Теорія права і держави – Скакун О. Ф. – 9. Місцеві державні органи і органи місцевого самоврядування
Соціальна природа адміністративно-територіальних утворень у державах різна, тому є відмінності у місцевих системах влади і управління. Можна виокремити два шляхи утворення публічної влади в адміністративно-територіальних одиницях:
O природний – поселення, міста, села, селища, що виникають внаслідок історичного природного (общинного) групування людей для спільного життя (знизу) – обираються органи самоврядування, що займаються місцевими справами (Велика Британія, США);
* штучний – райони, повіти (районна ланка), області, губернії (обласна ланка) є результатом видання і реалізації актів державної влади (згори) – призначаються центром (президентом, урядом) агенти держави (губернатор, префект, голова районної адміністрації), що здійснюють управління на місцях.
Найбільш поширеною є змішана система влади й управління, що поєднує місцеві державні органи (пряме державне управління) і органи місцевого самоврядування (Франція, Україна і т. ін.), які діють на основі розподілу компетенції та відповідальності. Місцеві державні органи – система органів державної виконавчої влади на місцях, які перебувають В ієрархічній супідрядності Один з одним і з центральними державними органами та здійснюють цілеспрямовано-організуючий владний вплив у межах норм права на регулювання і контролювання відносин, що складаються у процесі виконання функцій держави у відповідних адміністративно-територіальних одиницях. Місцеві державні органи не мають самостійних прав і повноважень, відмінних і відокремлених від повноважень центральних органів держави.
Місцеві державні органи в Україні – державні адміністрації, що здійснюють виконавчу владу в обласних і районних центрах, містах Києві і Севастополі, а також реалізують повноваження, делеговані їм відповідною місцевою радою. Вони підзвітні і підконтрольні вищим органам виконавчої влади (Президенту України, Кабінету Міністрів України – з питань, що входять до їхньої компетенції). Голови місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду і звільняються з посади Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України на строк повноважень Президента України.
Органи місцевого самоврядування – відносно самостійні виборні органи публічної влади і громадського управління, що реалізують гарантовані законом права (можливості) територіальних спільностей громадян самостійно, під свою відповідальність, вирішувати всі питання місцевого значення, діючи в межах закону і виходячи з інтересів населення. Органи місцевого самоврядування (на відміну від місцевих державних органів) ієрархічно не підпорядковані іншим суб’єктам влади.
Види органів місцевого самоврядування в Україні:
1) ради – мають представницький напрямок публічної владної діяльності, здійснюваний на сесіях тривалістю один день, які скликаються від одного разу на тиждень до одного разу на місяць. Можуть бути ради різних територіальних громад: сільські, селищні, міські, а також районні та обласні, що представляють загальні інтереси територіальних громад сіл, селищ і міст;
2) виконавчі комітети рад – мають виконавчий напрямок публічної владної діяльності, що здійснюється постійно. Ради та їх виконкоми поєднані в одне ціле одним керівником – головою ради.
Напрями діяльності органів місцевого самоврядування: нормотворча, правозастосовна, контроль за правозастосуванням, представництво інтересів місцевого населення.
Місцеве самоврядування в Україні здійснює публічні владні дії через: а) форми прямої участі громадян у реалізації функцій місцевого самоврядування – місцевий референдум; б) діяльність (збори) територіальної громади – первинного колективного суб’єкта місцевого самоврядування, що складається з жителів, котрі постійно проживають на території населеного пункту (села, селища, міста) або декількох населених пунктів, що об’єднані єдиним адміністративним центром; в) органи самоорганізації населення – будинкові, вуличні, квартальні комітети й інші органи самоорганізації населення, що створюються сільськими, селищними, міськими радами з ініціативи їх жителів і відповідно цими радами наділяються частиною власної компетенції, фінансів та майна. Саме органи місцевого самоврядування виконують головні функції у місцевому самоврядуванні.
Спільне у діяльності місцевих державних органів і органів місцевого самоврядування: 1) здійснюють виконавчо-розпорядчу діяльність; 2) мають владні повноваження; 3) їх влада є публічною; 4) влада реалізується постійно і безперервно; 5) використовують у разі потреби засоби адміністративного примусу; 6) діяльність відбувається в нормотворчих і правозастосовних формах (видаються нормативні акти, приймаються індивідуальні рішення); 7) мають межі діяльності (відповідно до компетенції органів і посадових осіб), що встановлені законом.
Відмінне в діяльності органів місцевого самоврядування порівняно з місцевими державними органами:
1) є відносно самостійною публічною владою територіальної громади;
2) грунтуються на окремій формі власності – комунальній (муніципальній);
3) мають самоврядні територіальні межі дії;
4) мають самостійну систему владних суб’єктів (виконкоми, голови рад), що наділені певним обсягом владних повноважень;
5) здійснюють функції комунального (муніципального) управління, головним чином у сфері соціального життя територіальної громади (у тому числі виконують делеговані повноваження органами місцевого державного управління) на основі затверджених відповідними радами програм соціально-економічного і культурного розвитку та цільових програм з інших питань самоврядування;
6) спираються на власну нормативну базу – комунальне (муніципальне) законодавство.
Взаємодія місцевих державних органів і органів місцевого самоврядування.
Відповідно до Європейської хартії місцевого самоврядування (ратифікована Верховною Радою України в 1997 р.) органи місцевого самоврядування в Україні мають недержавний статус. У Конституції України місцевому самоврядуванню, як одній з основ демократичного ладу, присвячено спеціальний XI розділ. Не будучи складовою частиною системи державних органів, органи місцевого самоврядування водночас тісно взаємодіють з державними органами і являють собою форму участі громадян в управлінні державними і суспільними справами місцевого значення. Органам місцевого самоврядування законом можуть бути делеговані окремі повноваження місцевих органів державної влади, а за рішенням районних, обласних рад відповідним місцевим державним адміністраціям можуть бути передані повноваження органів місцевого самоврядування.
Принципи діяльності органів місцевого самоврядування: децентралізація управління; субсидіарність (зі сфери компетенції органів виконавчої влади виключаються і передаються у відання місцевого самоврядування повноваження, які можуть бути реалізовані на рівні територіальних громад); партнерство органів державної влади й органів місцевого самоврядування; гарантії прав територіальних громад (конституційні, законодавчі, судово-правові, адміністративні) та ін. ;
(2 votes, average: 3,00 out of 5)