Екологічне право України – Шуміло О. М. – 10. Юридична відповідальність за порушення законодавства про тваринний світ

ЗУ “Про тваринний світ” у ст. 63 визначає загальні засади відповідальності за порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу. Зокрема, в статті зазначається, що порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу тягне за собою адміністративну, цивільно-правову чи кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Також у статті дається в загальній формі перелік основних порушень законодавства про тваринний світ. Так, відповідальність за порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу несуть особи, винні у:

– порушенні встановленого законодавством порядку надання об’єктів тваринного світу в користування;

– порушенні правил використання об’єктів тваринного світу;

– незаконному вилученні об’єктів тваринного світу з природного середовища;

– перевищенні лімітів і порушенні інших встановлених законодавством вимог використання об’єктів тваринного світу;

– невиконанні вимог державної екологічної експертизи;

– порушенні встановлених законодавством вимог щодо охорони середовища існування, умов розмноження і шляхів міграції тварин, самовільному випалюванні сухої рослинності або її залишків;

– порушенні правил зберігання, транспортування, застосування засобів захисту рослин, стимуляторів їхнього росту, мінеральних добрив та інших речовин (препаратів);

– порушенні правил створення, поповнення, зберігання, використання та державного обліку зоологічних колекцій, торгівлі ними, а також установленого законодавством порядку їхнього пересилання, ввезення в Україну і вивезення за її митну територію;

– самовільному або з порушенням установленого законодавством порядку переселення, акліматизації та схрещування тварин, а також виведення і використання генетично змінених організмів;

– жорстокому поводженні з тваринами;

– приховуванні та перекрученні інформації про стан і чисельність об’єктів тваринного світу та їхнє використання;

– невжитті заходів щодо запобігання загибелі тварин, погіршення середовища їхнього існування та ліквідації негативного впливу на тваринний світ;

– порушенні порядку придбання, реалізації, пересилання і вивезення за межі України, ввезення на її територію диких тварин та інших об’єктів тваринного світу;

– невиконанні встановлених законодавством вимог щодо охорони видів тварин, занесених до Червоної книги України або до переліків видів тварин, що підлягають особливій охороні;

– виготовленні, зберіганні, реалізації та застосуванні заборонених знарядь добування тварин;

– невиконанні законних розпоряджень посадових осіб органів, що здійснюють державний контроль та управління у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу.

Законом може бути встановлено відповідальність й за інші порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу.

ЗУ “Про тваринний світ” визначає ще ряд правил, пов’язаних із відповідальністю за порушення законодавства в цій сфері:

– застосування таксового порядку відшкодування завданої шкоди (підприємства, установи, організації та громадяни зобов’язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу, в порядку та розмірах, установлених законодавством);

– обов’язкове вилучення незаконно добутих ресурсів, а також тих, що переміщуються через кордон з порушенням законодавства (незаконно добуті [зібрані] об’єкти тваринного світу, виготовлена з них продукція, знаряддя правопорушень підлягають безоплатному вилученню в установленому законом порядку, а дикі тварини та інші об’єкти тваринного світу, що ввезені на територію України або вивозяться за її межі з порушенням законодавства, підлягають у встановленому законом порядку конфіскації або безоплатному вилученню і реалізуються згідно з правилами, встановленими спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням з центральним органом виконавчої влади з питань ветеринарної та санітарної медицини);

– забезпечення повернення об’єктів тваринного світу до природних умов існування (у разі вилучення незаконно добутих живих тварин повинні бути вжиті заходи щодо їхнього збереження і по можливості повернення у природне середовище).

Адміністративна відповідальність є найбільш поширеним видом юридичної відповідальності в екологічному праві, оскільки саме в її межах відбувається реагування держави на порушення встановлених правових норм, приписів, правил та норм поведінки суб’єктів правовідносин в Україні. Таким чином її можна вважати одним із найбільш ефективних засобів впливу на правопорушників. Ця ефективність обумовлена декількома чинниками, серед найважливіших з яких дослідники виділяють: адміністративні стягнення внаслідок незначної суспільної небезпеки діянь мають менш суворий характер (порівняно із кримінальними); переліки адміністративних правопорушень, хоча й є виключними, але застосовуються щодо надзвичайно великого кола суспільних відносин; спрощені в більшості випадків позасудові процедури притягнення до відповідальності дозволяють більш оперативно реагувати на правопорушення. Крім того, популярність цього виду відповідальності обумовлюється й тим, що саме він має тенденцію до постійного збільшення за рахунок введення адміністративної відповідальності за правопорушення, що раніше визнавались злочинами (декриміналізація), дисциплінарними проступками, цивільно-правовими деліктами тощо.

Адміністративну відповідальність за порушення фауністичного законодавства можна поділити на такі групи:

1. Порушення права власності на об’єкти тваринного світу (ст. 50 КпАП України).

2. Порушення порядку користування об’єктами тваринного світу (ст. ст. 85, 85-1, 87, 89, 90 КпАП України).

3. Незаконні торгівля та переміщення об’єктів тваринного світу (ст. ст. 88, 88-1, 88-2 КпАП України).

4. Порушення вимог безпеки, санітарних та ветеринарних правил при поводженні з об’єктами тваринного світу (ст. ст. 90-1, 107 КпАП України).

Система адміністративних стягнень наразі закріплена у ст. 24 КпАП України, яка називає такі їх види – попередження, штраф, оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення; конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення, грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення; позбавлення спеціального права, наданого громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання); виправні роботи; адміністративний арешт. Проте аналіз КпАП дозволяє стверджувати, що не всі види стягнень можуть бути застосовані у сфері охорони тваринного світу, а лише штраф, позбавлення права полювання, конфіскація, тобто ті з них, які передбачені санкціями ст. ст. 85 (Порушення правил використання об’єктів тваринного світу); 85-1 (Виготовлення та збут заборонених знарядь добування об’єктів тваринного або рослинного світу); 86-1 (Експлуатація на водних об’єктах водозабірних споруд, не забезпечених рибозахисним обладнанням); 87 (Порушення вимог щодо охорони середовища перебування і шляхів міграції, переселення, акліматизації та схрещування диких тварин); 88 (Незаконне вивезення з України і ввезення на її територію об’єктів тваринного і рослинного світу); 88-1 (Порушення порядку придбання чи збуту об’єктів тваринного або рослинного світу, правил утримання диких тварин у неволі або в напіввільних умовах); 89 (Жорстоке поводження з тваринами); 90 (Порушення вимог щодо охорони видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України); 91 (Порушення правил охорони та використання територій та об’єктів природно-заповідного фонду); 91-2 (Перевищення лімітів та нормативів використання природних ресурсів) КпАП.

Питання кримінально-правової відповідальності за порушення законодавства в цілому не потребують удосконалення, оскільки наразі криміналізація якихось додаткових діянь у сфері поводження з об’єктами тваринного світу є недоречною. КК України передбачено відповідальність за такі порушення вимог законодавства про тваринний світ: незаконне полювання (ст. 248), незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом (ст. 249), проведення вибухових робіт з порушенням правил охорони рибних запасів (ст. 250), порушення ветеринарних правил (ст. 251). Разом з тим необхідно зазначити, що в окремих випадках є особливості щодо застосування кримінального законодавства стосовно забезпечення права власності на тваринний світ. Кримінальне законодавство виходить із загальних засад права власності, оскільки після вилучення із навколишнього середовища на об’єкти тваринного світу поширюється правовий статус речей. На це, зокрема, звертається увага у Постанові Пленуму ВС України “Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля”: “Вилов риби чи водних тварин зі спеціально облаштованих або пристосованих водоймищ, у яких вони вирощуються підприємствами, організаціями чи громадянами, за ст. 249 КК каліфі-кувати не можна. За наявності відповідних підстав дії винної особи можуть кваліфікуватись як посягання на чужу власність”.

Серед статей, що встановлюють кримінальну відповідальність за порушення законодавства про тваринний світ, потрібно також звернути увагу на ст. 299 КК України, якою передбачена відповідальність за жорстоке поводження з тваринами:

O “1. Знущання над тваринами, що відносяться до хребетних, вчинене із застосуванням жорстоких методів або з хуліганських мотивів, а також нацькування зазначених тварин одна на одну, вчинене з хуліганських чи корисливих мотивів, – караються штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців.

O 2. Ті самі дії, вчинені у присутності малолітнього, – караються штрафом до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до двох років”.

На теперішній час перелік діянь, що охоплюються цією статтею, має стійку тенденцію до збільшення за рахунок постійного уточнення поняття “жорстоке поводження з тваринами” та гармонізації законодавства України із законодавством ЄС. Зважаючи на це, необхідно наголосити, що суб’єктами такої відповідальності найчастіше стають самі власники об’єктів тваринного світу, які намагаються використати їх для отримання прибутку, участі у розважальних заходах, завдаючи страждань тваринам. Разом з тим санкція аналізованої статті прямо не передбачає можливості конфіскації тварин, що стали об’єктом жорстокого поводження. Таким чином, приймаючи рішення по справі, суд не вирішує відразу питання щодо вилучення таких об’єктів у несумлінних власників та користувачів, залишаючи це питання для окремого розгляду в рамках існуючих адміністративних процедур.

Цивільно-правова (майнова) відповідальність за порушення права приватної власності на тваринний світ полягає у відшкодуванні конкретної майнової шкоди, яка викликана протиправним порушенням чужих суб’єктивних цивільних прав або чужих благ.

Завдання майнової шкоди має досить широку юридичну природу, оскільки воно може поєднуватись із умисним посяганням на охоронювані законом права, свободи та інтереси особи, вчиненим з необережності або взагалі існувати майже в ідеальному вигляді, коли відбувається за відсутності будь-яких елементів вини жодної особи. Однак відшкодування завданої шкоди повинно мати місце в будь-якому випадку.

Хоча спеціальне фауністичне законодавство окремо не наголошує на цьому, але при регулюванні відносин відшкодування шкоди, завданої порушенням права власності на тваринний світ, у першу чергу слід орієнтуватися на положення ч. 1 ст. 69 ЗУ “Про охорону навколишнього природного середовища”, де закріплено, що “шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів”. Оскільки саме цей законодавчий акт для екологічного права має системоутворюючий характер, який випливає із положень ст. 2, де зазначено, що відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також розроблюваними відповідно до нього земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством, а відносини відшкодування завданої шкоди мають яскраву охоронно-відновлювальну природу, то це положення набуває особливої актуальності.

Зокрема, про важливість урахування цієї особливості при здійсненні правозостосовчої діяльності свідчать положення Постанови Пленуму ВС України “Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля”, в яких зазначено, що “розглядаючи у кримінальних справах цивільні позови про відшкодування шкоди, заподіяної довкіллю, суди повинні керуватися нормами природоохоронного законодавства, а у випадках, коли це питання не врегульоване зазначеним законодавством, – відповідними положеннями ЦК України, зокрема, главами 19 та 82”. Також стосовно об’єктів тваринного світу в Постанові зазначається: “Розглядаючи кримінальні справи про злочини проти довкілля, суди повинні додержуватися вимог природоохоронного законодавства щодо вилучення у правопорушника незаконно добутої продукції (звірів, птахів, риби, деревини, хутра тощо).

Якщо вилучену у правопорушника продукцію реалізовано до розгляду справи в судовому засіданні, суд враховує вартість реалізованого при вирішенні цивільного позову. Якщо ж незаконно добута продукція не була вилучена, а використана чи реалізована самим правопорушником або стала непридатною, суд вирішує питання про стягнення її вартості”.

Фауністичним законодавством України встановлено такси та методики відшкодування шкоди, завданої порушенням законодавства про тваринний світ.

Спільним наказом Мінприроди України та Держкомлісгоспу України затверджено такси для обчислення розміру відшкодування збитків, завданих унаслідок порушення законодавства в галузі мисливського господарства та полювання (крім видів, занесених до Червоної книги України). Цими таксами закріплено суми відшкодування за незаконне добування тварин. Так, за незаконне добування або знищення лося здійснюється стягнення 20 000 гривень, оленя плямистого, лані або кабана – 10 000 гривень, фазана – 500 гривень тощо.

Відшкодування збитків, завданих унаслідок порушення законодавства у галузі мисливського господарства та полювання, здійснюється добровільно або за рішенням суду відповідно до законодавства за затвердженими в установленому порядку таксами, а за їхньої відсутності – за розрахунками користувачів мисливських угідь.

У разі неможливості вилучення незаконно добутої продукції полювання (якщо вона використана порушником в особистих цілях або з його вини стала непридатною для використання) порушник відшкодовує її вартість, яка обчислюється, виходячи з ринкових цін на м’ясо, шкіряну, хутрову та іншу сировину вищого сорту, що діють на час відшкодування. ЗУ “Про мисливське господарство та полювання” передбачено мінімальні розміри відшкодування вартості у такому випадку. Наприклад, зубр: м’ясо -300 кілограмів, шкура – 50 кілограмів; лось: м’ясо – 130 кілограмів, шкура – 30 кілограмів; лебідь, дрофа: м’ясо – 5 кілограмів тощо. Відшкодування вартості відбувається незалежно від стягнення завданої шкоди, розрахованої відповідно до наведених вище такс.

Також потрібно зазначити, що якщо кошти, стягнуті за порушення законодавства про тваринний світ, зараховуються до державного бюджету, то кошти за відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення законодавства у галузі ведення мисливського господарства та полювання, зараховуються на рахунок користувача мисливських угідь, якому заподіяні збитки.

Відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного добування (збирання) або знищення цінних видів риб та інших об’єктів водного промислу, здійснюється на підставі однойменних такс, затверджених постановою КМ України. Ці такси включають такси для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного добування (збирання) або знищення громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства:

O цінних видів риб, водних безхребетних і водних рослин у рибогосподарських водних об’єктах України;

O водних безхребетних і водних рослин, що є природним багатством континентального шельфу України;

O живих організмів у виключній (морській) економічній зоні України, а також анадромних видів риб, що утворюються у річках України за межами цієї зони.

Для врахування екологічної цінності об’єктів тваринного світу КМ України затверджені такси для обчислення розміру компенсації за шкоду, заподіяну будь-якими підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним добуванням (збиранням) або знищенням чи пошкодженням:

– тварин з числа видів, занесених до Червоної книги України, які постійно або тимчасово перебувають у природних умовах на території України, в межах її територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони;

– тварин з числа видів, занесених до Червоної книги України, шляхом погіршення середовища їхнього перебування, у випадках, коли неможливо підрахувати абсолютну кількість загиблих тварин;

– рослин з числа видів, занесених до Червоної книги України, Європейського Червоного списку, та їхнього місцезростан-ня.

У випадку порушення законодавства про тваринний світ у межах територій та об’єктів ПЗФ відшкодування шкоди здійснюється відповідно до такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства у межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду України, затверджених Постановою КМ України. Додатком 6 до цієї постанови передбачено такси для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної природним комплексам територій та об’єктів природно-заповідного фонду внаслідок незаконного добування чи знищення тварин, пошкодження або знищення їх жител, місць перебування і розмноження.

В окремих випадках відшкодування шкоди, завданої порушенням законодавства про тваринний світ, відбувається не за таксовим, а за кратним принципом. Так, Постановою КМ України затверджено Тимчасовий порядок справляння плати за спеціальне використання диких тварин щодо об’єктів тваринного світу. Відповідно до цього порядку, розмір шкоди, заподіяної внаслідок понадлімітного, самовільного або іншого незаконного використання чи знищення тварин (з числа видів (груп), наведених у Тимчасовому порядку справляння плати за спеціальне використання диких тварин), обчислюється шляхом збільшення встановлених нормативів плати за їхнє спеціальне використання у п’ять разів.

Важливе значення для застосування цивільно-правової відповідальності за екологічні правопорушення має правовий статус диких тварин як джерела підвищеної небезпеки. Так, ЦК України в ст. 1187 зазначено, що “джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов’язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо – і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку”.

Необхідно додати, що в ЗУ “Про тваринний світ” фактично дещо розширено зміст поняття джерела підвищеної небезпеки порівняно із ЦК України. Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 10 ЗУ “Про тваринний світ”, громадяни мають право на компенсацію шкоди, завданої дикими тваринами. Таким чином, відсутність жодних роз’яснень щодо умов та підстав такого відшкодування, в контексті недопущення звуження прав громадян, дозволяє зробити висновок про те, що фауністичне законодавство або поширює статус об’єкта підвищеної небезпеки на всіх диких тварин, або встановлює додаткові підстави відшкодування шкоди, завданої об’єктам тваринного світу.

(1 votes, average: 5,00 out of 5)