Людина і світ – Юрій М. Ф. – КОНКРЕТНО-ІСТОРИЧНИЙ ПІДХІД ДО СОЦІАЛЬНИХ ЯВИЩ

Що ж дає можливість не тільки описати соціальні явища, але і зрозуміти їх? Насамперед правильний підхід до них. Це означає, що в розумінні суспільних явищ варто виходити з їхньої суті. Якщо розвиток суспільства, його історія – це діяльність людей, то потрібно аналізувати як поточну діяльність, так і її умови, які є результатом діяльності попередньої. Не можна не враховувати діяльність, що відтворює відомі продукти і методи їхнього створення, і діяльність творчу. Перша зберігає стабільність, стійкість, сформовані суспільні форми. Друга обновляє їх, перетворює, прокладає шлях новому. Важливо також розглядати взаємозв’язок матеріальної і духовної діяльності. Нарешті, необхідний також аналіз діяльності різних її суб’єктів: як великих груп людей, так і окремих особистостей.

Такий підхід дозволяє зрозуміти залежність теперішнього від минулого, а також значення сьогодення як умови досягнення майбутнього. Якщо ви вивчаєте, наприклад, мануфактурне виробництво, то зрозуміти його можна, лише звернувшись до ремісничого виробництва, з якого виросла мануфактура, а в останньому побачити передумови переходу до машинного, фабричного виробництва (подумайте, що дає цей підхід для пояснення суспільного прогресу).

Ми краще зрозуміємо сутність і форми сучасної держави в розвинутих країнах Європи, якщо простежимо етапи її розвитку від зародження до наших днів. Але знання сучасної ролі і функцій держави в цих країнах допомагає краще зрозуміти її попередню історію. Разом з тим, знання минулого і сьогодення дозволяє виявити тенденцію розвитку держави в майбутньому, оскільки майбутнє існує в сьогоденні ніби у вигляді зародка.

Виявляючи загальне, ми не можемо забувати і про те, що не тільки індивідуальні, неповторні окремі події історії, але і своєрідний історичний шлях народів, країн, регіонів.

У будь-якому суспільстві існує своєрідне, тільки йому властиве сполучення економічних, духовних, соціальних, політичних факторів. Кожне суспільство має тільки йому притаманні фактори, пов’язані з культурою народу, його історичним досвідом і традиціями, світосприйманням, тому використовувати при вивченні однієї країни знання, отримані при вивченні іншої, можна, лише використовуючи метод аналогії.

Аналогія це подоба, подібність предметів у яких-небудь властивостях,, ознаках, відносинах, причому таких предметів, які у цілому різні. Якщо який – небудь соціальний процес водній країні аналогічний процесу в іншій, то можна лише припускати наявність деяких загальних ознак. Готової відповіді аналогія не дасть. Необхідне конкретне дослідження даного процеси у певних, специфічних умовах, з огляду на різноманіття історичного процесу, багатоваріантність розвитку історії.

Зі сказаного випливає наступна важлива вимога наукового підходу: вивчення суспільних явищ у їхніх різноманітних зв’язках, у взаємозалежності. Ми вже говорили, що взаємодія безлічі факторів, різних соціальних сил, що переслідують свої інтереси, важлива особливість соціальних процесів і явищ. І тільки вивчаючи ці зв’язки і взаємодії, положення й інтереси діючих сил, можна правильно зрозуміти досліджуваний об’єкт. Так, золото саме пособі,- це лише метал з певними властивостями. Але в одних умовах воно стає матеріалом для прикрас, в інших – складовим технологічного процесу, а на певному етапі – грошима. Чи інший приклад: роль держави неможливо пояснити без урахування конкретних економічних, соціальних, культурних умов у даній країні на певному історичному етапі.

Ще одна вимога конкретно-історичного підходу пов’язана з проблемою повторюваності історичних подій. Вище ми говорили, що історичні події неповторні за своїм “малюнком “. Однак розбіжність індивідуального вигляду подій не означає, що в них узагалі немає нічого спільного. Якби це було так, ми не могли б їх об’єднати словами “революції”, “селянські повстання” тощо. Наприклад, як би не розрізнялися політичні революції, у них завжди відбувається усунення колишньої влади. І як би не розрізнялися селянські повстання, головною силою кожного з них були селяни, що боролися за свої інтереси. Якщо в різноманітті зв’язків, взаємодій, що з’ясовуються при аналізі соціального процесу, виділити найбільш стійкі, істотні, тобто такі, без яких процес не відбувається, ми виявимо історичні закономірності. Вони і складають те загальне, що притаманне даній групі явищ (революції, створення централізованих держав, промисловий переворот тощо). Це загальне повторюється у всіх явищах, що відносяться доданої групи.

Конкретно-історичний підхід дозволяє зрозуміти окрема подія, виявляючи як її неповторну індивідуальність, так і щось загальне для подібних подій, їхньої закономірності. А якщо це так, то досвід, скажімо, революції в одній країні може допомогти в розумінні аналогічної революції в іншій. Конкретний досвід історії – це уроки історії, висновки, узагальнення, доведені історією. Зіставлення досліджуваної події з конкретним досвідом історії сприяє правильному розумінню цієї події.

Отже, розглядати соціальну дійсність у розвитку, вивчати суспільні явища в різноманітних зв’язках, виявляти загальне й особливе на основі вивчення конкретних процесів у конкретних історичних умовах – важливі принципи пізнання соціальних явищ.



Людина і світ – Юрій М. Ф. – КОНКРЕТНО-ІСТОРИЧНИЙ ПІДХІД ДО СОЦІАЛЬНИХ ЯВИЩ