Людина і світ – Юрій М. Ф. – ПОСТІНДУСТРІАЛЬНА ЦИВІЛІЗАЦІЯ
До середини нашого сторіччя індустріальна цивілізація в розвинутих Країнах перетворилася в суспільство масового виробництва і споживання. “Кожне індустріальне суспільство, незалежно від того, є воно капіталістичним чи соціалістичним, східним чи західним, керується певними засадами. Стандартизація, централізація, максималізація, гігантоманія, дезінформація, спеціалізація, синхронізація – прибульці з Марса знайшли б усюди те саме”. Ці слова належать американському вченому О. Тоффлеру.
Однак до середини 70-х pp. XX ст. сформована на цих принципах система виробництва і суспільного життя стала давати збої. З’явилися численні обмеження для руху по вже прокладеному шляху. Першою з них стала енергетична криза: подальший ріст споживання нафти, яка усе більш дорожчала, що загрожувало підірвати національну економіку тих країн, що жили за рахунок її ввозу. Але, крім нафти, усе більше бідніли запаси й інших ресурсів планети, необхідних для розвитку виробництва і суспільства, у тому числі природні копалини (кам’яне вугілля, руди різних металів тощо).
Позначилися й екологічні обмеження. Масове виробництво було дешевим не тільки через свої масштаби, але і тому, що виробники не витрачалися на охорону навколишнього середовища, на очищення шкідливих викидів в атмосферу тощо. Однак таке ставлення до природи, з одного боку, як до невичерпної комори ресурсів, а з іншого боку – як до зручного місця для скидання відходів призвело до реальної загрози екологічної катастрофи, і його довелося переглянути. Масове виробництво з прибуткового загрожувало стати дуже збитковим.
Не витримали іспиту часом і деякі цінності індустріальної цивілізації. Поширивши свій активно перетворюючий вплив не тільки на природу, але і на соціальні процеси, люди все частіше стали застосовувати і масштабні соціальні експерименти, наслідки яких нерідко не відповідали їх первісним задумам. Причому самі плани перетворення суспільства виглядали часом дуже спрощено: за аналогією з розробкою і впровадженням інженерного проекту розраховувалися плани для організованої соціальної машини, що, як передбачалося, повинна була забезпечити людям щасливе життя.
ПОСТІНДУСТРІАЛЬНА ЦИВІЛІЗАЦІЯ
Чи випливає зі сказаного, що індустріальна цивілізація, яка так бурхливо стартувала, віджила себе, наблизившись до неминучого краху? Такі похмурі прогнози висловлювалися неодноразово. Однак західне суспільство зуміло вирішити ряд важких проблем: відповіді на багато питань дала науково-технічна революція. Завдяки її досягненням удалося створити ресурсозберігаючі технології, що помітно скоротило застосування природної сировини. На базі електронно-обчислювальної техніки почалася революція в управлінні виробництвом. Майбутнє, як вважають багато вчених, – за інформаційним суспільством.
У даний час поряд з масовим виробництвом усе більш міцні позиції займає дрібносерійне. Виявилося, що виробництво за індивідуальними замовленнями, але на основі високої технології, часом дешевше від масового виробництва. Маленьку серію виробів легше продати, не потрібні склади для збереження залишків, а головне – таке виробництво дає можливість швидко реагувати. на зміну попиту, вчасно замінити застарілу модель новою. Розмаїтість росте не тільки в сфері виробництва. Розширюються комунікативні можливості: з’явилося багатоканальне і супутникове телебачення, різні друковані видання, розраховані на найрізноманітніші групи читачів, особисті комп’ютери тощо. Етнічні, культурні відмінності не розглядаються тепер як перешкода на шляху розвитку суспільства.
Отже, людство “знову в дорозі”. Чи значить це, що всі проблеми, принаймні, для тих, хто вступає в стадію постіндустріального розвитку, вирішені? Ні. Виникають нові труднощі і глухі кути. Але найбільш небезпечними стають ті з них, що стосуються всього людства: екологічна криза, ріст озброєнь і їхнє удосконалення, демографічний вибух.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)