Підприємництво – Гой І. В. – 3.3 Функції і модель підприємництва
Функції підприємництва будемо розглядати в двох аспектах.
1. За періодичністю Функції підприємництва поділяються на основні та додаткові. Основні функції постійно здійснюються в процесі підприємницької діяльності. Додаткові функції здійснюються підприємцем періодично.
2. За процесами ділового циклу (напрямками діяльності підприємця) можна виділити такі основні функції підприємництва:
– фінансова – ведення фінансів і обліку (мобілізація необхідного капіталу та управління його використанням та доходами);
– кадрова – відбір та прийом на роботу, підготовка, розстановка працівників, стимулювання, розв’язання трудових конфліктів;
– матеріально-технічне постачання та інформаційне забезпечення – придбання устаткування, матеріалів, інформації та ін.;
– виробнича (операційна) – процес перетворення сировини в продукцію (послуги);
– маркетингова – вивчення ринку та управління процесом збуту продукції (послуг).
Окрім основних, періодично виконуються додаткові функції:
– інноваційна – науково-дослідні та проектні роботи з розробки нових технологій та нової продукції, розповсюдження підприємницьких ідей і досвіду управління;
– зв’язки із громадськістю (англ. public relations) – управління відносинами між підприємством і громадськими структурами та засобами масової інформації.
В сучасній економічній літературі пропонуються й інші варіанти переліку головних функцій підприємництва: інноваційна (творча), ресурсна (мобілізація матеріальних, фінансових, трудових, інформаційних ресурсів), організаційна (організація виробництва, збуту, реклами тощо), стимулююча (формування мотиваційного механізму ефективної праці) та ін.
Функціональна модель Підприємництва (рисунок 3.1) складається з таких двох частин[158]:
1) мікросередовище – це середовище прямого впливу на підприємство і суб’єкти, з якими підприємство вступає в безпосередній контакт, тобто інституціональне середовище. Підприємство є ядром мікросередовища;
2) макросередовище – це умови та відносини, що впливають на підприємство та його мікросередовище опосередковано. Це географічне, демографічне, науково-технічне, екологічне, правове, соціально-культурне, економічне, політичне, міжнародне середовища.
Наведена модель показує підприємство з його п’ятьма основними функціями, чотири з яких (фінансова, кадрова, матеріально-технічне постачання, маркетинг) передбачають відносини із зовнішніми блоками – інституціональним середовищем. Кожна функція взаємодіє з будь-якою іншою функцією та зовнішніми блоками.
3.4 Правова база підприємництва
Окремою складовою формування макросередовища підприємництва є створення належного і сприятливого правового середовища. Правова сфера – це “правила гри”, що їх суспільство використовує для професійного функціонування підприємця, тобто це закони і підзаконні акти, що регулюють ділову активність основних суб’єктів економічного процесу.
Аналіз практики підприємницької діяльності в країнах світу свідчить про необхідність правового забезпечення підприємництва.
Рисунок 3.1- Функціональна модель підприємництва
Підприємницьке законодавство – це сукупність нормативних актів, що регулюють суспільні відносини в сфері підприємництва. В Україні прийняті та діють ряд нормативних актів, які заклали підгрунтя для формування і розвитку підприємництва.
Підприємницька діяльність неможлива без знання підприємницького права. Незважаючи на недосконалість і значну складність засвоєння правової бази підприємництва, без її знання не можна обійтись у будь-якій сфері підприємницької діяльності.
Правова база підприємницької діяльності – це сукупність законів, нормативних та інструктивних документів, які визначають порядок створення підприємств, реєстрацію фізичних осіб – підприємців, їх правові та організаційні форми, порядок організації виробництва, забезпечення його необхідними ресурсами, збут, систему оподаткування, відносини між державою та підприємцями, суб’єктів підприємницької діяльності між собою, а також які дають підприємцям певні правові гарантії [54].
Формування правової бази підприємництва – найголовніша передумова його становлення та розвитку. Законодавство у сфері підприємництва має становити єдину систему як за взаємною узгодженістю норм, так і за цілісністю самого нормативно-правового регулювання підприємницької діяльності.
Світовий досвід показує, що для успішного розвитку підприємництва необхідно створити правову базу його функціонування, забезпечити належним чином юридичне закріплення прав та постійне правове забезпечення з боку держави, що гарантує захист законного функціонування підприємництва, сприяє його розвитку. Міжнародна практика господарювання доводить, що підприємство не може існувати без чітких та ефективних законодавчих актів. Тому формування сприятливих умов для ведення підприємницької діяльності неможливе без прийняття та реальної дії таких законів, які б чітко визначали умови здійснення підприємницької діяльності.
У розвинутих країнах з ринковою економікою немає спеціальних законів про підприємництво. Свобода підприємницької діяльності в них закріплена у конституції, цивільному законодавстві та в інших нормативно-правових актах, що регламентують господарську діяльність[53].
Весь масив законодавства України з питань підприємництва складається з кількох тисяч законодавчих та підзаконних актів, та характеризується високою динамічністю. Підприємницьке законодавство України складають регулюючі підприємство закони, декрети та постанови Кабінету Міністрів, нормативні акти міністерств і відомств, органів місцевого самоврядування, у тому числі тих державних органів, що здійснюють державне регулювання підприємництва, контроль і нагляд за ним. Найбільшу значимість мають законодавчі акти. У підприємницькому законодавстві України можна виділити три блоки нормативно-правових актів [139]:
1. Конституція України, що містить норми про підприємництво, в ст. 42), закріплює свободу підприємництва: “Кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом”.
2. Блок Спеціальних нормативних актів, що регулюють виключно підприємницьку діяльність: Закони України “Про господарські товариства”, “Про акціонерні товариства”, “Про фермерське господарство”, “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, “Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні” та інші.
3. Нормативно-правові акти, що містять окремі норми або їх сукупність, які регулюють підприємництво: Господарський Кодекс України, Цивільний Кодекс України, Податковий Кодекс України, закони України “Про власність”, “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”, “Про захист прав споживачів”, “Про захист економічної конкуренції”, “Про захист від недобросовісної конкуренції”, “Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності”, “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та інші.
Значну роль у регулюванні підприємницької діяльності відіграють також підзаконні акти, у їх числі – Укази Президента України, також підзаконні акти Кабінету Міністрів України, особливо положення, затверджені постановами уряду України.
Великий масив становлять відомчі нормативні акти, у тому числі Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Антимонопольного комітету України, Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України тощо.
За формою висловленого в них припису (характеру регулятивного впливу) норми законодавство про підприємництво поділяються на уповноважуючи, зобов’язувальні, і заборонні. Вони регулюють відносини або шляхом надання прав, або покладання обов’язків, або заборони певної поведінки і позначення відповідальності за її порушення.
Господарський Кодекс України Встановлює відповідно до Конституції України правові основи господарської діяльності (господарювання), яка базується на різноманітності суб’єктів господарювання різних форм власності. Цей кодекс визначає загальні принципи господарювання підприємств, суб’єкти приватної, колективної, загальнодержавної та комунальної власності, передбачає систему захисту права власності.
Господарський кодекс Україні містить такі розділи:
1. Основні засади господарської діяльності (участь держави у сфері господарювання, захист суб’єктів господарювання та споживачів, сутність та принципи підприємництва, права та відповідальність підприємців, державна підтримка підприємництва, припинення підприємницької діяльності, некомерційне господарювання).
2. Суб’єкти господарювання (утворення, установчі документи, державна реєстрація, припинення діяльності суб’єкта господарювання, види та організаційно-правові форми підприємств, структура та управління підприємством, майно підприємства, його відносини з іншими суб’єктами, зовнішньоекономічна та соціальна діяльність підприємства, об’єднання підприємств, громадяни-підприємці).
3. Майнова основа господарювання (правовий режим майна суб’єктів господарювання, гарантії та захист майнових прав, використання природних ресурсів, використання прав інтелектуальної власності, цінні папери, корпоративні права).
4. Господарські зобов’язання (види господарських зобов’язань (майнові організаційні), господарські договори, ціни та ціноутворення, визнання суб’єкта банкрутом).
5. Відповідальність за правопорушення у сфері господарювання (відшкодування збитків, штрафні, оперативно-господарські та адміністративні санкції.
6. Особливості правового регулювання окремих галузей господарювання (торговельної діяльності, комерційного посередництва, перевезення вантажів, капітального будівництва, інноваційної та фінансової діяльностей, особливості комерційної концесії).
7. Зовнішньоекономічна діяльність.
8. Спеціальні режими господарювання (спеціальні економічні зони, концесії, морська економічна зона тощо).
Податковий Кодекс України Регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Закон України “Про господарські товариства” Визначає поняття і види господарських товариств, правила їх створення, діяльності (установчі документи, реєстрація, права і обов’язки учасників, власність на майно товариства, вклади учасників, прибуток, органи управління, припинення діяльності товариства тощо), характеризує особливості створення та діяльності окремих видів господарських товариств.
Закон України “Про акціонерні товариства” Визначає порядок створення, діяльності, припинення, виділення акціонерних товариств, їх правовий статус, права та обов’язки акціонерів. Метою розроблення закону було: удосконалити процес взаємодії утримувачів акцій між собою і з суспільством, зробити діяльність акціонерних товариств прозорішою, удосконалити структуру управління, протидіяти різним зловживанням з боку недобросовісних власників акцій, створити перешкоди для різного роду “рейдерських атак” і захистити від них законних утримувачів акцій.
Закон України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності” Є основним елементом системи законодавства з питань державного регулювання у сфері підприємництва. Державна регуляторна політика у сфері господарської діяльності спрямована на вдосконалення правового регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб’єктами господарювання, недопущення прийняття економічно недоцільних та неефективних регуляторних актів, зменшення втручання держави у діяльність суб’єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності.
Закон України “Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності” Визначає засади функціонування дозвільної системи у сфері господарської діяльності та встановлює порядок діяльності дозвільних органів, уповноважених видавати документи дозвільного характеру, та державних адміністраторів. Документ дозвільного характеру – дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ, який дозвільний орган зобов’язаний видати суб’єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.
Сьогодні правове регулювання підприємництва здійснюється численними нормативно-правовими актами як загального, так і спеціального характеру. Однак уповільнення темпів зростання кількості суб’єктів підприємництва, свідчить про недостатність і недосконалість нормативно-правової бази розвитку підприємництва.
Основними Недоліками Правового забезпечення підприємництва в Україні є: неоднозначність, нестабільність і суперечливість чинної нормативно-правової бази підприємництва; практично нефункціонуючий характер багатьох правових актів, дуже низька виконавча дисципліна щодо нормативно-правових документів; наявність у законодавстві багатьох нечітких норм, які при бажанні можна піддати будь-якому трактуванню; необгрунтованість законодавчих обмежень та вимог, які містяться в окремих нормативно-правових актах.
В останні роки Президентом України, Верховною Радою і Урядом було прийнято ряд рішень, які стосуються удосконалення нормативно-правової бази, усунення адміністративних, економічних та організаційних перешкод розвитку підприємництва, запровадження нових підходів до державного дерегулювання у сфері підприємництва.
Насамперед це стосується внесення змін до процесів регулювання, ліцензування, державної реєстрації, видачі різноманітних дозволів, запровадження нових схем оподаткування, упорядкування планових (позапланових) перевірок фінансово-господарської діяльності суб’єктів підприємницької діяльності державними контролюючими органами.
Розглянута правова база підприємництва є основним чинником формування сприятливого середовища підприємництва в країні.
(2 votes, average: 2,50 out of 5)