Правознавство – Копиленко О. П. – 1. Поняття, об’єкти й джерела екологічного права
1. Поняття, об’єкти й джерела екологічного права.
2. Право власності на природні ресурси та його зміст.
3. Відповідальність за порушення екологічного законодавства.
4. Види екологічних правопорушень.
1. Поняття, об’єкти й джерела екологічного права
Екологічне право – це самостійна галузь права, яка закріплює певний режим, що визначає принципи й порядок раціонального використання природних ресурсів і охорони навколишнього природного середовища, екологічні вимоги, що є обов’язковими для всіх суб’єктів господарської діяльності.
Предметом екологічного права є суспільні відносини з приводу раціонального використання природних ресурсів і охорони навколишнього природного середовища.
Правове регулювання екологічних відносин здійснюється переважно за допомогою адміністративно-правового методу: компетентні державні органи приймають нормативні акти, в яких передбачені екологічні правила, обов’язкові для виконання всіма учасниками відносин у сфері природокористування й охорони навколишнього природного середовища. Законодавством визначаються коло суб’єктів екологічних відносин, об’єкти правового регулювання, система та функції органів екологічного управління і контролю, заходи відповідальності за недотримання встановлених вимог по раціональному використанню природних ресурсів і охороні навколишнього природного середовища і т. д.
Також розширюється застосування цивільно-правового методу регулювання екологічних відносин, зокрема, шляхом впровадження договірних основ в організацію природокористування, судового захисту прав його суб’єктів, встановлення негативних майнових наслідків екологічно шкідливої діяльності і т. д.
До об’єктів екологічного права належать:
– екосистеми (закриті єдині сукупності елементів природи на загальній території, які здатні існувати при замкненому кругоо-берті речовин);
– природні ресурси (частини природи, які використовуються для задоволення економічних, матеріальних потреб суспільства – землі, ліси, води, тваринний світ та ін.);
– природні комплекси (системи взаємозв’язаних природних елементів, які охороняються як єдине ціле – заповідники, національні парки, ландшафти та ін.);
– мікроорганізми, генетичний фонд.
До природних об’єктів, що охороняються, відноситься також частина природного середовища, яка перетворена в результаті діяльності людини (міста й інші населені пункти, промислові, сільськогосподарські зони та ін.).
До джерел екологічного права належать нормативні акти і міжнародні нормативні договори.
Найбільш важливі положення з питань використання і охорони навколишнього природного середовища передбачені в нормах Конституції України.
Вона закріплює право власності на природні ресурси в її різних формах (ст. 13), проголошує основні екологічні права і обов’язки громадян України (ст. 41).
У Конституції визначені організаційно-правові основи здійснення екологічної функції держави. Ст. 85 п. 31, ст. 92 п. 6, 19, ст. 106 п. 21, ст. 116 п. З, ст.142 встановлюють компетенцію України та її суб’єктів у сфері природокористування і охорони навколишнього природного середовища, повноваження найвищих державних органів, що стосується проведення екологічної політики.
Особливе місце в системі екологічного законодавства займають державні закони.
Провідним нормативним актом є Закон “Про охорону навколишнього природного середовища” від 25.06.91 p., який визначає основні напрямки, принципи і завдання екологічної політики держави, правового регулювання екологічних відносин, закріплює механізм здійснення раціонального природокористування і охорони навколишнього природного середовища.
Законами галузевого значення у сфері використання і охорони навколишнього середовища, є: “Про природно-заповідний фонд України” від 16.06.92 р.; “Про охорону атмосферного повітря” від 16.10.92 р.; “Про рослинний світ” від 09.04.99 р.; “Про тваринний світ” від 3.03.1993 p., а також Лісовий, Водний, Земельний кодекси та кодекс “Про надра”.
Вказані нормативні акти регламентують основні питання правового положення окремих видів природних ресурсів, право власності і право користування ними, заходи охорони і відповідальність за порушення екологічних вимог.
До нормативних актів в системі екологічного законодавства належать також підзаконні акти – укази Президента України, ухвали Уряду України, інструкції міністерств і відомств, рішення органів місцевого самоврядування.
Істотне значення в регулюванні екологічних відносин мають норми міжнародних договорів України.
Важливе місце серед актів міжнародного права займають документи міжнародних конференцій з охорони навколишнього природного середовища, зокрема, Стокгольмської 1972p., Бразильської 1992 р., Наради по безпеці і співпраці в Європі 1975 р. та ін,
Україна с учасницею багатьох міжнародних угод, що стосуються як охорони навколишнього середовища в цілому, так і ЇЇ окремих компонентів, наприклад, Віденської конвенції по захисту озонового шару 1985р,, Монреальського протоколу по речовинах, що виснажують озоновий шар 1987р,, Угоди про збереження білих ведмедів 1973p., Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що знаходяться під загрозою зникнення 1973p., Конвенції по захисту морського середовища району Балтійського моря 1992р. та ін,
(1 votes, average: 5,00 out of 5)