Людина і світ – Юрій М. Ф. – ПРОГРЕС І РЕГРЕС

Чи стає людське суспільство у своєму розвитку усе більш досконалим? За якими ознаками це можна визначити? Чи є прогресом заміна стріли вогнепальною зброєю?

Як вам відомо, суспільство знаходиться в безупинному русі. Мислителі давно задумалися над питаннями: у якому напрямку воно рухається? Чи можна цей рух уподібнити, наприклад, циклічним змінам у природі: слідом за літом настає осінь, потім зима, весна і знову літо? І так тисячі і тисячі років. Чи, можливо, життя суспільства подібне до життя живої істоти: організм, що з’явився на світ, дорослішає, стає зрілим, потім старіє і помирає? Чи залежить напрямок розвитку суспільства від свідомої діяльності людей?

ПРОГРЕС І РЕГРЕС

Напрямок розвитку, для якого характерний перехід від нижчого до вищого, від менш досконалого до більш досконалого, називається в науці прогресом (слово латинського походження, що означає буквально: рух уперед. Поняттю прогресу протилежне поняття регресу. Для регресу характерний рух від вищого до нижчого, процеси деградації, повернення до форм і структур, що віджили себе.

Яким шляхом йде суспільство: шляхом прогресу чи регресу? Від того, якою буде відповідь на це питання, залежить уявлення людей про майбутнє: чи несе воно краще життя, чи не обіцяє нічого гарного?

Давньогрецький поет Гесіод (УШ-УІІ ст. до н. е.) писав про п’ять стадій у житті людства. Першою стадією було “золоте століття”, коли люди жили легко і безтурботно, другою – “срібне століття”, коли почалося падіння моралі і благочестя. Так, опускаючись усе нижче, люди опинилися в “залізному віці”, коли всюди панує зло, насильство, зневажається справедливість. Імовірно, вам неважко визначити, яким бачив Гесіод шлях людства: прогресивним чи регресивним.

На відміну від Гесіода, древні філософи Платон і Аристотель розглядали історію як циклічний кругообіг, що повторює ті самі стадії.

Із досягненнями науки, ремесел, мистецтв, пожвавленням суспільного життя в епоху Відродження пов’язаний розвиток ідеї історичного прогресу. Одним з перших теорію суспільного прогресу висунув французький філософ Анн Робер Тюрго (1727-1781). Його сучасник французький філософ-просвітитель Жан Антуан Кондорсе (1743-1794) писав, що історія представляє картину безперервних змін, картину прогресу людського розуму. Спостереження цієї історичної картини показує у видозмінах людського роду, у безперервному його відновленні, у нескінченності століть шлях, по якому він ішов, кроки, які він зробив, прагнучи до істини або щастя. “Спостереження над тим, чим людина була, і над тим, чим вона стала у даний час, допоможуть нам, – писав Кондорсе, – знайти засоби для забезпечення і прискорення нових успіхів, на які його природа дозволяє йому сподіватися”.

Отже, Кондорсе бачить історичний процес як шлях соціального прогресу, у центрі якого висхідний розвиток людського розуму. Гегель вважав прогрес не тільки принципом розуму, але і принципом світових подій. Цю віру в прогрес сприйняв і К. Маркс, який вважав, що людство йде до усе більшого оволодіння природою, розвитку виробництва і самої людини.



Людина і світ – Юрій М. Ф. – ПРОГРЕС І РЕГРЕС