Теорія держави і права – Ведєрніков Ю. А. – 2.21. Поняття та принципи діяльності державного апарату
Державний апарат – центральна частина механізму держави, юридично оформлена система всіх державних органів, які здійснюють управління суспільством, виконують завдання та функції держави.
Державний апарат характеризується такими ознаками:
– це структурно організована система державних органів, яка грунтується на загальних принципах, єдності кінцевої мети, взаємодії, орієнтована на забезпечення реалізації функцій держави;
– це система юридично оформлених органів, які наділяються відповідною компетенцією та здійснюють управління суспільством на професійній основі;
– це система органів, кожний з яких має матеріальні засоби для здійснення управлінських функцій;
– це диференційована, згідно з принципом поділу влади, система державних органів;
– це система державних органів, які здійснюють свою діяльність у безпосередньо управлінських і правових формах.
Для підвищення ефективності та якості функціонування державного апарату необхідно, щоб в основу його організації і діяльності була покладена система принципів, основними з яких вважають такі:
– демократизм – передбачає широке залучення громадян до активної участі у формуванні та організації діяльності органів державного апарату;
– законність – усі державні органи і громадяни зобов’язані суворо дотримуватися всіх законів держави й організовувати свою діяльність відповідно до них;
– професіоналізм та компетентність – залучення найкваліфікованіших та високопрофесійних кадрів, висока організація праці;
– поділ влад – основні напрями діяльності державного апарату (законодавча, організаційно-виконавча, судочинство, нагляд і контроль) чітко розмежовуються між відповідними спеціалізованими системами органів. Завдяки цьому створюється режим стримувань, який протидіє свавіллю, беззаконню з боку державних органів;
– пріоритет прав і свобод людини – державні органи та службовці зобов’язані визнавати, реалізовувати та охороняти права і свободи громадян. Людина є найвищою цінністю суспільства, і тому держава відповідальна перед кожною особою за створення умов для вільного і гідного її розвитку;
– принцип ненасильства – у роботі державного апарату основна роль належить організаційним та виховним методам, а метод примусу має допоміжне, другорядне значення;
– гласність та врахування громадської думки – забезпечує відкритість діяльності державних органів;
– поєднання виборності та призначеності;
– поєднання колегіальності та єдиноначальності;
– економічність та науковість.
2.22. Поняття та види органів держави
Первинною клітиною і найважливішим структурним елементом державного апарату є орган держави. Державний апарат складається з державних органів.
Орган держави – це група осіб чи одна особа (державні службовці), яка має юридично оформлену державно-владну компетенцію для виконання завдань та функцій держави. Кожний орган держави утворюється для здійснення певного виду державної діяльності, тобто має свій предмет відання, завдання та функції, має визначену структуру.
Структуру державного органу становлять:
– апарат, що безпосередньо виконує завдання та функції держави, маючи для цього державно-владні повноваження (особи, які здійснюють керівництво, відповідно до покладених на них обов’язків і наданих їм повноважень);
– допоміжний апарат, що не має державно-владних повноважень (спеціалісти та інші особи, що забезпечують технічні умови у здійсненні керівних управлінських функцій).
Орган держави характеризується такими ознаками:
– формується державою або безпосередньо народом відповідно до закону та функціонує на його основі;
– має передбачені законами спеціальні функції, які здійснюються від імені держави;
– має державно-владні повноваження, що дають йому змогу здійснювати юридично обов’язкові дії (видає нормативні та індивідуальні акти, здійснює контроль за неухильним виконанням вимог, передбачених цими актами, забезпечує та захищає ці вимоги від порушень);
– функціонально взаємодіє з іншими органами у процесі реалізації своїх повноважень, керуючись загальним принципом “дозволено лише те, що прямо передбачене законом”;
– має необхідну матеріальну базу;
– має організаційну структуру, територіальний масштаб діяльності, систему службової підзвітності та службову дисципліну.
Класифікація державних органів проводиться на різних підставах:
1. За способом утворення: виборні (представницькі органи) та призначувальні (органи прокуратури).
2. За часом функціонування: постійні та тимчасові.
3. За територією дії: загальні (загальнофедеральні); суб’єктів федерації та місцеві (діють в адміністративно-територіальних одиницях).
4. За характером компетенції: органи загальної компетенції (уряд) та органи спеціальної компетенції (міністерства).
5. За порядком здійснення компетенції: колегіальні (парламент) та єдиноначальні (президент).
6. За правовими формами діяльності: правотворчі; правозастосовчі; правоохоронні; контрольно-наглядові; установчі.
7. За принципом “поділу влади”: законодавчі; виконавчі; судові.
(2 votes, average: 4,00 out of 5)