Людина і світ – Юрій М. Ф. – УКРАЇНА НА ШЛЯХУ ДО ЗМІН
Українське суспільство проходить смугу глибоких змін. Усі визнають, що країна переживає перехідний період. А для перехідних явищ характерна наявність елементів старого (колишніх установ, законів, традицій, звичок тощо) і елементів нового (інших організацій, правових норм, відносин тощо), їхня взаємодія суперечлива і породжує складну, швидко мінливу ситуацію в суспільно-політичному житті.
Перехідний стан суспільства можна правильно зрозуміти, якщо задуматися над питанням: від чого і до чого здійснюється перехід? З якими соціальними порядками ми розлучилися і до якого суспільного устрою рухаємося?
Згадаємо про суперечку, що розгорнулася в роки революції 1917 р. у середовищі соціалістів. Висловлювалося наступне судження: Україна ще не доросла до соціалізму, оскільки не досягла необхідного ступеня розвитку продуктивних сил, достатнього рівня культури. Для створення соціалізму потрібна цивілізованість, якої в Україні немає. Протилежна точка зору: Україна стоїть на рубежі країн цивілізованих і країн, що тільки ще вступають у цивілізацію. І тому її подальший розвиток може бути своєрідним. Вона починає з завоювання революційним шляхом можливості створення основних передумов цивілізації.
Про те, як розвивалася наша країна в наступні роки, ви знаєте з курсу історії. Нагадаємо лише, що після завоювання більшовиками влади в Україні, українському суспільству була нав’язана чужа ідеологія на будівництво соціалізму без необхідних для цього матеріальних і культурних передумов, а відразу і якомога швидше. Посилилося бажання “підхльоснути” розвиток, прискорити його, спираючись на примус. Й. В. Сталін, який зосередив у своїх руках величезну владу, організував нищення українського народу, щоб поставити його на коліна. Пригадайте, які жертви поніс він під час голодомору 1932-1933 рр.
У таких умовах основними методами керівництва розвитком економіки стали команди, директиви, обов’язкові для виконання. Зросла роль адміністративного апарата управління, що забезпечував проведення в життя політики прискореного просування до соціалізму. Працівники цього апарату зайняли особливе становище в суспільстві, і, по суті справи, виконавчий партійно-державний апарат привласнив собі права і функції законодавчих органів – виборних Рад, що видавалися ним, інструкції ставилися вище закону. Сформувалася ієрархічно організована, відірвана від народу і далека йому бюрократична система управління.
Склався тоталітарний режим, тобто політичний устрій, при якому життя суспільства підлегле не закону, а командно-бюрократичній системі, яка вимагає беззаперечного виконання її наказів. Цей режим знищував у зародку найменші паростки демократії, душив народну ініціативу і самостійність. Він дозволяв керівництву країни чинити будь-які беззаконня, уникаючи відповідальності за здійснення злочинів.
Державно регулювання і жорсткий контроль були поширені на всі сфери суспільного життя, що буквально сповило, скувало суспільство, ставши серйозним гальмом для прояву ініціативи людей. Ідеологія була перейнята культом вождя, колективністю, яка спрощено розумілася, бездумним підпорядкуванням наказу. Усе це негативно позначилося на моральному розвитку людей, сприяло послабленню таких регуляторів людської поведінки, як совість, честь. Людина стала розглядатися не як самоціль розвитку суспільства, а як його засіб.
Незважаючи на те, що в 1956 р. були засуджені культ особи Сталіна і все жахливе, пов’язане з ним, проте авторитарно-бюрократичний режим у суспільстві зберігся. Необхідні для розвитку суспільства прогресивні зміни не проводилися, негативні явища не усувалися, виникаючі проблеми не знаходили рішення.
У результаті радянське суспільство вступило в смугу глибокої кризи. Темпи економічного розвитку істотно знизилися, а потім почався застій, що мав важкі наслідки. Наприкінці 80-х рр. XX ст. вище керівництво країни було змушене визнати: у загально цивілізаційному плані з ряду важливих сфер і напрямів життя суспільства ми залишилися ніби в минулій технологічній епосі, у той час як країни Заходу перейшли в іншу – епоху високих технологій, принципово нових можливостей науки і виробництва, нових форм забезпечення життя людей – аж до побуту.
Учені – історики, філософи, політологи – висловлювали різні судження про те, яка суспільна система склалася в СРСР у 30-40-х рр. XX ст. Одні говорили, що це було ранньосоціалістичне суспільство, в якому згодом відбулися більш-менш значні деформації. Інші стверджували, що створений суспільний лад нічого спільного із соціалізмом не має. Треті думали, що виниклу суспільну систему варто розглядати як гірший з можливих варіантів соціалізму, маючи на увазі, що ще основоположники марксизму критикували ідеї”казарменого” соціалізму, який придушує людську особистість, підпорюючи життя людей детальній регламентації (згадайте, що ви вивчали в курсі історії, і подумайте, яка з цих точок зору бачиться вам більш правильною).
(2 votes, average: 5,00 out of 5)