Теорія права і держави – Скакун О. Ф. – 3. Державні органи як первинні елементи державного апарату
Державні органи – структурно відокремлені колективи державних службовців (один службовець), які відповідно до посади наділені юридично визначеною державно-владною компетенцією та необхідними засобами для виконання управлінських функцій і завдань держави. У літературі трапляються терміни: “державний орган” і “орган державної влади”. Це взаємозамінні поняття, розглянуті в різних зрізах. У першому випадку акцентується увага на структурній організації держави, у другому – на сутності влади (владовідносинах), що яскравіше виявляється у вищих ешелонах його структурної організації.
Структура державних органів:
* апарат, що безпосередньо виконує управлінські завдання і функції держави – має державно-владні повноваження, які виконує відповідно до юридично визначеної компетенції (наприклад, центральний апарат Міністерства економіки України має кілька департаментів, що займаються управлінням у межах своєї компетенції);
O допоміжний апарат – не має державно-владних повноважень, а лише забезпечує виконання державним органом своїх повноважень (наприклад, допоміжний апарат глави місцевої державної адміністрації – це його секретаріат).
Ознаки державних органів:
1) є первинними елементами державного апарату і створюються для здійснення функцій і завдань держави на конкретній ділянці управління суспільством;
2) є структурно відокремленими колективами державних службовців (одного службовця), що утворюються за рішенням уповноважених органів держави чи за безпосередньої участі народу (наприклад, вибори до парламенту);
3) мають державно-владні повноваження, що дає їм змогу виконувати юридично обов’язкові дії: а) видавати нормативні й індивідуальні акти; б) здійснювати контроль за точним і неухильним виконанням вимог, передбачених цими актами; в) забезпечувати і захищати ці вимоги від порушень вжиттям заходів виховання, переконання, стимулювання, державного примусу в разі потреби;
4) е внутрішньо організованими колективами службовців, які перебувають в особливих правовідносинах з тими державними органами, де вони працюють (з іншими органами вони перебувають у правових зв’язках): обсяг повноважень і порядок їх використання встановлюються законами, а також підзаконними актами, і конкретизуються в посадових інструкціях, штатних розкладах та ін.;
5) взаємодіють між собою у процесі реалізації своїх повноважень, керуючись принципом дозволено лише те, що прямо передбачено законом”;
6) мають необхідну матеріальну базу – казенне майно, що перебуває в їх оперативному управлінні; свій рахунок у банку; джерело їх фінансування – державний бюджет;
7) мають організаційні структури (за видами окремих служб і за чисельним складом), територіальні масштаби діяльності, системи службової підзвітності і службову дисципліну.
Види органів держави за черговістю їх утворення:
Первинні – утворюються в результаті народного голосування (виборів); в Україні – Верховна Рада, Президент;
Вторинні – утворюються первинними органами, похідні від них і підзвітні їм. Так, персональний склад Ради національної безпеки і оборони України, на чолі якої стоїть Президент України, формує саме Президент. До складу Ради за посадою входять Прем’єр-міністр України, Міністр оборони України, Голова Служби безпеки України, Міністр внутрішніх справ України, Міністр закордонних справ України.
Види органів держави за способом утворення: виборні (представницькі органи); призначувані (органи прокуратури, виконавчо-розпорядчі органи); успадковані (спадкоємний монарх).
За часом функціонування повноважень: постійні – створюються без обмеження строку дії; тимчасові – створюються для досягнення короткострокових цілей.
За територіальною сферою діяльності: загальні – поширюють свою владу на всю територію країни: а) вищі (президент, парламент, уряд); б) центральні (галузеві міністерства, комітети); місцеві – діють в адміністративно-територіальних одиницях (в Україні – органи місцевого самоврядування; місцеві державні адміністрації).
За обсягом компетенції: органи загальної компетенції (парламент, уряд, ради та ін.) – вирішують питання загального профілю; органи спеціальної компетенції (міністерства, відомства, управління, відділи виконкомів та ін.) – вирішують питання галузевого значення.
За формою здійснення компетенції: колегіальні – Верховна Рада, Кабінет Міністрів, виконкоми рад, суди вищої інстанції; єдиноначальні – Президент, генеральний прокурор.
За правовими формами здійснення функцій держави: нормотворчі; правозастосовні; правоохоронні; контрольно-наглядові; інтерпретаційні; установчі.
За функціональним призначенням (за принципом “поділу влади”): законодавчі, виконавчі, судові.
(2 votes, average: 4,00 out of 5)