Теорія права і держави – Скакун О. Ф. – 6. Поділ влади як принцип організації і діяльності державного апарату
Поділ влади – основоположний принцип, відповідно до якого в демократичній правовій державі мають співіснувати самостійні галузі (“гілки”) державної влади – законодавча, виконавча, судова, кожна з яких здійснюється незалежними один від одного органами, що перебувають у стані стримування і взаємного контролю.
Принцип поділу влади на законодавчу, виконавчу, судову має давню історію і традиційно пов’язується з ім’ям французького вченого Ш. Л. Монтеск’є (1689-1755). Щодо широко використовуваної категорії “гілка влади”, то вона є наслідком невдалого подвійного перекладу вживаного Ш. Монтеск’є словосполучення “separation des pouvoirs”. Більш адекватним оригіналу тексту праці Монтеск’є “Про дух законів” варто вважати переклад цього терміна як “галузь влади”18.
Політичне обгрунтування поділу влади на три галузі (“гілки”) полягає в тому, щоб поділити і збалансувати державно-владні повноваження за принципом компетентності між різними державними органами, встановити взаємний контроль, унеможливити узурпацію влади – зосередження всіх повноважень або більшої їх частини у єдиному органі державної влади або в посадової особи і тим самим запобігти сваволі. Влада в демократичній державі у вигляді її трьох галузей (законодавчої, виконавчої, судової) є політичною формою вираження влади народу. Будучи “поділеною”, влада в державі має залишатися цілісною, єдиною. Юридичне вираження єдності і гармонійності влади полягає в такому: 1) органи державної влади в сукупності мають компетенцію, необхідну для здійснення функцій і виконання завдань держави;
2) різні органи держави не можуть диктувати одним і тим же суб’єктам за тих же обставин взаємовиключні правила поведінки.
Принцип поділу влади був уперше закріплений у Конституції США 1787 p., Декларації прав людини і громадянина 1789 р. у Франції, потім у Конституції Франції 1791 р.
У вітчизняній історії ще задовго до Ш. Л. Монтеск’є були спроби (“Пакти і конституції” Пилипа Орлика, 1710 р.) створити конституційний проект незалежної України з урахуванням принципу поділу влади на три галузі: законодавчу владу – Генеральна Рада, що обирається; виконавчу владу – гетьман, генеральна старшина й обрані представники від кожного полку; судову владу; передбачалася їх єдність і взаємодія. “Пакти і конституції” П. Орлика, написані під впливом західноєвропейського парламентаризму, заклали основні принципи республіканської форми державного правління.
7. Система “стримувань і противаг” як умова реалізації принципу поділу влади
Принцип поділу влади доповнюється системою “стримувань і противаг”, що слугують умовою реалізації принципу поділу влади. Система “стримувань і противаг” – особливі методи і форми, за допомогою яких нейтралізується або стримується дія якоїсь із них, підтримується їх відносна рівновага. “Стримування” і “противаги”, з одного боку, заохочують співпрацю і взаємне пристосування органів влади, а з другого – створюють потенціал для конкуренції і конфліктів, що здебільшого вирішуються шляхом переговорів, угод і компромісів.
Суб’єктами системи стримувань і противаг за Конституцією України 1996 р. є Верховна Рада, Президент, Кабінет Міністрів, Конституційний Суд і Верховний суд. Ця система виражається насамперед через повноваження цих органів, що передбачають суворо визначені взаємні обмеження.
У Конституції України 1996 р. передбачені такі інститути системи “стримувань і противаг”:
1) право “вето” Президента щодо прийнятих Верховною Радою України законів (крім законів про внесення змін до Конституції України) з подальшим поверненням їх на повторний розгляд Верховною Радою України. “Вето” Президента – обмежене, а не абсолютне, оскільки парламент України може перебороти його кваліфікованою більшістю;
2) імпічмент Президента на основі рішення Верховної Ради, що спричиняє його зняття з посади;
3) прийняття Верховною Радою резолюції недовіри Кабінету Міністрів, що спричиняє його відставку. Пропозиція про відповідальність уряду і прийняття резолюції недовіри вноситься Президентом України або групою депутатів парламенту (не менш як 1/3 від конституційного складу). Резолюція недовіри ставиться на голосування через значний проміжок часу після її внесення і приймається абсолютною більшістю парламенту. Вона мотивується, текст скріплюється підписами. Недовіра уряду у республіканських формах правління виникає: а) у разі розпаду коаліції парламенту, коли зникає більшість, на яку спирається уряд; б) при постановці урядом у парламенті питання про довіру і незнаходженні підтримки у більшості20. Отже, існування уряду залежить від підтримки більшості парламенту;
4) участь Верховної Ради у формуванні Конституційного Суду України (призначення третини складу – 6 суддів із 18);
5) дострокове припинення Президентом повноважень Верховної Ради (після консультацій з Головою Верховної Ради України, його заступниками та головами депутатських фракцій у Верховній Раді України) у випадках: а) якщо протягом одного місяця не сформована коаліція депутатських фракцій; б) протягом 60 днів після відставки Кабінету Міністрів не сформований персональний склад Кабінету Міністрів України; в) протягом 30 днів однієї чергової сесії засідання парламенту не можуть початися;
6) контроль Конституційного Суду за відповідністю Конституції законів та інших правових актів Верховної Ради, Президента, Кабінету Міністрів, Верховної Ради Автономної Республіки Крим;
7) контроль Уповноваженого Верховної Ради з прав людини (омбудсмана) за додержанням конституційних прав і свобод людини; контроль Уповноваженого Президента України з прав дитини за забезпеченням належних умов для реалізації громадянських, економічних, соціальних та культурних прав дітей в Україні21 та ін. Форми і ступінь здійснення принципу поділу влади залежать від національних традицій, від конкретної соціально-економічної і політичної ситуації.
Принцип поділу влади на три “галузі (гілки)” не є абсолютний. Його не слід сприймати як догму і не враховувати реальні зміни, що відбулися в системі державної влади після його проголошення і конституційного закріплення. У більшості конституційних держав, у яких принцип поділу влади покладений в основу організації державної влади, є державні органи, котрі формально не належать до жодної із класичних галузей влади. Ці державні органи мають особливий статус: в Україні – Президент як одноосібний державний орган; контрольно-наглядові органи (Рахункова палата, Уповноважений Верховної Ради з прав людини, прокуратура); місцеві органи влади та ін. Деякі вчені називають президентську, контрольно-наглядову та місцеву владу додатковими гілками (галузями) влади на відміну від основних гілок (галузей) – законодавчої, виконавчої, судової.
Поділ влади слід сприймати як загальний принцип, а не як твердий регулятор у процесі реформування державної влади України.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)