Правознавство – Копиленко О. П. – 3. Відповідальність за порушення екологічного законодавства
Поняття і підстави відповідальності. До найважливіших засобів забезпечення раціонального використання природних ресурсів і охорони навколишнього природного середовища належить юридична відповідальність за порушення норм екологічного законодавства. Як і будь-яка юридична відповідальність, вона є формою державного примушення дотримання норм права, яка виражається в обов’язку особи зазнавати несприятливі наслідки своєї неправомірної поведінки, пов’язані із застосуванням санкцій. В даному випадку йдеться про примушення до дотримання норм екологічного права, порушення яких призводить до вказаних несприятливих наслідків у вигляді заходів відповідальності, встановлених законом.
Підставами даної юридичної відповідальності є правопорушення у сфері природокористування і охорони навколишнього природного середовища. Проте не кожне правопорушення, яке має відношення до природних об’єктів, є екологічним. Правопорушення, що здійснюються в даній сфері, підрозділяються на дві основні групи:
Належить йому, здійснювати відносно нього будь-які дії, що не суперечать закону.
Разом з тим у сфері екологічних відносин реалізація вказаної правомірності має істотні особливості, пов’язані як із специфікою об’єктів власності (природні ресурси), так і з видами її суб’єктів (держава, організації, громадяни).
Природні ресурси – особливі об’єкти права власності, які не володіють початковою вартістю через своє природне походження, вони обмежені в просторовому відношенні, а також мають особливе значення для забезпечення якості навколишнього середовища, є основою стійкого соціально-економічного розвитку суспільства і добробуту людини.
Тому стан і використання природних ресурсів і навколишнього середовища в цілому – сфера не стільки приватних, скільки публічних інтересів, що припускає втручання держави в регулювання відносин власності на природні ресурси, встановлення законодавчих обмежень для здійснення складових її правомірності
Враховуючи велику екологічну та соціально-економічну цінність природних ресурсів, законодавство передбачає, що володіння, користування і розпорядження ними в тій мірі, в якій їх обіг допускається законом, здійснюється власниками вільно, якщо це не завдає збитку навколишньому середовищу (ст.319 п. 4 Цивільного кодексу України, ст. 4 п. 5 Закону України “Про власність).
Через розглянуті причини законодавство передбачає, що при здійсненні володіння і користування природними ресурсами суб’єкти повинні виконувати обов’язки з приводу їх раціональної експлуатації і відтворенню, дотримуватися екологічних вимоги стосовно їх охорони від забруднення, виснаження і знищення, захисту навколишнього середовища від шкідливого впливу своєї діяльності.
Своєрідність положення держави як суб’єкта права власності на природні ресурси полягає в тому, що його правомірність володіння і користування знаходить своє реальне втілення в господарській і іншої діяльності підприємств, організацій і громадян, яким держава
1. Порушення, які роблять замах на права і законні інтереси власників природних ресурсів і встановлений порядок управління у сфері використання природних ресурсів й охорони навколишнього середовища. Це порушення права державної власності на ліси, води, надра, тваринний світ; незаконні операції з природними ресурсами (купівля-продаж, дарування і ін.), самовільне користування природними об’єктами, самовільна передача права користування ними. До складу даної групи правопорушень можна віднести і такі специфічні для окремих видів природних ресурсів порушення, як знищення межових знаків землекористування, пошкодження водогосподарських споруд, систематичне порушення порядку внесення платні за користування надрами, порушення встановленого порядку надання ліцензій на користування тваринним світом і т. д.
Вказані правопорушення не надають безпосередньої негативної дії на навколишнє природне середовище, хоча в деяких випадках вони можуть бути зв’язані з настанням екологічно шкідливих наслідків, що надає їм екологічне значення. Наприклад, самовільне будівництво на земельній ділянці, що призвело до псування родючої поверхні грунту. 2. Порушення, направлені проти навколишнього природного середовища або окремих природних об’єктів – земель, лісів, вод, надр, тваринного світу та ін. Такі правопорушення називаються екологічними. Наприклад, незаконна порубка лісу, забруднення водоймищ, атмосферного повітря, земель, знищення рідкісних видів тварин та ін.
Поняття і склад екологічного правопорушення. Екологічне правопорушення – винне протиправне діяння, що порушує природоохоронне законодавство і що заподіює шкоду навколишньому природному середовищу і здоров’ю людини.
Екологічне правопорушення має як загальні ознаки, властиві всім видам правопорушень, так і специфічні ознаки, що характеризують його склад. Склад екологічного правопорушення включає чотири елементи – суб’єкт, об’єкт, суб’єктивну й об’єктивну сторони.
Об’єкт. Об’єктом даного правопорушення можуть бути навколишнє природне середовище або його окремі компоненти, тобто такі природні об’єкти, які знаходяться в природному екологічному зв’язку з природним середовищем. Якщо такий зв’язок уривається, то мають місце правопорушення іншого роду, що не є екологічними. Наприклад, розкрадання заготовленої деревини або риби з рибогосподарських товарних водоймищ, знищення сільськогосподарських або домашніх тварин і т. д.
Об’єктивну сторону утворюють протиправна поведінку, її шкідливі наслідки, а також причинний зв’язок між протиправною поведінкою і шкідливими наслідками, що наступили.
Протиправна поведінка стосовно екологічного правопорушення означає порушення норм екологічного законодавства, закріплених в ньому вимог, правил, нормативів з раціонального використання природних ресурсів і охорони навколишнього природного середовища.
При цьому протиправне діяння може виражатися як в активних діях (наприклад, незаконне полювання), так і в бездіяльності, тобто невиконанні відповідних правил (наприклад, невикористання очисних споруд).
Шкідливі наслідки протиправного діяння означають спричинення, шкоди навколишньому природному середовищу, його окремим об’єктам або здоров’ю людини, а також створення реальної загрози.
Таким чином, екологічна шкода – найважливіша ознака екологічного правопорушення, бо вона направлена проти інтересів суспільства в чистому і сприятливому для життя навколишньому середовищу, тобто проти здоров’я людини і генетичного благополуччя майбутніх поколінь людей. Отже, спричинення шкоди здоров’ю людини екологічним правопорушенням здійснюється опосередковано – через погіршення або руйнування навколишнього природного середовища.
Суб’єктами екологічних правопорушень можуть бути громадяни і юридичні особи. У деяких складах екологічних правопорушень передбачені спеціальні суб’єкти – посадовці або особи, що виконують управлінські функції в комерційних організаціях (наприклад, введення в експлуатацію підприємств, що не задовольняють вимогам з охорони довкілля, порушення правил відновлення лісів та ін.).
Найважливішою ознакою суб’єктивної сторони екологічного правопорушення є провина. Склади екологічних правопорушень характеризуються наявністю як необережної, так і умисної форм провини.
Порушення правил раціонального використання природних ресурсів і охорони навколишнього середовища у разі формальних складів, як правило, буває умисним, причому цілий ряд екологічних правопорушень може бути зроблений тільки з прямим наміром (наприклад, незаконне полювання, незаконна здобич водних тварин, незаконне знищення лісу, знищення лісів шляхом підпалу та ін.).
Більшість екологічних складів припускають необережну провину по відношенню до шкідливих наслідків, що наступили, наприклад, невиконання обов’язкових заходів щодо поліпшення земель і охорони грунтів, порушення правил охорони навколишнього природного середовища при виробництві робіт, знищення лісів в результаті необережного поводження з вогнем та ін.
Деякі види екологічних правопорушень можуть здійснюватися як умисне, так і по необережності (засмічення вод, забруднення атмосфери, знищення критичних місцепроживань тварин, занесених в Червону книгу України та ін.).
(1 votes, average: 5,00 out of 5)