Проблеми теорії держави і права – Машков А. – Соціальне призначення та цінність держави
Дуже тісно до проблеми сутності держави прилягає проблема її соціального призначення та цінності. При цьому, як це вже зазначалось вище, деякі автори змішують ці категорії, вважаючи, що “Сутність держави – полягає в її соціальному призначенні, а саме: регулювати суспільні відносини, управляти суспільством. Для сутнісної характеристики держави іноді використовують категорію “цінність держави”. Цінність держави полягає в її реальній здатності спрямовувати суспільний розвиток”87. Із таким підходом дуже важко погодитись.
Це, крім іншого, пов’язано з тим, що категорії “соціальне призначення”, як і “соціальна цінність”, дуже тісно поєднані з сутністю держави. При цьому вони є зовнішніми виразами (перша категорія – у функціональному плані, а друга – в оціночному) соціальної сутності держави.
У даному випадку слід погодитись з точкою зору, що “соціальне призначення держави витікає з його сутності. Яка сутність держави, такий і характер її діяльності, такі цілі, завдання і функції, які вона ставить перед собою”. Схожу думку зустрічаємо в інших авторів, наприклад, В. Хропанюка.
Щось схоже можна сказати і про соціальну цінність держави. Однак, зрозуміло, що конкретне визначення соціальної цінності держави буде залежати від того, який саме соціальний суб’єкт її визначає, який у нього світогляд, науково-теоретичний рівень, особистий емпіричний досвід та інтереси тощо.
Спроби визначити соціальне призначення держави на всю її історичну перспективу застосовувались мислителями різних епох та різних наукових напрямів.
Платон і Аристотель вважали, що призначенням будь-якої держави є ствердження моралі. Пізніше цей погляд на соціальне призначення держави підтримав та розвинув Г. Гегель.
Представники договірної теорії походження держави в існуванні держави бачили загальне благо (Г. Гроцій); загальну безпеку (Т. Гоббс); загальну свободу (Ж.-Ж. Руссо). Ф. Лассаль головне завдання держави також бачив у розвитку та реалізації свобод людини. Марксистське вчення вважало створення такого порядку, який узаконює панування одного класу над іншим.
У середині XX ст. виникає низка теорій, котрі головне завдання, а відповідно і призначення, сучасної державності вбачали у створенні різноманітних соціальних благ для усіх членів суспільства з урахуванням можливостей кожного у рамках закону (Уолт Ростоу, Елі Хекпніер, Артур Бьорнс та ін.). Є також інші точки зору на це питання.
Утім, саме залежно від розуміння соціальної сутності держави буде тлумачитись і її соціальне призначення, зокрема визначатись цілі та завдання, які повинні досягнути (вирішити) держава в своїй діяльності, будуть встановлюватись пріоритети між зазначеними цілями та завданнями тощо.
Виходячи з цієї логіки, для представників стратного підходу до розуміння сутності держави соціальне призначення останньої буде тлумачитись як забезпечення панування конкретних суспільних страт.
Прихильники загально-соціального розуміння сутності держави вважають, що “вся функціональна діяльність держави спрямована на досягнення генеральної мети: блага людини, її морального, матеріального та фізичного добробуту, максимальної правової та соціальної захищеності особистості. Держава завжди має виступати як верховний охоронець та захисник законних інтересів особистості”. Для них “Держава – представник суспільства, і її основне завдання – виконання “спільних справ”, таке управління суспільством, аби поряд із саморегулюванням життя в ньому підкорилась певним (передбачається – спільно виробленим) правилам, що не допускають анархії та розпаду суспільства. Насилля – не головна сторона в її діяльності, хоча загроза примусу представляє собою потенціальне попередження про наслідки порушення правил. Однак спільним цілям у суспільстві з різними соціальними верствами, з їх різноманітними інтересами не можна служити абстрактно. Будь-яка держава, у тому числі й соціальна держава в розвинутих та заможних демократичних країнах, діє з певних позицій. Вона може перш за все служити певному класу, соціальній верстві, в якійсь мірі задовольняючи інтереси інших. Такий клас може складати більшість населення, наприклад, у сучасних умовах “середній клас” у розвинутих демократичних країнах, що має непогані умови життя і тому зацікавлений в стабільності”.
Якщо поширити зазначену логіку на дуалістичну позиці юз питання розуміння соціальної сутності держави, залежно від того, до якого полюсу своєї подвійної позиції буде тяжіти та чи інша позиція, визначення соціального призначення може отримати наступне тлумачення:
– у випадку тяжіння до загально-соціального розуміння соціальної сутності держави – “значення загально-соціальної сторони державної діяльності зростало по мірі руху суспільства від рабовласництва до феодалізму, від феодалізму до капіталізму. Особливо велику роль вона відіграє в сучасному західному суспільстві… Таким чином, одночасно зі збільшенням соціальної складової державної діяльності знижується частка її класового змісту”;
– у випадку тяжіння до стратного (у даному випадку класового) розуміння соціальної сутності держави – “навіть у випадку, коли держава виконує загально-соціальні функції, на їх змісті неминуче позначається її класова приналежність, тому й загально-соціальні функції так чи інакше здійснюються під знаком інтересів панівного класу”. Коли йдеться про те, яку роль відіграє держава з точки зору досягнення якихось цінностей чи коли держава оцінюється як певна соціальна цінність, ми фактично виходимо на проблему цінності держави.
Проблема цінності держави у радянському та сучасному вітчизняному періодах розвитку правової науки досліджувалася, як правило, у зв’язку чи в контексті дослідження суміжних наукових проблем (зокрема, соціальної сутності, форми, змісту, функцій, походження держави тощо).
Тим часом, проблема цінності держави сама по собі потребує опису та обгрунтування як відносно самостійна наукова проблема загальної теорії держави і права, якщо ми вводимо тематику пов’язану з цінністю держави у її предмет. І тут слід звернути увагу на те, що у ТДП відсутнє належним чином розроблене поняття, яке б відображало цінність держави як окремий об’єкт дослідження цієї науки. Чимало питань природи цінності держави та її соціально-змістовного наповнення все ще залишаються малодослідженими та дискусійними.
Водночас ті чи інші ціннісні критерії у до” слідженні держави та пов’язаних з нею явищ (державної політики, форми держави тощо) застосовувалися, зокрема, мислителями Античності (Сократ, Платон, Аристотель, Цицерон), Середньовіччя (Августин Блаженний, Фома
Аквінський), Нового часу (Т. Гоббс, Дж. Локк, Ш.-Л. Монтеск’є, І. Кант, Г. В. Ф. Гегель, Ф. Енгельс). Цікавить це питання у сучасний авторів (див.,наприклад, праці Л. Мамута, А. Плешакова, М. Бочарова та ін.).
У вітчизняній науці радянського періоду аксіологічна проблематика стала самостійним предметом теоретико-правових досліджень, починаючи з кінця 60-х років. Поштовхом до її розробки слугувала, зокрема, дискусія на сторінках журналу “Правоведение”, одним із ініціаторів і учасників якої був П. Недбайло. У 1967 р. у Будапешті під його головуванням відбулася робоча нарада з питань аксіології права, яка поклала початок безпосередній розробці аксіологічної проблематики у радянському державознавстві та правознавстві деяких інших соціалістичних держав. Щоправда, загалом у радянський період ціннісний підхід в науці застосовувався в більшій мірі до права. Це пов’язано, в першу чергу, з тим, що проблема цінності держави в той період досліджувалася виключно у межах марксистської концепції держави, а це поняття (соціальна цінність права) у межах зазначеної теорії тлумачилось дуже близько, якщо не як синонім, до поняття “соціальна сутність держави”.
На сьогодні проблематика соціальної цінності будь-якого суспільного явища, а тим більше держави, є однією із найбільш витребуваною. Однак необхідно звернути увагу, що сучасна наука дуже часто розглядає зазначену проблематику у контексті питання про соціальну державу.
Говорячи про цінність держави, слід передусім підкреслити, що аксіологічна тематика стосовно держави повинна вирішуватися із врахуванням конкретного змісту тієї чи іншої державознавчої теорії. При цьому слід бачити визначальне значення трактування соціальної сутності держави для формування розуміння її соціальної цінності.
Так, для прихильників
– стратного підходу до розуміння соціальної сутності держави її соціальна цінність буде полягати у здатності захистити інтереси, цінності конкретної страти населення;
– загально-соціального розуміння соціальної сутності держави її соціальна цінність полягає в захисті загально-соціальних цінностей, які взагалі трактуються в рамках пануючих у суспільстві моральних уявлень (у певних варіантах – природних прав та принципів);
– дуалістичний підхід до соціальної сутності держави може привести до наступного розуміння соціальної цінності держави: “Застосовуючи гегелівську логіку, розвиток цінності держави (тобто розвиток соціальної сутності держави) можна подати у вигляді таких етапів: 1) держава як цінність “у собі” (держава як форма політичної організації ранньокласового суспільства, “архаїчна держава”) – на цій стадії цінність держави виявляється насамперед на загально-цивілізаційному рівні, тобто на рівні забезпечення виживання усього суспільства, збереження певного, мінімального ріння соціальної культури та організації; на цій стадії свого розвитку держава цілком підпорядковує собі окремого індивіда, спільноти, практично не рахується з їх особливими потребами чи інтересами; 2) держава як цінність “для себе” (держава як форма політичної організації класового суспільства, в якому розвинулися класові суперечності між окремими класами, соціальними групами чи прошарками) – на цій стадії держава забезпечує поряд з потребами виживання всього суспільства також і особливі інтереси певних домінуючих у суспільстві соціальних спільнот (класів, верств тощо), яким належала реальна влада у державі (певною мірою “ототожнює” свої інтереси з їх інтересами) (саме визначення поняття такої держави і розглядалося переважно у марксистській теорії як загальне визначення поняття держави); 3) держава як цінність “для інших” (держава як форма політичної організації суспільства, високорозвиненого у технологічному, соціальному, культурному, політичному відношеннях) – на цій стадії держава, створюючи умови для належного функціонування всієї сукупності соціальних систем і підсистем, гарантуючи рівні можливості для розвитку кожної окремої особи як самодостатньої цінності, цінності “у собі”, “для себе” та “для інших”, забезпечує оптимальне поєднання особливих інтересів окремих індивідів та їх спільнот і всезагального інтересу всього суспільства, вираженого державою”. Таким чином, як бачимо, розуміння соціального призначення та цінності держави залежить від підходів до визначення сутності держави, а отже, як і у випадку з сутністю держави, можна вести мову про три підходи до соціального призначення та цінності держави:
– страшний;
– загально-соціальний;
– дуалістичний.
Більше того, категорія “сутність держави” виступає системо утворюючою для формування уявлень щодо вищезгаданих категорій.
Водночас можна погодитися з точкою зору, що “соціальна цінність держави дуже тісно пов’язана з її соціальним призначенням”98, за умови, що соціальна цінність тлумачиться як результат оцінки того, наскільки держава реалізує своє призначення.
Однак, на формування уявлення щодо розуміння конкретного соціального призначення та цінності держави впливає також загальний контекст державознавчої теорії, на базі якої вирішується ця проблема.
Далі будуть розглянуті деякі найпоширеніші та/або впливові державознавчі теорії в історії державно-правової думки.
(2 votes, average: 5,00 out of 5)