Проблеми теорії держави і права – Машков А. – Основні ознаки (особливості) та функції наукової теорії
Після усього вищесказаного зазвичай виникає питання стосовно основних особливостей та функцій наукової теорії. Відповідаючи на нього, у межах цієї дисципліни, можна погодитись з В. Кохановським, який вважає, що “теорія” (незалежно від свого типу) має такі основні особливості:
– Теорія – це не окремо взяті достовірні наукові положення, а їхня сукупність, цілісна органічна система, що розвивається. Об’єднання знання в теорію здійснюється насамперед самим предметом дослідження, його закономірностями.
– Не всяка сукупність положень про досліджуваний предмет є теорією. Щоб перетворитися в теорію, знання повинно досягти у своєму розвитку певного ступеня зрілості. А саме – коли воно не просто описує певну сукупність фактів, а й пояснює їх, тобто коли знання розкриває причини й закономірності явищ.
– Для теорії обов’язковим є обгрунтування, доведення положень, щодо неї входять: якщо немає обгрунтувань, то немає й теорії.
– Теоретичне знання повинне прагнути до пояснення якомога більш широкого кола явищ, до безперервного поглиблення знань про них.
– Характер теорії визначається ступенем обгрунтованості її визначального початку, що відображає фундаментальну закономірність даного предмета.
До основних функцій теорії можна віднести такі:
– синтетична функція – об’єднання окремих достовірних знань у єдину, цілісну систему;
– пояснювальна функція-виявлення причинних й інших залежностей, різноманіття зв’язків даного явища, його істотних характеристик, його походження та розвитку і т. п.
– методологічна функція – на базі теорії формулюються різноманітні методи, способи й прийоми дослідницької діяльності..
– прогностична – функція передбачення. На підставі теоретичних уявлень про “наявний” стан відомих явищ робляться висновки про існування невідомих раніше фактів, об’єктів або їхніх властивостей, зв’язків між явищами й т. д. Передбачення про майбутній стан явищ (на відміну від тих, які існують, але поки не виявлені) називають науковим передбаченням. – практична функція. Кінцеве призначення будь-якої теорії – бути втіленою в практику, бути “керівництвом до дій” по зміні реальної дійсності. Тому цілком справедливе твердження про те, що немає нічого практичнішого, ніж гарна теорія”.
Із зазначених особливостей і функцій зрозуміло, що саме наукова теорія займає центральне місце в системі знання як окремої людини, так і суспільства в цілому.
Світоглядні та загальнофілософські переконання суб’єктів пізнання, як один з найвирішальних факторів, що впливають на формування теоретичних уявлень конкретних суб’єктів
Отже, як із безлічі конкуруючих теорій вибрати найкращу? Відповідь неочевидна.
Уявляється, що насамперед наш вибір залежить від того, яка система принципів сприйняття дійсності лежить в основі нашого світогляду. При цьому ця система формується (а може отримана a priori під впливом чогось або когось. Але завжди це система аксіом, яку ми прийняли. Під впливом цієї системи аксіом, крім іншого, формується наше уявлення про правильне, бажане та істинне.
Скажімо, для представників позитивістського світовідчуття (на прикладі К. Поппера) “важливу роль при виборі теорій відіграє ступінь можливості їх перевірки: чим вона вище, тим більше шансів вибрати гарну й надійну теорію. Так званий “критерій відносної прийнятності”. Саме тому К. Поппер вважає, що при конкуренції теорій необхідно віддати перевагу тій теорії, що:
А) повідомляє найбільшу кількість інформації, тобто має більш глибокий зміст;
Б) є логічно більш строгою;
В) володіє більшою пояснювальною й передбачувальною силою;
Г) може бути більш строго перевірена за допомогою порівняння прогнозованих фактів зі спостереженнями. Інакше кажучи, резюмує Поппер, ми вибираємо ту теорію, яка щонайкраще витримує конкуренцію з іншими теоріями й у ході природного добору виявляється найбільш придатною до використання.
Характеризуючи науку, наукове пізнання загалом, необхідно виділити її головне завдання, основну функцію – відкриття законів досліджуваної області дійсності. Без установлення законів дійсності, без вираження їх у системі понять немає науки, і не може бути наукової теорії. Перефразовуючи слова відомого поета, можемо сказати: “Ми говоримо наука – маємо на увазі закон, ми говоримо закон – маємо на увазі наука”13.
Зовсім по-іншому буде міркувати прихильник ідеалістичної методології. Для нього правильна теорія, що відповідає основній ідеї, наприклад, логічності й раціональності всього сущого. Останнє, наприклад, з точки зору Г. Гегеля конкретизується в ідеї тотожності мислення й буття. Звідси: “Що розумно, те дійсно; що дійсно, те розумно”.
Тобто одним із основних факторів обрання тієї чи іншої наукової теорії (а відповідно, і її захисту) є світоглядні, загально філософські переконання суб’єктів пізнання.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)