Екологічне право України – Шуміло О. М. – 10. Юридична відповідальність за порушення законодавства про ПЗФ України
Ефективність правових приписів значною мірою визначається ефективністю відповідальності за їхнє порушення. Статтею 64 ЗУ “Про ПЗФ України” – “Види відповідальності за порушення законодавства про природно-заповідний фонд” – передбачено: “Порушення законодавства України про природно-заповідний фонд тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільну або кримінальну відповідальність.
Відповідальність за порушення законодавства про природно-заповідний фонд несуть особи, винні у:
А) нецільовому використанні територій та об’єктів природно-заповідного фонду, порушенні вимог проектів створення та організації територій природно-заповідного фонду;
Б) здійсненні в межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду, їх охоронних зон забороненої господарської діяльності;
В) організації на територіях та об’єктах природно-заповідного фонду, в їх охоронних зонах господарської діяльності без попереднього проведення екологічної експертизи або з порушенням її висновків;
Г) невжитті заходів щодо попередження і ліквідації екологічних наслідків аварій та іншого шкідливого впливу на території та об’єкти природно-заповідного фонду;
Д) порушенні строків і порядку розгляду клопотань про створення територій та об’єктів природно-заповідного фонду;
Е) порушенні вимог щодо використання територій та об’єктів природно-заповідного фонду;
Є) перевищенні допустимих хімічних, фізичних, біотичних та інших впливів і антропогенних навантажень, порушенні вимог наданих дозволів на використання територій та об’єктів природно-заповідного фонду;
Ж) псуванні, пошкодженні чи знищенні природних комплексів територій та об’єктів природно-заповідного фонду та зарезервованих для включення до його складу;
З) самочинній зміні меж, відведенні територій та об’єктів природно-заповідного фонду для інших потреб.
Законодавством України може бути встановлена відповідальність і за інші порушення законодавства про природно-заповідний фонд”.
Отже, вказана стаття має подвійне значення: визначає види юридичної відповідальності, до яких можуть притягатися особи, винні у порушенні законодавства про ПЗФ, а також дає орієнтовний перелік діянь, за які вона наступає.
Треба зазначити, що п. 7 ч. 1 ст. 8 ЗУ “Про ПЗФ України” передбачено, що збереження територій та об’єктів природно-заповідного фонду забезпечується шляхом встановлення підвищеної відповідальності за порушення режиму їх охорони та використання, а також за знищення і пошкодження заповідних природних комплексів та об’єктів.
Таким чином, порушення законодавства про ПЗФ повинно тягнути за собою підвищену, порівняно з поресурсовим законодавством, відповідальність внаслідок значної екологічної цінності цих об’єктів.
На сьогодні найпоширенішим видом відповідальності за екологічні правопорушення залишається адміністративна відповідальність. КУпАП передбачено відповідальність за такі правопорушення у сфері заповідної справи: ст. 77-1 КУпАП “Самовільне випалювання рослинності або її залишків”; ст. 88-1 КУпАП “Порушення порядку придбання чи збуту об’єктів тваринного або рослинного світу, правил утримання диких тварин у неволі або в напіввільних умовах” та ст. 91 КУпАП “Порушення правил охорони та використання територій та об’єктів природно-заповідного фонду”.
Разом з тим слід наголосити, що об’єктом правопорушення, передбаченого ст. ст. 77-1 та 88-1 КУпАП, є інші об’єкти правової охорони, а вчинення порушення в межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду розглядається лише як кваліфікуюча ознака цих статей. Стаття 91 КУпАП розглядає як об’єкт правопорушення саме території та об’єкти ПЗФ: “Здійснення в межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду, їх охоронних зон, а також територій, зарезервованих для наступного заповідання, забороненої господарської та іншої діяльності, порушення інших вимог режиму цих територій та об’єктів, самовільна зміна їх меж, невжиття заходів для попередження і ліквідації негативних наслідків аварій або іншого шкідливого впливу на території та об’єкти природно-заповідного фонду – тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від дев’яти до двадцяти чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією знарядь і засобів вчинення правопорушення та незаконно добутих природних ресурсів чи без такої і на посадових осіб – від п’ятнадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією знарядь і засобів вчинення правопорушення та незаконно добутих природних ресурсів”.
Таким чином, ст. 91 КУпАП являє собою універсальну статтю, за якою здійснюється притягнення до адміністративної відповідальності осіб, винних у порушенні законодавства про ПЗФ.
Питання кримінальної відповідальності за порушення законодавства про ПЗФ передбачені ст. 252 КК України “Умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об’єктів природно-заповідного фонду”:
1. Умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об’єктів природно-заповідного фонду – карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років.
2. Ті самі дії, вчинені шляхом підпалу або іншим загально-небезпечним способом, якщо це спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, – караються позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років”.
Таким чином, території, взяті під охорону держави, та об’єкти природно-заповідного фонду розглядаються в цій статті як самостійні об’єкти злочинного посягання.
Іншими статтями Кримінального кодексу України завдання шкоди об’єктам природно-заповідного фонду України розглядається як одна з кваліфікуючих ознак. Зокрема, до них відносяться ст. 248 КК України “Незаконне полювання”, ст. 246 КК України “Незаконна порубка лісу”, ст. 240 КК України “Порушення правил охорони або використання надр”.
Притягнення до відповідальності – дисциплінарної, адміністративної або кримінальної – не позбавляє особу від необхідності компенсувати завдану нею шкоду.
ЗУ “Про ПЗФ України” в ст. 65 – Особливості застосування цивільної відповідальності – визначено, що: “Розміри шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про природно-заповідний фонд, визначаються на основі кадастрової еколого-економічної оцінки включених до його складу територій та об’єктів, що проводиться відповідно до цього закону, та спеціальних такс, які затверджуються КМ України”.
На виконання положень цієї статті Постановою КМ України затверджено такси для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства у межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду України, які включають такси для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної природним комплексам територій та об’єктам природно-заповідного фонду юридичними і фізичними особами внаслідок:
– незаконної рубки або пошкодження деревних видів рослин і таких, що мають здерев’яніле стебло, до ступеня припинення росту;
– пошкодження деревних видів рослин і таких, що мають здерев’яніле стебло, до ступеня неприпинення росту;
– знищення або пошкодження лісових культур, молодняку природного походження, самосіву на площах, призначених для лісовідновлення, сіянців і саджанців у розсадниках та на плантаціях, газонів і квітників;
– знищення або пошкодження трав’яного покриву;
– незаконного збору (або знищення) дикорослих нижчих і вищих трав’янистих рослин, їхніх квітів і плодів, ягід, горіхів, лікарської та технічної сировини, живиці та інших деревних соків, лісової підстилки, другорядних лісових матеріалів, грибів;
– незаконного добування чи знищення тварин, пошкодження або знищення їхніх жител, місць перебування і розмноження;
– пошкодження карстово-спелеологічних, геологічних та гідрологічних об’єктів;
– проїзду транспорту, прольоту та посадки літальних апаратів;
– самовільного використання їхніх земель;
– знищення або пошкодження інформаційно-охоронних та інших знаків;
– знищення або пошкодження осушувальних канав, дренажних і протиерозійних систем, шляхів, рекреаційних об’єктів та інших споруд.
Крім того, частково чинними, незважаючи на деяке дублювання із наведеною постановою, залишаються такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд України, затверджені Постановою КМ України № 287 від 19 квітня 1993 р.
Питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності регулюються трудовим законодавством та, на думку деяких дослідників, не мають великого значення для реалізації екологічного законодавства у сфері заповідної справи. Так, О. М. Ковтун, вказуючи на низьку ефективність дисциплінарної відповідальності, зазначала: “Дисциплінарне стягнення за порушення законодавства про ПЗФ може накладатися лише в тому разі, якщо дії з охорони та використання територій та об’єктів ПЗФ, відтворення їх природних комплексів є службовим обов’язком працівника.
Згідно зі ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення.
Відсутня статистика накладення дисциплінарних стягнень за порушення природно-заповідного законодавства, а тому важко визначити їх динаміку, ефективність впливу.
За даними директорів природно-заповідних установ, протягом 2001-2007 років накладено дисциплінарних стягнень на працівників: Яворівського національного природного парку – 67, природного заповідника “Горгани” – 58, національного природного парку “Святі гори” – 25. Причому у жодному випадку як дисциплінарне стягнення не застосовувалося звільнення”.
Разом з тим застосування заходів дисциплінарної відповідальності до співробітників ПЗФ має велике значення для забезпечення законності в їхній діяльності.
(2 votes, average: 4,00 out of 5)