Теорія права і держави – Скакун О. Ф. – 9. Форми здійснення функцій держави її органами
Органи держави здійснюють державні функції у правових і організаційних формах:
* правові – формально визначена діяльність органів держави, спрямована на здійснення її функцій, яка полягає у виконанні юридично значущих дій та операцій у межах компетенції, виданні відповідних правових актів, що спричинюють юридичні наслідки;
O організаційні – діяльність органів держави, яка полягає у виконанні фактичних дій, спрямованих на всіляке забезпечення юридично значущих дій і операцій, виконуваних в межах правових форм, що не спричиняють юридичні наслідки.
Ознаки правових форм діяльності органів держави:
1) спрямовані на здійснення різних функцій держави у вигляді юридично значущих дій та операцій;
2) реалізуються уповноваженими суб’єктами права (колективними та індивідуальними);
3) є формально визначеними – юридично значущі дії та операції здійснюються за допомогою юридичних засобів (правових норм, правовідносин, актів нормотворчості, правозастосування, тлумачення тощо);
4) порядок здійснення юридично значущих дій та операцій регулюється процесуальними (процедурними) нормами;
5) результати здійснення юридично значущих дій та операцій закріплюються у юридичних актах (закон, нормативний договір, протест прокурора, рішення суду тощо);
6) завжди спричинюють юридичні наслідки.
Основні правові форми здійснення функцій держави її органами:
O Нормотворча – діяльність компетентних органів і посадових осіб, що полягає у виконанні юридично значущих дій щодо офіційного встановлення, санкціонування, зміни, скасування норм права, яка завершується оприлюдненням нормативно-правових актів, нормативно-правових договорів, а також їх систематизацією. Суб’єкти нормотворчості в Україні – народ, Верховна Рада, Верховна Рада АР Крим, Президент, Кабінет Міністрів, міністерства і відомства, місцеві органи влади і управління.
O Правозастосовна-діяльність компетентних органів і посадових осіб, що полягає у виконанні юридично значущих дій щодо розгляду і вирішення індивідуальних юридичних справ, наділення одних суб’єктів правами, покладання на інших обов’язків, укладання угод тощо, які завершуються прийняттям правозастосовного акта, що має індивідуальний характер (призначення пенсії, притягнення до адміністративної відповідальності та ін.). Суб’єкти правозастосовної діяльності – державні органи і посадові особи.
O Правоохоронна – діяльність, що полягає у виконанні правозначущих дій, спрямованих на охорону суспільних відносин, урегульованих правом, на запобігання правопорушенням, усунення конфліктів, розв’язання спорів. Будь-які органи держави тією чи іншою мірою здійснюють правоохоронну діяльність, тому її можна вважати одним з різновидів правозастосовної діяльності. Водночас існують і такі органи, для яких ця діяльність є основною,- органи прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, митні органи, органи охорони державного кордону, органи державної податкової служби, державної контрольно-ревізійної служби рибоохорони, державної лісової охорони. Це органи примусового підтримання правового порядку.
O Правозахисна – діяльність, що полягає у виконанні право-значущих дій, спрямованих на захист закріплених у нормах права суспільних відносин від будь-яких посягань, притягненні винних до відповідальності, відновленні правового стану в разі спричинення шкоди суб’єктам права, інтересам суспільства, правопорядку. Правозахисна діяльність – це передусім правосудна діяльність, яка є різновидом правозастосовної діяльності, що здійснюється органами юстиції. Правозахисна діяльність також реалізується правоохоронними органами, що мають правозахисні повноваження. На захисті прав і свобод людини перебувають не тільки державні органи, але й недержавні організації (адвокатура, правозахисні організації).
Інтерпретаційно-правова – діяльність компетентних органів і посадових осіб, що полягає у виконанні юридично значущих дій щодо офіційного тлумачення (інтерпретації) правових норм, яка завершується прийняттям актів тлумачення (інтерпретаційних актів). Право тлумачити норми права мають усі: як державні органи і посадові особи, так і громадяни. Проте спеціальними повноваженнями офіційно тлумачити норми права наділені за законом певні колегіальні органи і посадові особи. В Україні до них належать, наприклад, Конституційний Суд (дає офіційне тлумачення Конституції і законів України), Пленум Верховного супу (надає висновки щодо проектів законодавчих актів, які стосуються судової системи та діяльності Верховного Супу України) тощо.
O Установча – діяльність, що полягає у виконанні правозначущих дій з формування, перетворення або скасування органів держави, їх структурних підрозділів, посадових осіб. Така діяльність здійснюється лише тими органами держави (парламент та ін.) і посадовими особами (президент, прем’єр-міністр та ін.), котрі наділені відповідними повноваженнями за законом. її спонукають певні юридичні факти (закінчення строку повноваження будь-якого органу держави чи строку призначення посадової особи). Безпосереднє покликання установчої діяльності – кадрове забезпечення усіх ланок державної влади і управління. Визначальною стадією установчої діяльності є виборчий процес, що полягає в реалізації виборчих прав громадян з формування представницьких органів держави і вищих посадових осіб.
O Контрольно-наглядова – діяльність, що полягає у виконанні юридично значущих дій щодо спостереження (перевірки) за додержанням підконтрольними суб’єктами правових норм і припинення правопорушень відповідними організаційно-правовими засобами. Контрольні структури України: Президент, Кабінет Міністрів, Конституційний Суд, Уповноважений з прав людини, Рахункова палата законодавчого органу, прокуратура, аудиторські структури Центрального банку України, податкова адміністрація та ін. Контрольну діяльність здійснюють органи законодавчої, виконавчої і судової влади – у різному обсязі, з різних питань і сфер правового регулювання. Результатом контрольної діяльності є контрольно-правовий акт (рішення-констатація, рішення-попередження, рішення-санкція)
Види організаційних форм діяльності органів держави:
Розміщення кадрів та інша поточна робота із забезпечення діяльності органів держави; організаційно-господарська – організація бухгалтерського обліку, статистики, постачання та інша оперативно-технічна і господарська робота; організаційно-контролююча – організація недержавного контролю в різних сферах суспільних відносин як об’єктах діяльності держави; організаційно-ідеологічна (інформаційна) – організація інформування про нормативні акти, їх роз’яснення, формування суспільної думки та проведення іншої пропагандистської роботи.
Основні методи здійснення функцій держави в межах правових форм:
Керівництво – здійснення виконавчо-розпорядчої діяльності державних органів відповідно до їх компетенції; інформування – оповіщення через засоби масової інформації про рішення, прийняті органами держави, з метою формування суспільної думки; переконання – роз’яснення доцільності і необхідності певної діяльності або дій для набуття суб’єктами суспільних відносин впевненості в тому, що така діяльність чи дії відповідають загальним інтересам; заохочення – стимулювання діяльності громадян через наділення суб’єктивними правами, пільгами тощо; рекомендації – при наданні свободи вибору дій орієнтування громадян на бажаний, рекомендований варіант поведінки; примус – законне обмеження свободи вибору поведінки шляхом силового тиску (застосовується у разі правопорушень).
Основні методи здійснення функцій держави в межах організаційних форм: програмування; дослідження; прогнозування; оперативний аналіз та ін.
(2 votes, average: 4,50 out of 5)