Людина і світ – Юрій М. Ф. – ХВИЛІ ЦИВІЛІЗАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ

Формаційна модель всесвітньої історії розроблена К. Марксом. Відповідно до неї, людство від однієї стадії, за марксистською термінологією – формації, рухається до іншої, більш високої і, таким чином, ніби піднімається сходами прогресу. Суспільно-економічна формація – це сукупність усіх сторін життя суспільства на відповідному ступені розвитку.

К. Маркс виділяв три суспільно-економічні формації: первинну (первісну, архаїчну); вторинну (економічну, засновану на приватній власності); третинну (комуністичну). Історичний розвиток постає як послідовна зміна суспільно-економічних формацій.

Вирішальну роль у розвитку суспільства, відповідно до марксистської теорії, відіграють виробничі (економічні) відносини. Вони виступають базисом формації, що визначає надбудову суспільства, тобто пануючі ідеї і погляди та відповідні їм організації. Перехід від однієї формації до іншої викликається протиріччями, що виникають у способі виробництва: розвинені продуктивні сили вимагають змін у сформованих економічних відносинах, а потім і у всій надбудові. Це протиріччя в суспільстві, заснованому на приватній власності, набирає форму класової боротьби, де одні класи прагнуть утримати колишній порядок речей, інші прагнуть до рішучих перетворень. Вищою формою класової боротьби є соціальна революція. її перемогою, як вважав К. Маркс, і знаменується перехід до нової, комуністичної формації. Послідовник Маркса В. Ленін вважав створення теорії формацій найбільшим завоюванням суспільної думки.

Формаційний підхід, який ще недавно розглядався у вітчизняному суспільствознавстві як єдино правильний, сьогодні сприймається багатьма критично. Насамперед піддається сумніву його універсальність, застосовність до всіх країн і епох. Далеко не всі історичні факти “укладаються” у формаційну схему. Наприклад, одночасно з рабовласницькими державами Середземномор’я існували племена, що знаходилися на стадії первісного, архаїчного ладу, а також суспільства східного типу. Теоретично рабовласницький лад є наступним за родовим ладом ступенем розвитку, у реальній же історії обоє вони існували в одну історичну епоху. При цьому загибель рабовласницьким державам принесли народи і племена, що знаходилися на більш примітивному ступені розвитку.

Не вписуються в рамки формаційного підходу і багато сучасних явищ. Уявлення про досяжність у доступному для огляду майбутньому комуністичної фази розвитку багато хто вважає утопічним.

ХВИЛІ ЦИВІЛІЗАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ

Критикуючи марксистську теорію формації, ряд дослідників, проте, підтримує саму ідею виділення стадій у світовому історичному процесі. Ось,- приміром, якою бачиться всесвітня історія О. Тоффлеру. 10 тисяч років тому почалася перша хвиля великих змін. Вона перетворила племена кочівників в осілих селян. Ця аграрна революція поклала початок цивілізаційному етапу людської історії. Таким чином, першою стадією світової цивілізації стало аграрне або традиційне суспільство. Потім, приблизно 300 років тому, у Західній Європі почалася промислова революція. її результатом стало перетворення аграрного суспільства в індустріальне. І знову істотно змінився спосіб життя людей. Сьогодні ми спостерігаємо третю хвилю змін, що не менш глибока, ніж промислова революція, але протікає значно швидше. Світ вступає в стадію постіндустріального інформаційного суспільства.

Подібну схему суспільно-історичного розвитку запропонував інший американський соціолог У. Ростоу. Він виділяє п’ять стадій розвитку, дві з яких є проміжними, що забезпечують перехід до нової фази розвитку:

1. Традиційне суспільство. Це аграрні суспільства з досить примітивною технікою, перевагою сільського господарства в економіці, станово-класовою структурою і владою великих земельних власників.

2. Перехідне суспільство. На цьому етапі розвитку відбуваються досить бурхливі зміни в суспільному житті: росте сільськогосподарське виробництво” з’являється новий вид діяльності – підприємництво і відповідний йому новий тип заповзятливих людей, складаються централізовані держави, посилюється національна самосвідомість. Усе це готує передумови для переходу суспільства до нового ступеню розвитку.

3. Стадія “зрушення” із промисловими революціями і наступними за ними соціально-економічними і політичними перетвореннями.

4. Стадія “зрілості”, пов’язана з розвитком науково-технічної революції, ростом значення міст і чисельності людського населення.

5. Ера “високого масового споживання”. її найважливіша риса – значний ріст сфери послуг, виробництва товарів споживання і перетворення їх в основний сектор економіки.

Сьогодні прихильники стадіально-цивілізаційного підходу, з огляду на економічні фактори розвитку, усе більше значення надають духовним цінностям суспільства. Так, постіндустріальне суспільство характеризується, в першу чергу, такими поняттями, як “знання”, “інформація”, “освіта”, “наука”.

Стадіально-цивілізаційний підхід широко використовується в сучасному суспільствознавстві, хоча багато хто визнає його слабкі сторони. Так само як і формаційний підхід, він схематичний, слабко враховує особливості розвитку окремих країн і регіонів. Критикується і ставлення до західного суспільства як до “локомотива історії”” що прокладає шляхи розвитку всього людства.



Людина і світ – Юрій М. Ф. – ХВИЛІ ЦИВІЛІЗАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ