адекватного відображення в ЗЮН. Оновлення змісту ЗЮН дещо відстало від потреб суспільства і науки, а деякі питання теоретичної побудови ЗЮН є застарілими, а рішення, що пропонуються, взагалі спираються на метатеорії, розроблені ще у ХVІ-ХVІІ ст.
Зміни в системі суспільних відносин, які нині проходять у нашій країні, мають відображення і в науковому середовищі, породжують на практиці певні позитивні моменти, що передусім виражається у розкутості науковців, наданні їм можливості відкрито переосмислювати вже усталені догми та установки, відмовитися від застарілих концепцій (гіпотез, тез тощо), самостійно визначити методологічну і загальнотеоретичну основу своїх наукових поглядів і т. д. Все це можна тільки привітати. Щоправда, для того, щоб скористатися можливостями, які виникли, необхідно володіти і науковою сміливістю, і силою волі, бути готовим пливти проти течії, стати об’єктом критики (не завжди, до речі, конструктивної), а іноді навіть бути об’єктом непорозумінь та глузувань.
З іншого боку, з описаними вище змінами у можливостях науковців у сфері наукового пошуку, пов’язана поява окремих і негативних моментів, які стали проявлятися в розвитку юридичної науки (ЗЮН в цьому – не виняток) на сучасному етапі. Це, перш за все,
– відсутність чіткого розуміння різниці між критикою і критиканством;
– зниження загальнонаукового і методологічного рівнів наукових праць;
– намагання замінити наукову дискусію новими ідеологічними або – що гірше – особистими “разборками” тощо.
На наш погляд, що саме ці та інші негативні моменти ведуть до того, що в юридичному середовищі виникають ідеї відмови від ЗЮН, намагання відірвати правову дійсність від оточуючої її дійсності, спроби сформувати “чисту теорію права”, але “чисту” не в сенсі вчення Г. Кельзена (хоча тут наявна певна кореляція ідей), а в розумінні відірвану від інших соціальних явищ, перш за все, від держави. Видається, що такі підходи-намагання є помилковими.
Слід також зазначити, що питання, пов’язані з об’єктом і предметом ЗЮН та інших юридичних наук, стосуються в більшій чи меншій мірі проблем, які в науці прийнято виділяти як самостійні (наприклад, методологічні проблеми дослідження держави і права, співвідношення гуманітарного і природничого знання тощо). Це породжує певні складнощі у викладенні матеріалу та його сприйняття.
Тому там, де це тільки можна, ми цілком свідомо будемо в процесі розгляду питання про предмет і об’єкт юридичних наук відходити від питань, пов’язаних з проблемами теорії і практики юридичних наук, які безпосередньо не стосуються об’єкта і предмета науки (у тому числі ЗЮН). Власне, зазначене в першу чергу стосується проблематики, зокрема:
– аналізу і критики методологічних підходів, які наявні в юридичних науках (у тому числі ЗЮН), включаючи проблему об’єктивного і суб’єктивного в науці. Особливо слід відмітити, що складнощі, пов’язані зі згаданою в цьому абзаці проблемою (тобто проблемою об’єктивного і суб’єктивного в науці), характерні для всього курсу “Проблеми в ТДП”;
– визначення структури гуманітарного і юридичного знання;
– розуміння предметів окремих гуманітарних і юридичних наук;
– співвідношення між собою деяких галузевих і спеціалізованих юридичних наук;
– труднощів, пов’язаних із викладанням ЗЮН тощо.
Вказані проблеми порушуються (якщо, звичайно вони порушуються) у даній лекції лише в тій мірі, в якій це необхідно для пояснення тих чи інших моментів викладення.
(2 votes, average: 5,00 out of 5)