Проблеми теорії держави і права – Машков А. – Основні функції теорії держави і права
Місце і значення тієї чи іншої науки, у тому числі юридичної, в системі наук визначається, перш за все, тими завданнями та функціями, які вона виконує в цій системі, тому далі охарактеризуємо функції ТДП у системі юридичного знання та практики. Більше того, згадані функції та завдання, що вирішує та чи інші наука, багато в чому наперед визначені характером та змістом знання, що міститься в цій науці. Тому слід погодитись з точкою зору, що “проблема місця теорії держави права в системі юридичного знання мас вирішуватись з позицій особливостей промесу пізнання взагалі та юридичного зокрема”, а також з урахуванням практики застосування цього знання.
Якщо розглянути теорію держави і права як певну предметно-матеріальну систему знань, що формувалась (і формується) у процесі науково-практичної діяльності, та яка безпосередньо впливає на згадану діяльність, то можна вести мову про її функції, як науки.
Під функціями науки слід розуміти основні напрями впливу науки на суспільство в цілому та його окремі сфери.
Виходячи з цього, функції ТДП можна визначити як основні напрями виливу ТДП на соціально-політичну, державно-правову та науково-пізнавальну сфери життєдіяльності соціальних суб’єктів. У функціях ТДП проявляється її значення не лише для суспільства та/або його окремих представників, а й для науки, у тому числі юридичної, як специфічної області буття соціуму.
У вітчизняній юридичній науці на сучасному етапі її розвитку не існує будь-яких суттєвих розбіжностей щодо функцій, які виконує ТДП. Швидше позиції різних теоретиків права доповнюють одна одну, ніж суперечать. Хоча певні розбіжності зустрічаємо в літературі.
З точки зору юридичного знання, до основних функції! ТДП відносять: гносеологічну, евристичну, ідеологічну, прогностичну та ін.
Вважається, що гносеологічна функція ТДП полягає у пізнанні державно-правової діяльності в цілому та її окремих частин.
Водночас у науковій літературі виділяють і онтологічну функцію ТДП, що полягає в “пізнанні сутності державно-правових явищ”. На думку В. Рогожі на, ця функція “зводиться не лише до пізнання зовнішнього світу незалежно від людини, а й до пояснення його таким, яким він є без усіляких сторонніх додатків”.
Як правило, онтологічну функцію виділяють ті автори, які не виокремлюють гносеологічну функцію ТДП, тобто в таких випадках ми фактично стикаємось з тим, що поняття “онтологічна функція ТДП” використовується як синонім поняття “гносеологічна функція ТДП”, і навпаки.
Деякі автори, зокрема, В. Котюк вважають, що неправильно змішувати гносеологічну та онтологічну функції ТДП. їхня точка зору заснована на тому, що “вони [гносеологічна та онтологічна функції ТДП) значною мірою співпадають за своїми цілями та завданнями, а й відрізняються як процес від результату тощо”.
Очевидно, межа між гносеологічною та онтологічною функціями ТДП, хоч і тонка, та все ж існує. Гносеологічна функція більше пов’язана з пізнанням зовнішніх форм державно-правової дійсності, тоді як онтологічна – стосується формування уявлень про субстанціональні аспекти цієї дійсності в контексті їхніх відносин з іншими соціальними явищами.
Дуже тісно з гносеологічною та онтологічною функціями ТДП пов’язана евристична функція ТДП. яка полягає в розширенні та уточненні наших знань про державно-правову дійсність за рахунок відкриття нового, небаченого про цю дійсність.
Однак слід визнати, що евристичну функцію ТДП чи навряд доцільно жорстко відмежовувати від гносеологічної та онтологічної функцій ТДП. Хоча різниця безперечно існує: наприклад, стосовно гносеологічної та евристичної функції ТДП можна зауважити, що з того, що відкриття не може бути здійснене поза процедурою пізнання, а відкриття є однією з основних цілей пізнання, не випливає, що пізнання саме по собі є відкриття90. Щось схоже можна сказати стосовно співвідношення евристичного та онтологічного.
Крім згаданих вище функцій ТДП, переважна більшість авторів вживає методологічни функцію
ТДП, яка полягає в тому, що ТДП формує єдину методологію пізнання державно-правової дійсності для усієї системи юридичних наук. Це виражається, зокрема, в тому, що ТДП формує єдиний категоріальний апарат юриспруденції, формулює основні методологічні підходи до дослідження державно-правової дійсності тощо.
ТДП властива також і ідеологічна функція, що полягає у формуванні певних (як правило, позитивних) колективних та індивідуальних форм політичної та правової культури, що є передумовою для відповідних форм правової поведінки. Ця функція “акумулює та приводить в систему ідеї про державу і право, створює наукове підгрунтя для формування суспільної та правової культури”91.
З ідеологічною функцією дуже тісно пов’язані виховна та політична функції.
Виховна функція ТДП полягає в тому, що за допомогою ТДП, зокрема, (а) безпосередньо формується певна позитивна правова поведінки у юристів-професіоналів, (б) створюється підгрунтя для вибудови механізмів та методів здійснення правового виховання соціальних суб’єктів за рахунок усієї системи правових засобів тощо.
Політична функція ТДП пов’язана з впливом ТДП на формування політичного курсу держави, а саме, з забезпеченням наукової основи як внутрішньої, так і зовнішньої державної політики. Деякі автори називають її “політико-управлінською “92.
Схожою за своїм змістом та характером до політичної функції ТДП є практично-організаційна функція ТДП. Вона полягає у формуванні науково-теоретичної основи для практичної діяльності державних органів (посадових осіб) та держави в цілому з конкретних питань, проблем, напрямів, програм тощо, які вирішують зазначені вище соціальні суб’єкти. Деякі автори, зокрема, В. Лазарев та Є. Темнов визначають цю функцію терміном “організаторська функція”, інші – “науково-прикладна функція” тощо. Як окрему форму її прояву можна розглядати функцію орієнтації правоохоронних органів у процесах їхньої діяльності, яку виділяє А. Сурілов.
Майже всі вчені-теоретики однією з основних функцій ТДП називають прогностичну функцію ТЛП. що пов’язана з прогнозуванням розвитку (стану) державно-правових явищ в майбутньому шляхом висунення гіпотез та уявлень, заснованих на науковому аналізі, істинність яких згодом перевіряється практикою. А. Венгеров чомусь називає її “соціальною або прикладною”. У зв’язку з цим слід зауважити, що іноді під “соціальною функцією науки” розуміють її вплив на суспільство у загальноісторичному процесі розвитку конкретного суспільства.
Деякі автори, скажімо, В. Копєйчіков, А. Сурілов та ін.) також виділяють комунікативну функцію ТЛП. Вона полягає: а) у підтримці юридичного знання на високому рівні (що відповідає загальному рівню науки в цілому); б) у створенні загальнотеоретичної основи для формування, розвитку окремих юридичних наук. Вона “дозволяє… вирішувати, зокрема, проблеми підтягування юридичного знання до рівня розвитку науки в цілому”.
В. Копєйчіков, А. Сурілов вказують на наявність системної функції ТДП, яка пов’язана з об’єднанням усього юридичного знання у несуперечливу єдність.
У літературі виділяють і інші функції ТДП. Наприклад, В. Котюк, А. Сурілов та інші вказують на наявність навчальної функції ТДП, тобто функції, що полягають “в процесі підготовки юридичних кадрів теорія держави і права входить до циклу дисциплін початкового опанування. В цьому випадку теоретична інформація, враховуючи умови її адресності, передається у більш-менш популярній формі, спрощеної до рівня можливостей її адекватного сприйняття особами, що не мають попередньої спеціальної підготовки”.
В. Котюк пропонує виділяти конструктивну функцію ТДП, що пов’язана з прийняттям рішень.
На завершення розгляду функцій ТДП підкреслимо, що питання про функції ТДП як науки має суто теоретичне значення та відповідь на запитання “Які саме функції властиві ТДП?” багато в чому залежить від загально-філософських, загальнометодологічних та навіть ідеологічних установок того чи іншого вченого. Сам факт затребуваності чи незатребуваності знання, напрацьованого в рамках ТДП, іншими науками (юридичними та/або неюридичними) та/або використання цього знання для вирішення практичних завдань (яких саме завдань: політичних, суто юридичних тощо – тут не має значення) говорить про важливість (ступінь важливості) ТДП. Розглядаючи дане питання, теоретики держави і права, як правило, намагаються лише системно показати роль ТДП, а не обгрунтувати необхідність її існування.
Виходячи з усього вищесказаного, можна стверджувати:
– функції ТДІІ основні напрями впливу ТДП на соціально-політичну та державно-правову сфери життєдіяльності соціальних суб’єктів;
– у функціях ТДП проявляється її значення не лише для суспільства та/або його окремих представників, а й для науки, у тому числі юридичної;
– серед науковців-теоретиків існують певні розбіжності у думках з питання визначення конкретного переліку функцій, що виконує ТДП. Зазначені розбіжності багато в чому наперед визначені загально-філософськими, загальнометодологічними та ідеологічними установками того чи іншого вченого;
– розгляд питання про функції ТДП дозволяє більш цілісно визначити місце та значення ТДП у систем і наукового знання та практичної юриспруденції.
Далі розглянемо питання щодо місця та значення ТДП у системі юридичного знання.
(2 votes, average: 4,00 out of 5)